Постанова № 18784353, 12.10.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2011 № 54/234

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Чорної Л.В.

суддів:

при секретарі:

за участю представників сторін:

від позивача не зявився

від відповідача ОСОБА_1 (представник за довіреністю);

від прокуратури Лиховид О.С.

розглянувши апеляційну скаргу

Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

на рішення

господарського суду

міста Києва

від

06.09.2011 року

у справі

№ 54/234 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Енергобанк»

до

Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про

визнання недійсним договору та стягнення 17873833,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.09.2011 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» задоволено повністю. Визнано недійсним Договір банківського вкладу (депозиту) № 6/08/В/91/07-08 від 13 травня 2008 року, укладений між публічним акціонерним товариством «Енергобанк»та Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго», з моменту його укладання. Стягнуто з Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь публічного акціонерного товариства «Енергобанк» 17873 833,81 грн. відсотків, 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний Договір укладено без дотримання вимог встановлених Тимчасовим положенням «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2008 року № 274, а саме: проведено закупівлю послуг за державні кошти, послуг з відкриття Банком вкладного (депозитного) рахунку, без проведення тендеру та всіх поетапних процедур. Разом з цим, місцевий господарський суд застосував наслідки недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції в порядку ст. 216 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2011 року у справі № 54/234 та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріально права, що призвело до неправильного вирішення спору, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Так, Апелянт стверджує, що наявність можливості здійснення розрахунково-касових операцій за рахунком виключає можливість віднесення його до депозитного, а за спірним Договором відкрито поточний рахунок.

За умовами спірного Договору Клієнт має право збільшувати або зменшувати депозитний рахунок, при цьому право зменшення депозитного рахунку не є правом повернення вкладу (депозиту) за першою вимогою в розумінні ст. 1060 ЦК України.

Враховуючи те, що законодавством не передбачено право клієнта банку поповнювати депозитний рахунок, можливість поповнення або зменшення суми на рахунку це послуга банку, яка є різновидом операцій з розрахунково-касового обслуговування та надається виключно при відкритті поточного рахунку.

Пунктом 7 Тимчасового положення встановлено, що його дія не поширюється (тобто застосування процедур закупівлі, передбачених Тимчасовим положенням, є необовязковим) на випадки, коли предметом закупівлі є, серед іншого: послуги банків з приймання комунальних платежів, обслуговування поточних рахунків та розрахунково-косового обслуговування.

Таким чином, оскільки спірний Договір, який передбачав здійснення розрахунково-касового обслуговування, зміст Договору не суперечить вимога Тимчасового положення, а тому підстав для визнання його судом недійсним немає.

Також Апелянт зазначає, що за Договором НЕК «Укренерго» надано ПАТ «Енергобанк» грошові кошти на зберігання та обслуговування, при цьому НЕК «Укренерго» не здійснено витрат грошових коштів, а дії з надання їх на зберігання не призвели до припинення права власності Відповідача на державні кошти.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.07.2009 року у справі № 25/130, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2009 року задоволено позов НЕК «Укренерго» до ПАТ «Енергобанк», розірвано Договір банківського вкладу (депозиту) № 6/08/В/91/07-08 від 13 травня 2008 року.

Щодо реституції, то Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» зазначає, що надана Позивачем послуга спожита Відповідачем під час дії Договору, тому не можливо повернути у попередній майновий стан, а отже й застосувати реституцію.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2011 року прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 54/234.

Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» свого представника в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило, про час та місце розгляду справи повідомлено.

Прокуратурою міста Києва подано заяву в порядку ст. 29 Господарського процесуального кодексу України про вступ у справу з метою представництва інтересів держави в особі Державного підприємства «НЕК «Укренерго».

Прокуратура міста Києва підтримує апеляційну скаргу в повному обсязі та просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2011 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

13 травня 2008 року між Акціонерним банком «Енергобанк» - Банк та Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» - Вкладник укладено Договір банківського вкладу (депозиту) за № 6/08/В/91/07-08, за умовами якого Банк, що прийняв від Вкладника грошові кошти (вклад) зобовязується виплачувати вкладникові суму депозиту та проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених цим договором /т. 1, а.с. 9-10/.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що Вкладник перераховує банку, на протязі 2-х банківських днів з моменту підписання Договору, на депозитний рахунок № 26152325401 в АБ «Енергобанк», тимчасово вільні грошові кошти в сумі 150000000,00 грн., з правом подальшої зміни (збільшення або зменшення) суми депозиту. Дата зарахування коштів на зазначений рахунок являється для цього Договору датою внесення Депозиту. Вкладник перераховує грошові кошти на строк до 13 травня 2010 року.

Господарський суд міста Києва, приймаючи оскаржуване рішення дійшов висновку, що Відповідач являється державним комерційним підприємством відповідно до статті 75 Господарського кодексу України, а тому для здійснення закупівель товарів, робіт чи послуг державне комерційне підприємство застосовує процедури закупівель, визначені Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».

Договір банківського вкладу (депозиту) № 6/08/В/91/07-08 від 13 травня 2008 року укладено без дотримання вимог встановлених Тимчасовим положенням «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2008 року № 274, а саме: проведено закупівлю послуг за державні кошти, послуг з відкриття Банком вкладного (депозитного) рахунку, без проведення тендеру та всіх поетапних процедур.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погодитися не може, з огляду на наступне.

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до пункту 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За статтею 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» передбачено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки.

У відповідності до статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобовязується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

А, у відповідності до статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобовязується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 року № 492 банки відкривають своїм клієнтам поточні рахунки та вкладні (депозитні) рахунки.

Пункт 1.8. зазначеної Інструкції визначає, що поточний рахунок, як рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Вкладний (депозитний) рахунок, як рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Правовідносини за вкладним (депозитним) та поточним рахунками виникають з різних договорів, в яких зазначаються конкретні умови повернення грошових коштів та відсоткові ставки за користування ними.

Із зазначеного слідує, що за депозитним рахунком не можуть проводитися розрахункові операції. Правила про розрахунки, що містяться у главі 72, не можуть застосовуватися у правовідносинах за договором банківського вкладу.

Різниця між поточним рахунком і вкладним (депозитним) рахунком полягає в тому, що вкладний (депозитний) рахунок відкривається тільки для зберігання грошей, а поточний рахунок, як для зберігання, так і для здійснення розрахунково-касових операцій.

Розрахункове-касове обслуговування це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеному між ними, які повязані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійснення інших операцій, передбачених договором.

Так, зі змісту статті 1066 Цивільного кодексу України слідує, що метою договору банківського рахунка є належне виконання банком доручення клієнта щодо здійснення розрахунків з контрагентами.

Як свідчать матеріали справи листом від 17.11.2008 року № 02/10/6693 Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про зменшення суми на рахунку на 50 млн. грн. у звязку з нагальними потребами /т. 1, а.с. 174/.

Також листом № 11-1/7184 від 09.12.2008 року НЕК «Укренерго» звернулась до ПАТ «Енергобанк» з проханням про перерахування з відкритого рахунку на поточний рахунок НЕК «Укренерго» кошти у сумі 100 млн. грн., а ПАТ «Енергобанк» проти зазначеного не заперечувалось /т. 1, а.с. 175/.

Зазначене свідчить про вільне розпорядження грошовими коштами НЕК «Укренерго» і не спростовується Банком, що в свою чергу вказує на те, що даний рахунок є поточним, а не депозитним.

Щодо проведення укладення спірного Договору у відповідності до процедур встановлених Тимчасовим положенням для закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, відповідно в рамках конкурсу, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель» забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплата замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом.

У пункті 23 частини 1 статті 1 зазначеного Закону встановлено, що послуги - будь-який предмет закупівлі (крім товарів і робіт), включаючи транспортні послуги, освоєння технологій, наукові дослідження, науково-дослідні або дослідно-конструкторські розробки, медичне та побутове обслуговування, лізинг, найм (оренду), а також фінансові та консультаційні послуги, поточний ремонт.

Державна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти у порядку, встановленому цим Законом (п. 3 ч. 1 ст. 1).

Договір про закупівлю - договір, який укладається між замовником і учасником за результатами процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари за державні кошти (п. 5 ч. 1 ст. 1).

На виконання пункту 2 розділу II Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 20.03.2008 року № 150-VI Кабінет Міністрів України на засіданні 28.03.2008 року прийняв постанову «Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти» № 274, якою було затверджено Тимчасове положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Функції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань координації закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти було покладено на Мінекономіки згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2008 року № 274.

Разом з цим, відповідно до пункту 7 Тимчасового положення дія цього Тимчасового положення не поширювалась на випадки, коли предметом закупівлі були, зокрема послуги банків з приймання комунальних платежів, обслуговування поточних рахунків та розрахунково-касового обслуговування. Зазначене знайшло своє відображення у листі-розясненні Міністерства економічного розвитку і торгівлі України /т. 2, а.с. 7-8/.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки зазначеному.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів приходить до висновку, що господарський суд, задовольняючи позов, помилково дійшов висновку, що спірний Договір мав укладатись із дотриманням процедури передбаченої Тимчасовим положенням «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».

Стосовно застосування наслідків у вигляді двосторонньої реституції, то відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

А оскільки рішення господарського суду в частині визнання недійсним підлягає скасуванню, то і застосування двосторонньої реституції є не правомірним.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2011 року у справі № 54/234 підлягає скасуванню, з прийняттям нового, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2011 року по справі № 54/234 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» (код ЄДРПОУ 19357762, 04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 56) на користь Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (код ЄДРПОУ 00100227, 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 25) 12792 (дванадцять тисяч сімсот девяносто дві) грн. 50 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

3.Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

4.Матеріали справи № 54/234 повернути господарському суду міста Києва.

5.Копію постанови надіслати сторонам у справі та прокуратурі міста Києва.

Головуючий суддя

Судді

14.10.11 (відправлено)