Рішення № 18784108, 17.10.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2011 р. Справа № 5023/6438/11

вх. № 6438/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В.

при секретарі судовогозасідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 07.06.2011 р.;

відповідача- не з"явився; 3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської Філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків 3-я особа <Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківські телекомунікації", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 18886,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської Філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків, звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківські телекомунікації", м. Харків, 16649,67 грн. основного боргу, 616,62 грн. пені, 1259,52 грн. штрафних санкцій з урахуванням встановлених індексів інфляції, 360,76 грн. штрафних санкцій у розмірі 3% річних та судових витрат, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 483-10 від 05.07.10 р. не виконав свої зобов"язання щодо оплати послуг.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 серпня 2011 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 22 серпня 2011 р.

22 серпня 2011 р. позивач надав додаткові пояснення та уточнення позовних вимог, в яких просив суд вважати позивачем по справі - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської Філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків, а також просив суд стягнути з відповідача 16649,67 грн. основного боргу, 639,59 грн. пені, 1608,55 грн. штрафних санкцій з врахуванням встановлених індексів інфляції, 437,40 грн. штрафних санкцій у розмірі 3% річних та судові витрати.

Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх - небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про уточнення позовних вимог до розгляду та розгляд справи продовжується з їх урахуванням.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 серпня 2011 року було відкладено розгляд справи на 13 вересня 2011 року.

08 вересня 2011 року позивач надав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що договір № 483-10 від 05.07.10 р. є договором приєднання, при підписанні даного договору на підставі п. 10.3 сторони домовились, що борги по договору № 27/09/1/Ю-254 переходять до договору № 483-10, про що також свідчить лист позивача № 10-67/2-397 від 17.05.10 р. з відміткою про одержання їх відповідачем. Позивач зазначив, що в рахунках по особовому рахунку 63032 видно яка заборгованість складає станом на 01 кожного місяця, нарахування за місяць, з боку відповідача зауважень щодо боргів не було.

13 вересня 2011 року відповідач звернувся до суду з заявою про продовження строку розгляду справи № 5023/6438/11 на 15 днів.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 13 вересня 2011 року, від 12 жовтня 2011 року. було відкладено розгляд справи на інший день.

11 жовтня 2011 року позивач надав до суду детальний розрахунок заборгованості, відповідно до якого за договором № 483-10 від 05.07.2010 р. сума боргу складає 12051,59 грн., пеня - 462,76 грн., інфляційні витрати - 1129,15 грн., річні 412, 30 грн.; за договором № 27/09/1/Ю-254 від 02.01.2003 р. сума боргу складає 4598,08 грн., пеня - 176,71 грн., інфляційні витрати - 543,51 грн., 3% річних - 188,02 грн.

Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх - небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про уточнення позовних вимог до розгляду та розгляд справи продовжується з їх урахуванням.

17.10.11 р. представник позивача у судовому засіданні підтримував уточнені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

05 липня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської Філії ВАТ "Укртелеком", м. Харків (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківські телекомунікації", м. Харків (відповідач) був укладений договір № 483-10, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався надати відповідачу послугу використання місця в каналі кабельної каналізації у м. Харкові, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити її. Пунктом 3.4 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем щомісяця не пізніше 20-го числа поточного місяця на підставі рахунку позивача, виставленого до 10-го числа поточного місяця.

Пунктом 8.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року. Дія цього договору розповсюджується на взаємовідносини між сторонами починаючи з 2010 р.

Позивач вказує на те, що на виконання умов вказаного договору позивачем була надана відповідачеві послуга, відповідач її отримав, проте не розрахувався, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 16649,67 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з листами № 10-50/2-796 від 21.10.2010 р., № 10-67/2-797 від 21.10.2010 р., № 10-67/2-900 від 16.11.2010 р., № 10-50-89 від 03.02.2011 р., № 26-16/135 від 20.04.2011 р. про зобов"язання сплатити заборгованість.

Проте відповідач на листи не відреагував та грошові кошти не перерахував.

Крім того, позивач у додаткових поясненнях та уточненнях до позовної заяви посилається на договір № 27/09/1-Ю-254, та зазначає, що договір № 483-10 від 05.07.2010 р. є договором приєднання, при підписанні якого на підставі п. 10.3 договору сторони домовились, що борги за договором № 27/09/1/Ю-254 переходять до договору № 483-10, а також посилається на лист № 10-67/25-397 від 17.05.2010 р. з відміткою про отримання відповідачем.

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Пунктом 10.3 договору № 483-10 від 05.07.2010 р. передбачено, що після підписання цього договору, договір на використання каналу кабельній каналізації № 27/09/1/Ю-254 від 02.01.03 р., та всі попередні домовленості, що суперечать його положенням, втрачають чинність.

Таким чином, посилання позивача на те, що борги за договором № 27/09/1/Ю-254 переходять до договору № 483-10 є необгрунтованим, оскільки в умовах договору № 483-10 не йде мова про перехід боргів, а лише встановлено про втрату чинності договору на використання каналу кабельній каналізації № 27/09/1/Ю-254 від 02.01.03 р.

Посилання позивача на лист № 10-67/25-397 від 17.05.2010 р. є безпідставним, оскільки вказаний лист є одностороннім, тобто не узгодженим з боку відповідача, тому оскільки не має двосторонньої згоди, то вказаний лист не може прийматись судом як доказ про перехід боргів.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладені обставини, суд не приймає твердження позивача про перехід боргів за договором № 27/09/1/Ю-254 до договору № 483-10, тому не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 4598,08 грн. боргу, який виник за договором на використання каналу кабельній каналізації № 27/09/1/Ю-254 від 02.01.03 р. , а також 543,51 грн. інфляційних витрат, 188, 02 грн. 3% річних та 176,71 грн. пені, нарахованих за цим договором та дійшов висновку про відмову в їх задоволенні.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 12051,59 грн., яка виникла за договором № 483-10 від 05.07.2010 р., правомірна та обгрунтована, така , що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В розумінні ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу вимог ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач у розрахунках інфляційних витрат та 3% річних, нарахованих за договором № 483-10 від 05.07.2010 р. зробив помилки.

Господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

За розрахунком суду інфляційні нарахування за договором № 483-10 від 05.07.2010 р. складають 770,26 грн. та 3% річних - 249,51 грн.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 770,26 грн. та 3% річних у сумі 249,51 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні. В решті заявлених вимог про стягнення з відповідача 358,89 грн. інфляційних витрат та 162,79 грн. 3% річних слід відмовити як зайво нарахованих.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що за прострочення оплати товару відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ , яка діє на момент не виконання зобов"язань, від вартості неоплаченої суми за кожен день прострочки.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 462,76 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, розрахунок пені перевірено судом, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.03 "Про державне мито" (із змінами від 25.06.09р.) - із позовних заяв, що подаються до суду, ставки державного мита встановлюються в розмірі 1% ціни позову але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та те, що позивачем під час звернення до суду з позовною заявою (відповідно до платіжних доручень № 15306 від 15.07.11 р. та № 13281 від 22.06.11 р.) було сплачено 188,86 грн. державного мита, замість 195,62 грн., суд вважає необхідним стягнути з позивача на користь держави державне мито у розмірі 6,76 грн., в порядку встановленому законодавством.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд <Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківські телекомунікації" (61140, м. Харків, пр. Гагаріна, 44, кв. 20, р/р № 26003961052676 в Банку Філії ПУМБ "Базис", код ЄДРПОУ 32031988, МФО 350385) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської Філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9, р/р № 26008898 в ХОД АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Харків, МФО 350589, код ЄДРПОУ 25614660) 12051,59 грн. боргу, 770,26 грн. інфляційних витрат, 249,51 грн. 3% річних, 462,76 грн. пені, 135,34 грн. державного мита та 163,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської Філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9, р/р № 26008898 в ХОД АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Харків, МФО 350589, код ЄДРПОУ 25614660) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 6,76 грн. державного мита.

В іншій частині в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Смірнова О.В.

Повний текст Рішення складено 21 жовтня 2011 року.