Рішення № 18783493, 17.10.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" жовтня 2011 р.Справа № 9/17-3055-2011 За позовом: Прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави; в особі, якою є Одеська міська рада; в особі, якою є Комунальне підприємство "Міські дороги" До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРКІНГ ЛЮКС"

про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 465588,36 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від прокуратури: Кірющенко А.В. (за посвідченням);

Від позивача(ОМР): ОСОБА_1 (за довіреністю);

Від позивача(КП "Міські дороги"): ОСОБА_2 (за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 04.08.2011 р. за вх. №4608/2011 прокурор Приморського району м. Одеси в інтересах держави; в особі, якою є Одеська міська рада, в особі, якою є Комунальне підприємство "Міські дороги" (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про розірвання договору оренди, виселення та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРКІНГ ЛЮКС" (далі Відповідач) в сумі 465588,36 грн.

Прокурор та Позивачі на позовних вимогах наполягають, відповідно до письмових пояснень позовних вимог, наданих у судовому засіданні від 17.10.2011 року, та заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач у судових засіданнях не зявлявся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Відповідач відзив на позов не надав, у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

По справі у відповідності до вимог ст. 69 ГПК України було винесено ухвалу про продовження строку розгляду справи до 19.10.2011 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Прокуратурою Приморського району м. Одеси встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРКІНГ ЛЮКС" має заборгованість по орендній платі за користування комунальним майном та суму компенсації податку на землю, яка підлягає стягненню до місцевого бюджету.

З метою реалізації проекту по евакуації автомобілів, що знаходяться в зоні дії заборонних знаків, відповідно до рішення Одеської міської ради № 2726 від 16.04.2008 року, між Комунальним підприємством "Міські дороги" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАРКІНГ ЛЮКС" 01.02.2008 року укладено договір оренди № 01.

У відповідності до договору оренди, відповідачу передано у користування за плату індивідуальне визначене майно, а саме: бокси, мийку, виробничу будівлю, прохідну, склад, шлагбаум, які розташовані на території площею 5 542 кв. м. у м. Одесі, по вул. Розкидайлівській, 67.

Згідно п. 10.1 договору оренди № 01 від 01.02.2008 року, будь-які додатки і додаткові угоди до цього договору є його невід'ємною частиною. Так, 22.09.2008 року між Комунальним підприємством "Міські дороги" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАРКІНГ ЛЮКС" укладено додаткову угоду до договору оренди, за якою змінено зміст договору, та зазначено, що орендарю передано у користування за плату майновий комплекс бази з твердим покриттям для стоянки транспорту та механізмів, на якому розташовані будівлі, яка знаходиться на балансі орендодавця та розташована в м. Одесі по вул. Розкидайлівській, 67, а саме: мийка, шлагбаум, склад, бокси площею 402,7 кв. м., прохідна площею 6,8 кв. м, площа твердого покриття 4471 кв. м.

Пунктом 7.2 договору оренди строк дії договору встановлено два роки та одинадцять місяців з дати передачі майна в оренду.

Згідно з п. 6.2 договору розмір орендної плати за користуванням майном протягом одного місяця становить 8 337,43 грн. Крім того, у відповідності до п. 6.3 договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі компенсувати орендодавцю розмір земельного податку у сумі 5 828,34 грн. кожного місяця.

В порушення умов укладеного договору, що випливає з позовної заяви, відповідач свої обов'язки щодо сплати за користування орендним майном не виконав, у зв'язку з чим станом на 01.01.2011 року заборгованість по орендній платі з урахуванням її індексації, а також компенсації земельного податку становить 465 588,36 гривень.

Несвоєчасна сплата орендної плати за користування об'єктами комунальної власності призводить до ненадходження до місцевого бюджету коштів, що не дає можливості в повній мірі фінансувати соціальні потреби населення та реалізовувати програми по захисту соціально незахищених верств населення, тобто заподіює істотну шкоду інтересам міста, держави, перешкоджає здійсненню видатків на реалізацію повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування, прокуратура Приморського району м. Одеси вважає необхідним просити суд розірвати договір оренди №1 від 01.02.2008 року укладений між Комунальним підприємством "Міські дороги" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАРКІНГ ЛЮКС", виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРКІНГ ЛЮКС" з майнового комплексу бази з твердим покриттям для стоянки транспорту та механізмів, на якому розташовані будівлі, яка розташована в м. Одеса, по вул. Розкидайлівській, 67, а саме: мийка, шлагбаум, склад, бокси площею 402,7 кв. м, прохідна площею 6,8 кв. м, площа твердого покриття 4471 кв. м, та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРКІНГ ЛЮКС" заборгованість по орендній платі за користування комунальним майном та суму компенсації податку на землю у розмірі 465588,36 грн.

17.10.2011 року за вх. №35656/2011 прокурор Приморського району м. Одеси подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, яку було підтримано представником Одеської міської ради письмовими поясненнями.

Таким чином, станом на 22.08.2011 року прокурор Приморського району м. Одеси в інтересах держави; в особі, якою є Одеська міська рада, в особі, якою є Комунальне підприємство "Міські дороги" просить суд стягнути заборгованість по орендній платі за користування комунальним майном та суму компенсації податку на землю у розмірі 638549,60 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, звертатись до суду, з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненій прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” № 2269 від 10.04.1992 р.).

Згідно з вимогами ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а відповідно до вимог ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлений договором найму.

Як вище встановлено господарським судом між сторонами (Комунальним підприємством "Міські дороги" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАРКІНГ ЛЮКС") у справі укладений договір оренди індивідуально визначеного майна, а згодом додаткова угода від 22.09.2008 року до договору оренди №01 від 01.02.2008 року, згідно з яким позивач (Орендодавець) зобовязався передати відповідачу (Орендар) у строкове платне користування майновий комплекс бази з твердим покриттям для стоянки транспорту та механізмів, на якому розташовані будівлі, яка розташована в м. Одеса, по вул. Розкидайлівській, 67, (далі - Майно), а саме: мийка, шлагбаум, склад, бокси площею 402,7 кв. м, прохідна площею 6,8 кв. м, площа твердого покриття 4471 кв. м, а відповідач зобовязався прийняти орендоване майно, відповідно до його призначення, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Господарським судом визначено, що позивач належним чином виконав умови договору, що підтверджується актом приймання-передачі: Акт по договору від 01.02.2008 р., що підписаний обома сторонами та скріплений печатками 01.03.2008 року, а також Акт приймання-передачі до додаткової угоди від 22.09.2008 року.

Пунктом 7.2. Договору встановлено, що договір укладено строком на два роки та одинадцять місяців з дат передачі майна в оренду.

Згідно з п. 6.2 договору розмір орендної плати за користуванням майном протягом одного місяця становить 8 337,43 грн. Крім того, у відповідності до п. 6.3 договору Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі компенсувати Орендодавцю розмір земельного податку у сумі 5 828,34 грн. кожного місяця.

Згідно п. 6.4 договору орендна плата та розмір земельного податку вноситься Орендарем авансом щомісячно до 10-го числа поточного місяця шляхом зарахування грошових коштів у національній валюті України (гривнях) на поточний рахунок Орендодавця у безготівковому порядку.

Відповідно до п. 6.1. вищевказаного договору, відповідач зобов'язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати Орендодавцю плату за користування майном з урахуванням її індексації на умовах і в порядку, встановленому договором та чинним законодавством.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди.

За вимогами ч.3 ст.18 вказаного Закону, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Основною метою передачі комунального майна в оренду є отримання орендної плати, яка надходить до бюджету територіальної громади. При укладенні договору Комунальне підприємство "Міські дороги", як орендодавець, уповноважена власником майна особа, розраховує на отримання орендної плати, отже її несплата орендарем або несвоєчасна сплата є істотним порушенням договору.

Між тим, як вказує позивач, в результаті невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди від 01 лютого 2008 року щодо внесення орендної плати у нього виникла заборгованість з орендної плати, яка станом на 22 серпня 2011 р. склала 638549,60 грн., що вбачається з розрахунку заборгованості.

При цьому, як зясовано судом, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами погасити заборгованість з орендної плати, про що свідчать листи позивача від 09.09.2010 року № 819, від 05.11.2010 року № 1033, як претензія про сплату заборгованості. Проте, відповіді від відповідача позивачем не отримувались.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З огляду на вищенаведені положення законодавства та враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі, яка склала 638549,60 грн.

При цьому слід зазначити, що розмір спірної суми заборгованості відповідач не оспорив. Адже, частиною другою статті 22 ГПК України, передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо. Обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими, в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), в силу ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.

Так, відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно статті 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Також ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Крім того, відповідно до ч. 3. ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Виходячи з вищевикладеного, підставою для розірвання спірних договорів за рішенням суду на вимогу позивача є істотне порушення відповідачем умов договору оренди.

Однією з підстав для розірвання спірного договору оренди майна позивач визначає той факт, що орендарем не сплачується орендна плата, чим порушуються умови договору оренди та положення ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 284 і ст. 285 ГК України.

Разом з тим слід зазначити, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ст. 284 ГК України).

Згідно п.9.1 договору у разі невиконання однією із сторін своїх обов'язків за цим договором або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконує свого обов'язку за цим договором у встановлений строк або виконує неналежним чином, друга сторона має право зупинити виконання своїх обов'язків за договором, відмовитись від його виконання повністю або частково.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що в разі невиконання однією із сторін своїх обов'язків за договором винна сторона несе відповідальність на підставі діючого законодавства України.

Відтак, враховуючи той факт, що відповідачем не виконувались зобовязання по сплаті орендної плати, що є порушенням однієї з істотних умов спірного договору оренди, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача про розірвання договору оренди майна від 01.02.2008 р., укладеного між сторонами по справі.

До того ж згідно ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ст. 653 ЦК України).

Умовами п. 2.6 договору оренди передбачено, що після закінчення дії договору оренди або у разі дострокового розірвання договору орендар повертає майно на протязі 10 календарних днів з моменту припинення дії цього договору шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі майна.

Незаконне зайняття відповідачем об'єкту комунальної власності порушує ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та перешкоджає ефективному використанню та розпорядженню вищевказаним об'єктом комунальної власності в інтересах територіальної громади міста Одеси.

Ст. 770 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язок орендаря після припинення дії договору повернути орендодавцеві об'єкт оренди.

Так, оскільки спірний договір оренди розірвано судом та відсутні правові підстави для використовування відповідачем приміщення, яке ним орендувалось за вказаним договором, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача щодо виселення відповідача з майнового комплексу бази з твердим покриттям для стоянки транспорту та механізмів, на якому розташовані будівлі, яка розташована в м. Одеса, по вул. Розкидайлівській, 67, а саме: мийка, шлагбаум, склад, бокси площею 402,7 кв. м, прохідна площею 6,8 кв. м, площа твердого покриття 4471 кв. м.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що усі надіслані процесуальні документи на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРКІНГ ЛЮКС", що приймалися та виносилися за момент розгляду справи, поверталися до суду з відміткою „організація вибула”.

Тому, згідно з п. 4 Інформаційного листа Вищого господарською суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 і п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського сулу України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 і 2006 роках": до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення ним судом певних процесуальних дій.

З наведеного випливає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРКІНГ ЛЮКС" належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРКІНГ ЛЮКС" (65014, Одеська область, м. Одеса, вул. Пушкінська, 32, код ЄДРПОУ 34221410, п/р 26008016275001, в АКБ „Імексбанк” м. Одеса, МФО 388584) на користь Комунальне підприємство "Міські дороги" (65031, м. Одеса, вул. Промислова, буд. 37, код ЄДРПОУ 32642110, п/р 26004690027701 в Балківське відділення Одеської обласної філії ПАТ „Укрсоцбанк”, МФО 328016) заборгованість по орендній платі за користування комунальним майном та суму компенсації податку на землю 638549,60 грн.

3. Розірвати договір оренди № 1 від 01.02.2008 р., укладений між Комунальним підприємством "Міські дороги" (65031, м. Одеса, вул. Промислова, буд. 37, код ЄДРПОУ 32642110, п/р 26004690027701 в Балківське відділення Одеської обласної філії ПАТ „Укрсоцбанк”, МФО 328016) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАРКІНГ ЛЮКС" (65014, Одеська область, м. Одеса, вул. Пушкінська, 32, код ЄДРПОУ 34221410, п/р 26008016275001, в АКБ „Імексбанк” м. Одеса, МФО 388584).

4. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРКІНГ ЛЮКС" (65014, Одеська область, м. Одеса, вул. Пушкінська, 32, код ЄДРПОУ 34221410, п/р 26008016275001, в АКБ „Імексбанк” м. Одеса, МФО 388584) з майнового комплексу бази з твердим покриттям для стоянки транспорту та механізмів, на якому розташовані будівлі, яка розташована в м. Одеса, по вул. Розкидайлівській, 67, а саме: мийка, шлагбаум, склад, бокси площею 402,7 кв. м, прохідна площею 6,8 кв. м, площа твердого покриття 4471 кв. м, на користь Комунального підприємства "Міські дороги" (65031, м. Одеса, вул. Промислова, буд. 37, код ЄДРПОУ 32642110, п/р 26004690027701 в Балківське відділення Одеської обласної філії ПАТ „Укрсоцбанк”, МФО 328016).

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРКІНГ ЛЮКС" (65014, Одеська область, м. Одеса, вул. Пушкінська, 32, код ЄДРПОУ 34221410, п/р 26008016275001, в АКБ „Імексбанк” м. Одеса, МФО 388584) на користь Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095, р/р31114095700008, Банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ - 23213460) 6555,50 грн. державного мита.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРКІНГ ЛЮКС" (65014, Одеська область, м. Одеса, вул. Пушкінська, 32, код ЄДРПОУ 34221410, п/р 26008016275001, в АКБ „Імексбанк” м. Одеса, МФО 388584) на користь Державного бюджету України (р/р 31213264700008 отримувач ГУДКУ в Одеській області код ЄДРПОУ 23213460 банк-ГУДКУ в Одеській області МФО 828011 код платежу 22050003) 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 21 жовтня 2011 року.