Рішення № 18782670, 05.10.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" жовтня 2011 р.Справа № 34/17-3430-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Одеса"

до відповідача Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Віконт"

про стягнення 39172,61 грн.

Суддя Фаєр Ю.Г.

Представники

від позивача: ОСОБА_1, діючий на підставі довіреності від 28.09.11р.

від відповідача: не зявилися;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліт-Одеса", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Віконт" про стягнення заборгованості за договором №22 від 01.03.11р. у розмірі 36860,46грн. основного боргу, 542,32грн. інфляційних, 1276,30грн. пені та 3% річних у сумі 493,53грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.08.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №34/17-3430-2011.

Відповідач про місце та час судових засідань повідомлявся судом за адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.09.2011р. В судове засідання представники не зявилися, відзив на позов та витребувані судом документи не надали.

Враховуючи рекомендації, викладені в п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. №01-8/1228 і п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 і 2006 роках”, з урахуванням конкретних обставин справи вчинення судом вищезазначених процесуальних дій є належним доказом виконання господарським судом обовязку щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Керуючись ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті без участі представників відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

01.03.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліт-Одеса" (постачальник) та Приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Віконт" (покупець) укладено договір поставки №22, згідно умов якого постачальник зобовязався поставляти, а покупець прийняти та оплатити на умовах договору рибну продукцію у асортименті (товар). Найменування постачаємого товару, його описання, характеристика, асортимент та інші параметри, вказуються в прайс-листі, що виконує функцію специфікації, оформлюється та обновляється постачальником по мірі необхідності в процесі дії договору.

Відповідно до п.1.2. договору поставка продукції здійснюється партіями у відповідності до узгоджених письмових заявок на поставку продукції. Повне найменування постачального товару, кількість, ціна одиниці, містяться в накладних на кожну поставку, які являються невідємною частиною договору .

За п.п.3.1.-3.4. договору покупець в продовж 14 календарних днів з моменту приймання товару від постачальника, повинен провести повний розрахунок за поставлену партію товару. Сторони здійснюють взаємні розрахунки у відповідності з договором і цінами на постачаємий товар. Платежі по договору здійснюються в національній валюті. Датою виконання розрахунків по договору слід вважати дату постачання грошових коштів на рахунок постачальника. При несвоєчасній або неповній оплаті покупцем поставленої продукції, згідно з п.3.1. договору, поставка наступної партії товару призупиняється до повної сплати покупцем рахунків, виставлених постачальником по раніше поставленому товару. Після виконання покупцем своїх обовязків згідно п.3.1. та 5.2. договору, поставка наступних партій товару поновлюється.

Відповідно до п.п г) п.4.2 покупець зобовязаний здійснювати розрахунки з продавцем на умовах та в строки, зазначені в п.3.1 договору.

У випадку невиконання п.4.2. покупець зобовязується уплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу. Сплата пені не звільняє покупця від виконання обовязку по оплаті поставленого товару ( п.5.2. договору).

Відповідно до п.8.1. договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2011р.

На виконання умов зазначеного договору поставки №22 від 01.03.2011р. за накладною від 03.03.2011р. №РН-018731 позивач поставив відповідачу товар на загальну 40860,46грн.

У звязку з невиконанням прийнятого на себе зобовязання щодо своєчасної оплати за отриманий товар, позивач звернувся на адресу відповідача з претензіями вих№100 від 13.04.2011р. та вих.№262 від 22.07.11р., отримані відповідачем наручно.

22.07.11р. сторонами договору складено, підписано та скріплено печатками акт звірки, згідно якого станом на дату складання за відповідачем рахується заборгованість у сумі 36860,46грн.

У звязку з невиконанням відповідачем прийнятого зобовязання за договором поставки від 01.03.2011р. №22 щодо своєчасної оплати за отриманий товар, позивач звернувся до господарського суду з відповідною позовною заявою про стягнення основного боргу у розмірі 36860,46грн., 542,32грн. інфляційних, 1276,30грн. пені та 3% річних у сумі 493,53грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у відкритому судовому засіданні присутніх представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Істотними для договору поставки є умови щодо предмету, кількості, асортименту, строку поставки, що вбачається із змісту ст.ст.266, 268 Цивільного кодексу України.

За приписами ст.692 цього кодексу покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначеного договору поставки №22 від 01.03.2011р. позивач поставив відповідачу товар на загальну 40860,46грн. за накладною від 03.03.2011р. №РН-018731.

Проте відповідач в порушення умов п.3.1 договору поставки та норм чинного законодавства України не виконав прийняте на себе зобовязання щодо своєчасної та в повному обсязі сплати за товар протягом 14 календарних днів з моменту приймання товару.

Так, 16.06.11р. відповідачем було сплачено на рахунок позивача 2000грн. та 07.07.11р. 2000грн., що підтверджується довідкою АБ „ПІВДЕННИЙ” від 04.10.11р. №0-18-32347БТ.

Згідно вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Відповідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України та ст.230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в тому числі неустойкою.

Статтею 548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків заявлених до стягнення сум, позовні вимоги про стягнення 36860,46грн. основного боргу, 1276,30грн. пені, інфляційних у розмірі 542,32грн. та 3% річних у сумі 493,53грн. розрахованих за період з 18.03.3011р. по 15.08.2011р., підлягають задоволенню як обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Враховуючи вимоги ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Віконт" (код 32833859; юридична адреса: 65026, м.Одеса, пров. Ляпунова,5; поштова адреса: 65017, м.Одеса, вул.Ш.Руставелі,7) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Еліт-Одеса" (код 31348006; юридична адреса: Одеська область, м.Теплодар, Промвузол; поштова адреса: 65020, м.Одеса, вул. Базарна, 91) основну заборгованість у сумі 36860(тридцять шість тисяч вісімсот шістдесят)грн.46коп., пеню у сумі 1276(одна тисяча двісті сімдесят шість)грн.30коп., інфляційні витрати у сумі 542(пятсот сорок дві)грн.32коп., 3% річних у розмірі 493(чотириста девятсот три)грн.53коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 391(триста девяносто одна)грн.73коп. та ІТЗ судового процесу у розмірі 236(двісті тридцять шість)грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя Ю.Г. Фаєр

Повний текст рішення складено 10.10.2011р.