Рішення № 18782673, 05.10.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________ Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" жовтня 2011 р.Справа № 34/17-2968-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРФ"

до відповідача Приватне підприємство "КРАЩИЙ БЕТОН-1"

про стягнення 44436,62грн.

Суддя Фаєр Ю.Г.

Представники

від позивача: ОСОБА_1, діючий на підставі довіреності №17/07-11 від 29.07.11р.

від відповідача: не зявилися;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРФ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства "КРАЩИЙ БЕТОН-1" заборгованості за договором поставки від 11.06.2008р. №16/08 у розмірі 29509,54грн., 8793,84грн. інфляційних, 3539грн. пені та 2594,24грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.08.2011р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №34/17-2968-2011.

08.09.11р. позивач надав до канцелярії суду заяву(вх№31256/2011) про стягнення понесених судових витрат за отримання на виконання вимог ухвали господарського суду Одеської області від 26.08.2011р. у справі №34/17-2968-2011 витягу з ЄДР щодо відповідача у сумі 88грн.

За клопотання позивача ухвалою господарського суду Одеської області від 16.09.2011р. строк розгляду справи №34/17-2968-2011 продовжено по 14.10.11р., здійснено процесуальне правонаступництво, замінено Дочірнє підприємство "КРАЩИЙ БЕТОН-1" на Приватне підприємство "КРАЩИЙ БЕТОН-1".

Відповідач про місце та час судових засідань повідомлявся судом за адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.09.2011р. В судове засідання представники не зявилися, відзив на позов та витребувані судом документи не надали.

Враховуючи рекомендації, викладені в п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. №01-8/1228 і п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 і 2006 роках”, з урахуванням конкретних обставин справи вчинення судом вищезазначених процесуальних дій є належним доказом виконання господарським судом обовязку щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Керуючись ст.75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті без участі представників відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

11.06.08р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕРФ" (постачальник) та Дочірнім підприємством "КРАЩИЙ БЕТОН-1" (покупець) укладено договір поставки №16/08, згідно умов якого постачальник зобовязується у встановленні строки передавати у власність покупцю щебінь гранітний фракції 5/20 (товар), а покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити його в порядку та на умовах, зазначених договором. Найменування, одиниці виміру, кількість та вартість товару, який є предметом поставки за договором, його дольове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) визначається специфікацією, котра є невідємною частиною цього договору (п.п.1.1.-1.2. даного договору).

Відповідно до розділу 2 договору товар відвантажується на склад покупця, який знаходиться за адресою: м.Одеса, вул.Хуторська, 70 на завод ТОВ „Бетон-сервіс” (умови СІР згідно ІНКОТЕРМС-2000), по заявкам покупця. Заявка повинна бути надана постачальнику мінімум за 5 днів до дати поставки, з зазначенням найменування та характеристик товару, його кількості окремо по кожній фракції та строки поставки. Заявки можуть посилатись постачальнику по факсу з обовязковою послідовною передачею його оригінала. Заявка вважається прийнятою до виконання постачальником після виставлення їм рахунку на оплату заказаного товару. Передача товару здійснюється згідно заявок покупця та специфікації. Товар приймається по кількості - в відповідності з кількістю, вказаним у накладних , по якості в відповідності з сертифікатом якості або по іншим супровідним документами у порядку, встановленому дійсним законодавством. Недопоставлений товар повинен бути поставлений на протязі 10 календарних днів з моменту виявлення факту недопоставки. Кількість товару, недопоставленого постачальником в конкретний період поставки (місяць, квартал), може прибавлятись до наступного періоду поставки. Датою переходу права власності на товар к покупцю вважається дача передачі товару покупцю, вказана в накладної. Ризик втрати або пошкодження товару переходить на покупця з моменту переходу права власності (п.п. 2.1.-2.7.).

Відповідно до п.4.1. договору постачальник відвантажує товар покупцю по цінам, які визначені сторонами в специфікації і включають вартість доставки товару на склад покупця.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що постачальник залишає за собою право зміни ціни, про що повідомляє покупця за 5 робочих днів. Зміна ціни оформлюється шляхом виставлення рахунку на оплату по новій ціні. Узгодження ціни з покупцем підтверджується оплатою рахунку покупцем по новій ціні. У випадку неузгодження угоди, сторони можуть розірвати договір в односторонньому порядку.

Згідно з п. 4.3. договору оплата товару покупцем здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових кошт на поточний рахунок постачальника в порядку 100% передплати.

Пунктами 4.4.-4.5. договору визначено, що передача товару може здійснюватись без передплати або після часткової передплати тільки з згоди постачальника. Оплата товару в такому випадку здійснюється покупцем на протязі 10-ти календарних днів з дати поставки. Сторони домовились о першочерговим зарахуванням платежів по договору на погашення заборгованості перед постачальником. Кошти, які поступають від покупця, першочергово зараховуються на погашення неустойки та збитків, а потім-оплату основних платежів. Допускається також зустрічне зарахування однорідних вимог.

За прострочку платежу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки (п.5.3).

Згідно п.5.4. договору у випадку якщо покупець своєчасно або повністю не сплачує прийнятий ним товар, постачальник має право затримати наступні партії товару до тих пір, поки поставлений товар не буде повністю сплачений покупцем. У такому випадку постачальник не несе відповідальність за порушення строків поставки товару.

Пунктами 7.1.-7.2. договору встановлено, що договір поставки вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2008р. Дострокове припинення договору можливе по домовленості сторін, оформлене відповідною угодою. У випадку якщо жодна із сторін за місяць до закінчення строку дії договору письмово не повідомить другу сторону про розірвання договору, даний договір вважається автоматично пролонгований на наступний календарний рік.

Відповідно до п.п.7.6.-7.7. додаткові угоди та додатки до даного договору є його невідємними частинами та мають юридичну силу у випадку, якщо вони викладені в письмовій формі та підписані уповноваженими на це представниками сторін. В цілях скорішого та якісного виконання обовязків по договору сторони узгодили те, що даний договір, додатки до договору, заявки покупця, рахунки постачальника, підписані відправником та передані засобами факсимільного звязку, мають силу оригіналу. Однак дана умова не знімає зі сторін обовязки підписати оригінали документів негайно при їх отриманні та повернути один екземпляр стороні, яка направляла документи.

За умовами підписаної сторонами специфікації, яка є додатком №1 від 11.06.08р. до договору поставки №16/08 від 11.06.11р., покупцю поставляється щебень гранітний фракції 5/20, ціна якого за 1т з доставкою 117грн. з урахуванням ПДВ.

На виконання умов зазначеного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 59517,90грн. за видатковими накладними №РН-0000350 від 11.06.08р. на суму 17667грн., №РН-0000359 від 12.06.08р. на суму 11489,40грн., №РН-0000374 від 17.06.08р. на суму 12051грн., №РН-0000380 від 18.06.08р. на суму 12191,40грн., №РН-0000395 від 20.06.08р. на суму 6119,10грн. отриманий останнім за довіреностями ЯНФ №214319 від 11.06.08р. та ЯНФ №214320 від 21.06.08р. відповідно.

Проте відповідач свої зобовязання виконав неналежним чином, перерахувавши позивачу 01.07.08р. - 4400грн., 17.07.08р. - 25608,36грн.

У звязку з невиконанням прийнятого на себе зобовязання щодо своєчасної оплати за отриманий товар, позивач звернувся на адресу відповідача з вимогою вих№811 від 16.12.08р. з проханням оплатити суму в строк до 20.12.08р., яка отримана останнім 16.12.08р. вх№16/12, залишена без відповіді та задоволення.

Посилаючись на невиконання прийнятого зобовязання за договором поставки від 11.06.2008р. №16/08 щодо своєчасної оплати за отриманий товар, позивач звернувся до господарського суду з відповідною позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 29509,54грн., інфляційних витрат у розмірі 8793,84грн., 3539грн. пені та 2594,24грн. 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у відкритому судовому засіданні присутніх представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Істотними для договору поставки є умови щодо предмету, кількості, асортименту, строку поставки, що вбачається із змісту ст.ст.266, 268 Цивільного кодексу України.

За приписами ст.692 цього кодексу покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та умов договору поставки не виконав прийняте на себе зобовязання щодо своєчасної оплати за отриманий товар, про що також свідчить довідка відділення №531 АТ „УкрСиббанк” вих№138-2/16-3184 від 16.09.11р., з якої вбачається, що за період з 11.06.2008р. по 15.09.2011р. на рахунок позивача від відповідача надішло 01.07.08р. - 4400грн., 17.07.08р. - 25608,36грн.

Відповідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України та ст.230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в тому числі неустойкою.

Статтею 548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно із п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, яка враховуючи вимоги ч.3 ст.267 зазначеного кодексу, застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Під час розгляду справи такої заяви від сторін до суду не надходило.

Згідно вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку заявлених до стягнення сум, позовні вимоги про стягнення 29509,54грн. основного боргу, 3539грн. пені нарахованої з врахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України, інфляційні у розмірі 8793,84грн. та 2594,24грн. 3% річних обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача.

Матеріали справи свідчать, що до винесення рішення у даній справі, на виконання вимог ухвали господарського суду Одеської області від 26.08.2011р. у справі №34/17-2968-2011 позивач отримав витяг з ЄДР щодо відповідача, за який сплатив грошову суму у розмірі 88грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи квитанції №18-20 від 31.08.2011р. та №73 від 01.09.2011р.

За таких обставин, слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати що складаються з державного мита в розмірі 444,37грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236грн. та витрат пов'язаних з розглядом справи в розмірі 88грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства «КРАЩИЙ БЕТОН-1»(65003, м.Одеса, вул.Ат. Чепиги, 29; код ЄДРПОУ 34872706) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРФ" (юридична адреса: 65012, м.Одеса, вул. Канатна,85; поштова адреса: 65049, м.Одеса, вул. Фонтанська дорога, 49; код ЄДРПОУ 32428731) заборгованість за договором поставки у сумі 29509(двадцять девять тисяч пятсот девять)грн.54коп., пеню у сумі 3539(три тисячі пятсот тридцять девять)грн., інфляційні витрати у сумі 8793(вісім тисяч сімсот девяносто три)грн.84коп., 3% річних у розмірі 2594(дві тисячі пятсот девяносто чотири)грн.24коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 444(чотириста сорок чотири)грн.37коп., ІТЗ судового процесу у розмірі 236(двісті тридцять шість)грн., судові витрати пов'язані з розглядом справи у розмірі 88(вісімдесят вісім)грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя Ю.Г. Фаєр

Повний текст рішення складено 10.10.2011р.