Рішення № 18782585, 10.10.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" жовтня 2011 р.Справа № 10/17-2913-2011

за позовом Приватного підприємства «Біологічна станція»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерум»

про стягнення 927 452,40 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерум»

до відповідача Приватного підприємства «Біологічна станція»

про стягнення 100035 грн.

Суддя Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1 за довіреністю

від відповідача за первісним позовом: не зявився

Суть спору: ПП «Біологічна станція»звернулося до ТОВ «Нерум»з позовом, в якому просить господарський суд Одеської області застосувати наслідки недійсності договору про дольову участь у будівництві Одеського міського дельфінарію від 04.03.2004р., укладеного між ТОВ «Нерум»та ПП «Біологічна станція»- стягнути з ТОВ «Нерум»на користь ПП «Біологічна станція»грошові кошти в розмірі 927452,40 грн., з яких 883000 грн. грошові кошти, які внесені ПП «Біологічна станція»на виконання договору про дольову участь у будівництві Одеського міського дельфінарію від 04.03.2004р., 34437 грн. інфляційні, що нараховані відповідачу за березень-червень 2011р., 10015,40 грн. 3% річних, що нараховані відповідачу з 03.03.2011р. по 21.07.2011р.

До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач збільшив позовні вимоги, про що надав до суду відповідну заяву від 16.08.2011р. за вх. №28234/2011, згідно з якою позивач просить суд розірвати договір про дольову участь в налаштуванні підводного газопроводу від 01.03.2006р., укладений між ТОВ «Нерум»та ПП «Біологічна станція», розірвати договір про дольову участь у придбанні повітряопорної споруди від 08.09.2006р., укладений між ТОВ «Нерум»та ПП «Біологічна станція»та стягнути з ТОВ «Нерум»на користь ПП «Біологічна станція»грошові кошти в розмірі 1153971, 90 грн.

В свою чергу відповідач до початку розгляду господарським судом справи по суті подав до позивача зустрічний позов про застосування наслідків недійсності правочину, в якому просить суд стягнути з ПП „Біологічна станція” грошові кошти в розмірі 100035 грн.

Окрім того, ТОВ „Нерум” просить суд призначити по справі судову експертизу, проведення якої доручити Одеському НДІСЕ та поставити перед експертом наступне питання: Якою є вартість користування приміщеннями Одеського міського дельфінарію площею 528,4 кв.м., які належали ПП „Біологічна станція” на підставі мирової угоди від 14.02.2006р., затвердженої 20.02.2006р. ухвалою господарського суду Одеської області (справа №22/36-06-674), протягом 3 років 8 місяців та 26 днів за цінами на момент складання експертного висновку?

Ухвалою від 07.09.2011р. зустрічний позов ТОВ „Нерум” прийнятий для спільного розгляду з первісним позовом ПП „Біологічна станція”.

У відзиві на зустрічну позовну заяву від 19.09.2011р. за вх.№32579/2011 ПП „Біологічна станція” просить суд відмовити в задоволенні зустрічного позову, з посиланням при цьому на те, що ТОВ „Нерум” не надано жодних доказів, в підтвердження того, що у ПП „Біологічна станція” виникло зобовязання по оплаті ТОВ „Нерум” грошових коштів в сумі 100035 грн., що вказані грошові кошти ТОВ „Нерум” передавало ПП „Біологічна станція” на підставі недійсного договору про дольову участь у будівництві Одеського міського дельфінарію. Також ПП „Біологічна станція” посилається на абсурдність зустрічних позовних вимог ТОВ „Нерум”, з огляду на правовий титул власника майна, який передбачає закріплення за ним трьох правомічностей володіння, користування і розпорядження майном. Окрім того, ПП „Біологічна станція” посилається на те, що вимога ТОВ „Нерум” про призначення судової експертизи не є позовною вимогою, а тому і не підлягає задоволенню.

Ухвалою від 21.09.2011р. строк вирішення спору у даній справі продовжений господарським судом на 15 днів до 11.10.2011р. у звязку із задоволенням відповідного клопотання представника відповідача за первісним позовом.

На підставі ст..77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалася перерва до 21.09.2011р.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача за первісним позовом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

05.03.2004р. між ТОВ «Нерум»(товариство, відповідач) і ПП «Біологічна станція»(пайовик, позивач) укладений договір про дольову участь в будівництві Одеського міського дельфінарію, предметом якого являється дольова участь позивача в будівництві Одеського міського дельфінарію, розташованого за адресою м. Одеса, Приморський район, нижня тераса пляжу «Ланжерон»і відношення сторін у звязку з подальшою експлуатацією дельфінарію.

Відповідно до умов п.1.3. договору загальна вартість Одеського міського дельфінарію, а також обсяг робіт, необхідних для створення дельфінарію, визначаються у кошторисі і рівний 2650000 грн. Кошторис являється невідємною частиною даного договору.

Згідно з умовами п.2.4., 2.5. договору відповідач при організації будівництва приймає на себе обовязки генерального замовника зі всіма повноваження, що випливають з цього, а позивач зобовязується прийняти участь в дольовому будівництві Одеського міського дельфінарію у формах, визначених даним договором.

Відповідно до умов п.2.6. договору сторони приймають участь в будівництві Одеського міського дельфінарію в наступних долях: а) доля відповідача складає 66,7 % від суми будівництва і включає в себе грошові кошті, матеріальні ресурси і безпосередню трудову участь; б) доля позивача складає в грошовому еквіваленті 882450 грн. або 33,3% від загальної суми будівництва і включає в себе грошові кошти, матеріальні і інші ресурси. При цьому у власність відповідача засоби, що передаються не входять.

Умовами п.2.7. договору передбачено, що в рахунок своєї долі в будівництві дельфінарію позивач передає обладнання на загальну суму, вказану в окремому додатку до даного договору, згідно кошторису і календарному плану будівництва. Перелік обладнання, що підлягає поставці і строки його поставці приведені в додатку до договору, яке являється невідємною частиною даного договору.

Умовами п.5.4. договору встановлено, що передача грошових коштів і майна позивача здійснюється в наступному порядку: 1-й етап 8% від загальної суми, визначеної даним договором, яку позивач зобовязаний передати по даному договору на протязі 15 днів з моменту його підписання; 2-й етап в строк до 15.05.2004р. в сумі 98000 грн. (11%); 3-й етап в строк до 10.07.2004р. в сумі 203000 грн. (23%); 4-й етап в строк до 10.09.2004р. в сумі 203000 грн. (23%); 5-й етап в строк до 10.11.2004р. в сумі 97000 грн. (11%); 6-й етап в строк до 08.03.2005р. в сумі 212000 грн. (24%).

Умовами п.5.3. договору передбачено, якщо сума, необхідна для будівництва дельфінарію збільшиться, і доля позивача буде перевищувати суму 883000 грн., то доля позивача у збудованому Дельфінарії зменшиться пропорційно збільшеної вартості будівництва, але не менше ніж до 20%. Збільшення суми кошторису витрат на будівництво дельфінарію повинно бути обґрунтовано і оформляється протоколом, кий являється невідємною частиною даного договору.

Згідно з умовами розділу 4 договору відповідач зобовязується виділити позивачу в Одеському міському дельфінарії, що будується 33,3% загальної вартості розрахункової площі (в тому числі 33,3% загальної площі використання) (пп.«а» п.4.1. договору;); на протязі 10 днів після приймання дельфінарію Державною приймальною комісією до поставлення на облік в БТІ і РОН м. Однеси передати позивачу площу 33,3% дельфінарію з оформленням в БТІ м. Одеси (пп. «ж»п.4.1. договору); сприяти оформленню в БТІ та РОН м. Одеси свідоцтва на право власності позивача з його загальною долею 33,3% (пп. «з»п.4.1. договору).

Позивач згідно з умовами пп. «а»п.4.2. договору зобовязується в якості дольового внеску в будівництво Одеського міського дельфінарію внести дольовий внесок в розмірі 882450 грн. (без ПДВ), що становить 33,3% від загальної вартості будівництва, у виді передачі відповідачу грошових коштів, інших матеріальних цінностей, оцінка яких здійснюється, виходячи із реальної вартості, і відображається в прийомоздавальних документах, які становляться невідємним додатком до даного договору.

Згідно з розділом 6 договору, в якому встановлені умови щодо права власності і їх реалізації, після завершення будівництва і введення Одеського міського дельфінарію в експлуатацію частина площі обєкта в розмірі 66,7 % переходить у власність відповідача, а інша частина в розмірі 33,3% переходить у власність позивача (п.6.2. договору).

Згідно з умовами п.6.3. договору відповідач зобовязується не створювати перешкод позивачу в реалізації його права по володінню, користуванню і розпорядженню 33,3% від загальної площі дельфінарію, а позивач відповідно до умов п.6.4. договору зобовязується не створювати перешкод відповідачу в реалізації його права по володінню, користуванню і розпорядженню 66,7% від загальної площі дельфінарію.

У п.12.5. договору перелічені додатки, що є невідємними частинами цього договору. Поряд з цим судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного договору про дольову участь в будівництві Одеського міського дельфінарію від 05.03.2004р. позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 883000 грн., що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень, оригінали яких оглянутий господарським судом у судовому засіданні 15.08.2011р., а саме: платіжне доручення №59 від 05.04.2004р. на суму 70000 грн., платіжне доручення №90 від 25.05.2004р. на суму 60000 грн., платіжне доручення №114 від 24.06.2004р. на суму 38000 грн., платіжне доручення №132 від 16.07.2004р. на суму 103000 грн., платіжне доручення №1 від 26.07.2004р. на суму 100000 грн., платіжне доручення №183 від 15.09.2004р. на суму 203000 грн., платіжне доручення №228 від 10.11.2004р. на суму 309000 грн.

Також судом встановлено, що 22.09.2010р. господарським судом Одеської області прийнято рішення у справі №22-33-20/182-09-4826 за позовом Першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської ради до ТОВ «Нерум»і ПП «Біологічна станція»про визнання договору недійсним, яким позов Першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської ради задоволено та визнано недійсним договір про дольову участь у будівництві Одеського міського дельфінарію, укладений 05.03.2004р. між ТОВ «Нерум»та ПП «Біологічна станція».

При цьому у рішенні господарського суду Одеської області від 22.09.2010р. у справі №22-33-20/182-09-4826 встановлено, що для проведення будівництва ТОВ «Нерум»залучило у якості пайщика ПП «Біологічна станція», про що сторонами 05.03.2004 року було укладено договір про дольову участь у будівництві Одеського міського дельфінарію, відповідно до умов якого, після закінчення будівництва дельфінарію ПП «Біологічна станція»стає власником 33,3 % дельфінарію, а ТОВ «Нерум»залишається 66,6 % обєкта.

Після закінчення будівництва, оформлюючи право власності на обєкт будівництва, відповідачі 14.02.2006 року уклали мирову угоду, затверджену ухвалою господарського суду Одеської області від 21.02.2006 року /справа № 22/36-06-674/, відповідно до якої будівлю дельфінарію фактично було розділено на два самостійних обєкти нерухомості з присвоєнням кожній з двох частин дельфінарію власної поштової адреси. Так, ТОВ «Нерум»отримало у власність нежитлову будівлю дельфінарію загальною площею 1627,6 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон, 25, що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим Виконавчим комітетом Одеської міської ради 01.03.2006 року (фактично становить 66,6 % будівлі дельфінарію, як єдиного обєкту), та складається з адміністративних та підсобних приміщень з демонстраційним басейном, а ПП «Біологічна станція»на підставі Свідоцтва про право власності, виданим Виконавчим комітетом Одеської міської ради 01.03.2006 року стало власником нежитлової будівлі дельфінарію загальною площею 528,4 кв.м., розташованої за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон, 25-А(фактично становить 33,3 % будівлі дельфінарію, як єдиного обєкту), що складається з адміністративних та підсобних приміщень з ветеринарною лабораторією з відсадним (карантинним) басейном, басейном для ластоногих, приміщенням насосної.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.11.2010р. рішення господарського суду Одеської області від 22.09.2010р. у справі №22-33-20/182-09-4826 скасовано, у задоволенні позову першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2011р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.11.10 у справі № 22-33-20/182-09-4826 скасовано, а рішення господарського суду Одеської області від 22.09.10р. залишено без змін.

Більш того, судом встановлено, що 19.04.2010р. господарським судом Одеської області прийнято рішення у справі №4/13-10-578 за позовом ТОВ «Нерум»до Виконавчого комітету Одеської міської ради і ПП «Біологічна станція»про визнання недійсним свідоцтва про право власності, яким свідоцтво про право власності на обєкт, розташований за адресою: м. Одеса, пляж «Ланжерон»,25-А, що у цілому складається з приміщень загальною площею 528,4 кв.м., видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради 01.03.2006р. ПП «Біологічна станція»визнано недійсним.

Предметом первісного позову у даній справі є застосування наслідків недійсності договору про дольову участь в будівництві Одеського міського дельфінарію від 05.03.2004р. шляхом стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 883000 грн., які останній одержав від позивача на виконання умов недійсного договору. При цьому вказані грошові кошти позивач просить суд стягнути з відповідача, із врахуванням індексу інфляції за березень-червень 2011р., що за розрахунком позивача становить 34437 грн., а також із врахуванням 3% річних з 03.03.2011р. по 21.07.2011р., що за розрахунком позивача становить 10015,40 грн.

Предметом зустрічного позову у даній справі є застосування наслідків недійсності договору про дольову участь в будівництві Одеського міського дельфінарію від 05.03.2004р. шляхом стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 100035 грн., які останній, як власник частини приміщення Одеського міського дельфінарію площею 528,4 кв.м. зобовязаний сплатити за користування цією частиною приміщення з 01.03.2006р. по 27.11.2009р.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Як вище встановлено господарським судом, рішенням господарського суду Одеської області від 22.09.2010р. у справі №22-33-20/182-09-4826 визнано недійсним договір про дольову участь у будівництві Одеського міського дельфінарію, укладений 05.03.2004р. між ТОВ «Нерум»та ПП «Біологічна станція». Вказане судове рішення залишено без змін Постановою ВГСУ від 02.03.2011р., яка в силу вимог ч.3 ст.111-11 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Поряд з цим вищевстановлені обставини справи свідчать, що на виконання умов вищевказаного договору про дольову участь у будівництві Одеського міського дельфінарію від 05.03.2004р. відповідач одержав від позивача грошові кошти в сумі 833000 грн., що становить 33,3% від загальної вартості будівництва дельфінарію. Такі обставини підтверджуються наявними у справі платіжними дорученнями.

Також вищевстановлені обставини справи свідчать, що після закінчення будівництва, оформлюючи право власності на обєкт будівництва, сторонами 14.02.2006 року укладено мирову угоду, яка затверджена ухвалою господарського суду Одеської області від 21.02.2006 року /справа № 22/36-06-674/, відповідно до якої будівлю дельфінарію фактично було розділено на два самостійних обєкти нерухомості з присвоєнням кожній з двох частин дельфінарію власної поштової адреси. Так, ТОВ «Нерум»отримало у власність нежитлову будівлю дельфінарію загальною площею 1627,6 кв.м, розташовану за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон, 25, що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим Виконавчим комітетом Одеської міської ради 01.03.2006 року (фактично становить 66,6 % будівлі дельфінарію, як єдиного обєкту), та складається з адміністративних та підсобних приміщень з демонстраційним басейном, а ПП «Біологічна станція»на підставі Свідоцтва про право власності, виданим Виконавчим комітетом Одеської міської ради 01.03.2006 року стало власником нежитлової будівлі дельфінарію загальною площею 528,4 кв.м., розташованої за адресою: м. Одеса, пляж Ланжерон, 25-А (фактично становить 33,3 % будівлі дельфінарію, як єдиного обєкту), що складається з адміністративних та підсобних приміщень з ветеринарною лабораторією з відсадним (карантинним) басейном, басейном для ластоногих, приміщенням насосної.

Такі факти встановлені рішенням господарського суду Одеської області від 22.09.2010р. у справі №22-33-20/182-09-4826 за позовом Першого заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської ради до ТОВ «Нерум»і ПП «Біологічна станція»про визнання договору недійсним, яке залишено без змін Постановою ВГСУ від 02.03.2011р., а в силу вимог ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи. не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Більш того, із вищевстановлених обставин справи випливає, що рішенням господарського суду Одеської області від 19.04.2010р. у справі №4/13-10-578 визнано недійсним свідоцтво про право власності на обєкт, розташований за адресою: м. Одеса, пляж «Ланжерон»,25-А, що у цілому складається з приміщень загальною площею 528,4 кв.м., видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради 01.03.2006р. ПП «Біологічна станція».

Згідно з вимогами ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коди одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»встановлено, що відповідно до ст. ст. 215, 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність первісних позовних вимог ПП „Біологічна станція” про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 883000 грн., які одержані ТОВ „Нерум” від ПП „Біологічна станція” на виконання договору про дольову участь у будівництві Одеського міського дельфінарію від 05.03.2004р., який визнаний недійсним рішенням господарського суду Одеської області від 22.09.2010р. у справі №22-33-20/182-09-4826.

Поряд з цим, виходячи з того, що зобовязання ТОВ „Нерум” щодо повернення ПП „Біологічна станція” грошових коштів в сумі 883000 грн. виникло на підставі судового рішення про визнання недійсним договору, яке набрало законної сили 02.03.2011р., господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 10160,55 грн. та інфляційних в сумі 34437 грн., які нараховані відповідачу на підставі ст. 625 ЦК України, згідно з ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Заяву ПП „Біологічна станція” про збільшення позовних вимог від 16.08.2011р. за вх. №28234/2011 відхилено господарським судом, з огляду на те, що вимоги про розірвання договорів про дольову участь в налаштуванні підводного газопроводу від 01.03.2006р., про дольову участь у придбанні повітряопорної споруди від 08.09.2006р., які укладені між ТОВ «Нерум»та ПП «Біологічна станція»та стягнення з ТОВ «Нерум»на користь ПП «Біологічна станція»грошових коштів в розмірі 1153971, 90 грн. не входять до предмету позову у даній справі про застосування наслідків недійсності договору про дольову участь у будівництві Одеського міського дельфінарію від 04.03.2004р., а є окремими вимогами, право на звернення з якими до суду може бути реалізоване ПП „Біологічна станція” в будь-який час.

Щодо зустрічних позовних вимог ТОВ „Нерум” до ПП „Біологічна станція” господарський суд виходить з наступного.

Як вище встановлено господарським судом зустрічні позовні вимоги ТОВ „Нерум” про застосування наслідків недійсності договору про дольову участь у будівництві Одеського міського дельфінарію від 05.03.2004р. ґрунтуються на тому, що з 01.03.2006р. по 27.11.2009р. відповідач, як власник частини приміщення Одеського міського дельфінарію площею 528,4 кв.м., зобовязаний сплатити грошові кошти за користування цією частиною приміщення в сумі 100035 грн.

Згідно з ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпряження майном.

Між тим, у договорі про дольову участь у будівництві Одеського міського дельфінарію від 05.03.2004р., який визнаний недійсним рішенням суду, відсутні умови щодо зобовязання відповідача оплачувати позивачу грошові кошти за користуванням частиною приміщення, власником якої являється відповідач.

Таким чином позивачем за зустрічним позовом не доведено суду наявності у відповідача зобовязання щодо оплати позивачу грошових коштів за користування частиною приміщення, яке знаходилося у власності відповідача, а тому господарський суд відмовляє ТОВ „Нерум” у задоволенні зустрічного позову.

Клопотання ТОВ „Нерум” про призначення судової експертизи відхилено господарським судом, оскільки розяснювати питання про вартість користування приміщеннями Одеського морського дельфінарію є необхідним лише у випадку наявності у відповідача зобовязання щодо оплати позивачу грошових коштів за користування частиною приміщення, яке знаходилося у власності відповідача.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати ПП „Біологічна станція” по сплаті державного мита та по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на ТОВ „Нерум”.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Приватного підприємства „Біологічна станція” задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Нерум” (65020, м. Одеса, вул. Канатна, 11,кв.6, код ЄДРПОУ 32428553, р/р 26001234661 в ВАТ „МТБ” м. Іллічівськ, МФО 328168) на користь Приватного підприємства „Біологічна станція” (99011, м. Севастополь, Набережна Корнілова,2, код ЄДРПОУ 24509518, р/р 26005301832 в СФ АКБ „Укрсоцбанк” м. Севастополь, МФО 324195) грошові кошти в сумі 927 452 (девятсот двадцять сім тисяч чотириста пятдесят дві) грн. 40 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 9274 (девять тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 52 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.Відмвити Товариству з обмеженою відповідальністю „Нерум” у задоволенні зустрічного позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя Смелянець Г.Є.

Повне рішення складено 11 жовтня 2011 року.