Рішення № 18782582, 03.10.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" жовтня 2011 р.Справа № 12-26-31/29-10-1422 За позовом Публічного акціонерного товариства "акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Білгород-Дністровський Одеської області до Приватного підприємства "Рекламатехніка" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Агенство-2500"

про стягнення 300000 грн.

Головуючий суддя Цісельський О.В.

Судді: Рога Н.В.

Фаєр Ю.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність №744 від 22.07.2010р.;

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність 05.05.2011р.;

від третьої особи: не зявився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, публічне акціонерне товариство "акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Білгород-Дністровський Одеської області (далі по тексту Банк), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "Рекламатехніка" (далі по тексту ПП "Рекламатехніка") 300000 заборгованості за кредитом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.11.2010 р. провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.01.2011 р. ухвалу господарського суду Одеської області від 24.11.2010 р. скасовано, а справу передано на розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.01.2011р. справу №26-31/29-10-1422 було прийнято до свого провадження, присвоєно їй №12-26-31/29-10-1422, залучено до участі у справі в якості третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Агенство-2500" та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.02.2011р. провадження по справі було зупинено у зв'язку з надходженням до Одеського апеляційного господарського суду касаційної скарги ПП "Рекламотехніка" по справі №12-26-31/29-10-1422 та необхідністю направити дану справу до Одеського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.02.2011р. касаційну скаргу ПП "Рекламотехніка" повернуто скаржнику.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.04.2011р. провадження по справі було поновлено.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.05.2011р. провадження по справі було зупинено у зв'язку з надходженням до Одеського апеляційного господарського суду касаційної скарги ПП "Рекламотехніка" по справі №12-26-31/29-10-1422 та необхідністю направити дану справу до Одеського апеляційного господарського суду

Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2011р., постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.01.2011 р. у справі № 26-31/29-10-1422 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.07.2011р. провадження по справі було поновлено.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.08.2011р. справу № 12-26-31/29-10-1422 було призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.08.2011р. справу № 12-26-31/29-10-1422 було прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В., суддя Рога Н.В., суддя Фаєр Ю.Г.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 12.04.2010р. (вх. 9735 від 15.04.2010р.), письмових поясненнях від 03.05.2011р. (вх. 14225 від 03.06.2010р.) та письмових поясненнях від 13.09.2011р. (вх. 32101/2011 від 14.09.2011р.)

Третя особа, була належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду, але в судове засідання не зявилась, позицію щодо позову не надала.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

02.06.2005р. Банком та ПП "Рекламотехніка" (Позичальник) було укладено кредитний договір №047-60-01-15 (надалі Кредитний договір), згідно якого Відповідач отримав кредит в розмірі 300000 грн., на умовах передбачених Договором, з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 30.11.2006р.

В рішенні господарського суду Одеської області від 29.08.2006р. по справі №11/234-06-7275 (арк. справи 59-62) встановлено, що ПП „Рекламатехніка” своїх обовязків по погашенню кредиту не виконало, чим порушило п.2.2. кредитного договору № 047-60-01-15 від 02.06.2005 року.

На виконання умов Кредитного договору Позивачем надано ПП „Рекламотехніка” кредит у розмірі 300000,00 грн., про що свідчить відомість залишків на особовому рахунку ПП „Рекламотехніка” у гривневому еквіваленті за 17.07.2006 р.

Відповідно до п.2.2. Кредитного договору кінцевий термін повернення кредиту, у відповідності до графіку 150000,00 грн. не пізніше 25.04.2006 р. та 150000,00 грн. до 01.06.2006 р.

Позивачем на адресу ПП „Рекламатехніка”, були направлені претензія №60-04-09/410 від 14.06.2006р. про необхідність погасити заборгованість по Кредитному договору, вимога про погашення заборгованості по кредитному договору вих. № 60-04-09/643 від 20.06.2006 р. та вимога про сплату заборгованості по Кредитному договору вих. №60-04-09-/146 від 02.03.2010р., ПП „Рекламотехніка” відповіді на зазначені листи не надало.

Посилаючись на порушення Відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів Банку, Позивач просить суд стягнути вказану заборгованість, яка виникла в наслідок неналежного невиконання Відповідачем умов Кредитного договору.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Посилання Відповідача на те, що подача Позивачем позову про стягнення з ПП „Рекламотехніка” є безпідставною, необґрунтованою та суперечить вимогам діючого законодавства оскільки рішенням господарського суду Одеської області від 29.08.2006 р. у справі №11/234-06-7275 позов Банку до ПП"Агентство 2500", що є поручителем Відповідача за кредитним договором №047-60-01-15 від 02.06.2005р., задоволено: стягнуто з ПП "Агентство 2500" на користь Банку 326198,96 грн., судом до уваги не приймаються з огляду на наступне:

Згідно з ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За вимогами ст. 543 ЦК України у разі солідарного обовязку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обовязку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобовязаними доти, доки їхній обовязок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обовязку у повному обсязі одним із боржників припиняє обовязок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, у розумінні ст. 543 ЦК України при солідарному обовязку кредиторові надається право на власний розсуд вимагати виконання зобовязання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Предявивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право предявити вимогу до іншого солідарного боржника.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що зобовязання за Кредитним договором ані боржником, ані поручителем не виконані, так само як не виконано і рішення господарського суду Одеської області від 29.08.2006р. у справі №11/234-06-7275, на яке посилається скаржник.

З огляду на викладене, сам факт наявності рішення господарського суду про стягнення заборгованості за кредитним договором із поручителя не є перешкодою для предявлення окремого позову до боржника.

Також судом відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача викладене у відзиві на позовну заяву №7 від 12.04.2010р. про припинення провадження у справі на підставі п.2 ст.80 ГПК України, оскільки, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ст. 193 Господарського Кодексу України, ст. 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п.2.2. Кредитного договору кінцевий термін повернення кредиту, у відповідності до графіку 150000,00 грн. не пізніше 25.04.2006 р. та 150000,00 грн. до 01.06.2006 р.

Між тим, Відповідач порушив зазначені пункти кредитного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми заборгованості по кредиту у розмірі 300000 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства „Рекламотехніка” (67700, Україна, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Першотравнева, 77, код 30618531,) на користь Публічного акціонерного товариства "акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Білгород-Дністровський Одеської області (67701, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Комсомольська, 27, код 09328452) 300000 грн. заборгованості за кредитним договором; 3000 грн. держмита; 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Рішення підписане 10.10.2011 р.

Головуючий суддя Цісельський О.В.

Судді: Рога Н.В.

Фаєр Ю.Г.

Суддя Цісельський О.В.