Рішення № 18782580, 07.10.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" жовтня 2011 р.Справа № 12/17-3451-2011 За позовом: державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт"; до відповідача: державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів"; про стягнення 13013,01 грн.

Суддя Цісельський О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 20.09.2010р.

ОСОБА_2 довіреність №49 від 27.09.2011р.

від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (далі по тексту ДП "ІМТП"), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" (далі по тексту ДП "Чорноморсько-Азовське ВЕУ морських шляхів") 12500 грн. суми основного боргу; 325 інфляційних; 188,01 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.09.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі, їй присвоєно їй № 12/17-3451-2011 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а саме, за його адресою, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, але в судове засідання не зявився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, своє право на захист не використав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, суд встановив:

Відповідач, ДП "Чорноморсько-Азовське ВЕУ морських шляхів" звернулося до позивача, ДП "ІМТП" з телефонограмою №1/18 від 18.02.2011р. з проханням надати послуги плавзасобами портфлоту.

На підставі зазначеної телефонограми, ДП "ІМТП" було надано ДП "Чорноморсько-Азовське ВЕУ морських шляхів" замовлені послуги, що підтверджується актом виконаних робіт від 23.02.2011р., який був підписаний сторонами без зауважень та претензій та скріплений печатками підприємств.

Для оплати вартості наданих портом послуг, відповідачу виставлено рахунок № 5091 на загальну суму 25319,23 грн., який відповідач оплатив частково в сумі 12819,23 грн., у звязку з чим за відповідачем утворилась заборгованість за отримані послуги в розмірі 12500 грн.

19.05.2011р. позивач звернувся до відповідача з претензією №580/079-91560, відповідно до якої позивач просить відповідача погасити заборгованість за отримані послуги в розмірі 12500 грн. Відповіді на яку позивач не отримав.

З огляду на невиконання відповідачем своїх зобовязань перед позивачем, останній був вимушений звернутись до суду з відповідним позовом, для захисту своїх порушених прав.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. За формою та способом волевиявлення, відповідно до п. 1,2 ст. 205 ЦК України (далі Цивільного кодексу України) правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму право чину, якщо інше не встановлено законом. Право чин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим , якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до п. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, яким обмінялися сторони. Право чин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу звязку.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України (далі ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та суд дійшов висновку що між сторонами у справі виник правочин та відповідні зобовязання за правочином, що підтверджується телефонограмою №1/18 та актом виконаних робіт від 23.02.2011р.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначеного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В телефонограмі №1/18 міститься лише гарантія оплати наданих послуг, без конкретного строку виконання, у звязку з чим суд дійшов висновку, що строк виконання зобовязання в договорі не встановлений.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З вищенаведених норм вбачається, що виставлений позивачем рахунок, відповідач мав сплатити у семиденний строк від дня його виставлення. Однак, в порушення викладених норм діючого законодавства, відповідач виставлений рахунок сплатив не в повному обсязі та несвоєчасно. Як вбачається з доданої до позовної заяви виписки по рахунку позивача, відповідач здійснив оплату за отримані послуги у сумі 12819,23 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунків заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону, договірні зобовязання виконувались не своєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 12500 грн. суми основного боргу; 325 інфляційних; 188,01 грн. 3% річних.

Судом перевірено розрахунки позивача приведені в позовній заяві, встановлено їх правильність та відповідність матеріалам справи.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 12500 грн. суми основного боргу; 325 інфляційних; 188,01 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства "Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів" (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 7, код 01125637) на користь Державного підприємства “Іллічівський морський торговельний порт” (68001, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код 01125672) 12500 грн. суми основного боргу; 325 інфляційних; 188,01 грн. 3% річних; 130,14 грн. державного мита; 236 грн. витрати на ІТЗ судового процесу.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 12.10.2011 р.

Суддя Цісельський О.В.