Рішення № 18782579, 07.10.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" жовтня 2011 р.Справа № 12/17-3025-2011 За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Верф"; до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Відбудова";

про стягнення 5822,63 грн.

Суддя Цісельський О.В.

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1 довіреність №16/07-11 від 29.07.2011р.;

ОСОБА_2 довіреність №17/07-11 від 29.07.2011р.;

від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Верф" (далі по тексту ТОВ "Верф"), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Відбудова" (далі по тексту ТОВ "Відбудова") 5078,06 грн. суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції; 461,69 грн. пені; 282,88 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.08.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі, їй присвоєно їй № 12/17-3025-2011 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги. Відповідно до уточнень від 05.09.2011р., позивач просить стягнення з ТОВ "Відбудова" 2878 грн. суми основного боргу; 897,56 індексу інфляції; 461,69 грн. пені; 282,88 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.09.2011р. строк розгляду справи було продовжено до 18.10.2011р.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.08.2011р. наданими суду позивачем, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, але в судове засідання не зявився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, своє право на захист не використав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

28 липня 2008р. між ТОВ "Верф" (Постачальник) та ТОВ "Відбудова" (Покупець) був укладений договір поставки № 25/08 (надалі Договір), згідно якого ТОВ "Верф" зобов'язалося передати у власність ТОВ "Відбудова" гранітно-щебеневу продукцію, пісок, (надалі Товар) а останнє зобов'язалося прийняти та оплатити її.

Згідно п.4.3. Договору, Оплата товару покупцем здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в порядку 100% передплати.

Згідно п.4.4. Договору, передача товару може здійснюватися без передоплати або після часткової передоплати тільки зі згоди Постачальника. Оплата товару в цьому випадку здійснюється Покупцем на протязі 3-х банківських днів з дати поставки.

Згідно з п.5.3 Договору, за прострочку платежу Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Як свідчать матеріали справи, за період з 28.07.2008р. по 17.04.2009р. ТОВ "Верф" поставило, а ТОВ "Відбудова" прийняло товару на суму 21930,50 грн., про що свідчать видаткові накладні №РН-0000552 від 28.07.2008р., №РН-0000560 від 30.07.2008р., №РН-0000567, від 31.07.2008р.,№РН-0001206 від 26.12.2008р., №РН-0000020 від 29.01.2009р., №РН-0000043 від 17.02.2009р., №РН-0000053 від 20.02.2009р., №РН-0000162 від 06.04.2009р., №РН-0000164 від 07.04.2009р., №РН-0000180 від 17.04.2009р., а також довіреності на отримання товару ЯПД № 511719 від 28.07.2008р., ЯПЗ № 951796 від 26.12.2008р., №0007 від 29.01.2009р., № 0012 від 16.02.2009р., № 0034 від 06.04.2009р.

Однак, як зазначає позивач, ТОВ "Відбудова" сплатило за поставлений товар лише 17750 грн., що підтверджується банківськими виписками від 28.07.2008р., від 29.07.2008р., від 30.07.2008р., від 01.08.2008р., від 29.12.2008р., від 16.02.2009р., 03.04.2009р., у звязку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 4180,50 грн.

21.02.2011р. ТОВ "Верф" надіслало вимогу №56/21-02-2011 щодо сплати боргу, проте відповідачем розрахунки проведені не були.

20.07.2011р. позивач звернувся до відповідача з претензією №404/20-07-11 від 20.07.2011р., відповідно до якої позивач просив відповідача в семиденний строк сплатити 5078,06 грн. суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції; 461,69 грн. пені; 282,88 грн. 3% річних. Однак відповідачем зазначена претензія залишена без розгляду.

Як зазначає Позивач, Відповідач, у порушення умов договору, свої зобов'язання відповідно до умов Договору належним чином не виконав, що і зумовило звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З пункту 9.2. Договору вбачається, що сторони скориставшись своїм правом, передбаченим ст.6 ЦК України, встановили інший розмір процентів за користування коштами 20% річних.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунків заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та договору, договірні зобовязання виконувались не своєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 2878 грн. суми основного боргу; 897,56 індексу інфляції; 461,69 грн. пені; 282,88 грн. 3% річних.

Судом перевірено розрахунки Позивача приведені в позовній заяві, встановлено їх правильність та відповідність матеріалам справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Крім того позивач в заяві від 05.09.2011р. просив суд стягнути з відповідача 136,20 грн. витрат повязаних з розглядом справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та витрат повязаних з розглядом справи віднести за рахунок Відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Відбудова" (65031, м. Одеса, вул. Поштова, 2/4, код 30747538) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Верф" (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 85, код 32428731) 2878 грн. суми основного боргу; 897,56 індексу інфляції; 461,69 грн. пені; 282,88 грн. 3% річних; 102 грн. державного мита; 236 грн. витрати на ІТЗ судового процесу; 136,20 грн. витрат повязаних з розглядом справи.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Рішення підписане 12.10.2011 р.

Суддя Цісельський О.В.