Рішення № 18782077, 18.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/17418.10.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Поліс»

До Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія

«Інго Україна»

Про стягнення 14 366,05грн. в порядку регресу

Суддя Палій В.В.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1.- предст. (дов. від 22.10.2010р.)

Від відповідача: не зявився

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» про стягнення з відповідача 13393,46грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 972,59грн. пені, а також витрат по сплаті державного мита 143,66грн., витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.09.2011р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/174, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 04.10.2011р.

03.10.2011р. судом одержано телеграму від відповідача, у якій викладено клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку із зайнятістю представників у інших судах.

У судовому засіданні 04.10.2011р. клопотання відповідача, викладене у телеграмі, судом не задоволено, оскільки до клопотання не додано доказів на підтвердження викладених у ньому обставин.

У звязку з неявкою у судове засідання представника відповідача та з метою витребування неподаних суду документів, розгляд справи 04.10.2011р. відкладено.

У судовому засіданні 18.10.2011р. представник позивача надав суду витяги з ЄДРПОУ щодо позивача та відповідача.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свої позовні вимоги, оглянувши оригінали документів, суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.01.2010р. о 15год. 40хв. по вул. Щорса, 32-Б в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля марки Volvo, номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2 (власник автомобіля ТОВ «Ставірент Компані») та автомобіля марки Porche Cayenne номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3 (власник автомобіля ПІІ за участю укр. капіталу фірма «АТЕК-95»), що підтверджується довідкою УДАІ ГУ МВС України в м. Києві

ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Печерського районного суду м. Києва №3-726/10р від 10.03.2010р.

У результаті вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль Porche Cayenne номер НОМЕР_2, що належить ПІІ за участю укр. капіталу фірма «АТЕК-95».

Відповідно до Звіту №635 від 18.06.2010р. з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля, у результаті його пошкодження при ДТП, склав 13959,55грн.

Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору №3150-10 добровільного наземного транспорту від 10.12.2009р., з терміном дії з 22.12.2009р. по 21.12.2010р. Страхувальником виступає Підприємство з іноземними інвестиціями за участю українського капіталу фірма «Атек-95»

На підставі страхового акта №2578/3150-10 від 26.07.2010р. позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором №3150-10 від 10.12.2009р, сплатив власнику автомобіля Porche Cayenne номер НОМЕР_2 ПІІ за участю укр. капіталу фірма «АТЕК-95»(безпосередньо автосервісному підприємству), суму страхового відшкодування в розмірі 13903,46рн., що підтверджується платіжним дорученням №3735 від 30.07.2010р.

Предметом розгляду справи є вимога позивача про стягнення з відповідача 13393,46грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Частиною 1 ст. 25 закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За приписами п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (позивачем) страхового відшкодування, його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.

На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Винною особою у ДТП є водій ОСОБА_2, власником автомобіля є ТОВ «Старівент Компані», отже ТОВ «Старівент Компані»є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Porche Cayenne номер НОМЕР_2 у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до частини 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 20Ц4 p. N 1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статей 3-5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Тобто цей закон є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.

Пункт 21.4 статті. 21 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що лише у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене до позивача перейшло в межах суми 13903,46грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, є ТОВ «Старівент Компані», однак, у разі якщо цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. (зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 17.02.2011р. по справі №20/302).

З матеріалів справи вбачається, що між ЗАТ «АСК «Інго Україна»(страховик) та ТОВ «Старівент Компані»(страхувальник) було укладено Поліс №ВС/8394109 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого ЗАТ «АСК «Інго Україна» взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду, зокрема майну третіх осіб під час внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Згідно Полісу №ВС/8394109 розмір франшизи становить 510,00грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 13393,46грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню (13903,46грн. -510,00грн. франшизи = 13393,46грн.).

Оскільки між ЗАТ «АСК «Інго Україна»та ТОВ «Старівент Компані» укладено договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, відповідно до якого страховик взяв на себе обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної транспортним засобом страхувальника життю, здоров'ю та майну третіх осіб, тому ПАТ «СК «Мега-Поліс»правомірно звернулась до ЗАТ «АСК «Інго Україна» про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 13393,46грн. страхового відшкодування шкоди в порядку регресу підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 972,59грн. пені.

Відповідно до п. 37.1 статті 37 Закону України «Про обовязкове страхування»цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених ц ст.. 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

22.02.2011р. позивач направив відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування, яка одержана відповідачем 28.02.2011р. (згідно повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином, дане страхове відшкодування повинно було бути сплачено до 29.03.2011р. Проте відповідачем заборгованість в порядку регресу погашена не була.

Відповідно до п. 37.2 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача 972,59грн. пені за період прострочення з 29.03.2011р. по 15.09.2011р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»(м. Київ, вул. Воровського, 33, код ЄДРПОУ 16285602) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Мега-Поліс»(м. Київ, вул. Клименка, 23, код ЄДРПОУ 30860173) 13393,46грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 972,59грн. пені, 143,66грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня оголошення.

Суддя В.В. Палій