Рішення № 18782001, 12.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/34912.10.11 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участі секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір», м.Київ

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Постач-Збут», м.Київ

про: стягнення заборгованості у розмірі 30 514,23 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1 (за довіреністю №б/н від 01.03.2011р.;

від Відповідача Гусаков Р.С. (директор наказ від 07.01.2011р.)

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український папір», м.Київ, (далі Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Постач-Збут», м.Київ, (далі Відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 29 260,00 грн., 3% річних у сумі 205,27 грн. та пені у розмірі 1048,96грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

В судовому засіданні 12.10.2011р. від Позивача надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: копія банківської виписки щодо здійснення часткової оплати поставленого товару Відповідачем.

Позивач у судовому засіданні 12.10.2010р. підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Сторонами клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлялось, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Зважаючи на строки вирішення спору передбачені ст.69 Господарського процесуального кодексу України та на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані позивачем докази та заслухавши в судовому засіданні представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український папір», м.Київ (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна Постач-Збут»(Покупець) був укладений Договір поставки товару №36К-МО від 18.01.2011р. (надалі-Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник зобовязується передати у власність Покупця товар в асортименті, кількості та за цінами вказаними ____, а Покупець зобовязується прийняти цей товар та провести його оплату на умовах та в порядку, визначених даним Договором.

Згідно п.2.1 Договору, загальна сума договору становить суму товару, отриманого по всім накладним на протязі дії даного Договору.

Відповідно до п.3.4 Договору, моментом поставки є приймання товару Покупцем по накладним, що свідчить про повне виконання Постачальником своїх зобовязань щодо поставки товару.

Відповідно до п.3.6 Договору, право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця після підписання сторонами видаткової накладної на товар.

Як вбачається з п.4.2 Договору, Покупець, на підставі рахунка-фактури складеного Постачальником, проводить оплату поставленого товару у розмірі 100% протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту поставки.

Згідно з п.6.2 Договору, за несвоєчасну оплату поставленого товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати, від несплаченої суми.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 січня 2011р., але у всякому разі до повного виконання Сторонами взятих на себе зобовязань (п.9.1 Договору).

Позивачем на адресу Відповідача здійснювалась поставка продукції на загальну суму 122880,69 грн.

Відповідач взяті на себе зобовязання виконав частково, так несплаченим залишається товар на суму 29260,00грн. отриманий Відповідачем від Позивача за видатковими накладним, які підписані та скріплені печатками обох сторін та містяться в матеріалах справи, а саме:

- № МО-00948 від 25.05.2011р. на суму 15500,00грн., № МО-00997 від 06.06.2011р. на суму 960,00грн. та № МО-00998 від 06.06.2011р. на суму 12800,00грн.

За таких обставин та у звязку із неналежним виконанням грошових зобовязань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач в судовому засіданні визнав заборгованість у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення 3 % річних та пені.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обовязки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобовязаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обовязок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір поставки №36-К-МО від 18.01.2011р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з п.4.2 Договору, Покупець, на підставі рахунка-фактури складеного Постачальником, проводить оплату поставленого товару у розмірі 100% протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту поставки.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Позивачем на адресу Відповідача здійснювалась поставка продукції на загальну суму 122880,69 грн.

Відповідач взяті на себе зобовязання виконав частково, так несплаченим залишається товар на суму 29260,00грн. отриманий Відповідачем від Позивача за видатковими накладним, які підписані та скріплені печатками обох сторін та містяться в матеріалах справи, а саме:

- № МО-00948 від 25.05.2011р. на суму 15500,00грн., № МО-00997 від 06.06.2011р. на суму 960,00грн. та № МО-00998 від 06.06.2011р. на суму 12800,00грн.

Таке невиконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушення зобовязання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобовязання будь-яким передбаченим законом способом, та крім цього, було визнана Відповідачем, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу у сумі 29260,00 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційну індексацію.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату 3% річних за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 8.2.2.”, встановив, що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду, що визначений Позивачем з 08.06.2011р. по 06.09.2011р. не перевищує заявленого до стягнення розміру, а отже підлягає стягненню у сумі 205,27 грн.

Щодо стягнення пені у розмірі 1048,96 грн., суд зазначає наступне:

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі несвоєчасної оплати поставленого товару сформульована безпосередньо у п. 6.2. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог, встановив, що заявлена до стягнення сума пені у розмірі 1048,96 грн., не перевищує розміру пені яка може бути нарахована за період з моменту прострочення, а тому підлягає задоволенню у розмірі 1048,96грн.

При цьому, відносно врахування позиції Відповідача щодо визнання позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладені положення законодавства та обставини справи, суд вважає, що визнання Відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб і, таким чином, суд приймає визнання Відповідачем позову у якості самостійної підстави, поряд із власними висновками суду, для прийняття рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на Відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір», м.Київ, (ідентифікаційний код 25394112) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Постач-Збут», м.Київ, (ідентифікаційний код 32910634) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Постач-Збут», м.Київ, (ідентифікаційний код 32910634) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір», м.Київ, (ідентифікаційний код 25394112) основну суму боргу у розмірі 29260,00 грн., 3 % річних у розмірі 205,27 грн. та пеню у розмірі 1048,96 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Постач-Збут», м.Київ, (ідентифікаційний код 32910634) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір», м.Київ, (ідентифікаційний код 25394112) державне мито в розмірі 305,14 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 12.10.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 17.10.2011р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева