Рішення № 18781999, 05.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/25905.10.11 За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоБудівельного управління Державного управління справами

Простягнення 106338,61 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судовому засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № Д07/2011/04/22-10 від 22.04.2011 р.

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Будівельного управління Державного управління справами про стягнення 106338,61 грн. двократної вартості різниці між фактично спожитою та договірною величинами електричної енергії у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором на постачання електричної енергії № 41007011 від 22.06.07 р. та додатками до нього.

Ухвалою суду від 18.08.11 р. було порушено провадження у справі № 37/259 та призначено її розгляд на 14.09.11 р., зобовязано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 14.09.11 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 18.08.11 р. надав витребувані судом документи.

Представник відповідача у судове засідання 14.09.11 р. не зявився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її судового розгляду, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернені органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи наведене, у звязку з незявленням представника відповідача за первісним позовом у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду від 18.08.11 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, судом було відкладено розгляд даної справи на 05.10.11 р.; зобовязано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з доданням підтверджуючих документів і доказів його надіслання позивачу, а також направити в судове засідання уповноваженого представника.

04.10.11 р. через службу діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у відповідності до якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозут Київенерго».

У судовому засіданні 05.10.11 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у призначене судове засідання повторно не зявився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»(постачальник) та Будівельним управлінням Державного управління справами (споживач) був укладений договір на постачання електричної енергії у гарячій №41007011 від 22.06.07 р., відповідно умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невідємними частинами, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.1 договору № 41007011 від 22.06.07 р. визначено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, не обумовлених цим договором, сторони зобовязуються керуватися чинним законодавством України, зокрема, правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.

Згідно з п. 2.2.2 договору № 41007011 від 22.06.07 р., постачальник зобовязується постачати споживачу електроенергію як різновид товару:

-в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 даного договору (додаток «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»);

-з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами;

-згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до правил устройства електроустановок , 6 видання, 1986 р. (із змінами та доповненнями) та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком «Акт розмежування балансової належності електромонтаж та експлуатаційної відповідності сторін»;

-забезпечити отримання споживачем електричної енергії у точці продажу на рівні дозволеної потужності відповідно до додатка «Перелік обєктів».

У відповідності до п. 2.3.2. зазначеного договору, споживач зобовязується дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановок відповідно до додатка «Перелік обєктів».

Пунктами 2.3.3. та 2.3.4. договору № 41007011 від 22.06.07 р. визначено, що споживач зобовязується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів»; здійснювати опалту за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатками «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів»та «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

Згідно з п. 4.2.3. договору № 41007011 від 22.06.07 р., за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно з вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини; плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВа і більше та середньомісячним (за підсумками минулого року) обсягом фактичного споживання електричної енергії 50 тис. кВтг і більше.

У відповідності до п. 4.2.4. вищевказаного договору, споживач сплачує постачальнику вартість недорахованої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів ат кількості годин їх використання та кількості годин їх використання відповідно до методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕ (№ 562 від 04.05.06 р., за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням надалі Методика), у разі таких споживача:

- самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії;

- пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб з засобів обліку;

- споживання електроенергії поза засобами обліку;

- інших умов, визначених методикою.

Розділом 5 договору № 41007011 від 22.06.07 р. встановлено порядок визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності.

Згідно з п. 5. додатку 2.1 до договору № 41007011 від 22.06.07 р., щомісяця 21 числа споживач зобовязується направляти уповноваженого представника до постачальника за адресою: м. Київ, бульвар Ромена Ролана, 18 для надання звіту про спожиту активну та генеровану реактивну електроенергію, та про результати вимірів активної потужності за встановленою формою (додатки «Звіт про використану електроенергію», «Звіт про результати вимірів активної потужності»). Крім цього, споживач надає підписані акт про приймання-передачу товарної продукції, акт надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії та звіряння розрахунків за попередні періоди.

У відповідності до п. 6 вищевказаного додатку, за даними звіту про використану електроенергію та з урахуванням розрахункової величини втрат згідно з додатком «Розрахунок втрат»визначається обсяг фактично спожитої активної і реактивної та генерованої реактивної електроенергії. Цей обсяг сторони фіксують в акті про приймання-передачу товарної продукції, акті надання послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії, по два примірники яких постачальник надає споживачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.

За наявності послідовного приєднання засобів обліку споживача та субспоживачів кількість спожитої споживачем електричної енергії визначається як різниця між загальною сумою споживання споживача та субспоживачів відповідно до умов договорів з постачальником. У разі розбіжностей між звітами споживача та субспоживача постачальник використовує у розрахунках з обома споживачами звіт споживача.

Пунктом 16 додатку 2.1 до договору № 41007011 від 22.06.07 р. визначено, що у разі споживання електричної енергії у розрахунковому періоді понад договірну величину актом, що фіксує зазначене перевищення, сторони вважають додаток «Звіт пор використану електроенергію»за відповідний розрахунковий період, погоджений обома сторонами. Постачальник надає рахунок на оплату двократної вартості перевищення споживачу щодо допущеного перевищення. Рахунок має бути оплачений протягом 5 операційних днів з моменту отримання.

У відповідності до п. 18 вищезазначеного додатку, споживач самостійно здійснює остаточний розрахунок за активну електричну енергію шляхом оплати різниці між вартістю обсягу електричної енергії, фактично спожитої протягом розрахункового періоду, та сумою коштів, сплачених відповідно до п.13 даного додатку, оплату за перетікання реактивної енергії, оплату за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності оплату нарахувань за актами порушень та оплату інших нарахувань згідно з умовами цього договору до останнього робочого дня включно поточного розрахункового періоду.

Розрахунки споживач здійснює за тарифами, які діяли в розрахунковому періоді.

При відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду.

Згідно з п. 6.14. Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ), перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії.

Період підбиття підсумків розрахункового періоду та повідомлення споживача про їх результати розпочинається з 3 робочого дня і має не перевищувати 10 робочих днів від останнього дня періоду для здійснення споживачем остаточного розрахунку.

У відповідності до п. 6.16. ПКЕЕ, обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Визначені відповідно до законодавства України вартість різниці між обсягом фактично спожитої величини і обсягом договірної величини електричної енергії, а також вартість різниці між найбільшою величиною споживаної електричної потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду в години контролю максимуму навантаження, та договірною граничною величиною електричної потужності зараховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Згідно з п. 6.17. ПКЕЕ, у разі перевищення договірної величини споживання електричної енергії за розрахунковий період споживачем, який розраховується за тарифами, диференційованими за періодами часу, або якщо відповідно до договору для споживача протягом розрахункового періоду змінювався тариф, він за обсягом перевищення сплачує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії підвищену згідно з законом вартість різниці між фактично спожитим та договірним обсягами електричної енергії за середньозваженим тарифом.

Середньозважений тариф розраховується як частка від ділення всієї нарахованої за розрахунковий період суми оплати за електричну енергію на обсяг всієї електричної енергії, спожитої за цей період.

Позивач пояснив суду, що на підставі отриманих, з урахуванням очікуваного обсягу постачання електричної енергії на 2009 та 2010 р.р., визначених у додатку «Обсяги постачання електричної енергії»та листах щодо корегування договірних величин, було встановлено, що перевищення договірної величини споживання електричної енергії за 2009 2010 р.р. складає 142471 кВт/год на суму 106338,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивача надав суду акт знімання даних з розрахункових лічильників № 57-07-1000013 за період з 2009 р. до 2010 р.; звіти про використану електроенергію за спірний період; листи та повідомлення щодо корегування договірних величини постачання електроенергії за 2009 2010 р.р.; протокол засідання комісії з розгляду нарахування двократної вартості перевищення договірних обсягів споживання електричної енергії споживачами ПАТ «Київенерго»№ ВН-60 від 27.10.10 р. та розрахунок до нього; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 3874/274829; рахунок № 41007011/10 на суму 106338,61 грн. та докази поштового відправлення даного рахунку.

Однак, на день звернення позивача з позовом до суду вищевказаний рахунок не був оплачений Будівельним управлінням Державного управління справами.

За таких обставин ПАТ «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулось до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Будівельного управління Державного управління справами про стягнення 106338,61 грн. двократної вартості різниці між фактично спожитою та договірною величинами електричної енергії у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором на постачання електричної енергії № 41007011 від 22.06.07 р. та додатками до нього.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску електричної енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 41007011 від 22.06.07 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту понад договірну величину електричну енергію не здійснив.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд у задоволенні позовних вимог ПАТ «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»відмовити, посилаючись на те що штрафна санкція у вигляді двократної вартості різниці між фактично спожитою та договірною величинами електричної енергії, не може до нього застосовуватися протягом строку дії мораторію, оскільки 17.10.08 р. щодо Будівельного управління Державного управління справами порушено провадження у справі № 50/362 про банкрутство.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», поточні кредитори це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Оскільки ПАТ «Київенерго»є поточним кредитором, у звязку з тим, що вимоги щодо сплати двократної вартості різниці між фактично спожитою та договірною величинами електричної енергії виникли після порушення провадження у справі про банкрутство Будівельного управління Державного управління справами, то судом не приймаються до уваги посилання відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 13.09.11 р. у справі № 42/279.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 106338,61 грн. двократної вартості різниці між фактично спожитою та договірною величинами електричної енергії, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»щодо стягнення з Будівельного управління Державного управління справами двократної вартості різниці між фактично спожитою та договірною величинами електричної енергії за договором № 41007011 від 22.06.07 р. на постачання електричної енергії та додатками до нього у розмірі 106338,61 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Будівельного управління Державного управління справами (01021, м. Київ, вул. Садова, 1/14, код ЄДРПОУ 31407993) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 106 338 (сто шість тисяч триста тридцять вісім) грн. 61 коп. двократної вартості різниці між фактично спожитою та договірною величинами електричної енергії, 1 063 (одна тисяча шістдесят три) грн. 39 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складення повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення

підписане 10.10.11 р.