Рішення № 18781958, 09.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/21109.06.11 за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі

Міністерства фінансів України

Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк

"Київ"

до Управління капітального будівництва Міністерства з питань житлово-

комунального господарства України

про розірвання договору та стягнення 246 500,00 грн.

Суддя Катрич В.С.

Представники:

від прокуратури: Цюкало Ю.В. посв. № 274 від 16.12.09 р.

від позивача 1: не зявився

від позивача 2: ОСОБА_1 предст. за дов. № 21/101 від 31.12.10

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк «Київ» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління капітального будівництва Міністерства з питань житлово-комунального господарства України про розірвання договору та стягнення 246000, 00 грн.

Згідно з ст. 2 Господарського кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У відповідності до п. 2 ст. 121 Конституції України представництво громадян або держави у суді покладено на органи прокуратури, які самостійно визначають, в чому порушені інтереси держави.

Також, відповідно до положень ст. 36 Закону України «Про прокуратуру»та ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор самостійно визначає підстави представництва інтересів держави в суді. Отже, право визначити наявність чи відсутність підстав для представництва інтересів держави належить виключно прокурору.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобовязань за договором про надання послуг щодо оформлення технічної документації обєкта нерухомості від 18.08.2008 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2011 порушено провадження у справі № 8/211, призначено розгляд справи на 03.06.2011 в судовому засіданні, зобовязано сторін виконати певні дії.

У судове засідання 03.06.2011 судом оголошено перерву до 09.06.2011.

Представники прокуратури та позивачів у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та просили задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав наведених у відзиві на позов. Зокрема, відповідач посилається на відсутність у договорі строку виконання ним зобовязань, тому стверджує, що відповідачем не було порушено умов договору.

В судовому засіданні 23.06.2011 р. судом на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення .

Перед початком розгляду справи по суті представників прокуратури, позивачів та відповідача ознайомлено з їхніми правами та обовязками, передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні розяснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників прокуратури та сторін, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши оригінали наданих доказів та обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

18 серпня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «Київ», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ», (далі - позивач 2 або Банк, Замовник) в особі Оболонської філії та Управлінням капітального будівництва Міністерства з питань житлово-комунального господарства України (далі відповідач, Виконавець) був укладений договір про надання послуг щодо оформлення технічної документації обєкта нерухомості (далі договір), відповідно до якого відповідач зобовязався в порядку та на умовах, визначених цим договором провести комплекс дій щодо отримання свідоцтва на право власності на обєкт за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, 18, а Банк зобовязався прийняти та оплатити надані послуги, на умовах та в порядку зазначеному в Договорі.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2 договору вартість усіх доручених Банком робіт за цим договором визначається в розмірі 493000,00 грн. та повинна бути сплачена Банком після підписання сторонами акту прийому-передачі робіт по цьому договору. В момент підписання даного договору Банк оплачує відповідачу 50% передоплати, що становить 246500,00 грн.

Договором передбачено, що він набуває чинності з моменту його підписання (18.03.2008 р.) і діє до 18.03.2009 р., або до моменту повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором.

Пунктом 3.1. договору визначено, що відповідач зобовязаний своєчасно та якісно виконувати роботи, що випливають з предмету цього договору.

На виконання умов договору Банком була перерахована попередня оплата в розмірі 246500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 21.08.2008 р. (належним чином засвідчена копія наявна в матеріалах справи).

Однак, відповідач не виконав своїх зобовязань за договором, що підтверджується наявною в матеріалах справи перепискою сторін, зокрема листом відповідача № 85 від 21.07.2010 р.

28.12.2010 р. Банком було надіслано відповідачу лист №21/5182 про розірвання договору у звязку з невиконання відповідачем своїх зобовязань по договору, шляхом підписання додаткової угоди.

Листом № 2 від 13.01.2011 р. відповідач повідомив Банк про згоду на розірвання договору та підписання додаткової угоди, проте просив надати можливість повернення коштів шляхом погашення заборгованості частинами, згідно з графіком погашення заборгованості.

Листом № 25-02/1/853 від 09.03.2011 р. Банк вдруге звернувся до відповідача з пропозицією про розірвання договору.

Проаналізувавши зміст укладеного договору суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками цей договір є договором надання послуг.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України також передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 2 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Пункт 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобовязання, відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, можуть виникати, зокрема, із договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Частиною 4 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, у даному випадку закриття Оболонської філії Банку, для розміщення якої було необхідно приміщення за адресою: м. Київ, проспект Оболонський,18, чим сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути розірваний за згодою сторін.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині розірвання Договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження надання Банку послуг на виконання Договору.

Отже, відповідач не має правових підстав для утримання коштів перерахованих Банком на користь відповідача.

Відтак, грошові кошти, перераховані Банком платіжним дорученням №1 від 21.08.2008 у сумі 246500,00 грн. відповідачу, підлягають поверненню Банку в силу ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 1212 ЦК України, ст. 173, 174, 193 ГК України та ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Розірвати договір про надання послуг щодо введення об'єкта нерухомості в експлуатацію від 18.08.2008 р., укладений між Управлінням капітального будівництва Міністерства з питань житлово-комунального господарства України та Акціонерним комерційним банком «Київ».

Стягнути з Управління капітального будівництва Міністерства з питань житлово-комунального господарства України (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 24, ідентифікаційний код 35234649) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»(01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22, ідентифікаційний код 14371869) заборгованість у розмірі 246500 (двісті сорок шість тисяч пятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з Управління капітального будівництва Міністерства з питань житлово-комунального господарства України (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 24, ідентифікаційний код 35234649) в дохід державного бюджету 2465 (дві тисячі чотириста шістдесят пять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

СуддяВ.С. Катрич Дата підписання рішення 18.10.2011 року