Рішення № 18781748, 17.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/45717.10.11

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Дочірнього підприємства «Автоскладальний завод № 2»Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс»

про стягнення 38892,48 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2. представник за довіреністю від 13.10.2011

від відповідача: ОСОБА_3 представник за довіреністю від 27.07.2011

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Дочірнього підприємства «Автоскладальний завод № 2»Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс»заборгованості за Договором перевезення вантажу від 01.05.2008 в розмірі 38892,48 грн., в тому числі 30338,11 грн. основного боргу, 1993,23 грн. пені, 6561,14 грн. збитків від інфляції.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.07.2011 було порушено провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08.09.2011 справу № 07/5026/1622/21011 було скеровано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 справу № 07/5026/1622/21011 прийнято до провадження, справі призначено номер 53/457, розгляд справи призначено на 17.10.2011.

Через відділ діловодства суду від позивача по справі надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач підтримує позовну вимогу щодо стягнення основного боргу в сумі 30338,11 грн., який сплачений відповідно до платіжного доручення № 7831 від 08.08.2011, відмовляється від стягнення пені в сумі 1993,23 грн. та просить суд стягнути з відповідача 7401,79 грн. інфляційних втрат та 2535,12 грн. 3% річних.

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечив та зазначив, що оскільки договором не визначений строк оплати послуг з перевезення, а позивач в силу ч. 2 ст. 530 ЦК України не направляв відповідачу вимогу про виконання зобовязання з оплати наданих послу, то на момент звернення позивач з вказаним позовом його права не є порушеними, а відтак і такими, що не підлягають захисту.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.10.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

01.05.2008 між ФОП ОСОБА_1 (позивач, виконавець) та ДП «Автоскладальний завод № 2»ВАТ «ЛуАЗ»(відповідач, замовник) укладено договір перевезення вантажу (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобовязався доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж з місця відправлення, яким є м. Черкаси, до пункту призначення, яким є м. Черкаси і видати вантаж особі, уповноваженій на одержання вантажу представник ДП «Автоскладальний завод № 2»ВАТ «ЛуАЗ», а замовник зобовязався сплатити плату за перевезення вантажу, яка становить: за перевезення вантажу 110 на годину грн. в т.ч. ПДВ, а з 01.06.2008 вартість перевезення вантажу становить: роботи на території підприємства 85 грн. на годину в т.ч. ПДВ, при перевезенні кузовів між майданчиками зберігання кузовів 100 грн. на годину в т.ч. ПДВ.

Згідно з п. 1.4 договору час відправлення вантажу, строк доставки вантажу, місце завантаження та вивантаження за цим договором зазначаються в товаротранспортних накладних, які є невідємною частиною цього договору.

Матеріали справи містять оригінали талонів замовника до подорожнього листа із зазначенням номерного знаку автомобіля, причепу, час при прибутті, од. вимір., виконано, до сплати, підпис та штамп замовника.

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2008, але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобовязань по цьому договору, з можливістю подальшої пролонгації. За 10 днів до закінчення строку дії договору, сторона яка бажає припинити його дію або продовжити її з коригуванням умов договору, повинна письмово попередити про це іншу сторону. Якщо у вказаний термін зазначене повідомлення не було зроблено, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах (п. 8.1 договору).

21.05.2010, у звязку зі зміною найменування замовника, в результаті якого Дочірнє підприємство «Автоскладальний завод № 2»Відкритого акціонерного товариства «Луцький автомобільний завод»перейменовано в Дочірнє підприємство «Автоскладальний завод № 2» Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс», між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 до договору.

Крім того, цією ж угодою сторони зміни п. 1.1 договору, виклавши його в наступній редакції: «В порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець бере на себе зобовязання доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж з місця відправлення до пункту призначення (уточнюється згідно вказівок замовника), і видати вантаж особі, уповноваженій на одержання вантажу представник ДП «АСЗ № 2»АТ «АК «Богдан Моторс», а замовник бере на себе зобовязання сплатити плату за перевезення вантажу, яка становить: роботи на території підприємства ДП «АСЗ № 2»АТ «АК «Богдан Моторс»- 75 грн. на годину в т.ч. ПДВ; при перевезенні кузовів між майданчиками зберігання кузовів по м. Черкаси 100 грн. на годину в т.ч. ПДВ; перевезення вантажу по території України 6 грн./км, в т.ч. ПДВ.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач надав відповідачу автопослуги, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000180 від 31.01.2009, № ОУ-0000220 від 17.02.2009, № ОУ-0000221 від 17.02.2009, № ОУ-0001153 від 15.07.2009, № ОУ-0001226 від 31.07.2009, № ОУ-0001485 від 31.12.2008, які підписані уповноваженими представниками сторін (замовника та виконавця), посвідчені печатками останніх (належним чином засвідчені копії знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні).

У звязку з несплатою заборгованості позивач звертався до відповідача з вимогами № 3-юр від 26.03.2009 та № 5-юр від 13.04.2009, в яких вимагав протягом 7-ми днів з моменту отримання даних вимог перерахувати позивачу заборгованість у розмірі 191 990,00 грн.

Відповідач відповідей на жодну з вимог позивача не надав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач отримав вимоги про оплату перевезення 16.04.2009.

Враховуючи вимоги чинного законодавства відповідач повинен був погасити заборгованість до 22.04.2009.

Однак, остаточно погасив заборгованість перед позивачем лише 08.08.2011, що підтверджується доданим до матеріалів справи платіжним дорученням № 7831.

Позивач підтвердив відсутність заборгованості у відповідача перед позивачем.

Таким чином в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 30338,11 грн. провадження у справі підлягає припиненню за відсутності предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Однак, враховуючи ту обставину, що відповідач погасив основну заборгованість перед позивачем лише 08.08.2011, то позивач не позбавлений права нараховувати штрафні санкції за несвоєчасну оплату наданих послуг.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та 3% річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

При дослідженні поданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що позивач невірно визначив дату початку нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Як встановлено судом раніше відповідач повинен був розрахуватися з позивачем за надані послуги до 22.04.2009, а з 23.04.2009 позивач набув права на нарахування річних та інфляційних.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у період з квітня 2009 по липень 2011 належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2535,12 грн. та інфляційних втрат в сумі 7401,79 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву до уваги судом не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема вимогами № 3-юр від 26.03.2009 та № 5-юр від 13.04.2009, які були отримані відповідачем 16.04.2009, про що свідчать відмітки останнього на зворотному боці повідомлень про вручення рекомендованих поштових відправлень.

Щодо відмови позивача в позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 1993,23 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи.

Згідно з ч. 2 статті 78 ГПК України до прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Розяснивши сторонам наслідки зазначеної дії, а також те, що вказана дія не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає заяву позивача про відмову від позову.

Згідно з ч. 4 статті 78 ГПК України про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Пункт 4 ч. 1 статті 80 ГПК України передбачає, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до ч. 2 статті 80 ГПК України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд встановив, що при поданні заяви про уточнення позовних вимог, позивач фактично збільшив їх розмір не доплативши при цьому державне мито у відповідності до вимог чинного законодавства.

За таких обставин позивач повинен доплатити державне мито в розмірі 33,76 грн. (30338,11 грн. основний борг, 1993,23 грн. пеня, 7401,79 грн. збитки від інфляції, 2535,12 грн. 3% річних).

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, відповідачем було прострочено оплату за надані послуги і сплачено заборгованість 08.08.2011, тобто після порушення провадження у справі, тому витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в частині основного боргу покладаються на відповідача.

Згідно з п. 4.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 04.03.1998, № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Автоскладальний завод № 2»Публічного акціонерного товариства «Автомобільна компанія «Богдан Моторс» (04176, м. Київ, вул. Електриків, 29А, ідентифікаційний код 21751779, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 7401,79 (сім тисяч чотириста одна) грн. збитків від інфляції, 2535,12 (дві тисячі пятсот тридцять пять) грн. 3% річних, витрати по сплаті державного мита у розмірі 402,74 (чотириста дві) грн. та 224,87 (двісті двадцять чотири) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної вили видати наказ.

4. В частині стягнення основного боргу та пені провадження у справі припинити.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 33,76 (тридцять три) грн. державного мита.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Суддя О.А.Грєхова

Повне рішення складено 18.10.2011