Рішення № 18781729, 12.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/38112.10.11 За позовомПриватного акціонерного товариства Страхова компанія “ВУСО” ДоПриватного акціонерного товариства “Українська інноваційна страхова компанія “Інвестсервіс”

Провідшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу), 4600, 00 грн.

Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача Винокуров О.В.

Від відповідача не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “ВУСО” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства “Українська інноваційна страхова компанія “Інвестсервіс” про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу), 4600, 00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.08.2011 р. порушено провадження у справі № 58/381, розгляд справи призначено на 12.10.2011 р.

У судове засідання 12.10.2011 року представник позивача з'явився.

Представник позивача надав усні пояснення по справі та витребувані судом документи. В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав.

Передставник відповідача у судове засідання 12.10.2011 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва надсилалась на адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві та адресу, зазначену в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За вказаних обставин відповідач вважається належним чином повідомленим господарським судом про час і місце її розгляду справи.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 12.10.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

20 жовтня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО», правонаступником якого виступає Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО»(далі Позивач, страховик) та ОСОБА_1. (далі- страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 041091-02-05-01-02 (далі - Договір страхування), за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, повязані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля ВАЗ 210994-20, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

13 листопада 2008 року в місті Донецьку на вул. Будьоного сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля ВАЗ 210994-20, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, під управлінням ОСОБА_2 та автомобіля ЗИЛ 530, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить Обєднанню “Донецькпродторг”, під управлінням ОСОБА_3

Відповідно до Постанови Старобешівського районного суду Донецької області від 28.12.2008 р. по справі № 3-7165/2008 визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України, у вигляді штрафу в розмірі 17, 00 грн.

Цивільну відповідальність ОСОБА_3 було застраховано у Закритого акціонерного товариства “Українська інноваційна страхова компанія “Інвестсервіс” (відповідач) на підставі Полісу № ВВ/4863436.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль ВАЗ 210994-20, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно умов договору страхування позивач сплатив страхувальнику суму страхового відшкодування в сумі 4600 грн. 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1067 від 28.01.2009 року.

З моменту виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до відповідача по відшкодуванню спричиненого збитку в межах фактичних затрат в сумі 4600 грн. 00 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю, з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про страхування”страхування - це вид цивільно-правових відносин відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування”до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з Постановою Старобешівського районного суду Донецької області від 28.12.2008 р. по справі № 3-7165/2008 визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України, у вигляді штрафу в розмірі 17, 00 грн.

Як свідчать матеріали справи, цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу ЗИЛ 530, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить Обєднанню “Донецькпродторг” застраховано в Закритому акціонерному товаристві “Українська інноваційна страхова компанія “Інвестсервіс” за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс № ВВ/ 4863436, тип договору -1.

У відповідності до ст. 5 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у звязку з укладенням відповідачем, поліс № ВВ/ 4863436 страхування цивільно-правової відповідальності останнього, відповідач прийняв на себе обовязок відшкодовувати завдану ОСОБА_3 шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу ЗИЛ 530, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування”до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_3, транспортного засобу ЗИЛ 530, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до ст. 29 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом.

Згідно умов договору страхування одним із страхових випадків, визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП було завдано шкоду автомобілю Страхувальника (пп.4.1.1 Договору страхування). Розмір страхового відшкодування визначається Страховиком виходячи із суми заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку, але не більше розміру страхової суми. А підставою для виплати страхового відшкодування є рахунок станції технічного обслуговування (п. 5.2. Договору страхування)

Відповідно до Рахунку № Ш-172/5 СПД ФО ОСОБА_4 від 18.11.2008 року, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 4600 грн. 00 коп.

На підставі заяви Страхувальника від 14.11.2008 року та страхового акту № 452-02 від 28.01.2009 р. позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 4600, 00 грн. Факт зазначеної виплати підтверджується платіжним дорученням № 1067 від 28.01.2009 року.

На підставі статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування" до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно частини першої статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого страхового відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВВ/ 4863436) франшиза - 0 грн.

Позивачем в порядку досудового врегулювання спору на адресу Відповідача направлялася претензія про відшкодування шкоди (вих. № 772 від 12.02.2010 р.)

Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком регресної вимоги про виплату та додатків до неї.

Таким чином суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог повністю, в розмірі 4600 грн. 00 коп.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Українська інноваційна страхова компанія “Інвестсервіс” (04665, м. Київ, узвіз Кудрявський, 5-В; оф.208, код ЄДРПОУ 23498273) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО” (04070, м. Донецьк, Ворошиловський р-н, вул. Постишева, буд.60, сьомий поверх, ідентифікаційний код 31650052) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення суму 4600, 00 грн. (чотири тисячі шістсот гривень 00 коп.) боргу, 102, 00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) витрат по сплаті державного мита та 236, 00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Є. Блажівська

Повний текст рішення складено (у зв'язку з лікарняним) 19.10.2011 року.