Рішення № 18781728, 12.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/37912.10.11 За позовомПриватного акціонерного товариства Страхова компанія “ВУСО” ДоВідкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта”

Провідшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу), 13884,24

Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1, пред. за дов. №310-Ю від 11.10.2010 р.

Від відповідача не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “ВУСО” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу), 13884, 24 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.08.2011 р. порушено провадження у справі № 58/379, розгляд справи призначено на 12.10.2011 р.

11.10.2011 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до відзиву на позовну заяву відповідач заявлені позовні вимоги визнає частково, за вирахуванням суми авто-товарознавчої експертизи.

У судове засідання 12.10.2011 року представник позивача з'явився.

Представник позивача надав усні пояснення по справі. В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав, із доводами наведеними у відзиві на позовну заяву погодився.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 12.10.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

05 серпня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО», правонаступником якого виступає Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО»(далі Позивач, страховик) та ОСОБА_2 (далі- страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 028763-02-01-02 (далі - Договір страхування), за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, повязані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля HYUNDAI H-1, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно розгорнутої довідки ВДАІ, 06 серпня 2010 року, на дорозі Р-58 Севастополь “Камишова бухта” сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля HYUNDAI H-1, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під управлінням ОСОБА_2 та автомобіля Chevrolet Evanda, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, під управлінням останнього.

Відповідно до Постанови Гагаринського районного суду м. Севастополя від 13.08.2010 р. по справі № 3-4299/2010 визнано винним ОСОБА_3. у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України, у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Цивільну відповідальність ОСОБА_3. було застраховано у Відкритого акціонерного товариства “ Національна акціонерна Страхова компанія "Оранта" (відповідач) на підставі Полісу № ВЕ/1638356.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль HYUNDAI H-1, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно умов договору страхування позивач сплатив страхувальнику суму страхового відшкодування в сумі 13884 грн. 24 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 15074 від 01.12.2010 року.

З моменту виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до відповідача по відшкодуванню спричиненого збитку в межах фактичних затрат в сумі 13884 грн. 24 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про страхування”страхування - це вид цивільно-правових відносин відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування”до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з Постановою Гагаринського районного суду м. Севастополя від 13.08.2010 р. по справі № 3-4299/2010 визнано винним ОСОБА_3. у вчиненні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України, у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_3. застраховано його цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Chevrolet Evanda, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 в Відкритому акціонерному товаристві “Національна акціонерна Страхова компанія "Оранта" за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс № ВЕ/1638356.

У відповідності до ст. 5 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у звязку з укладенням відповідачем, поліс № ВЕ/1638356 страхування цивільно-правової відповідальності останнього, відповідач прийняв на себе обовязок відшкодовувати завдану ОСОБА_3. шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу Chevrolet Evanda, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування”до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_3, транспортного засобу Chevrolet Evanda, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до ст. 29 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом.

Згідно умов договору страхування одним із страхових випадків, визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП було завдано шкоду автомобілю Страхувальника (пп.4.1.1 Договору страхування). Розмір страхового відшкодування визначається Страховиком виходячи із суми заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку, але не більше розміру страхової суми. А підставою для виплати страхового відшкодування є рахунок станції технічного обслуговування (п. 5.2. Договору страхування)

Відповідно до Рахунку № 52 ПП ОСОБА_4 від 17.09.2010 р. та Рахунку № 2/23 від 23.11.2010 р. СПД ОСОБА_5, Заключення про розмір матеріального збитку від 27.08.2010 р. СПД ОСОБА_6, Рахунку-фактури № 13404 СПД ОСОБА_6, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля складає 21637 грн. 00 коп.

На підставі заяви Страхувальника від 10.08.2010 року та страхового акту № 4511-02 від 01.12.2010 р. позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 13884, 24 грн. Факт зазначеної виплати підтверджується платіжним дорученням № 15074 від 01.12.2010 року.

На підставі статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування" до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно частини першої статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого страхового відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно відзиву на позовну заяву від 11.10.2011 року відповідач заперечує проти позовний вимог в частині стягнення витрат в розмірі 695,00 грн. за проведення авто товарознавчого дослідження, яке підтвержується рахунком-фактурою № 13404 від 13.08.2010 року.

Статтею 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи, лише у випадку якщо страховик не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), не направив аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків і потерпілий самостійно обрав аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що позивач самостійно замовляв та проводив автотоварознавчу експертизу для визначення розміру відшкодування потерпілому, при цьому матеріалами справи не підтверджено, що відповідач був повідомлений про факт настання ДТП його учасниками чи позивачем, а відтак відповідач був позбавлений можливості направити свого аварійного комісара та самостійно визначити розмір завданих збитків, тим самим уникнути понесення додаткових витрат по оплаті позивачем автотоварознавчого дослідження у заявленій до стягнення сумі. Тобто, вина відповідача у понесенні позивачем спірної суми коштів на відшкодування вартості автотоварознавчого дослідження відсутня.

Відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який є спеціальним відносно інших нормативно-правових актів щодо виплати страхового відшкодування за полісами обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховиком відшкодовується тільки оцінена, відповідно до закону, шкода, при цьому види витрат, які відшкодовуються страховиком, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу визначаються законом та ним обмежуються (пункт 22.2. статті 22, статті 28, 29, 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Виходячи з зазначеного, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми в розмірі 695, 00 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВС/ ВЕ/1638356) франшиза - 0 грн.

Позивачем в порядку досудового врегулювання спору на адресу Відповідача направлялася претензія про відшкодування шкоди (вих. № 3674 від 15.05.2011 р.)

Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком регресної вимоги про виплату та додатків до неї.

Таким чином суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково, в розмірі 13189 грн. 24 коп.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд.75; код ЄДРПОУ 00034186) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО” (04070, м. Донецьк, Ворошиловський р-н, вул. Постишева, буд.60, сьомий поверх, ідентифікаційний код 31650052) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення суму 13189, 24 грн. (тринадцять тисяч сто вісімдесят девять гривень 24 коп.) боргу, 131, 89 грн. (сто тридцять одна гривня 89 коп.) витрат по сплаті державного мита та 224, 19 грн. (двісті двадцять чотири гривні 19 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Є. Блажівська

Повний текст рішення складено (у зв'язку з лыкарняним ) 19.10.2011 року.