Рішення № 18781266, 11.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

11.10.2011Справа №5002-25/3843-2011 за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг», пров. Балтійський, 20, м. Київ, 04073

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Керченське рудоуправління», вул. Пролетарська, 12, м. Керч, 98300

про стягнення 91413,02 грн.

Суддя Копилова О.Ю.

представники сторін:

від позивача ОСОБА_1, дов. б/н від 10.01.11, ю/к

від відповідача не зявився

Обставини справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг» звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Керченське рудоуправління», та просить суд стягнути з відповідача заборгованість по Лізинговій угоді №01-386 в сумі 91413,02 грн., з яких: 79262,68 грн. заборгованість згідно графіка сплати лізингових платежів, 7552,44 грн. пені, 3966,08 грн. 3% річних, 631,82 грн. інфляційні втрати, мотивуючі позовні вимоги порушенням з боку відповідача строків оплати за договором фінансового лізингу №386 та лізингової угоди від 29 травня 2008 року.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку передбаченого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у судове засідання не зявився, про причини відсутності суд не повідомив, про день розгляду справи був сповіщений належним чином: рекомендованою кореспонденцією.

Під час розгляду даної справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву, з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Враховуючи те, що матеріали справи в повній мірі сформульовані та у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

29 травня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг» (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Керченське рудоуправління» (лізингоодержувач) укладений генеральний договір фінансового лізингу №386.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що лізингодавець зобовязується придбати у продавця (постачальника) у власність майно, найменування, ціна за одиницю, кількість і загальна вартість якого наведена у лізинговій угоді (додаток до генерального договору фінансового лізингу) та передати його тимчасове володіння і користування лізингоодержувачу на визначених у лізинговій угоді умовах та строк за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Відповідно до пункту 1.1. лізингової угоди, що укладена сторонами 29 травня 2008 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг» (лізингодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Керченське рудоуправління» домовились, що лізингодавець зобовязується придбати у продавця (постачальника) у власність та передати у фінансовий лізинг лізингоодержувачу наступне майно: автомобіль новий FAW CA 3252, двигун CA6DL1-31 (ЕВРО 2), 7700см3, 310п.с., турбодизель, інтеркуллер, 9-ст, КПП, блокіровка деффіренціалу ведучих мостів (між колісна та міжосьова), кабіна 1 спальне місто, колісна формула 6*4, самоскид, задня розвантаження, г/н 17750кг., обєм кузова 18м3, ГУР, АБС, авто магнітола, кондиціонер, ціна без ПДВ 249583,33 грн., разом з ПДВ 299500,00 грн.

Пунктом 1.3. лізингової угоди визначено, що строк лізингу майна становить 36 місяців з моменту підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі майна.

Відповідно до пункту 1.4. лізингової угоди, передача майна лізингоодержувачу у користування і володіння повинна відбутися у термін до 12 липня 2008 року, але не раніше дати фактичного отримання майна у продавця, та за умови виконання лізингоодержувачем своїх обовязків по страхуванню згідно генерального договору та лізингової угоди.

Згідно акту приймання-передачі, що підписаний та скріплений печатками обох сторін, 04 липня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Керченське рудоуправління» прийняло у володіння та користування майно - автомобіль FAW CA 3252, двигун CA6DL1-31 (ЕВРО 2), (а.с.19).

Пунктом 3.1. лізингової угоди визначено, що лізингоудержувач зобовязаний в термін до 30 травня 2008 року (включно) сплатити лізингодавцю першу частину авансового лізингового платежу: сума без ПДВ 69076,77 грн., крім того, ПДВ 20% - 13815,35 грн., всього разом 82892,12 грн.

Також, лізингоодержувач зобовязаний в термін до 20 червня 2008 року (включно) сплатити лізингодавцю другу частину авансового лізингового платежу: сума без ПДВ 3845,38 грн., крім того ПДВ 20% - 769,08 грн., всього разом 4614,46 грн.

Згідно пункту 3.2. лізингової угоди, загальна сума винагороди (комісії) лізингодавця за отримане в лізинг майно за цією лізинговою угодою складає суму без ПДВ 20% - 117960,07 грн., при умові дотримання лізингоодержувачем встановленого графіку сплати лізингових платежів.

Відповідно до пункту 3.3 лізингової угоди, сплата лізингоодержувачем чергових лізингових платежів відбувається в термін, на умовах та у сумах згідно графіку сплати лізингових платежів, що зазначений в пункту 3.3 лізингової угоди.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що всупереч умовам укладених між сторонами генерального договору фінансового лізингу №386 та лізингової угоди, в частині оплати лізингових платежів, відповідач починаючи з березня 2009 року не здійснює належним чином оплату лізингових платежів, у звязку із чим за ним сформувалась заборгованість в сумі 79262,68 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт сплати заборгованості в сумі 79262,68 грн.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно ст. 798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 7552,44 грн. пені, 3966,08 грн. 3% річних, 631,82 грн. інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 8.4.1. генерального договору, за порушення обовязку зі своєчасної сплати чергових платежів лізингових та інших платежів згідно даного генерального договору та/або лізингової угоди лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, від несплаченої суми платежів за кожен дань прострочення, та відшкодовує збитки, завдані лізингодавцю, понад зазначену пеню.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, суд погоджується з розрахунком пені, зробленим позивачем, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 13 жовтня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керченське рудоуправління», вул. Пролетарська, 12, м. Керч, 98300, ідентифікаційний код 32993108, р/р 2600110121 в ВАТ АБ «Морський», МФО 384436) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг», пров. Балтійський, 20, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код 33635277, п/р 26008060294196 в філії «Розрахунковий центр» ЗАТ КБ «ПриватБанк» у м. Києві, МФО 320649) заборгованість по Лізинговій угоді №01-386 в сумі 91413,02 грн., з яких: 79262,68 грн. заборгованість згідно графіка сплати лізингових платежів, 7552,44 грн. пені, 3966,08 грн. 3% річних, 631,82 грн. інфляційні втрати.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Керченське рудоуправління», вул. Пролетарська, 12, м. Керч, 98300, ідентифікаційний код 32993108, р/р 2600110121 в ВАТ АБ «Морський», МФО 384436) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг», пров. Балтійський, 20, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код 33635277, п/р 26008060294196 в філії «Розрахунковий центр» ЗАТ КБ «ПриватБанк» у м. Києві, МФО 320649) 914,13 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКопилова О.Ю.