Рішення № 18781265, 13.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

13.10.2011Справа №5002-25/3692-2011 за позовом Виробниче підприємство «Ай-Петрі», м. Сімферополь, вул. Яблочкова, 5. кв.17, 95000

до відповідача Дочірнього підприємства «Санаторій «Ясна Поляна» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», Севастопольське шосе, 52, смт. Гаспра, м. Ялта, 98660

третя особа Дочірнє підприємство «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», вул. Леніна, 17, м. Ялта

про стягнення 28685,91 грн.

Суддя Копилова О.Ю.

представники:

від позивача ОСОБА_1, довіреність № б/н від 17.08.11, представник

від відповідача не зявився

від третьої особи не зявився

Обставини справи:

Позивач - Виробниче підприємство «Ай-Петрі» звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача Дочірнього підприємства «Санаторій «Ясна Поляна» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 28685,91 грн., у тому числі 18913,20 грн. - сума основного боргу, 4339,71 грн. індекс інфляції; 3% річних в сумі 1433,00 грн., 4000,00 грн. вартість юридичних послуг, мотивуючі позовні вимоги порушенням з боку відповідача строків оплати за договором підряду №1/2 від 07 серпня 2008 року.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 30 серпня 2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дочірнє підприємство «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця».

Ухвалою господарського суду АР Крим від 27 вересня 2011 року строк розгляду справи продовжений на 15 днів, в порядку передбаченому ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Третя особа, 15 вересня 2011 року, представила суду письмові пояснення по справі, у яких зазначила, що відповідно до пунктів 2.5., 2.6. Наказу ЗАТ ЛОЗП України «Укрпрофоздоровниця» №67 від 28 лютого 2008 року на Дочірнє підприємство «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» покладені деякі функції, зокрема погодження проектно-кошторисної документації, договорів підряду, договірні ціни, які надаються на розгляд та затвердження правлінню ЗАТ «Укрпрофоздоровниця»; здійснення технічного нагляду за виконаними обсягами робіт у відповідності до проектно-кошторисної документації, яка повинна відповідати вимогам Державних будівельних норм України ДБН Д.1.1-1-2000.

13 жовтня 2011 року від позивача до суду надійшло клопотання про забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на грошові кошти Дочірнього підприємства «Санаторій «Ясна Поляна» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», що знаходяться на розрахунковому рахунку 26003310114601 в АБ «Південний».

Суд, розглянувши зазначену заяву дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Перелік заходів забезпечення позову, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, є вичерпним, оскільки зазначена стаття не містить припису про те, що суд може застосовувати інші заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У відповідності до п. 2 Розяснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 23.08.1994 року № 02-5/611 забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (в подальшому - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку.

Згідно до п. 3 Розяснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 23.08.1994 року № 02-5/611 умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. N 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову» зазначено, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Так, на думку суду, подане до суду клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову не містить конкретних обставин, існування яких обумовлює обґрунтовану необхідність забезпечення позову, документального підтвердження про вірогідність вчинення з боку відповідача дій, які можуть порушити права або законні інтереси позивача.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідним відмовити позивачу в задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідач та третя особа у судове засідання не зявились, про причини відсутності суд не повідомили, про день розгляду справи були сповіщені належним чином: рекомендованою кореспонденцією.

Під час розгляду даної справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву, з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Враховуючи те, що матеріали справи в повній мірі сформульовані та у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

07 серпня 2008 року між Виробничим підприємством «Ай-Петрі» та Дочірнім підприємством «Санаторій «Ясна Поляна» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» укладений договір підряду №1/2, пунктом 1.1. якого встановлено, що предметом договору є благоустрій території. Поточний ремонт в Дочірньому підприємстві «Санаторій «Ясна Поляна».

Відповідно до пункту 2.1. договору ціна виконаних робіт є договірною та складає: 42913,00 грн.

Розрахунок вартості робіт здійснюється по факту виконаних обємів робіт, (пункт 2.3. договору).

Згідно пункту 3.1., 3.2. договору, оплата за виконані роботи проводиться, після прийняття робіт та оформлення акту форми КБ-2Б. Форма оплати: безготівковий розрахунок та інші форми розрахунку, які не суперечать дійсному законодавству.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту підписання та діє до моменту виконання обовязків сторонами.

В матеріалах справи є акт приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року, що підписаний сторонами договору та скріплений печатками підприємств 17 жовтня 2008 року, з якого вбачається, що Виробниче підприємство «Ай-Петрі» здав, а Дочірне підприємство «Санаторій «Ясна Поляна» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» прийняв роботи на загальну суму 42913,20 грн., (а.с. 14-16).

Позивач в позовній заяві посилається на те, що всупереч умовам договору відповідач свого обовязку по оплаті підрядних робіт не виконав, у звязку із чим 30 березня 2009 року Виробниче підприємство «Ай-Петрі» надіслав на адресу Дочірнього підприємства «Санаторій «Ясна Поляна» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» лист №1 з вимогою сплатити заборгованість в сумі 93218,61грн.

Також, 17 квітня 2009 року Виробниче підприємство «Ай-Петрі» надіслав на адресу Дочірнього підприємства «Санаторій «Ясна Поляна» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» лист №3 з повторною вимогою сплатити заборгованість в сумі 93218,61грн.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем 17 липня 2009 року сплачена Виробничому підприємству «Ай-Петрі» заборгованість в сумі 14000,00 грн., а 16 липня 2009 року 10000,00 грн., (а.с. 29-30).

Таким чином, в результаті неналежного виконання Дочірнім підприємством «Санаторій «Ясна Поляна» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» обовязків по сплаті підрядних робіт по договору №1/2 від 07 серпня 2008 року, за ним сформувалась заборгованість в сумі 18913,20 грн.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною 3 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 18913,20 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 4339,71 грн. індекс інфляції; 3% річних в сумі 1433,00 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 4000,00 збитків на оплату юридичних послуг.

Позивач мотивує зазначену вимогу тим, що 03 травня 2010 року між Виробничим підприємством «Ай-Петрі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтинг менеджмент груп Україна» укладений договір №Р-1 про надання юридичних послуг, за умовами якого, замовник в порядку та на умовах, визначених договором, дає завдання, а компанія зобовязується відповідно до завдання замовника надавати йому за плату юридичні послуги. Перелік послуг надаваних замовнику компанією затверджується сторонами у відповідних угодах до договору.

Однак, суд вважає за необхідним звернути увагу позивача на наступне.

В Розясненнях Вищого арбітражного суду від 01.04.94 р. N 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» Вищий арбітражний суд зазначив, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду.

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Статтею 28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 року № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права», пунктом 10 листа визначене таке:

Статтею 28 Господарського процесуального кодексу України, визначаючи підстави представництва юридичних осіб та громадян у господарському суді, не обмежує їх у виборі тих осіб, які здійснюватимуть таке представництво.

Суд виходить з того, що неправомірні дії відповідача, які виражені в неналежному виконанні зобовязань за договором підряду №1/2 від 07 серпня 2008 року, свідчать лише про існування його обовязку перед позивачем в рамках укладеного між сторонами договору підряду.

Таким чином, суд не вбачає безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями відповідача та шкодою завданою позивачу в результаті укладання між Виробничим підприємством «Ай-Петрі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтинг менеджмент груп Україна» договору №Р-1 про надання юридичних послуг.

Водночас у вирішенні питань, пов'язаних з розглядом вимог сторін та третіх осіб про відшкодування їх витрат на послуги представників у господарському суді, слід враховувати таке (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 14.12.2007 року № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»).

Нормами процесуального права передбачено відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені учасником судового процесу за отримання лише послуг адвокатів, а не інших представників такого учасника.

За приписом частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь-яких представників.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Як вже було зазначено, позивачем представлений договір №Р-1 про надання юридичних послуг від 03 травня 2010 року укладений між Виробничим підприємством «Ай-Петрі» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтинг менеджмент груп Україна».

Але, належного доказу оплати послуг наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтинг менеджмент груп Україна» за договором №Р-1 та додатку №2 до нього суду представлено не було.

В розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України відшкодування сум, як судових витрат, можливе лише за умовою, що надання юридичних послуг було надане саме адвокатом ані будь-яким іншим представником або юридичною фірмою.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідним відмовити позивачу в задоволенні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі 4000,00 грн.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 13 жовтня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Відмовити позивачу в задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Дочірнього підприємства «Санаторій «Ясна Поляна» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», що знаходяться на розрахунковому рахунку 26003310114601 в АБ «Південний».

2.Позов задовольнити частково.

3.Стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторій «Ясна Поляна» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» (Севастопольське шосе, 52, смт. Гаспра, м. Ялта, 98660, р/р 26000475132381 в ЯФ АКБ «УСБ» МФО 324139, ідентифікаційний код 02650802) на користь Виробничого підприємства «Ай-Петрі» (м. Сімферополь, вул. Яблочкова, 5. кв.17, 95000, р/р 26003215016 в Райффайзен Банк Аваль, м. Київ, МФО 380805, ідентифікаційний код 30939955) заборгованість в сумі 24685,91 грн., у тому числі 18913,20 грн. - сума основного боргу, 4339,71 грн. індекс інфляції; 3% річних в сумі 1433,00 грн.

4.Стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторій «Ясна Поляна» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» (Севастопольське шосе, 52, смт. Гаспра, м. Ялта, 98660, р/р 26000475132381 в ЯФ АКБ «УСБ» МФО 324139, ідентифікаційний код 02650802) на користь Виробничого підприємства «Ай-Петрі» (м. Сімферополь, вул. Яблочкова, 5. кв.17, 95000, р/р 26003215016 в Райффайзен Банк Аваль, м. Київ, МФО 380805, ідентифікаційний код 30939955) 246,86 грн. державного мита.

5.Стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторій «Ясна Поляна» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» (Севастопольське шосе, 52, смт. Гаспра, м. Ялта, 98660, р/р 26000475132381 в ЯФ АКБ «УСБ» МФО 324139, ідентифікаційний код 02650802) на користь Виробничого підприємства «Ай-Петрі» (м. Сімферополь, вул. Яблочкова, 5. кв.17, 95000, р/р 26003215016 в Райффайзен Банк Аваль, м. Київ, МФО 380805, ідентифікаційний код 30939955) 203,09 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

6.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7.В задоволенні вимог щодо стягнення збитків в сумі 4000,00 грн. відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКопилова О.Ю.

Рішення оформлене 13 жовтня 2011 року