Ухвала суду № 1877472, 10.06.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 22-а-1368/08 Головуючий у І інстанції: Морозов С.М.

Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«10» червня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Усенка В.Г., суддів Бєлової Л.В. та Малиніна В.В., при секретарі Літоміній Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Господарського суду м.Києва від 19 квітня 2007 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «Укрнафтогазкомплект» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинним рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою господарського суду міста Києва від 19.04.2007р. позовні вимоги Дочірнього підприємства «Укрнафтогазкомплект» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків №0000011650/0 від 09.01.2007р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 85 грн. зі сплати судових витрат (а.с.102-108).

Судове рішення мотивовано тим, що відповідно до відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається iз сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення пepшої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Позивачем в обґрунтування позовних вимог надано податкові накладні, виписані його контрагентом при купівлі товару Товариством з обмеженою відповідальністю «Дарина ЛТД», тому на думку суду першої інстанції у Дочірнього підприємства «Укрнафтогазкомплект» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» були законні підстави включити до податкового кредиту звітного періоду суму податку на додану вартість, сплаченому у ціні товару, у розмірі визначеному на підставі цих податкових накладних. В апеляційній скарзі Спеціалізована державна податкова інспекція у місті Києві по роботі з великими платниками податків просить скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства «Укрнафтогазкомплект» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (а.с.11-114).

Вказує на неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального і процесуального права, зокрема, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки, на його думку, контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дарина ЛТД» виписувало податкові накладні, не будучи платником податку на додану вартість в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі яких Дочірнім підприємством «Укрнафтогазкомплект» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в подальшому включено до податкового кредиту відповідні витрати по сплаті податку на додану вартість.

Заслухавши пояснення учасників процесу, які зявились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі «СДПІ у м.Києві по po6oті з ВПП» проведено невиїзну документальну позапланову перевірку Дочірнього підприємства «Укрнафтогазкомплект» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі «ДП «Укрнафтогазкомплект» НАК«Нафтогаз України») на предмет правильності нарахування та повноти перерахування до бюджету податку на додану вартість та правових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дарина ЛТД» (далі «ТОВ «Дарина ЛТД»за період з 01.07.2003р. по 31.12.2005р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 18.12.2006р. складено акт №853/16-50/30167066 (а.с.10-17).

Перевіркою встановлено в порушення п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем до складу податкового кредиту включена сума податку на додану вартість в розмірі 7664168,02грн.: за липень 2004р. у розмірі 3245262,67грн., за серпень 2004 року у розмірі 1413293,67грн., за вересень 2004 року у розмірі 1150133,34грн., за жовтень 2004 року в розмірі 1000641,67грн., за грудень 2004 року в розмірі 854836,67грн., яка вказана в податкових накладних, отриманих від постачальника ТОВ «Дарина ЛТД», в результаті чого занижено розмір податку на додану вартість на суму 7664168,02грн., що призвело до заниження податкових зобовязань ДП «Укрнафтогазкомплект» НАК«Нафтогаз Україниза 2004 рік.

09 січня 2007 року СДПІ у м.Києві по po6oті з ВПП за наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000011650/0, яким позивачу нараховано суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі розміром 11496252,03грн., з яких: основний платіж 0 7664168,02грн., штрафні (фінансові) санкції 3832084,01грн. (а.с.9).

Нарахування податку на додану вартість здійснено на підставі того, що постановою Печерського районного суду від 15.08.2006р. були визнані недійсними установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість ТОВ «Дарина ЛТД» з моменту державної реєстрації та внесення до реєстру, у зв'язку з чим податкові накладні, виписані таким підприємством позивачу, не можуть бути прийнятими до уваги при включенні до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду про неправомірність нарахування відповідачем ДП «Укрнафтогазкомплект» НАК«Нафтогаз України» податкового зобовязання з податку на додану вартість, зважаючи на таке.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі «Закон») визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду складається iз сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коптив з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Згідно з п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені законом реквізити. Як свідчать матеріали справи, у червні 2004 року між позивачем та ТОВ «Дарина ЛТД" укладено договір поставки продукції №230-04 від 22.06.2004р. за яким позивачем на підставі отриманих податкових накладних віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в poзмірі 7664168,02грн., в тому числі у липні 2004 року - 3245262,67грн., у серпні 2004 року - 1413293,67грн., у вересні 2004 року - 1150133,34грн., у жовтні 2004 року - 1000641,67грн., у грудні 2004 року - 854836,67грн. Укладений позивачем з ТОВ «Дарина ЛТД» договір № 230-04 від 22.06.2004р. на момент розгляду справи був чинним.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в ціні поставлених товарів, за укладеним з ТОВ «Дарина ЛТД» договором, сплачено податок на додану вартість, та отримано податкові накладні оригінали яких надавались до перевірки та вказані в акті перевірки.

Податкові накладні містять вciперераховані відомості iтаким чином, відповідають вимогам, закріпленим положеннями чинного законодавства України. Зауваження щодо оформлення податкових накладних в акті перевірки відсутні.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язок сторін за договором встановлювати чи перевіряти правоздатність своїх контрагентів чи ступінь дотримання ними податкової дисципліни.

Згідно з ч. 2 ст. 58 Конституції України ніхтоне може відповідати за діяння, які на час їхвчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З норм Закону випливає, що обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону, є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при iмпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У paзiколи на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Зважаючи на наведене, з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону випливає, що платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності податкової накладної на момент перевірки.

Судом апеляційної інстанції не беруться до уваги доводи, викладені в апеляційній скарзі про те, що позивач не мав право на податковий кредит в зв'язку з тим, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Дарина ЛТД» було анульовано Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва, оскільки, свідоцтво було анульовано 19.09.2006р. в той час як податкові накладні на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит були виписані у липні - грудні 2004 року, тобто в період в якому ТОВ «Дарина ЛТД» було платником податку на додану вартість та мало повне право на складання податкових накладних.

Oкpiм того, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по co6iне тягне за собою недійсність вcixугод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи iдо моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Чинним на момент розгляду справи Законом України "Про державну реєстрацію юридичних oci6 та фізичних осіб - підприємців" закріплено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними iможуть бути використані в cпopiз третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними iбули внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у cпopiяк на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у cпopiу paзi, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так iза можливу недостовірніть відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо них.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сума податкового кредиту позивача за липень - грудень 2004 року сформована на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Дарина ЛТД», зареєстрованого платником податку на додану вартість.

Системний аналіз чинного законодавства України дозволяє зробити висновок, про те що ним не встановлено обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару (робіт, послуг). Відповідно до положень Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, iсаме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Окрім того, статтями 9 і 10 Закону України «Про систему оподаткування» для платника податку не передбачено обов'язок та не надано право вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. щодо реєстрації як платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо). Так само, Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку.

Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» вчинення зазначених дій є не тільки правом, а й прямим обов'язком податкових органів.

Oкpiм того, відповідачем у судовому засіданні суду першої інстанції не доведено несплату до бюджету податку на додану вартість ТОВ «Дарина ЛТД» не надано таких доказів і судовій колегії апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим, то воно підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.195, 196 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2007 року, без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий-суддя: Усенко В.Г.,

судді: Бєлова Л.В.,

Малинін В.В.