Ухвала суду № 1874645, 18.06.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа  № 22-а-9717/08 р.                          Головуючий у першій інстанції: Кротюк О.В.

                                                                                                            Доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

            18 червня 2008 року                                                                                              м. Київ

             Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: 

             головуючого судді:                                                                     Саприкіної І.В.,

             суддів:                                                                                           Бараненка І.І., Маслія В.І.,

             при секретарі:                                                                              Трибой І.В.,

             розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції в Солом’янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2007 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЧУНАЙ-УКРАЇНА"  до Державної податкової інспекції в Солом’янському районі м. Києва про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ "ВІЧУНАЙ-УКРАЇНА" звернулися до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про визнання рішення №0001342305/0 від 01.03.2007 року недійсним та скасування в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 210104,50 гривень.

ПостановоюОкружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня -01 листопада 2007 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення Окружним адміністративним судом міста Києва норм процесуального права, неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи, що є підставою для скасування судового рішення.

           Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:                                                                                 Як вбачається з матеріалів справи,службовцями Державної податкової адміністрації у м. Києві 21.02.2007 рокуна підставі відповідних направленьбула здійснена планова перевірка господарської одиниці (офісу) позивача з метою контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу з питання дотримання вимог Законів України „Про Державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХП із змінами та доповненнями, Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року № 265/95-ВР із змінами та доповненнями, Закону України „Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" від 19.12.1995р. № 481/95-ВР із змінами та доповненнями, постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 „Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" із змінами та доповненнями.

           Перевіркою встановлено та відображено в акті перевірки № 2658-1814/23-05-33051586 від 23.02.2007 (далі —Акт перевірки), що на момент перевірки торгівельна діяльність здійснюється у сфері роздрібної торгівлі по реалізації продуктів харчування за готівковий розрахунок. Сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків 00-00 (нуль гривень нуль копійок) грн. (грошей в приміщенні, де проводяться розрахунки, немає), не відповідає суті зазначеній в поточному «Х» звіті РРО. Не відповідність готівкових коштів на місці розрахунків складає 42020,90 грн.(сорок дві тисячі двадцять грн. 90 коп.). Відповідні касові або розрахункові документи на суму невідповідності не складено, в касі обліку не відображено. В касовому звіті відповідні касові операції також не зазначені. В акті перевірки вказано, що  касова невідповідність підтверджується розписками касира.

         На підставі висновків вищевказаного Акту перевірки Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва було винесено рішення від 01.03.2007р. за №0001342305/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 210189,50 гривень.

          Позивач вважає, що рішенням відповідача в частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст. 22 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг” № 265/95-ВР від 06.07.1995р. із змінами та доповненнями, у п’ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність, що складає 210104,50 (двісті десять тисяч сто чотири грн.) 50 коп., порушено його права та законні інтереси, а тому звернувся за їх захистом до суду.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач в своєї торговій діяльності використовує реєстратор розрахункових операцій марки MINI-500 МЕ, який зареєстрований в ДПІ Солом'янського району м. Києва, на підставідотримання вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(№265/95-ВР, далі - Закон про РРО) щодо застосовування лише тих реєстраторів розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Як випливає з посібника по експлуатації реєстратора розрахункових операцій марки МІNІ-500 МЕ (експлуатаційна документація), останній виконує службові операції «Аванс готівкою»та «Видано готівкою» тобто зазначена модель РРО виконує службові операції занесення та видачі готівки з каси.Крім того, відповідними пунктами посібника по експлуатації РРО передбачено, що зазначена модель РРО виконує службові операції занесення та видачі готівки, а також визначається послідовність дій з РРО для операції службового внесення готівки в касу тапослідовність дій для виконання службової видачі готівки з каси.

У зв'язку з особливостями касового апарату МІNI-500,02 МЕ, а саме - відсутністю ящика для зберігання готівкових коштів (сейфу), відповідно до наказу по підприємству № 27 від 01 вересня 2005 року позивачем було встановлено порядок, у відповідності до якого кошти отримані через РРО зобов'язано зберігати в єдиному місці – сейфі Головного підприємства, який повинен знаходитися біля касового апарату.

Відповідно «Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги)»(від 01.12.2000р. № 614) суб'єкта підприємницької діяльності зобов'язано забезпечити друкування Х-звітів, Z-звітів та інших документів (крім розрахункових), що передбачено експлуатаційною документацією на РРО.

Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (затверджено постановою правління НБУ №637 від 15.12.2004) передбачено, що записи в касовій книзі здійснюються на підставі відповідної інформації з касових документів. Записи в касовій книзі мають робитися до початку наступного робочого дня (тобто із залишками на кінець попереднього дня), а також містити всі реквізити, що передбачені формою касової книги. Сторінки касової книги мають нумеруватися автоматично в порядку зростання з початку року.

З початку робочого дня 21 лютого 2007 року до моменту здійснення перевірки контролюючим органом, бухгалтером-касиром позивача було проведено наступні касові операції:

- 7:47 - „X" звіт денний РРО, що відображено в книзі обліку розрахункових операцій.

- 8:05 - для введення залишку на початок дня було проведено операцію через РРО аванс готівкою (службове внесення) в сумі 15964,51 грн., яка знаходилась в сейфі біля РРО, що є єдиною касою Позивача (готівка, яка надійшла до єдиної каси після інкасації 20.02.07р. і оприбуткована відповідними касовими ордерами від 20.02.07р. з відображенням в касовій книзі 20.02.07р.); касова операція відображена в книзі обліку розрахункових операцій та „Z"звіті електронного журналу від 21.02.07р..

-з моменту службового внесення до 15:10 (початок перевірки) усі надходження готівки до єдиної каси на загальну суму 26056,39 гривень були проведені через РРО і оприбутковані до єдиної каси на підставі 15 (п'ятнадцяти) прибуткових касових ордерів та відображені в касовій книзі позивача.

Контролюючим органом під час перевірки було зроблено поточний „X" звіт РРО, в якому була відображена сума 42020,90 грн., яка складається з „авансу готівкою" (службове внесення на початок дня) в сумі 15964,51 грн., а також надходження готівки до єдиної каси в сумі 26056,39 гривень.

В ході перевірки перевіряючими особами контролюючого органу не була з’ясована відповідність зазначених в касовій книзі сум прийнятої до каси готівки даним прибуткових касових ордерів, не встановлена наявність документів щодо оформлення проведених операцій з готівкою, не з’ясований порядок роботи каси на підприємстві та в акті про перевірку не викладений зміст порушення з відповідним обґрунтуванням. 

В акті перевірки № 2658-1814/23-05-33051586 від 23.02.2007р. не зазначено місцезнаходження реєстратора розрахункових операцій та відповідного сейфу де повинні зберігатися грошові кошти позивача, представник відповідача участі у відповідній перевірці позивача не брав, але зазначив, що згаданий сейф позивача знаходиться в іншому місці, ніж те в якому проводяться розрахунки між підприємством та споживачами.

З приводу факту касової невідповідності були викликані та допитані свідки - касир, що проводив касові операції в день перевірки контролюючим органом, та головний бухгалтер ТОВ «ВІЧУНАЙ-Україна».

Свідки надали пояснення суду, що сейф з касовими грошима знаходився біля столу, на якому був розташований реєстратор розрахункових операцій, тобто факт касової невідповідності був відсутній в день перевірки. Крім того,за вказівкою одного з перевіряючих, касир в присутності головного бухгалтера підприємства, цього перевіряючого та інших працівників підприємства здійснював перерахунок грошових коштів, що знаходились в сейфі.

Свідком - касиром зазначено, що ним складалися чотири розписки, які написані під диктовку одного з перевіряючих, тобто під його тиском.  

На підтвердження факту наявності на підприємстві грошових коштів в сумі 42020,90 гривень позивач надав суду оригінал видаткового касового ордеру від 21.02.07 року та другу частину корінця інкасації грошових коштів в сумі 42020,09 гривень, згідно якого сумка з зазначеними грошовими коштами була прийнята 21 лютого 2007 року відповідним інкасатором, тобто в день та час проведення перевірки.

Прийняття Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва висновку спірного рішення до позивача в частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій на підставі ст.22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» у п’ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність, суттєво порушило їх права, за захистом яких вони і звернулися до суду.

Враховуючи викладені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо належного обґрунтування позивачем своїх позовних вимог та відсутність факту касової невідповідності.

Колегія суддів також вважає, що при вирішенні даного спору Окружним адміністративним судом міста Києва було правильно застосовано норми матеріального і процесуального права та вірно вирішено заявлений спір, а саме, задоволено позов в повному обсязі. При цьому апеляційна інстанція виходить з наступного:

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до діючого законодавства України, що визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, перевіряючі особи контролюючого органу не можуть виходити за межі податкового законодавства та сфери податкових відносин щодо отримання розписок під час проведення перевірок у платників податків (як у посадових, так і у інших осіб платників податків). Крім того, диктування перевіряючими особами контролюючого органу текстів розписок платникам податків не передбаченоЗаконом України «Про державну податкову службу в Україні». Усфері податкового законодавства України та податкових відносинрозписки є неналежним доказом, на якому можуть ґрунтуватись висновки перевіряючих осіб контролюючого органу про касову невідповідністьпри проведенні перевірок платників податків.

Беручи до уваги ту обставину, що Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва при винесенні оскаржуваного рішення діяла всупереч Конституції та законів України, оскільки застосувала штрафні (фінансові) санкції у п’ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій позивачем, на підставі необґрунтованих висновків акту, і тим самим грубо порушила права Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЧУНАЙ-УКРАЇНА», судова колегія приходить до висновку, що порушене право позивача підлягає обов’язковому захисту, а оскаржуване рішення - безумовному скасуванню.

Згідно ч.4 ст.7 КАС України принципом адміністративного судочинства є офіційне з’ясування всіх обставин у справі. В зв’язку з чим, на підставі ч. 5 ст.11 КАС України судом першої інстанції було запропоновано сторонам подати докази для можливості з’ясування всіх обставин справи та витребувано у відповідача оригінали матеріалів перевірки, на підставі яких було прийняте відповідачем спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача.

Крім того, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що операції «Аванс готівкою» та «Видано готівкою» за своїм цільовим призначенням та за змістом відповідають нормам закону про РРО, Порядку реєстрації та термінам «Службове внесення» та «Службова видача» і визначають операції внесення чи видачі готівки, що знаходиться в касі, які не пов’язані з проведенням розрахункових операцій.

Відповідно ч.4 ст.65 КАС України за клопотанням позивача були викликані свідки, на підставі пояснень яких з’ясовані обставини відносно факту невідповідності готівкових коштів на місці розрахунків в день перевірки. Крім того, з’ясоване знаходження сейфу біля реєстратора розрахункових операцій, тобто місце проведення розрахунків відповідає вимогам законодавства. Клопотання про виклик свідків з боку відповідача у суді першої інстанції не заявлялися.

В даному випадку необхідно звернути увагу на положення ч.2 ст.53 КАС України, згідно яких треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду. Заявляючи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке виявилося у незалученні Державної податкової адміністрації м. Києвадо участі у справі у якості третьої особи, відповідач не заявляв відповідного клопотання під час судового розгляду у суді першої інстанції. За таких обставин, у суду як першої, так і апеляційної інстанції немає підстав для залучення Державної податкової адміністрації м. Києва до участі у даної справі у якості третьої особи, тому що рішення у справі не може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до положень ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем дана норма Закону, як в суді першої, так і другій інстанції дотримана не була.

За ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а  постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відповідач не довів правомірності прийнятого ним рішення в частинізастосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 210104,50 гривень, діяв всупереч вимог Конституції та законів України, чим заподіяв шкоду законним правам і інтересам позивача, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судова колегія не встановила.

За таких обставин апеляційна скарга Державної податкової інспекція у Солом'янському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня -01 листопада 2007 року по справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВІЧУНАЙ-УКРАЇНА" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про визнання рішення від 01.03.2007р. №0001342305/0 недійсним та скасування в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 210104,50 гривень, підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 9, 11, 19, 53, 71, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

           В задоволенні апеляційної скарги  Державній податковій інспекції в Солом’янському районі м. Києва - відмовити.

          Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.10.2007 року– залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

            Головуючий:  суддя:

            Судді: