Ухвала суду № 1874639, 13.05.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22а-6384/08                                          Головуючий у І інстанції –  Хрипун О.О.

                                                                                                Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2008 року                                                                                                          м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:                                                            Саприкіної І.В.,

суддів:                                                                                 Маслія В.І. та Бараненка І.І.,

при секретарі:                                                                     Трибой І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими плтниками податків на постанову Господарського районного суду м. Києва від 25.06.2007 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими плтниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

           ВАТ «Укртелеком» звернулося до Господарського районного суду м. Києва з адмінпозовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими плтниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

         Постановою Господарського районного суду м. Києва від 25.06.2007 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

         Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позову повністю відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.

17.01.2007 року СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено виїзну планову перевірку ВАТ «Укртелеком» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 року по 30.06.2006 року. За її результатами складено відповідний акт № 26/42-10/21560766,. Як вбачається з акту перевірки, в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) позивачем  було занижено   податок   на   додану вартість у   розмірі   319 247, 00  грн.  та завищено податок на додану вартість у сцмі 195 744, 00 грн. Таким чином, відповідачем було донараховано позивачу основного платежу у сумі 162 409, 00 грн.

 На підставі згаданого акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000054210/0 від 27.01.2007 року. Даним рішенням згідно з п.п. «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п. 17.1.3 та п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами те державними цільовими фондами» позивачу було визначено суму податкового зобов»язання по податку на додану вартість в сумі 337900,00 грн., в тому числі, 162409,00 грн. – основний платіж, 175491,00 грн. – штрафні санкції.

Господарський суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про правомірність, законність та обгрунтованість позовних вимог, а тому, дане податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

         Віднесення позивачем сум податку на додану вартість, сплачених у складі витрат, пов»язаних з господарською діяльністю (витрати на проведення незалежної оцінки майна, яке перебуває на балансі позивача) до податкового кредиту є цілком правомірним. Адже, відповідно до ч.  2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та профнсійну оціночну діяльність в Україні», ч. 2 ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оцінка державного майна є обов»язковою орта передує укладаннюдоговорів оренди цього майна.

          А відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

         Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки правильності визначення нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по Апарату управління ВАТ «Укртелеком» було встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 30009, 00 грн. і в порушення  абз. 2 п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) до складу податкового кредиту було віднесено суми податку на додану вартість у зв’язку з оплатою послуг по незалежній експертній оцінці майна, яке не перебуває на балансі підприємства.

Судом встановлено, що незалежна експертна оцінка здійснювалась позивачем щодо нерухомого майна, яке позивач орендує у державних підприємств, зокрема, у ДАЗТУ "Укрзалізниця", УДППЗ "Укрпошта", ДП "Укрчастотнагляд".

Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ч. 2 ст. 11 «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що оцінка державного майна є обов’язковою та передує укладанню договорів оренди цього майна.

Відповідно до Переліку документів, які подаються орендодавцеві для укладання договору оренди майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна № 2975 від 14.11.2005 року і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.01.2006 року за N 29/11903, для укладання договору оренди зазначеного майна обов’язково необхідно надавати орендодавцеві звіт про незалежну оцінку нерухомого майна (оплата робіт з оцінки майна покладається на орендаря).

Орендоване майно позивач використовує для розміщення телекомунікаційного обладнання, яке безпосереднє приймає участь у процесі виробництва та надання послуг зв’язку.

Таким чином, з вищевикладеного випливає, що витрати на проведення незалежної оцінки майна, яке не перебуває на балансі позивача, пов’язані з організацією та веденням виробництва.

Враховуючи вказане, суд доходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача по даному епізоду та про неправомірність донарахування відповідачем податку на додану вартість у сумі 39009, 00 грн.

Згідно п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тому є вірним твердження суду першої інстанції, що, оскільки, дані витрати пов’язані із господарською діяльністю позивача, суми податку на додану вартість, сплачені у їх складі, правомірно віднесені позивачем до податкового кредиту.

За наслідками перевірки Київської міської філії ВАТ «Укртелеком» з питань дотримання вимог податкового та валютного  законодавства (акт № 749/15-10/01189910 від 15.11.2006 року) та висновків зведеного акту перевірки було встановлено порушення п. п. 7.4.1. п. 7.4.  ст. 7 Закону України «Про податок на додатну вартість» (із змінами та доповненнями) шляхом віднесення до складу валових витрат Центром обслуговування споживачів і продажу послуг Київської міської філії вартості послуги по технічному супроводу програмно-технічного комплексу Служби автоматизованої інформаційної підтримки нових послуг телефонного сервісу, якої немає на балансі філії. Витрати у сумі 26700, 00, понесені вказаною філією на оплату зазначених послуг, у ході перевірки відповідачем були виключені зі складу валових витрат і, як наслідок, було зменшено податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 5340, 00 грн.

Виходячи з матеріалів справи, між позивачем і ТОВ «ІнфоСфера» був укладений договір № 10-04/133 від 16.06.2004 року. Відповідно до даного договору ТОВ «ІнфоСфера» забезпечує експлуатаційний супровід програмно-технологічного комплексу автоматизованої довідкової служби на базі технічних засобів виконавця (п. 1.1. вказаного договору) та проводить підготовку та озвучення інформаційного наповнення автоматизованої довідки. У вартість послуг з супроводу програмно-технологічного комплексу включаються в тому числі і витрати на оренду обладнання виконавця (пункти 1.2. розділу І та ІІ Розрахунку договірної ціни).

Відповідно до пояснень позивача Програмно-технологічний комплекс автоматизованої довідкової служби складається з окремо виділеного для надання довідок телефонного номеру 545-22-22, телефонних ліній, АТС та іншого комутаційного обладнання, яке забезпечує з’єднання абонента з номером довідкової служби та персонального комп’ютера Pentium ІІІ з відповідним програмним забезпеченням, який позивач орендує у ТОВ «ІнфоСфера».

Згідно довідки № 84/09-6 від 17.05.2007, наданої в судовому засіданні суду першої інстанції, номер довідкової служби обліковується у складі номерного ресурсу, виділеного позивачу, інше комутаційне обладнання та телефонні лінії обліковуються на балансі Центра телекомунікаційних послуг № 3 Київської міської філії ВАТ «Укртелеком» як окремі об’єкти виробничих основних фондів.

Зі змісту пп.  5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що до складу валових витрат включаються суми  будь-яких  витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

 Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені  відповідними  розрахунковими,  платіжними  та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Ці  документи  повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Фактичним підтвердженням виконання господарських операцій позивачем і ТОВ"ІнфоСфера" та оплати їх вартості є залучені до матеріалів справи документи, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам первинних документів та визнаються судом належним доказом витрат позивача, а саме: договір, акти приймання виконаних робіт, рахунки-фактури, платіжні доручення

Як вбачається  з  матеріалів  справи,  придбані  позивачем  у ТОВ «ІнфоСфера» роботи  та  послуги по супроводу програмно-технологічного комплексу автоматизованої довідкової служби на базі технічних засобів виконавця, а саме: складання, запис інформаційно-довідкових текстів та постійне їх оновлення, програмно-технічне супроводження автоматизованої довідкової служби, яке включає надання в оренду персонального комп’ютера Pentium ІІІ та його обслуговування, були використані ним у власній  господарській  діяльності.

Виходячи з вищевикладеного Господарський суд м.Києва правильно дійшов висновку, що зменшувати податковий кредит позивачу за цим епізодом у відповідача підстав не було. Тому є правомірними позовні вимоги позивача за даним епізодом, а зменшення відповідачем валових витрат позивача на вартість послуг з супроводу програмно-технічного комплексу автоматизованої довідкової служби у сумі 26 700,0 грн. і, як наслідок, зменшення податкового кредиту у сумі 5 340, 00 грн. є неправомірним. 

За наслідками перевірки Харківської філії ВАТ «Укртелеком» відповідачем встановлено порушення пп. 3.1.1 п. 3.1. ст. 3; п. 4.2 ст. 4; пп. 7.3.1. і 7.3.5. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та донарахування податкових зобов’язань з податку на додатку вартість у сумі 17 927, 45 грн. в податковому періоді, на який припадає закінчення строку позовної давності по дебіторській заборгованості за надані бюджетним організаціям послуги електрозв’язку,  суд дійшов наступного висновку.

Пунктом 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Пунктом 1.17 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", п.1.23 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що безоплатно наданими послугами вважаються послуги, що даються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості.

Однак, послуги, надані Харківською філією, не є безоплатно наданими, оскільки умовами укладених договорів передбачено компенсацію їх вартості.

До набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005 року, а саме до  31 березня 2005 року, п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» містив у собі дозвіл для продавця щодо зменшення податкового зобов’язання на суму зайво нарахованого податку на додану вартість у зв’язку з визнанням боргу покупця безнадійним. З 31 березня 2005 року, списання безнадійної дебіторської заборгованості в податковій декларації з податку на додану вартість ні у продавця, ні у покупця не відображається.

Закон України «Про податок на додану вартість», а саме, пп. 7.3.5. п. 7.3 ст.7 даного закону, встановлює, що датою виникнення податкових зобов’язань у разі поставки послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку, або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи, зменшення заборгованості такого платника податку по його зобов'язаннях перед таким бюджетом.

Із матеріалів справи видно, що Харківська філія ВАТ «Укртелеком» не здійснила включення податку на додану вартість з обсягу послуг, які надавались УМВС України в Харківській області та Лозівській міжрайонній прокуратурі, до податкових зобов’язань із вказаного податку. Підставою для вказаного не включення стало відсутність надходження коштів, або отримання будь-якої компенсації за надані зазначеним підприємствам послуги у періоді, який перевірявся. Тобто, була відсутня подія з якою Закон України «Про податок на додану вартість» (пп. 7.3.5. п. 7.3 ст.7) пов’язує виникнення у продавця обов’язку збільшити розмір податкового зобов’язання.

А тому, висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за цим епізодом правомірно визнано Господарським судом м.Києва помилковим.

За наслідками перевірки Рівненської філії ВАТ «Укртелеком» з питань дотримання вимог податкового та валютного  законодавства (акт від 18.12.2006 року № 947/23-00/01187526) та висновків зведеного акту перевірки відповідачем було встановлено порушення пп. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зайво віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 12 254, 82 грн., який підтверджено податковими накладними, заповненими з порушенням, в тому числі нижче наведеними податковими накладними на загальну суму 12 129, 82 грн.:

№ 11/01-05 від 11.01.2005 року на загальну суму 58 693,20 грн., в т.ч. ПДВ - 9 782, 20 грн. Вказана податкова була виписана ППФ «Енергоіндустрія» (код ЄДРПОУ 30504438) на виконані будівельні роботи на суму 48911, 00 грн. Але, в цій податковій не вказано обсяги робіт;

№  05 від 24.01.2005 року на загальну суму 72, 00 грн., в тому числі ПДВ - 12, 00 грн., видана Рівненським обласним центром гідрометеорології (код ЄДРПОУ 21084601) за  гідрометеорологічне обслуговування на суму 60, 00 грн. У вказаній податковій не вказано обсяги робіт;

№ 230/09 від 31.01.2005 року на загальну суму 11 110, 80 грн., в тому числі ПДВ1 851, 80 грн., видана ВАТ  «Рівнегаз» – Костопільського управління по експлуатації газового господарства (код ЄДРПОУ 03368701) за газифікацію будівлі ДТЕЛЕ - 9  на суму 9259,00 грн. У вказаній податковій не вказано обсяги робіт;

№ 38/17.17 від 31.01.2005 року на загальну суму 435, 90 грн., в тому числі ПДВ - 72, 65 грн., видана «Укрпошта» УДППЗ Рівненська Дирекція Рівненський поштамт (код ЄДРПОУ 01187472) за послуги на суму 363, 25 грн. У вказаній податковій не вказано ціну поставки без врахування податку;

№ 16 від 24.02.2005 року на загальну суму 967, 00 грн., в тому числі ПДВ - 161, 17 грн., видана Демидівським консервним заводом за соки на суму 805, 83 грн. Вказана податкова не скріплена печаткою платника податку (продавця);

№ 68 від 18.09.2006 року на загальну суму 1500, 00 грн., в тому числі ПДВ - 250, 00 грн., отримана від ПКВКП «Арболіт» (код ЄДРПОУ 13981241) за виконані проектні роботи на суму 1 250, 00 грн. В цій податковій не вказано обсяги робіт.

За наслідками перевірки Львівської філії ВАТ «Укртелеком» відповідачем було встановлено неправомірність включення до податкового кредиту у грудні 2005 року центром електрозв’язку № 10 податку на додану вартість на підставі податкових накладних, оформлених в порушення вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7; пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про порядок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України за № 165 від 30.05.1997 року, зареєстрованого Міністерством юстиції України 23.06.1997 року за                    № 233/2037.

Відповідач вважає, що відсутність у податкових накладних, виданих КП «Бориславтеплоенерго» № 1210 від 31.03.2005 року (на загальну суму 10 000, 00 грн., в тому числі ПДВ - 1666, 67 грн.) і № 18 від 22.11.2005 року (на загальну суму 1 435, 45 грн., в тому числі ПДВ - 239, 28 грн.)  зазначення окремим рядком одиниці виміру, кількості (обсяг, об’єм), ціни поставки без врахування податку на додану вартість призвело до завищення податкового кредиту по податку на додану вартість на суму 1906, 00 грн.

За наслідками перевірки Донецької філії ВАТ «Укртелеком» з питань дотримання вимог податкового та валютного  законодавства (акт від 08.12.2006 року № 295/15-16-23/4-01183764) та висновків зведеного акту перевірки відповідачем було встановлено порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок якого вказаною філією безпідставно було віднесено до податкового кредиту на протязі 2004 року податок на додану вартість у сумі 15 157, 00 грн., а саме: у серпні 2004 року – 3248, 00 грн., у вересні 2004 року – 3 304, 00 грн., у жовтні 2004 року – 3 004, 00 грн., у листопаді 2004 року - 2 817, 00 грн., у грудні 2004 року – 2 784, 00 грн.,  по податкових накладних, виписані СП «Український мобільний зв'язок», які мають не оригінальну печатку та підпис особи, яка уповноважена платником по податку здійснювати продаж послуг.

Такі висновки відповідача не відповідають положенням чинного законодавства, матеріалам справи та спростовуються наступним.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7  Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми  сплаченого  (нарахованого)  податку  у  зв'язку з придбанням товарів (послуг),  не  підтверджені  податковими  накладними  чи митними   деклараціями  (іншими  подібними  документами  згідно  з підпунктом  7.2.6  цього  пункту). 

Відповідно до пп. 7.2.1. п. 7.2  ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

     а) порядковий номер податкової накладної;

     б) дату виписування податкової накладної;

     в)   повну   або   скорочену  назву,  зазначену  у  статутних документах  юридичної  особи  або  прізвище,  ім'я  та по батькові фізичної  особи,  зареєстрованої  як  платник  податку  на  додану вартість; 

     г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

     д) місце розташування юридичної особи  або  місце  податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

     е) опис   (номенклатуру)   товарів   (робіт,  послуг)  та  їх кількість (обсяг, об'єм);

     є)   повну  або   скорочену  назву,  зазначену  у статутних документах  отримувача; 

     ж) ціну поставки без врахування податку;

     з) ставку  податку  та  відповідну  суму  податку у цифровому значенні;

     и) загальну  суму коштів,  що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Отже, обов’язок надати покупцю податкову накладну законодавчо покладено на продавця – платника податку, який несе відповідальність за достовірність вказаних даних.

Відповідно до п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року, зареєстрованого Міністерством юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість.

 Податкова накладна вважається недійсною в разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2, абз. 1 п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року, зареєстрованого Міністерством юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037).

Факт реєстрації контрагентів позивача платниками податку на додану вартість відповідачем не заперечується.

Листом ДПА України № 9070/7/16-1220-26 від 30.06.2000 року встановлено, що донарахування сум податку на додану вартість шляхом не зарахування цього податку до складу податкового кредиту через порушення в оформленні податкових накладних, можливо тільки після зустрічних перевірок на предмет відповідності фактично нарахованих постачальником сум податкових зобов’язань сумам податку на додану вартість, трансформованим у податковий кредит. У разі підтвердження відповідності включення продавцем сум податку на додану вартість до складу податкових зобов’язань, такі суми за умови виконання вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» можуть бути включені підприємством - покупцем до складу податкового кредиту.

Матеріали справи не містять у собі доказів проведення відповідачем зустрічних перевірок для встановлення випадків не зарахування податку на додану вартість до складу податкового кредиту через порушення в оформленні податкових накладних.

Відсутність у податкових накладних певних реквізитів є порушенням порядку складання податкових накладних. Однак, виходячи з положень п. 2, абз. 1 п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року, зареєстрованого Міністерством юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037, відсутність у податковій накладній відомостей щодо адреси, кількості, умов продажу, одиниць виміру не призводить до недійсності податкової накладної.

Таким чином, Господарським судом м. Києва при прийнятті рішення по даній справі правильно зроблено висновок про задоволення позовних вимог позивача й в розрізі Львівської та Донецької філії ВАТ «Укртелеком».

За наслідками перевірки Сумської філії ВАТ «Укртелеком» з питань дотримання вимог податкового та валютного  законодавства (акт № 7545/235/23825401/129 від 05.12.2006 року) та висновків зведеного акту перевірки відповідачем було встановлено порушення пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону Україна «Про податок на додану вартість», внаслідок якого філією було віднесено до податкового кредиту на протязі 2004-2005 років податок на додану вартість у сумі 3209, 00 грн. по податкових накладних, виписаних НВКПП «Укртехмонтажбуд» (код ЕДРПОУ 23291796), свідоцтво платника ПДВ якого, як зазначає відповідач, 22.03.2006 року визнано не дійсним з 13.04.2004 року рішенням Буринського районного суду Сумської області.

В апеляційній скарзі відповідач, обґрунтовуючи неправильність застосування Господарським судом м.Києва норм матеріального права, посилається на пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону Україна «Про податок на додану вартість» відповідно до якого не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Такі висновки відповідача не відповідають положенням чинного законодавства, матеріалам справи та спростовуються наступним.

За змістом вказаної вище норми Закону Україна «Про податок на додану вартість» витрати по сплаті податку не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку вказаною нормою не передбачено.

Як свідчать матеріали справи, у Сумській філії ВАТ «Укртелеком» в наявності є всі первинні документи, що підтверджують законність віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту, зокрема: податкові накладні, оформлені згідно з чинним законодавством України (вказаний індивідуальний податковий номер, номер свідоцтва про реєстрацію платника на додану вартість та поставлена печатка підприємства). На виконання укладених угод було перераховано кошти за одержані матеріальні цінності безпосередньо на розрахунковий рахунок НВКПП «Укртехмонтажбуд». Окрім цього, на момент укладання та виконання угод, укладених з НВКПП «Укртехмонтажбуд», останній був включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та мав чинне на той час свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону Україна «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 Закону Україна «Про податок на додану вартість».

Пунктом 9.8 ст.9 Закону Україна «Про податок на додану вартість» встановлено, що свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Відповідно до п.25.2  Положення про Реєстр платників податків на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України №79 від 01.03.2000р., у разі прийняття судового рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ датою виключення із Реєстру є відповідна дата прийняття рішення чи події, а не дата видачі свідоцтва, як зазначає відповідач. Рішення відносно визнання свідоцтва недійсним прийнято судом після здійснення позивачем господарських операцій з НВКПП "Укртехмонтажбуд".

А тому, Господарським судом м.Києва було правильно зроблено висновок, що на момент укладення та виконання угод, укладених позивачем з НВКПП "Укртехмонтажбуд", останній був зареєстрований в якості платника податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та мав право видавати податкові накладні.

Пунктом 1.3 ст.1 Закону Україна «Про податок на додану вартість» платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є:

а) платники податку, визначені у статті 2 цього Закону;

б) митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону;

в) у разі, якщо сплата податку особами, визначеними у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, розстрочується шляхом надання податкового векселя, - платник податку, який надав такий податковий вексель;

г) при наданні послуг нерезидентом – його постійне представництво, а при відсутності такого – особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України;

д) платники податку, визначені пунктом 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, що здійснюють операції з реалізації конфіскованого майна.

Платники податку, визначені у пунктах "а", "б", "в", "г", "д" п.10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.1, п.10.2 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість").

В даному випадку, позивач, як покупець, виконав свої зобов’язання шляхом сплати податку у складі вартості придбаного у контрагента товару. На виконання укладених з НВКПП "Укртехмонтажбуд" угод Сумською філією перераховано кошти з урахуванням сум податку на додану вартість за одержані матеріальні цінності безпосередньо на розрахунковий рахунок НВКПП "Укртехмонтажбуд".

Виходячи з вищевикладеного, висновок Господарського суду м.Києва про те, що позовні вимоги позивача за даним епізодом є обґрунтованими, а зменшення відповідачем податкового кредиту – безпідставним, було зроблено з додержанням норм закону.

Що стосується результатів перевірки філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком», за якими відповідач встановив порушення пп. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону Україна «Про податок на додану вартість» (з доповненнями і змінами) та завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 246 059, 63 грн. внаслідок не проведення за датою виписки розрахунків кількісних і вартісних показників до податкових накладних, то суд дійшов наступного висновку.

Суд вважає, що висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 246059,63 грн. не відповідають положенням чинного законодавства, матеріалам справи та спростовуються наступним.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Будівельник-3» (постачальник) відвантажив у березні 2006 року обладнання на загальну суму 123 161, 44 грн., в тому числі ПДВ – 20526,91 грн.

Відповідно до пп. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою  виникнення  податкових  зобов'язань з поставки товарів   (робіт,   послуг)   вважається  дата,  яка  припадає  на податковий період,  протягом якого відбувається будь-яка з  подій, що сталася раніше або дата  зарахування  коштів  від  покупця  (замовника)   на банківський  рахунок  платника  податку  як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника  податку,  а  при  відсутності  такої  -  дата  інкасації готівкових  коштів у банківській установі,  що обслуговує платника податку; або дата  відвантаження товарів,  а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт  (послуг) платником податку.

Тому, датою виникнення податкових зобов’язань з вищевказаної поставки товарів є дата відвантаження товарів.

У зв’язку вищевказаним, за першою подією ТОВ «Будівельник-3» було виписано податкові накладні у кількості 7 штук. В свою чергу, 23.03.2006 року філією «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком» було здійснено оплату за поставлене обладнання в сумі 150 513, 42 грн., в тому числі ПДВ – 25 085, 57 грн. У зв’язку з цим, виникла різниця між вартістю відвантаженого обладнання та перерахованою оплатою за це обладнання у сумі 27351, 98 грн. На вказану різницю ТОВ «Будівельник-3» виписав податкову накладну № 22 від 23.03.2006 року на суму 27351, 98 грн., в тому числі ПДВ – 4561, 14 грн. Як вбачається з матеріалів справи усі вказані податкові накладні було проведені філією «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком» у березні 2006 року.

Окрім цього, у квітні 2006 року ТОВ «Будівельник-3» було поставлено філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком» обладнання на загальну суму 394 263, 03 грн., в тому числі ПДВ –  65 710, 51 грн. Від ТОВ «Будівельник-3» було отримано розрахунок корегувань № 1/22 від 28.04.2006 року на суму 27366, 84 грн., в тому числі ПДВ – 4561, 14 грн. Вказане коригувань та видані ТОВ «Будівельник-3» податкові накладні у кількості 4 штук було проведено в травні 2006 року.

Пунктом 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що якщо   після  поставки  товарів  (послуг)  здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості,  включаючи  наступний за  поставкою  перегляд  цін,  перерахунок  у  випадках повернення товарів особі,  яка їх  надала,  суми  податкових  зобов'язань  та податкового   кредиту   постачальника та  отримувача  підлягають відповідному коригуванню.

Оскільки, податкові накладні за квітень 2006 року і вказаний вище розрахунок коригування відображені в обліку філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком» в одному податковому періоді, а саме у травні 2006 році, тому суд дійшов до висновку про відсутність  завищення позивачем податкового кредиту в квітні 2006 року у сумі 4561,14грн.

Окрім вищевказаного, із матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2005 року ТОВ «Інфоком» (постачальник) було відвантажено обладнання на загальну суму 79 254, 86 грн., в тому числі ПДВ – 13 209, 15 грн.

Відповідно до пп. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою  виникнення  податкових  зобов'язань з поставки товарів   (робіт,   послуг)   вважається  дата,  яка  припадає  на податковий період,  протягом якого відбувається будь-яка з  подій, що сталася раніше або дата  зарахування  коштів  від  покупця  (замовника) на банківський  рахунок  платника  податку  як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника  податку,  а  при  відсутності  такої  -  дата  інкасації готівкових  коштів у банківській установі,  що обслуговує платника податку; або дата  відвантаження товарів,  а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт  (послуг) платником податку.

У зв’язку з вищевказаним, за першою подією ТОВ «Інфоком» було виписано податкові накладні у кількості 6 штук. У жовтні 2005 року філією «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком» було здійснено оплату за поставлене обладнання у сумі 647982,50 грн., в тому числі ПДВ – 107 997, 08 грн. У зв’язку з цим, ТОВ «Інфоком» було виписано податкові накладні у кількості 4 штук на загальну суму 647 982, 50 грн., в тому числі ПДВ – 107 997, 08 грн., тобто на суму коштів, перерахованих філією за поставлене обладнання. При цьому, не було враховане відвантажене обладнання.  Вказані податкові накладні були проведені у жовтні 2005 року в бухгалтерському обліку філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком».

У листопаді 2005 року ТОВ «Інфоком» було поставлено обладнання на суму 1353 862,79 грн., в т.ч. ПДВ – 225 643, 79 грн. Податкові накладні у кількості 9 штук, що були виписані ТОВ «Інфоком», найшли своє відображення в грудні 2005 року в бухгалтерському обліку філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком».

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Інфоком» було надано розрахунки коригувань до наступних податкових накладних:

№ 8/185 від 30.11.2005 року – 211 231, 34 грн., в тому числі ПДВ – 35 205, 22 грн.;

      № 5/182 від 30.11.2005 року – 151 437, 86 грн., в тому числі ПДВ – 25 239, 64 грн.;

      № 6/183 від 30.11.2005 року – 151 437, 86 грн., в тому числі ПДВ – 25 239, 64грн.

      № 7/184 від 30.11.2005 року – 133 875, 44грн., в тому числі ПДВ – 22 312, 57грн.

Вказані податкові накладні найшли своє відображення в бухгалтерському обліку філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком» в грудні 2005 року.

Суд погоджується з висновками позивача про те, що фактично ТОВ «Інфоком» повинен був скоригувати не податкові накладні за жовтень 2005 року, а зробити розрахунки коригування до податкових накладних за листопад 2005 року. Або ж виписати податкові накладні за листопад 2005 року на суму, меншу вартості відвантаженого обладнання (з урахуванням переплати за жовтень 2005 року), тому що сума авансу (переплати) філії не була повернута, а врахована в рахунок поставки обладнання листопада 2005 року.

Пунктом 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що якщо   після  поставки  товарів  (послуг)  здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості,  включаючи  наступний за  поставкою  перегляд  цін,  перерахунок  у  випадках повернення товарів особі,  яка їх  надала,  суми  податкових  зобов'язань  та податкового   кредиту   постачальника та  отримувача  підлягають відповідному коригуванню.

Оскільки, податкові накладні за листопад 2005 року і розрахунки коригування (що були виписані листопадом 2005 року, але не до податкових накладних за листопад 2005року, як необхідно було зробити, а за жовтень 2005 року) знайшли своє відображення в бухгалтерському обліку «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком» в одному і тому ж податковому періоді, а саме у грудні 2005 року, тому суд дійшов до висновку про відсутність  завищення позивачем податкового кредиту в грудні 2005 року в сумі 107 997, 08 грн.

Що стосується постачальника ВАТ «Свемон-Захід», то, як свідчать матеріали справи, його розрахунок коригування № 17/443 від 30.09.2005 року по договору 13-1486-27 на суму 173 559, 50, в тому числі ПДВ – 28 926, 58 грн., в бухгалтерському обліку філії було відображено в жовтні 2005 року. Вказане коригування виписано згідно листа від 29.09.2005р. № 454/27 на перенесення платежу з договору № 13-1486-27 на договір № 18-1898-27. За договором № 18-1898-27 на перенесену суму виписано податкову накладну № 561 від 30.09.2005 року на суму 173 559, 50, в тому числі ПДВ – 28 920, 58 грн. Вказана операція знайшла своє відображення в бухгалтерському обліку філії у жовтні 2005 року.

Оскільки, податкові накладні за вересень 2005 року і відповідні розрахунки коригування було відображено в бухгалтерському обліку філії в одному і тому ж податковому періоді, зокрема, у жовтні 2005 року, тому суд дійшов до висновку про відсутність завищення позивачем податкового кредиту у вересні 2005 року на суму 28926,58 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Господарським судом було об’єктивно досліджено матеріали справи, а рішення про те, що позовні вимоги позивача за вищевказаним епізодом підлягають задоволенню, а завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 246 059, 63 грн. з боку позивача не було, - прийнято з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Перевіркою відповідачем Запорізької філії ВАТ «Укртелеком» з питань дотримання вимог податкового та валютного  законодавства (акт від 07.12.2006 року № 50/08-07/01184385), та висновками зведеного акту перевірки відповідачем було встановлено порушення п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження позивачем бази оподаткування з операцій з надання послуг зв’язку пільговим категоріям громадян, за якими не надійшла оплата протягом строку позовної давності, та заниження податкових зобов’язань з податку на додану у сумі 34 432, 06 грн., зокрема: у липні 2005 року - 204, 08 грн., у вересні 2005 року – 10 848,6грн., у січні 2006 року – 16 684, 06 грн., у березні 2006 року – 4 897, 95грн., у червні 2006 року - 1 797, 37 грн..

Даним актом від 07.12.2006 р. №50/08-07/01184385, складеному СПДІ по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі, вказано, що підприємство згідно протоколам засідань комісії з питань безнадійної заборгованості списувало в бухгалтерському обліку за рахунок резерву боргів суми компенсацій пільговим категоріям (ветеранам військової служби, органів внутрішніх справ, працівникам судів та прокуратури), по яким закінчився строк давності і не надійшло фінансування з бюджету.

Як вважає відповідач, на момент списання такої дебіторської заборгованості підприємством визнається факт безоплатності наданої послуги наведеним категоріям громадян, і згідно п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" вказана операція підпадає під визначення об’єкта оподаткування.

Статтею 9 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Висновок відповідача про те, що на момент списання вказаної вище дебіторської заборгованості підприємством визнається факт безоплатності наданої послуги наведеним категоріям громадян, і згідно п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" вказана операція підпадає під визначення об’єкта оподаткування, вважаємо необґрунтованим з наступних підстав.

Пунктом 1.17 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що безоплатно отримані товари (роботи, послуги) у вказаному законі розуміються у значенні, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це:

- товари, що надаються платником податку відповідно до договорів дарування, іншими договорами, що не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів або їхнього повернення, або без висновку таких угод;

- роботи і послуги, що даються платником податку без вимоги про компенсацію їхньої вартості.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) зробити послугу, що споживається в процесі проведення визначеної дії або здійснення визначеної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцю зазначену послуги, якщо інше не встановлено договором.

Чпстиною1 ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо договором передбачене надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послуги в розмірі, у терміни й у порядку, встановленому договором.

А тому, якщо в договорі про надання послуг обговорена плата за надані послуги, у замовника виникають зобов'язання оплатити зазначену послугу відповідно до встановлених у договорі вимогам про оплату. За таких обставин, послуги надані за договором, що передбачає оплату, не відносяться до категорії послуг, наданих без вимоги про компенсацію їхньої вартості, і відповідно, не є безплатно наданими послугами.

Пунктами 51 і 54 Правил користування місцевим телефонним зв'язком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 385 від 22.04.1997 року, абонент зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські і міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.  У випадку встановлення пільг на оплату послуг місцевого телефонного зв'язку компенсація підприємствам у зв'язку недоотриманих сум прибутку відшкодовується відповідним органом відповідно до чинного законодавства (відповідно до п. 6 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» ветеранам військової служби і ветеранам органів внутрішніх справ надається  50 - відсоткове зниження плати за користування квартирним телефоном).

Пунктом 4 «Оплата і порядок розрахунків» Типового договору Укртелекому про надання послуг електрозв'язку, що надаються Підприємством зв'язку, встановлено, що дані послуги оплачуються по тарифах, затвердженим відповідно до чинного законодавства. Споживач сплачує послуги електрозв'язку по спільно узгодженій кредитній системі оплати. Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом десятьох днів із дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Таким чином, Типовим договором про надання послуг споживачам, а також Правилами користування місцевим телефонним зв'язком установлено наступне:

-   платний порядок розрахунку за послуги телефонного зв'язку;

- обов'язок Споживача зв'язку оплатити послуги у встановлений термін;

- обов'язкова компенсація сум відповідними органами при встановленні визначених пільг для споживачів.

З вищевикладеного випливає, що послуги зв’язку надані вищевказаним пільговим категоріям громадян не є послугами, наданими без вимоги про їх компенсацію. В даному випадку мала місце відсутність фінансування з боку бюджету витрат на компенсацію пільговим категоріям громадян, а не безоплатне надання послуг.

Підпунктом 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Законом України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов’язань у разі поставки послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку, або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи, зменшення заборгованості такого платника податку по його зобов'язаннях перед таким бюджетом.

Жодна з подій, вказаних в п.п.7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», з якою закон пов’язує виникнення податкових зобов’язань, не настала. Послуги надані Запорізькою філією ВАТ "Укртелеком" не є безоплатними. З державного бюджету повинні були бути перераховані позивачу кошти як компенсація за надання даним категоріям громадян послуг зв’язку на пільгових умовах, тому донараховувати позивачу податкові зобов’язання за цим епізодом у відповідача підстав не було.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, а завищення відповідачем податкових зобов’язань у сумі 34432, 06 грн. не відповідає вимогам законодавства України.

Пунктом 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників  податків  перед  бюджетами  та  державними цільовими  фондами» встановлено, що штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Судова колегія приходить до висновку, що Господарський суд м.Києва правомірно визнав відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача та дійшов висновку про безпідставність донарахування відповідачем основного платежу з податку на додану вартість в сумі 162409,00 грн., в тому числі: по Київській міській філії – 5 340, 00 грн.; Донецькій філії – 15156, 72 грн.; Апарату управління ВАТ «Укртелеком» – 39009, 00 грн.; Львівській філії – 1905, 95 грн.; Рівенській філії – 12129, 82 грн.; Сумській філії – 3209, 00 грн., Харківській філії – 17928, 00 грн.; Запорізьській філії – 34432, 06 грн.,  тому, відповідно, відсутні і підстави для застосування до позивача штрафних санкцій  з  податку  на  додану вартість у  розмірі  175491, 00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

            В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 72 КАС України).         

За наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін (п.1 ч.1 ст.198 КАС України).

            Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм  матеріального та процесуального права, відповідач не довів правомірності податкового рішення-повідомлення, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення не вбачається. Тому, апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими плтниками податків на постанову Господарського районного суду м. Києва від 25.06.2007 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими плтниками податків про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

 Керуючись ЗУ «Про податок на додану вартість», ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус»  Правилами користування місцевим телефонним зв'язком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 385 від 22.04.1997 року ст. ст. 72, 160, 195,196,198, 200, 205, 206  КАС України, суд, -

                                                       У Х В А Л И Л А :

В задоволенні апеляційної скарги Спеціалізованій державній податковій інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків – відмовити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 25.06.2007 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: 

            Судді: