Рішення № 18767911, 13.10.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.11 Справа№ 5015/4689/11

Господарський суд Львівської області в складі :

Судді О.Запотічняк при секретарі О.Іванило розглянула матеріали справи

За позовом: Малого підприємства “Затишок”, м.Жидачів, Львівська область,

до відповідача1: Жидачівської міської ради Львівської області, м.Жидачів, Львівська область,

до відповідача2:Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Жидачів, Львівська область,

до відповідача3: Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Жидачів,Львівська область,

про: скасування рішення сесії Жидачівської міської ради від 21.06.11р. №204 та залишення в силі рішення сесії від 08.04.11р. №143; скасування свідоцтва про право власності на половину приміщення у будинку АДРЕСА_1 видане на імя ОСОБА_2 та свідоцтва про право власності на половину приміщення у будинку АДРЕСА_1 видане на імя ОСОБА_1; визнання за малим підприємством “Затишок” права власності на приміщення загальною площею 127 м.кв. у будинку АДРЕСА_1.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_3 (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача №1: ОСОБА_4 (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача №2: ОСОБА_1;

Від відповідача №3: ОСОБА_5 (довіреність в матеріалах справи);

Сторонам розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Сторони подали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами. За заявою відповідача №2 , яка була подана 13.10.2011 року продовжувала здійснюватись технічна фіксація судового процесу.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Малого підприємства “Затишок” до відповідача1: Жидачівської міської ради Львівської області до відповідача2:Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до відповідача3: Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про скасування рішення сесії Жидачівської міської ради від 21.06.11р. №204 та залишення в силі рішення сесії від 08.04.11р. №143; скасування свідоцтва про право власності на половину приміщення у будинку АДРЕСА_1 видане на імя ОСОБА_2 та свідоцтва про право власності на половину приміщення у будинку АДРЕСА_1 видане на імя ОСОБА_1; визнання за малим підприємством “Затишок” права власності на приміщення загальною площею 127 м.кв. у будинку АДРЕСА_1.

Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 18.08.2011 року порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 07.09.2011 р.

Подальший хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задоволити з підстав зазначених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судових засіданнях.

Представник відповідача №1 подав відзив на позовну заяву в якому виклав свої письмові пояснення по суті спору, позовні вимоги визнав, однак даючи усні пояснення представник повністю змінила свої пояснення та проти позову заперечила повністю..

Представник відповідача №2 також подав відзив на позов, вважає позовні вимоги необгрунтованими і голослівними та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідачка №3 у поданому до суду відзиві погодилась з позовними вимогами позивача та визнала їх.

В судових засіданнях судом оглядались оригінали документів долучених до справи.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

27.09.1993 року ухвалою Жидачівської міської ради народних депутатів Жидачівського району Львівської області було вирішено продати приміщення магазину у будинку АДРЕСА_1 загальною площею 127 кв.м. малому підприємству «Затишок». На підставі даної ухвали, 30.09.1993р. між Жидачівскою міською радою та Малим підприємством «Затишок»було укладено договір купівлі-продажу приміщення магазину.

На підставі договору купівлі-продажу, рішенням виконавчого комітету Жидачівської міської ради від 29.10.1993року №311, право власності на приміщення загальною площею 127 м2 в житловому будинку АДРЕСА_1, визнано за малим підприємством «Затишок».

Рішенням виконавчого комітету Жидачівської міської ради від 26.04.1996року№127 було внесено зміни в рішення від 29.10.1993р. №311 згідно яких право власності на приміщення визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

На підставі даного рішення, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було видано відповідні свідоцтва про право власності на приміщення магазину в рівних частинах.

23.03.2011р. прокуратурою Жидачівського району було внесено протест №613 вих-11 на рішення виконкому Жидачівської міської ради №127 від 26.04.1996р.

Розглянувши протест прокурора, сесія Жидачівської міської ради рішенням від 08.04.11р. №143 задоволила його, скасувала рішення виконавчого комітету Жидачівської міської ради від 26.04.1996р. №127.

27.05.11р. прокуратурою Жидачівського району було винесено протест №1270 вих -11 на рішення сесії Жидачівської міської ради від 08.04.11р. №143.

Рішенням сесії Жидачівської міської ради від 21.06.11р. №204 було задоволено протест прокуратури №1270 вих -11 та скасовано рішення Жидачівської міської ради від 08.04.11р. №143.

Позивач вважає, що Жидачівська міська рада порушивши чинне законодавство України, не скористалася своїм правом на відхилення протесту прокуратури та безпідставно скасувала своє рішення сесії від 08.04.11р. №143, а тому звернувся до суду з позовом в якому просить:

- скасувати рішення сесії Жидачівської міської ради від 21.06.11р. №204 та залишення в силі рішення сесії від 08.04.11р. №143;

- скасувати свідоцтво про право власності на половину приміщення у будинку АДРЕСА_1 видане на імя ОСОБА_2 та свідоцтво про право власності на половину приміщення у будинку АДРЕСА_1 видане на імя ОСОБА_1;

- визнати за малим підприємством “Затишок” права власності на приміщення загальною площею 127 м.кв. у будинку АДРЕСА_1.

Приймаючи рішення у даній справі суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах

повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Відповідно до ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Стаття 74 Закону України «Про місцеве самоврядування»передбачає, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 16.04.09р. №1-9/2009 прийшов до висновку, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, повязані з реалізацією певних субєктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і субєкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є „гарантією стабільності суспільних відносин“ між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням сесії Жидачівської міської ради від 21.06.11р. №204 було задоволено протест прокуратури №1270 вих -11 та скасовано рішення Жидачівської міської ради від 08.04.11р. №143.

Як уже зазначалося судом, рішенням виконавчого комітету Жидачівської міської ради від 29.10.1993року №311, право власності на приміщення загальною площею 127 м2 в житловому будинку АДРЕСА_1 було визнано за малим підприємством «Затишок».

Рішенням виконавчого комітету Жидачівської міської ради від 26.04.1996 року №127 було внесено зміни в рішення від 29.10.1993р. №311 згідно яких право власності на приміщення визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1, тобто на підставі даного рішення виникли правовідносини права власності на приміщення магазину будинку АДРЕСА_1 загальною площею127 кв.м в рівних частинах. На підставі доного рішення, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було видано відповідні свідоцтва про право власності на приміщення магазину в рівних частинах.

В свою чергу, рішенням сесії Жидачівської міської ради від 08.04.11р. №143 було скасовано рішення виконавчого комітету Жидачівської міської ради від 26.04.1996р. №127, тобто на підставі рішення №143 припинилися правовідносини щодо права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на приміщення магазину, однак виникли правовідносини права власності на спірне приміщення магазину у малого підприємства «Затишок», оскільки рішення виконавчого комітету Жидачівської міської ради від 29.10.1993року №311залишилося в силі.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що внаслідок прийняття Жидачівською міською радою Рішення № 143, у малого підприємства «Затишок»виникли правовідносини щодо права власності на приміщення магазину загальною площею 127 м2 в житловому будинку АДРЕСА_1, проти зміни чи припинення яких МП «Затишок»заперечувало та заперечує, а відтак в силу приписів наведених вище норм чинного законодавства та рішення Конституційного Суду України Жидачівська міська рада не мала права скасовувати своє рішення № 143.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині скасування рішення сесії Жидачівської міської ради від 21.06.11р. №204, яким скасовано рішення від 08.04.11р. №143, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

В частині позовної вимоги позивача, щодо визнання за малим підприємством “Затишок” права власності на приміщення загальною площею 127 м.кв. у будинку АДРЕСА_1, суд прийшов до висновку, що вина підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно із ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Положеннями ст. 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Судом оглянуто оригінал договору купівлі - продажу магазину від 30.09.1993 року, згідно якого вбачається,що продавцем виступала Жидачівська міська Рада народних депутатів, а покупцем мале підприємство «Затишок». Рішенням виконавчого комітету Жидачівської міська Рада народних депутатів №311 від 29.10.1993 року визнано право власності на приміщення 127м.кв. в житловому будинку АДРЕСА_1 за малим підприємством «Затишок», а тому позивач є власником спірного майна. що підтверджено належними доказами, відтак як відповідачі № 2 і 3 жодних документів на підтвердження права власності на майно суду не представили. Оскільки відповідач 1 надав суду оригінали рішень від 28.10. 1993 року та від 26.04.1996 року , однак пояснив, що всі документи , які подавались для прийняття зазначених рішень знищені за спливом терміну, відсутні докази які б підтвердили правомірність переходу права власності від позивача до відповідачів 2 та 3.

Відповідачка № 2 подала заяву від 06.10.2011 року в якій просила відмовити у задоволенні позовних вимог ,оскільки позивачем пропущені терміни позовної давності, однак дане твердження не береться судом до уваги, оскільки пунктом 4 ст. 268 ЦК України визначено вимоги на які позовна давність не поширюється . Даною нормою передбачено,що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право. Крім того слід зазначити, що позивач просить скасувати рішення сесії Жидачівської міської ради від 21.06.11р. №204, а тому покликання на пропуск терміну позовної давності є некоректним.

Слід зазначити , що в судовому засіданні позивач представив суду два оригінали рішень №127 від 26.04.1996 року (а.с.81,82) які є абсолютно протилежні за своїм змістом , а саме одне з них передбачає право власності за МП «Затишок» , а інше за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Представник відповідача 1 не змогла пояснити, чому два протилежні за змістом рішення були прийняті одного числа і за одним номером, однак ствердила, що два рішення представлені в оригіналі. Аналізуючи ці рішення можна зробити лише припущення , що було прийнято рішення про визнання права за за ОСОБА_2 та ОСОБА_1, однак відповідач 1 , виправив помилку і відразу за тим же номером приймає рішення про визнання права за МП «Затишок».

Враховуючи, що судом задоволено позовні вимоги в частині скасування рішення сесії Жидачівської міської ради від 21.06.11р. №204, яким скасовано рішення від 08.04.11р. №143, і таким чином залишилося в силі рішенням виконавчого комітету Жидачівської міської ради від 29.10.1993року №311 згідно якого право власності на приміщення загальною площею 127 м2 в житловому будинку АДРЕСА_1, визнано за малим підприємством «Затишок», суд вважає за необхідне визнати за Малим підприємством «Затишок»право власності на приміщення загальною площею 127 м2 в будинку АДРЕСА_1.

Щодо позовних вимог про скасування свідоцтва про право власності на половину приміщення у будинку АДРЕСА_1 видане на імя ОСОБА_2 та свідоцтва про право власності на половину приміщення у будинку АДРЕСА_1 видане на імя ОСОБА_1, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з пунктом 2 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства..

Частиною 2 ст.16 Цивільного кодексу України визначено, що способом захисту прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним, але свідоцтво про право власності за своїм змістом не є правочином, а лише документом, яким оформляється (підтверджується) право власності.

Крім того, свідоцтво не є актом з якого у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, виникають цивільні права та обов'язки та який може бути визнаний незаконним з метою захисту цивільного права або інтересу.

Відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. за №7/5 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 18.02.2002р. за №157/6445, правовий режим обєктів нерухомості передбачає їх державну реєстрацію та оформлення права власності на обєкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності.

Згідно з п. 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування.

Перелік справ підвідомчих господарським судам чітко передбачений у ст.12 ГПК України.

Враховуючи викладене, свідоцтво про право власності видається на підставі відповідного правовстановлюючого документу та лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки, а тому не є актом в розумінні ст. 12 ГПК України.

Відповідно до п.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі,якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

З огляду на викладене, позовна вимога про скасування свідоцтва про право власності на половину приміщення у будинку АДРЕСА_1 видане на імя ОСОБА_2 та свідоцтва про право власності на половину приміщення у будинку АДРЕСА_1 видане на імя ОСОБА_1, не підлягає розгляду в господарських судах.

Оцінивши всі докази по справі в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задоволити частково:

-скасувати рішення сесії Жидачівської міської ради від 21.06.11р. №204;

-визнати за Малим підприємством «Затишок»право власності на приміщення загальною площею 127 м2 в будинку АДРЕСА_1.

-припинити провадження у справі в частині позовних вимог про скасування свідоцтва про право власності на половину приміщення у будинку АДРЕСА_1 видане на імя ОСОБА_2 та свідоцтва про право власності на половину приміщення у будинку АДРЕСА_1 видане на імя ОСОБА_1.

Судові витрати суд покладає на винну сторону відповідача №1 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 406,00 грн. (з яких: 170,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.)

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до п.3 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках припинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, якщо справа не підлягає розглядові в суді чи в господарському суді, а також коли позов подано недієздатною особою.

Оскільки, судом було припинено провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування свідоцтв про право власності, суд вважає за необхідне видати Малому підприємству «Затишок»довідку на повернення з державного бюджету 170,00 грн. державного мита, сплаченого квитанцією №9745.182.3 від 04.08.11р.

Керуючись ст.ст. 19, 124 Конституції України, ст.ст. 15,16,256,268, 328, 392 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про власність», п.10 ст.59, 74 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. ст.12, 33 ,43, 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Скасувати рішення сесії Жидачівської міської ради від 21.06.11р. №204;

3.Визнати за Малим підприємством «Затишок»право власності на приміщення загальною площею 127 м2 в будинку АДРЕСА_1.

4.В частині позовних вимог про скасування свідоцтва про право власності на половину приміщення у будинку АДРЕСА_1 видане на імя ОСОБА_2 та свідоцтва про право власності на половину приміщення у будинку АДРЕСА_1 видане на імя ОСОБА_1 припинити провадження у справі.

5.Стягнути з Жидачівської міської ради Львівської області (81700, Львівська область, м.Жидачів, вул.Шашкевича,2 код ЄДРПОУ 13812691) на користь Малого підприємства «Затишок»(АДРЕСА_1) - 170,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.Видати Малому підприємству «Затишок»довідку на повернення з державного бюджету 170,00 грн. державного мита, сплаченого квитанцією №9745.182.3 від 04.08.11р.

7.Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

8.Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18.10.11 року.

Суддя Запотічняк О.Д.