Рішення № 18766570, 04.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/22804.10.11 За позовом Приватного акціонерного товариства “Фабрика “Динамо” До Приватного підприємства “Бель-стиль”

про стягнення 23323,91 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю № 117 від 03.10.11.

Від відповідача не зявився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Фабрика “Динамо” до Приватного підприємства “Бель-Стиль” про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 23.323 грн. 91 коп. відповідно до умов договору оренди № 23/06 від 07.07.08., яка складається: 16 494 грн. 03 коп. сума основного боргу; 1 224 грн. 99 коп. 3% річних; 4 337 грн. 11 коп. індекс інфляції; 1 267 грн. 78 коп. пеня.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав в повному обсязі свої зобовязання перед позивачем по сплаті орендної плати за користування нежилим приміщенням та комунальних послуг, внаслідок чого у Приватного підприємства “Бель-Стиль” виникла заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.11. порушено провадження у справі № 30/228, розгляд справи було призначено на 15.09.11. о 10-10.

Позивач в судове засідання 15.09.11. не зявився, поважних причин неявки суд не повідомив, заяв, клопотань не подав та не надіслав, частково не виконав вимог ухвали про порушення провадження у справі.

Представник відповідача в призначене судове засідання не зявився, заяв, клопотань не подав та не надіслав, поважних причин неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.11. розгляд справи № 30/228 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 04.10.11. о 12-00.

В судовому засіданні 04.10.11. представником позивача подано суду розрахунки суми пені, збитків від інфляції та 3 % річних.

Представник позивача в судовому засіданні 04.10.11. підтримав свої позовні вимови та просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 04.10.11. не зявився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 15.09.11. у справі № 30/228 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АЕ № 965809 від 25.07.11., копію якого долучено позивачем до матеріалів справи.

Розглянувши в судовому засіданні 04.10.11. клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу, а також грошові кошти на рахунках на суму 23323,91 грн., яке викладене в прохальній частині позовної заяви, суд відмовив в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Як зазначалося в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.94. N 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Оскільки заява про забезпечення позову розглядається судом без виклику сторін, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК.

Згідно п. 1.1 Розяснення Вищого господарського суду України від 12.12.06. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову», заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Не допускається застосування заходів забезпечення позову, які не пов'язані із заявленими вимогами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що заявником не подано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що грошові суми відповідача можуть зникнути, що зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду, а також позивач просить суд вжити заходів до забезпечення позову, які не пов'язані з розглядом справи за заявленим позовом та виконанням можливого рішення суду (накладення арешту на майно), в звязку з чим клопотання позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 30/228.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.07.08. між Закритим акціонерним товариством “Фабрика “Динамо” (правонаступником якого є позивач) (Орендодавець) та Приватним підприємством “Бель-Стиль” (Орендар) укладено Договір оренди нежитлових приміщень № 23/06 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 1.3) сторони погодили, що Орендодавець зобовязується передати, а Орендар прийняти в строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, загальною площею 153 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Жукова, 9, кімната 128.

Згідно п. 1.2 Договору визначено, що обєкт оренди належить Орендодавцю на праві власності, відповідно до Свідоцтва про право власності № 1118, виданого Запорізькою міською радою від 14.04.01. (належним чином засвідчена копія якого залучена до матеріалів справи).

Пунктом 2.1.1 Договору передбачено, що передача обєкта оренди в користування оформлюється актом приймання-передачі, який підписується сторонами Договору, та є його невідємною частиною.

На виконання умов Договору, між позивачем та відповідачем 07.07.08. було підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення загальною площею 153 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Жукова, 9, кімната 128.

Відповідно до п. 3.1 Договору, сторонами погоджено строк оренди з 07.07.08. по 31.12.08.

Згідно п. 3.1.1 Договору, сторонами передбачено, що виконання Орендарем умов даного Договору припускає пролонгацію дії цього Договору, а відповідно і строку оренди, на наступний аналогічний проміжок часу.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що орендна плата нараховується за весь фактичний термін оренди.

У відповідності до п. 5.2 Договору, сторонами узгоджено, що за використання обєкта оренди, Орендар сплачує Орендодавцю за липень орендну плату в розмірі 3121,20 грн. з ПДВ. Далі орендна плата сплачується щомісячно з урахуванням щомісячного індексу інфляції за даними Мінстату України.

Умовами Договору передбачено (п. 5.3), що Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунку у строк не пізніше 10 календарних днів, з моменту отримання рахунку на оплату.

Відшкодування за комунальні, експлуатаційні та інші послуги, які налаються Орендарю, здійснюються окремо у термін, визначений п. 4.2 Договору (п. 5.4 Договору).

Згідно п. 4.2 Договору, сторонами погоджено, що відшкодування спожитих комунальних, експлуатаційних та інших послуг здійснюватиметься незалежно від орендної плати, на підставі актів про надані послуги, за умови їх двостороннього підписання, на протязі 5 банківських днів з дати підписання відповідного акту виконаних робіт обом сторонами.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що в звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за Договором в частині внесення орендних платежів та сплати комунальних послуг, заборгованість Приватного підприємства “Бель-Стиль” перед позивачем становить 16494,03 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору, між сторонами було підписано наступні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ДИ-0000263 на суму 2517,00 грн., № ДИ-0000264 на суму 26,10 грн., № ДИ-0000314 на суму 3121,20 грн., № ДИ-0000315 на суму 267,72 грн., № ДИ-0000358 на суму 3121,20 грн., № ДИ-0000359 від 293,82 грн., № ДИ-0000397 на суму 3121,20 грн., № ДИ-0000398 на суму 422,15 грн., № ДИ-0000439 на суму 465,88 грн., № ДИ-0000438 на суму 3121,20 грн., № ДИ-0000474 на суму 31210,20 грн., № ДИ-0000024 на суму 3121,20 грн., № ДИ-0000051 на суму 3121,20 грн.

Таким чином, з наведеного вбачається, що за період з липня 2008 р. відповідачу були нараховано 25841,07 грн. за оренду приміщення та відшкодування комунальних витрат.

З матеріалів справи вбачається, що Приватним підприємством “Бель-Стиль” були лише частково оплачено на корить позивача за надані послуги оренди та комунальні послуги, а саме в сумі 9347,04 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку позивача (належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором, обовязку по перерахуванню на користь позивача орендної плати та комунальних послуг за період з липня 2008р. по лютий 2009 р. в повному обсязі не виконав, в звязку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 16494,03 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Фабрика “Динамо” в частині стягнення з Приватного підприємства “Бель-стиль” 16494,03 грн. - суми основного боргу слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 7.1 Договору просить суд стягнути з відповідача 1267,78 грн. пені.

У відповідності до п. 7. Договору, сторонами погоджено, що у випадку невиконання чи несвоєчасного виконання Орендарем чи Орендодавцем будь-якого грошового зобовязання що передбачено цим Договором винна сторона сплачує контрагенту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день такого прострочення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Здійснивши перерахунок суми пені, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобовязання, господарський суд дійшов висновку, що зазначені нарахування здійснено позивачем не вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 146,84 грн.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу країни просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1224,99 грн. 3 % річних та 4337, 11 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Здійснивши перерахунок суми збитків від інфляції та 3 % річних, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобовязання, господарський суд дійшов висновку, що зазначені нарахування здійснено позивачем не вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 103,60 грн. 3 % річних та 291,66 грн. збитків від інфляції.

Також суд вказує на те, що розрахунок пені, 3 % річних та збитків від інфляції за прострочення грошового зобовязання щодо сплати орендної плати, здійснений позивачем, судом не може бути прийнятий, оскільки позивачем не подано суду окремого обґрунтованого розрахунку суми основного боргу із зазначенням періодів його виникнення, в звязку з чим суд позбавлений можливості встановити періоди заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем свого обовязку зі сплати орендної плати.

Суд зазначає, що з поданих позивачем доказів часткового погашення відповідачем суми боргу з орендної плати (банківських виписок з особового рахунку позивача) неможливо встановити саме за який місяць оренди були здійснені відповідні проплати на загальну суму - 9347,04 грн.

Як про те зазначено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.05. № 01-8/344, господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 47 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Ухвалою суду від 15.09.11. позивача було зобовязано надати окремий обґрунтований розрахунок суми основного боргу з зазначенням періоду його виникнення.

Але позивачем не надано суду обґрунтованого розрахунку суми основного боргу із зазначенням періодів його виникнення, в звязку з чим суд позбавлений встановити, в який період здійснювались часткові проплати відповідачем суми орендної плати.

У позивача, при отриманні ухвали виник процесуальний обовязок по виконанню вимог суду, які є обовязковими до виконання в силу положень ст. 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, однак такі позивачем не виконані, і через їх невиконання, з огляду на ст. 33 Господарського процесуального кодексу України заявлена позивачем до стягнення суми пені, 3 % річних та збитків від інфляції за неналежне виконання відповідачем умов Договору в частині своєчасного внесення орендної плати, є необґрунтованими.

Таким чином, позов Приватного акціонерного товариства “Фабрика “Динамо” підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов Приватного акціонерного товариства “Фабрика “Динамо” задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства “Бель-стиль” (02217, вул. Закревського, 37-Б, м. Київ, код ЄДРПОУ 25639973) на користь Приватного акціонерного товариства “Фабрика “Динамо” (69076, Запорізька область, м. Запоріжжя, Хортиць кий, район, вул. Жукова, 9, код ЄДРПОУ 31219738) 16 494 (шістнадцять тисяч чотириста девяносто чотири) грн. 03 коп. основного боргу, 146 (сто сорок шість) грн. 84 коп. пені, 103 (сто три) грн. 60 коп. 3 % річних, 291 (двісті девяносто одна) грн. 66 коп. збитків від інфляції, 170 (сто сімдесят) грн. 36 коп. державного мита та 172 (сто сімдесят дві) грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 10.10.11.