Рішення № 18766255, 14.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 57/31914.10.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-Мова"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "С.М.С.-Груп"

простягнення 14775,93 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача:ОСОБА_1. (Дов.)

Від відповідача:не зявився

У судовому засіданні 14.10.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-Мова" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "С.М.С.-Груп" 14775,93 (9877,86 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 12565 від 01.04.2010р., 2963,36 грн. штрафу, 1170,81 грн. пені, 537,30 грн. збитків від інфляції, 226,60 грн. 3% річних), 147,76 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобовязань щодо оплати товару відповідно до договору купівлі-продажу № 12565 від 01.04.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011р. порушено провадження у справі № 57/319 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.09.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2011р., в звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи № 57/319 відкладено на 14.10.2011р.

14.10.2011р. у судовому засіданні представник Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-Мова" підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "С.М.С.-Груп" відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг станом на 22.09.2011р. наявний у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду, якою відповідача повідомлено про розгляд справи, що надсилалась за адресою, вказаною у витязі з ЄДРПОУ, була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2010 року між Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-Мова" та Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "С.М.С.-Груп" був укладений Договір купівлі-продажу № 12565 (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору Позивач (Продавець) передає у власність, а Відповідач (Покупець) приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному Договорі.

На виконання умов Договору в період з 05 по 16 листопада 2010 року Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-Мова" передав у власність, а Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "С.М.С.-Груп" отримав товар на загальну суму 9877,86 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи:

- накладна № 46234983 від 05.11.2010р. на суму 3527,51 грн.;

- накладна № 46235096 від 05.11.2010р. на суму 1066,58 грн.;

- накладна № 46459997 від 16.11.2010р. на суму 5283,77 грн.

Відповідно до п. 5.1. Договору Відповідач (Покупець) здійснює розрахунки за товар на умовах, визначених сторонами у Додатку № 1, який є невідємною частиною даного Договору.

Згідно з умовами п. 2 Додатку № 1 до Договору Відповідач зобовязувався здійснювати розрахунки за товар не пізніше 14 календарних днів з дати отримання товару.

В порушення умов Договору Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "С.М.С.-Груп" не виконав зобовязання по оплаті вартості отриманого товару.

У звязку з наведеним, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 9877,86 грн. - заборгованості за договором купівлі-продажу № 12565 від 01.04.2010р.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

За договором купівлі-продажу одна сторона(продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобовязання щодо оплати вартості товару (п. 2 Додатку № 1 до Договору), проте Відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов Договору, за отриманий товар розрахувався не в повному обсязі.

Таким чином, вимога про стягнення з Відповідача 9877,86 грн. основного боргу визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з позовними вимогами, Позивач просить стягнути з Відповідача штраф за порушення строків оплати товару.

Відповідно до п. 7.4. Договору у випадку прострочки Покупцем (Відповідачем) оплати вартості товару більше ніж на 60 календарних днів Покупець (Відповідач) сплачує Продавцю (Позивачу) штраф у розмірі 30% від вартості отриманого та неоплаченого в строк товару.

Згідно з розрахунком позивача розмір штрафу становить - 2963,36 грн.

Розрахунок штрафу перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобовязання понад 60 днів, з нього підлягає стягненню штраф в розмірі 2963,36 грн.

Крім того, згідно з позовними вимогами, Позивач просить стягнути з Відповідача пеню за порушення строків оплати товару.

Відповідно до п. 7.1. Договору в разі несвоєчасної оплати вартості товару Покупець (Відповідач) зобовязаний сплатити Продавцю (Позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з розрахунку, наданого Позивачем, розмір пені становить 1170,81 грн. (за період з 20.11.2010р. по 31.08.2011р.).

Проте, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Отже, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду (за шість місяців) в сумі 719,25 грн.

Також згідно з позовними вимогами, Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні втрати за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком Позивача розмір збитків від інфляції становить - 537,30 грн., 3% річних - 226,60 грн.

Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення Відповідачем грошового зобовязання, з нього підлягають стягненню збитки від інфляції в розмірі 537,30 грн. та 3% річних в розмірі 226,60 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не зявився та заявлених до нього позовних вимог не спростував.

Оскільки відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення спору по суті, суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплату державного мита, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "С.М.С.-Груп" (02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 5; ідентифікаційний код 36824654; р/р 26006119305 в Дарницькому відділені № 5 АБ "Укргазбанк", МФО 320478; або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-Мова" (03115, м. Київ, вул. Миколи Краснова, буд. 27; ідентифікаційний код 30776789; р/р 260020012212 в КРД ВАТ "Райффайзен банк Аваль" м. Києва, МФО 322904) 9877 (девять тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 86 коп. основного боргу, 2963 (дві тисячі девятсот шістдесят три) грн. 36 коп. штрафу, 719 (сімсот девятнадцять) грн. 25 коп. пені, 537 (пятсот тридцять сім) грн. 30 коп. збитків від інфляції, 226 (двісті двадцять шість) грн. 60 коп. 3% річних, 143 (сто сорок три) грн. 24 коп. державного мита та 228 (двісті двадцять вісім) грн. 79 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Гулевець

Дата підписання рішення: 17.10.2011р.