Рішення № 18765749, 25.10.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.11 Справа № 6/5009/5141/11

Суддя Місюра Л.С.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ДЕМЗ-ІНЖИНІРИНГ” (69120, м. Запоріжжя, вул. Вороніна, буд. 29)

До Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізька ливарно-механічна компанія” (69063, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 20-в)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача: Державна податкова інспекція у Шевченківському районі

м. Запоріжжя (69068, м. Запоріжжя, вул. Брюллова, 4)

Про визнання договору недійсним

СуддяМісюра Л.С.

За участю представників :

Від позивача: ОСОБА_1 - до. Від 22.08.2011р.

Від відповідача:ОСОБА_2 дов. № 1 від 01.09.2009р.

Від третьої особи: ОСОБА_3 дов. № 9557/10-010 від 11.04.2011р.

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ДЕМЗ-ІНЖИНІРИНГ” м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю „Запорізька ливарно-механічна компанія” м. Запоріжжя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя, про визнання договору недійсним , суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить визнати недійсним, укладений між позивачем та відповідачем, договір № 01/11-10 від 01.11.2010р.

Підставою для визнання договору недійсним позивач вказує наступне: 1 листопада 2010 р. ТОВ «ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ»(надалі - Позивач) уклало договір №01/11-10 (надалі - Договір) з ТОВ «ЗЛМК2009»(надалі - Відповідач), згідно з яким Відповідач зобовязався поставити в порядку та на умовах, визначених даним Договором, а Позивач прийняти та оплатити товар, найменування, кількість і ціна якого визначається рахунками-специфікаціями. Додатком №1 до даного Договору є специфікація, яка підписана сторонами, на суму 42425869,92 грн. З 17 по 18 березня 2011 р. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ»з питань дотримання вимог податкового з податку на додану вартість за грудень 2010 р., за результатами якої було складено акт №35/23-2/33377987 від 18.03.2011 р. Згідно з висновками, викладеними в акті ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ»та ТОВ «ЗЛМК»є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися правочинами. Так ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя встановлено порушення ч.5 ст.203 ЦК України щодо недодержання вимог, які є необхідними для чинності правочину, а саме: правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Товар за вказаними правочинами не був переданий, що є порушенням ст.ст.662, 655 та 656 ЦК України. В частині 5 ст.203 ЦК України вказано, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, передбачених частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України, є підставою для визнання правочину недійсним. Крім цього, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя зазначає, що Позивачем порушено вимоги ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, а отже, є нікчемним. В той же час, положеннями ч.3 ст.228 ЦК України передбачено правові наслідки правочину, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, а саме: такі правочини можуть бути визнані недійсними. Згідно з Роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.1999 р. (з наступними змінами та доповненнями) якщо чинне законодавство не визначає коло осіб, які можуть бути позивачами у справах, повязаних з визнанням угод недійсними, господарським судам слід керуватися правилами ст.2 ГПК України. Таким чином, оскільки згідно з висновками ДПІ у Шевченкіському районі м. Запоріжжя, викладеними в акті перевірки №35/23-2/33377987 від 18.03.2011 р., договір №01/11-10 від 01.11.2010 р., укладений між ТОВ «ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ»та ТОВ «ЗЛМК», суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, то Договір має бути визнаний недійсним.

Позивач надав суду письмові пояснення, де зазначив наступне: 1 листопада 2010 р. ТОВ «ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ»(надалі - Позивач) уклало договір №01/11-10 (надалі - Договір) з ТОВ «Запорізька ливарно-механічна компанія»(надалі - Відповідач), згідно з яким Відповідач зобовязався поставити в порядку та на умовах, визначених даним Договором, а Позивач прийняти та оплатити товар, найменування, кількість, ціна і відповідні технічні характеристики якого визначається в специфікаціях. Додатком №1 до даного Договору є специфікація, яка підписана сторонами, на суму 42425869,92 грн. Укладенню Договору з Відповідачем передувало підписання контракту №254/ВЭ/8Ку/Р/5-2 від 26.10.2010 р. ТОВ «ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ»з ТОВ «Східенерго»(надалі - контракт), право на яке Позивач отримав в результаті перемоги тендера із закупівлі №Ку/8/5-2 «Курахівська ТЕС. Реконструкція енергоблоку ст.№8. Модернізація електрофільтра типу ЕГЗ-3-265-04», проведеного у відповідності до процедури, встановленої постановою НКРЕ №1455 від 25.12.2002 р. «Про затвердження порядку закупівлі товарів, робіт та послуг ліцензіатами, ціни (тарифи) на відповідну діяльність яких установлює НКРЕ». Згідно з предметом контракту Позивач має виконати для ТОВ «Східенерго»(має право на користування цілісним майновим комплексом Курахівської ТЕС на підставі договору оренди) роботи з модернізації електрофільтра ЕГЗ-3-265-4 енергоблоку ст.№8 Курахівської ТЕС, що виконується відповідно до Розпорядження Кабміну від 08.09.2004 р. №648-р, від 27.07.2006 р. №436 та наказам Міністерства палива та енергетики від 09.10.2008 р. №499 та від 17.06.2010 р. №236, а саме: роботи з демонтажу, проектування, виготовлення, доставки обладнання і поставку запасних частин до нього, матеріалів, необхідних для монтажу поставленого обладнання, виконання будівельних, монтажних, пуско-налагоджувальних робіт, проведення випробувань, приймання в експлуатацію, передача технічної документації та інструкцій тощо. Додатком №3.1. до даного контракту є специфікація на обладнання, якою передбачено назву, кількість, ціну товару. Згідно з специфікацією Позивач має поставити ТОВ «Східенерго»обладнання вартістю 45044699,35 грн. Отже, укладаючи Договір з ТОВ «ЗЛМК», Позивач мав намір використати поставлений йому товар для роботи по контракту з ТОВ «Східенерго». 01.11.2010 р. ТОВ «ЗЛМК»виставило рахунок ТОВ «ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ»№01/11-10 на суму 42425 869,93 грн. Відповідно до п.3.1. Договору в період з 01.11.2010 р. по 22.09.2011 р. Позивач перерахував Відповідачу за поставку товару кошти у розмірі 26044702,06 грн., тобто виконав свої зобовязання частково. У п.4.2. Договору зазначено, що термін поставки товару складає 180 календарних днів з моменту перерахування попередньої оплати. 30.06.2011 р. Відповідач поставив Позивачу деталі корпусів (опорний пояс ЕФ та бункер ЕФ) вартістю 2321569,20 грн., що підтверджується видатковою накладною №ЗЛ-0000036 від 30.06.2011 р., тобто виконав свої зобовязання частково. Враховуючи обєм товару, що має бути поставлений, терміни поставки та його вартість, робіт за контрактом з ТОВ «Східенерго»(необхідність проведення демонтажу), сторони у п.11.4 Договору передбачили, що Договір діє з моменту укладенні до 30.12.2011 р., а щодо розрахунків до повного їх виконання. Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У ч.2 зазначеної правової норми вказано, що сторони укладають договір поставки на власний розсуд. Крім цього, згідно з ч.6 ст.265 ГК України до неврегульованих цим Кодексом відносини поставки застосовуються положення ЦК України про договір купівлі-продажу. Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обовязок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцю або надання товару у розпорядження покупця. Отже, здійснивши попередню оплату вартості товару у розмірі 26044702,06 грн. грн.. та здійснивши часткову поставку товару вартістю 2321569,20 грн., сторони підтвердили свій намір створити правові наслідки, які обумовлювалися укладеним Договором. Підставою для визнання правочину недійсним є лише акт №35/23-2/33377987 від 18.03.2011 р., складений Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя за результатами позапланової невиїзної перевірки Позивача з питань дотримання вимог податкового з податку на додану вартість за грудень 2010 р., в якому, зокрема, зазначено, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ»та ТОВ «ЗЛМК»є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися правочинами. Так ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя встановлено порушення ч.5 ст.203 ЦК України щодо недодержання вимог, які є необхідними для чинності правочину, а саме: правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Товар за вказаними правочинами не був переданий, що є порушенням ст.ст.662, 655 та 656 ЦК України. Проте відповідно до умов договору на момент проведення перевірки товар не міг бути поставлений, оскільки, як уже зазначалося, п.4.2. Договору передбачено, що термін поставки товару складає 180 календарних днів з моменту перерахування попередньої оплати, а попередня оплата перераховувалася Позивачем частинами. Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, передбачених частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України, є підставою для визнання правочину недійсним. Крім цього, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя зазначає, що Позивачем порушено вимоги ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, а отже, є нікчемним. В той же час, положеннями ч.3 ст.228 ЦК України передбачено правові наслідки правочину, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, а саме: такі правочини можуть бути визнані недійсними. Таким чином, оскільки згідно з висновками ДПІ у Шевченкіському районі м. Запоріжжя, викладеними в акті перевірки №35/23-2/33377987 від 18.03.2011 р., договір №01/11-10 від 01.11.2010 р., укладений між ТОВ «ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ»та ТОВ «ЗЛМК», суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, то Договір має бути визнаний недійсним.

Крім цього, позивач надав суду додаткові письмові пояснення про наступне: як уже зазначав у своїх поясненнях Позивач, Договір з ТОВ «ЗЛМК»був необхідний йому для виконання зобовязань за контрактом №254/ВЭ/8Ку/Р/5-2 від 26.10.2010 р., який ТОВ «ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ»уклало з ТОВ «Східенерго»(надалі - контракт). Згідно з п.2.1. контракту має виконати на власний ризик, з використанням своїх матеріальних ресурсів, в терміни та в порядку, в обємах та за цінами, для ТОВ «Східенерго»роботи з модернізації обєкта - електрофільтра ЕГЗ-3-265-4 енергоблоку ст.№8 Курахівської ТЕС. Об'єм робіт за контрактом включає в себе: роботи з демонтажу, проектування, виготовлення, доставки обладнання і поставку запасних частин до нього, матеріалів, необхідних для монтажу поставленого обладнання, виконання будівельних, монтажних, пуско-налагоджувальних робіт, проведення випробувань, приймання в експлуатацію, передача технічної документації та інструкцій, гарантійне обслуговування, розробку документації. Додатком №3.1. до даного контракту є специфікація на обладнання, якою передбачено назву, кількість, ціну товару. Згідно з специфікацією Позивач має доставити до ТОВ «Східенерго»обладнання вартістю 45044699,35 грн. Отже, укладаючи Договір з ТОВ «ЗЛМК», Позивач мав намір використати поставлений йому товар для роботи по контракту з ТОВ «Східенерго». Оскільки обладнання за контрактом є громіздким та обємним, а Позивач за даним контрактом має здійснити демонтаж старого обладнання, доставити нове обладнання, провести відповідні монтажні цього обладнання тощо, ТОВ «ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ», враховуючи виконані роботи (відповідно до графіка (додаток №2.1.) монтажні роботи мають виконуватися протягом травня-жовтня 2011 року), доставляє на Курахівську ТЕС обладнання частинами. Згідно з п.6.2.1. право власності на комплекс робіт переходить до ТОВ «Східенерго»після прийняття в експлуатацію, що підтверджується видачею сертифіката. Право власності на доставлене обладнання та матеріали переходить до ТОВ «Східенерго»після підписання сторонами актів прийому виконаних будівельних робіт за формою (КБ-2В) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витратах (за формою КБ-3), за якими було використано таке обладнання та матеріали. На сьогодні ТОВ «ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ»частково доставило на Курахівську ТЕС частину обладнання, поставлене ТОВ «ЗЛМК», що підтверджується відповідними накладними: накладна №113 від 06.06.2011 р., накладна №117 від 09.06.2011 р., накладна №124 від 21.06.2011 р., накладна №127 від 30.06.2011 р., накладна №130 від 07.07.2011 р., накладна №150 від 10.08.2011 р., накладна №182 від 12.09.2011 р., накладна №190 від 16.09.2011 р., накладна №191 від 17.09.2011 р., накладна №194 від 20.09.2011 р.

Відповідач в відзиву на позов зазначив, що не визнає позовні вимоги з таких підстав: 1 листопада 2010 р. Позивач та Відповідач уклали договір №01/11-10, відповідно до якого Відповідач зобов'язався поставити в порядку та на умовах, визначених даним Договором, а Позивач - прийняти та оплатити товар, найменування, кількість і ціна якого визначається рахунками-специфікаціями. У додатку №1 до даного договору, що є специфікацією, зазначено перелік товару, що підлягає поставці, вартістю 42 425 869,92 грн. Згідно зі ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлений строк другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Оскільки п.3.1. договору передбачено порядок розрахунку за товар у вигляді 100% попередньої оплати, що має здійснюватися ТОВ «ДЕМЗ-ІНЖМНІРІНГ»на підставі рахунка ТОВ «ЗЛМК», 01.11.2010 р. Відповідач виставив ТОВ «ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ»рахунок №01/11-10 на всю суму договору 42 425 869,93 грн., що зазначена у п.2.2. даного договору. У п.11.4 договору зазначено, що договір діє з моменту підписання його обома сторонами та до 30.12.2011 р., а в частині розрахунків - до повного їх завершення. На сьогодні Позивач частково виконав свої зобов'язання, передбачені п.3.1. договору щодо оплати товару, та перерахував Відповідачу 26 044 702,06 грн. У позовній заяві Позивач, посилаючись на акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі М.Запоріжжя, зазначає, що ТОВ «ЗЛМК»не виконало свої зобов'язання з поставки товару. Проте відповідно до п.4.2. договору Відповідач частково виконав свої зобов'язання і 30.06.2011 р. поставив Позивачу товар, опорний пояс ЕФ та бункер ЕФ, на суму 2 321 569,20 грн., що підтверджується видатковою накладною №ЗЛ-0000036 від 30.06.2011 р. Відповідно до ч.1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцю або надання товару у розпорядження покупця. Таким чином, на сьогодні сторони виконали свої зобов'язання за даним договором частково згідно з вимогами ст.526 ЦК України. Відповідно до умов договору станом на 22.09.2011 р. договір залишається чинним, тому і Позивач, і Відповідач продовжують працювати за даним договором. Щодо посилань Позивача на висновки ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, викладені в акті №35/23-2/33377987 від 18.03.2011 р., про нікчемність даного договору звертаємо увагу на таке. Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Проте висновки податкового органу не є підставою для встановлення нікчемності правочину. Так, наприклад, згідно зі ст..219, 220 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення правочину такий правочин є нікчемним. Крім того, відповідно до чинного законодавства нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо ж недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Перелік вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зазначено у ст. 203 ЦК України. Позивачем та Відповідачем при вчиненні правочину було дотримано вимог, передбачених ст.203 ЦК України. Крім того, у позовній заяві Позивач не вказав жодної з вимог, якої сторони не дотримались, а також не обґрунтував та не надав доказів порушення його прав та охоронюваних законом інтересів внаслідок вчинення оспорюваного правочину - укладення договору. Проте відповідно до ст..ЗЗ ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з частиною 5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За вказаним правочином було здійснено поставку товару та проведено оплату за поставлений товар, тобто сторони здійснили юридично значимі дії, спрямовані на виконання укладеного ними договору поставки, тобто настали правові наслідки, які обумовлювались сторонами при укладенні договору. Щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, а отже, є нікчемним. У відповідності до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної особи або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно із абз.4 п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. В даному випадку Позивачем не надано доказів в підтвердження наміру однієї чи обох сторін договору щодо знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, держави. Первинні докази вини сторін договору відсутні, не надано вироку суду щодо посадових осіб ТОВ «ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ»чи ТОВ «ЗЛМК». В той же час акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі М.Запоріжжя №35/23-2/33377987 від 18.03.2011 р. не є таким доказом. Таким чином, Договір поставки №01/11-10 від 01.11.2010р., укладений між позивачем та відповідачем, відповідає вимогам, які встановлені ч. ч. 1-3, 5,6 ст.203 ЦК України і у суду, на нашу думку, відсутні будь-які правові підстави для визнання даного договору недійсним. Крім того, вказана угода була направлена на реальне настання правових наслідків, що підтверджено первинними документами, а саме на отримання прибутку, що є метою діяльності ТОВ «ЗЛМК», згідно статуту товариства та діючого законодавства України. Просить суд відмовити ТОВ «ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ»у задоволенні позовних вимог.

Відповідач надав суду додаткові пояснення, де зазначив наступне: додатково пояснюємо, що доводи позивача відносно того, що укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізька ливарно-механічна компанія»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ»договір №01/11-10 від 01.11.2010 р. є таким, що нібито суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним і з цього приводу має бути визнаний недійсним, спростовуються нижченаведеним. Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізька ливарно-механічна компанія»(скорочено, згідно Статуту: ТОВ «ЗЛМК») зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 27 січня 2009 року за номером 1 103 102 0000 024753, відповідно до свідоцтва №100186850 від Об.02.2009р. є платником податку на додану вартість. Крім того ТОВ «ЗЛМК»є підприємством виробником, що підтверджується довідкою управляння статистики та ліцензією міністерства регіонального розвитку та будівництва України, строк дії якої з 09 червня 2009р. по 09 червня 2012р. ТОВ «ЗЛМК»має власну структуру підприємства, яка складається із керівництва, бухгалтерії, багатьох відділів різних фахових напрямків, кваліфікованих працівників: ІТР та робочих цехів, загальна кількість яких сягає понад 150 чоловік, крім того наше підприємство має виробничі потужності та приміщення (станки та інше промислове обладнання, механо - збиральний цех та цех металоконструкцій), що підтверджується доданими до цих пояснень документами. Отже, ТОВ «ЗЛМК»є реально діючим виробничим підприємством. Так, ТОВ «ЗЛМК»на виконання умов договору №01/11-10 від 01.11.2010р. виготовило власними силами деталі корпусів, а саме: опорний пояс ЕФ та бункер ЕФ на загальну суму 2 321 569,20 грн., що підтверджується накладними на внутрішнє переміщення готової продукції. При цьому перед початком виготовлення вищезазначеної продукції позивачем, згідно умов спірного договору (п.3.1), в якості попередньої оплати на адресу нашого підприємства було перераховано грошові кошти в розмірі 26 044 702,06, що підтверджується платіжними документами, які є в матеріалах справи. Згідно п.4.2 Договору термін виготовлення та поставки товару складає 180 календарних днів з моменту перерахування попередньої оплати. Отже, відповідач та позивач частково виконали свої зобов'язання за договором №01/11-10 від 01.11.2010р. і на теперішній час договірні зобов'язання за цим договором між сторонами ще тривають. Зміст спірного правочину не суперечить ЦК України та ГК України, а також моральним засадам суспільства, оскільки за правовою природою укладений між позивачем і відповідачем Договір є договором поставки (купівлі-продажу) в розумінні приписів ст.ст. 712, 655 ЦК України, ст.265 ГК України. Істотними умовами договору поставки є його предмет, ціна та строк дії договору. Предмет договору поставки (купівлі - продажу), відповідно до ч.1 ст. 656 ЦК України може бути, товар який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Згідно договору №01/11-10 від 01.11.2010р. ТОВ «ЗЛМК»(Постачальник) зобов'язалося передати у власність ТОВ «ДЕМЗ - ІНЖИНІРІНГ»(Покупець) товар, який зазначається в Специфікаціях до цього договору, при цьому специфікація з найменуванням та кількістю товару сторонами була підписана в момент укладення договору та є в матеріалах справи. Тобто, сторони дійшли згоди, щодо предмету договору. Ціна договору визначена в п.2.2, яка складає 42 425 869,92 грн., вартість товару також зазначена в специфікації к Договору. З таких обставин сторони дійшли згоди, щодо ціни спірного договору. Щодо строку дії договору, то спірний Договір містить п.11.4, в якому зазначено, що договір діє до 30.12.2011р., а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Тобто, сторони дійшли згоди, щодо строку дії спірного договору. Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У статті 203 ЦК України зазначається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. З огляду на вищезазначене, можна зробити обґрунтований висновок, що Договір №01/11-10 від 01.11.2010р., укладений між позивачем та відповідачем в письмовій формі, підписано уповноваженими особами сторін, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, що підтверджується досягненням згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, ціни та строку дії договору) та частковим взаємним виконанням. Зазначена угода була направлена на реальне настання правових наслідків, що підтверджено первинними документами (податковими накладними та накладними на отримання товару) та відповідним прийняттям їх шляхом оплати. Отже вказаний договір не може бути визнаний недійсним, оскільки він відповідає вимогам, які встановлені ч.ч. 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України. Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 12.03.78р. визначено, що угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом. Пунктом 1 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.99р. роз'яснено, що угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом. Всі вищенаведені норми права були дійсними на день укладення спірної угоди. Отже, все вищевикладене вказує на незаконність та необґрунтованість тверджень Позивача. Відповідно до приписів ст. ЗЗ ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Жодних доказів, крім посилання на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя №35/23-2/33377987 від 18.03.2011р. на підтвердження того, що договір №01/11-10 від 01.11.2010р. суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, не відповідає вимогам ч.1 ст. 203 ЦК України та вчинено без наміру створення правових наслідків, передбачених самим договором, позивачем не надано. За приписами ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя №35/23-2/33377987 від 18.03.2011р. на який позивач посилається, як на підставу своїх вимог, не може бути належним доказом по справі на підтвердження вимог позивача. З огляду на викладене, оскільки позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження заявлених позовних вимог, в задоволенні позову слід відмовити.

Третя особа ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя надала суду письмові пояснення наступного змісту: Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя здійснено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю „Демз-Інжинірінг" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за грудень 2010р., за результатами якої складений акт від 18.03.2011 р. №35/23-2/33377987. Перевіркою встановлено, що ТОВ «ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ»відображено податковий кредит по контрагентам ТОВ "ЗАПОРЗЬКА ЛИВАРНО - МЕХАНІЧНА КОМПАНІЯ" (код ЄДРПОУ 36358258) та ВАТ «ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД»(код ЄДРПОУ 1033326); за рахунок яких ТОВ «ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ»задекларовано суми податкових зобов'язань по контрагенту ТОВ «СХІДЕНЕРГО»(код ЄДРПОУ 31831942), - на загальну суму з ПДВ - 11 113 826,4 грн., ПДВ - 1 852 304,4 грн., що становить 99,35 % від загальної суми податкових зобов'язань. Відповідно до наданих до перевірки документів та аналізу та згідно проведеного аналізу руху сум ПДВ згідно Переліку платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України виявлено наступні ланцюги руху сум податку на додану вартість: ТОВ "ЗАПОРЗЬКА ЛИВАРНО - МЕХАНІЧНА КОМПАНІЯ" - ТОВ «ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ»- ТОВ «СХІДЕНЕРГО». Порушення виникло внаслідок включення до складу податкових зобов'язань сум ПДВ - вигодонабувачам, суми ПДВ яких сформовані за рахунок декларування податкового кредиту ТОВ «ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ»контрагентами ТОВ "ЗАПОРЗЬКА ЛИВАРНО - МЕХАНІЧНА КОМПАНІЯ" та ВАТ «ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД», В ланцюгу контрагентів яких є підприємство ТОВ «ГАЛАКС-АГРО»(код ЄДРПОУ 25215670), яке не декларувало податкові зобов'язання по контрагентам за грудень 2010 року. Згідно листа ДПА України "Про надання роз'яснень" від 17.04.2009 № 8216/7/16-1417 під = транзитерами (ТОВ «ГАЛАКС-АГРО») слід розуміти суб'єктів господарювання (платників ПДВ), що здійснюють посередницьку функцію між „податковою ямою" (вигодоформуючим суб'єктом) та вигодонабувачем, в яких відповідно до податкової звітності податкові зобов'язання задекларовані на рівні податкового кредиту за всіма операціями чи по окремим операціям або різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом незначна, економічна вигода від діяльності, що ними здійснюється, чи від окремих операцій, що вони здійснюють, - відсутня. Під вигодонабувачем слід розуміти суб'єкта господарювання (платника ПДВ), діяльність якого спрямована на отримання податкової вигоди, - виробник або отримувач (товарів, послуг), що здійснює господарські операції з використанням податкових ям (в тому числі по ланцюгу поставки товару). Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями): «Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робі, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку; або дата відвантаження товарів». Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, або дата отримання податкової накладної. Відповідно до абзацу 11 статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»із змінами та доповненнями: «первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення». Згідно п. 1-6 ст. 9 цього Закону: "Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій." Таким чином, проведеним в ході перевірки аналізом даних операцій за грудень 2010р. не встановлено доказів фактичного формування податкового кредиту ТОВ «ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ»за рахунок взаємовідносин з ТОВ "ЗАПОРЗЬКА ЛИВАРНО - МЕХАНІЧНА КОМПАНІЯ" та ВАТ «ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД»і в подальшої формування податкових зобов'язань підприємству ТОВ «СХІДЕНЕРГО». В ході перевірки, при опрацюванні додатку 5 «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період», до Декларації з ПДВ за грудень 2010 року встановлено наступне: ТОВ "ЗАПОРЗЬКА ЛИВАРНО - МЕХАНІЧНА КОМПАНІЯ" формувало податковий кредит по: ТОВ "ДЕФЕНС", код за ЄДРПОУ 32721506 знаходиться на обліку в ДПІ у Орджонікідзевському районі М.Запоріжжя. В грудні 2010 р. згідно дод.5 «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період»не встановлено завищення податкового кредиту по даному контрагенту . Згідно податкового розрахунку комунального податку за грудень 2010р. ТОВ «ДЕФЕНС» чисельність працівників становить 0. ТОВ "ДЕФЕНС" формувало податковий кредит по: ТОВ "РОСУКРТЕКСТИЛЬ", код за ЄДРПОУ 36164144 знаходиться на обліку в ДГП у Орджонікідзевському районі М.Запоріжжя. В грудні 2010 року згідно дод.5 «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період»не встановлено завищення податкового кредиту по даному контрагенту . Згідно податкового розрахунку комунального податку за грудень 2010р. ТОВ «РОСУКРТЕКСТИЛЬ»чисельність працівників становить 0, основні засоби на підприємстві відсутні. ТОВ " РОСУКРТЕКСТИЛЬ " формувало податковий кредит по: ТОВ ТАЛАКС-АГРО", код за ЄДРПОУ 25215670 знаходиться на обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя (стан платника 4 - прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру). В грудні 2010 року згідно дод.5 «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період»встановлено заниження податкових зобов'язань по даному контрагенту на суму 7 801 523,09 грн. На підприємстві чисельність працівників становить 0 робітників, основні засоби на підприємстві відсутні, декларації з податку на прибуток за 2010 рік не надавались. Крім того, в АІС „Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" відсутні відомості про контрагентів, які б в вищезазначеному податковому періоді відображали суми податкових зобов'язань по контрагенту ТОВ «ГАЛАКС-АГРО», що могло бути свідченням здійснення операцій з придбання ТОВ «ГАЛАКС-АГРО»товарів (робіт, послуг). Відділом податкової міліції ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя здійснено опитування посадових осіб вищевказаних підприємств. Згідно отриманої відповіді в ході перевірки діяльності підприємства по всьому ланцюгу постачання до „вигодонабувача" та аналізу податкової звітності встановлено, що ТОВ «ДЕМЗ-Інжинірінг»(код 33377987) у періоді грудень 2010 року сформовано податковий кредит за рахунок підприємств з ознаками „фіктивності", а саме: ТОВ «ДЕМЗ - Інжинірінг»(код 33377987) у першій ланці формує собі податковий кредит у сумі ПДВ 1600 тис. грн. за рахунок взаємодії ТОВ «Запорізька ливарно-механічна компанія», код 36911500(стан 0, основний вид діяльності - виробництво промислового устаткування), яке у свою чергу формувало собі податковий кредит за рахунок підприємств ТОВ „Дефенс"(код 32721506) та ТОВ „Росукртекстиль"(код 36164144), зареєстровані у ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, які користуються послугами „податкової ями", а саме вищевказані підприємства формують собі податковий кредит за рахунок ТОВ „Галакс-агро"(код 25215670). Встановлено, що ТОВ „Галас - Агро"(код 25215670) за юридичною адресою не знаходиться, не має основних засобів, виробничих потужностей та найманих працівників, директор підприємства Кривенко І.П. уникає від надання документів, тобто підприємство має всі ознаки „фіктивності" та є вірогідною „податковою ямою". Фактично товарно-матеріальні цінності від ТОВ „Галас - Агро" (код 25215670) до подальших контрагентів не постачався, взаємовідносини носили безтоварний характер, що свідчить про те, що правочин здійснений без мети настання реальних наслідків, та здійснений для неправомірного завищення суми податкового кредиту та відповідно заниження податкових зобов'язань. Крім того, неможливість реальності здійснення господарських операцій щодо постачання обладнання підтверджується, зокрема відсутністю наступних первинних документів:документів, підтверджуючих складський облік ТОВ „Демз-Інжинірінг" - картки руху товарів на складі, підтверджуючих оприбуткування/продаж промислового обладнання.; акти виконаних робіт, які свідчать про виконання вантажних/розвантажувальних робіт-замовник та виконавець даних робіт, вартість даних робіт; товарно - транспортні накладні та подорожні листи, які підтверджують перевезення та оприбуткування промислового обладнання ТОВ „Демз-Інжинірінг" від ТОВ „Запорізька ливарно - механічна компанія" за договором №01/11-10 від 01.11.2010р. Виходячи з вищенаведеного, ТОВ „ДЕМЗ-Інжинірінг" здійснював діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, тому усі операції купівлі-продажу з ТОВ „ДЕМЗ - Інжинірінг"(33377987) не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до „вигодонабувача". Щодо недійсності правочину, то відповідно до частини другої ст. 215 Цивільного кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Підставою недійсності правочину згідно з частиною першою ст. 215 Цивільного кодексу є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Пунктом 19 ст. 2 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 р. № 2542-ІИ (зі змінами та доповненнями, за тестом - Бюджетний кодекс) визначено, що доходи бюджету це усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти). Доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти (ст. 9 Бюджетного кодексу).

Згідно з частиною другою ст. 9 зазначеного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі. Підпунктом 3.2.1 п. 3.2 ст. З Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІП (зі змінами та доповненнями) зазначається, що у випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі ПДВ, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені. Отже, якщо підприємством ТОВ «ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ»було перераховано грошові кошти контрагенту ТОВ "ЗАПОРЗЬКА ЛИВАРНО - МЕХАНІЧНА КОМПАНІЯ" (код ЄДРПОУ 36358258), ВАТ «ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД»(код ЄДРПОУ 1033326) без мети реального настання правових наслідків, з метою формування податкового кредиту та, як наслідок, заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України. Тобто укладений підприємством правочин суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу порушує публічний порядок, оскільки був спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним. Просить визнати недійсним договір №01/11-10 від 01.11.2010р., укладений між ТОВ „Демз-Інжинірінг" та ТОВ "Запорізька ливарно - механічна компанія".

В судовому засіданні була обявлена перерва. 25.10.2011р. розгляд справи продовжений та прийнято рішення.

Розглянувши та оцінивши всі матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав:

01.11.2010р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 01/11-10 з додатком (далі договір).

У п. 1 договору позивач та відповідач визначили, що у порядку на умовах, визначених договором, постачальник зобовязується передати у власність покупця товар, а покупець прийняти його та сплатити.

Найменування, кількість, ціна та відповідні темничні характеристики товару визначаються сторонами у специфікаціях, які є невідємними частинами договору.

Згідно пункту 3.1 договору покупець оплачує товар на умовах 100% передплати, на підставі рахунку постачальника.

В пункті 4.2 договору позивач та відповідач передбачили, що строк поставки складає 180 календарних днів з моменту перерахування переплати.

В якості підстави для визнання договору недійним позивач посилається на те, що з 17 по 18 березня 2011 р. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ»з питань дотримання вимог податкового з податку на додану вартість за грудень 2010 р., за результатами якої було складено акт №35/23-2/33377987 від 18.03.2011р. (далі - акт перевірки ДПІ).

Згідно з висновками, викладеними в акті ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «ДЕМЗ-ІНЖИНІРІНГ» та ТОВ «ЗЛМК»є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися правочинами. Так ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя встановлено порушення ч. 5 ст. 203 ЦК України щодо недодержання вимог, які є необхідними для чинності правочину, а саме: правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1.Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим право чином.

Фіктивний правочин встановлюється судом недійсним.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.

Зробивши посилання на фіктивність договору, позивач разом з тим заявляє, що в рамках даного договору ним була проведена передплата, на підставі пункту 3.1 договору.

Тобто, при укладенні договору сторони мали намір створити правові наслідки, які обумовлювалися цим договором, оскільки товар був оплачений. Таким чином, позивач не довів наявність умислу сторін договору на вчинення його без наміру створення правових наслідків, свій умисел заперечує.

Позивач жодним чином не обґрунтував та не навів доводів на підтвердження порушення його прав або охоронюваних законом інтересів внаслідок укладання оспорюваної угоди.

Законодавство розмежовує види недійсності правочинів: нікчемні якщо їх недійсність встановлена законом та оспорювані якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересований особи та не відноситься законодавством до нікчемних правочинів.

Також з посиланням на акт перевірки ДПІ позивач зазначає про нікчемність договору , оскільки він порушує публічний порядок, так як був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, що в силу приписів ст. 228 ЦК України, ст.ст. 207, 208 ГК України тягне його недійсність.

З цього приводу суд зазначає наступне: як зазначено у вищеназваних розясненнях ВАС України відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. У разі коли після укладення угоди набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють договірні відносини, ніж ті, що діяли в момент укладення угоди, сторони вправі керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом, якщо останній не має зворотної сили.

На час укладання договору поставки від 01.11.2010р. стаття 228 ЦК України діяла в наступній редакції: “Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.”.

В пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” зазначено, що нікчемними є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК України).

Сторони та третя особа в судовому засіданні пояснили суду, що вирок суду у кримінальної справі, який би доказував вину позивача та відповідача , відсутній.

Позивач заперечує укладання ним оспорюваного договору з метою порушити публічний порядок та всупереч моральним засадам суспільства. Не надано ним таких доказів і щодо мети укладання угоди іншою стороною ТОВ „Запорізька ливарно-механічна компанія”.

При цьому суд зазначає, що статтею 207 ГК України господарське зобов'язання, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства не визначено, як нікчемне, а віднесено до оспорюваних з відповідними правовими наслідками, передбаченими ст. 208 ГК України з урахуванням вини сторін у недійсному зобовязані.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки позивач заперечує як укладання з його боку фіктивного правочину, так і наміру порушити публічний порядок укладанням договору поставки, одночасно не надало доказів таких обставин та намірів і щодо іншої сторони угоди відповідача по справі, суд не знаходить доведеними та обґрунтованими вимоги про визнання недійсним договору з зазначених у позові підстав.

За таких підстав, позовні вимоги не обґрунтовані, в задоволенні позову слід відмовити.

Заперечення третьої особи не приймаються по вказаним вище підставам.

Судові витрати покладаються на позивача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 44 49, 75, 82 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Суддя Л.С. Місюра

Повне рішення складено : 25.10.2011р.