Рішення № 18764979, 25.10.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" жовтня 2011 р.Справа № 6/5007/108/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді <Поле для текста >

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

судді <Поле для текста >

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність за вих.№7 від 04.01.2011р.;

ОСОБА_2 - довіреність від 15.09.2011р.;

від відповідача ОСОБА_3. - довіреність від 06.06.2011р.

Розглянув справу за позовом Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Житомирбуррозвідка" (смт. Нова Борова Володарсько - Волинський район Житомирська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віка" (м. Житомир)

про стягнення 49113,26 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 49113,26грн. за неналежне виконання договору №23 від 06.04.2010р., з яких: 35391,20грн. - основний борг, 4864,33грн. - інфляційні, 2067,44грн. - 3% річних, 4312,91грн. - пеня, 2477,38грн. - 7% штрафу.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в засіданні суду позовні вимоги визнав частково, про що надав письмове пояснення від 25.10.2011р. (а.с.55), в якому зазначив, що ТОВ "Віка" визнає позов в частині стягнення 35391,20грн. - основного боргу, 4864,33грн. - інфляційних, 2067,44грн. - 3% річних, 4312,91грн. - пені. Вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 7% згідно ст.231 ГК України товариство не визнає, оскільки вважає, що відповідальність за порушення грошових зобов'язань визначена Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Повноваження представника відповідача в частині визнання позову підтверджені довіреністю від 06.06.2011р.

Відповідно до ч.5 ст.22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Враховуючи, що дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає часткове визнання позову відповідачем.

Додатково представник відповідача зазначив, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла внаслідок того, що у підприємства існує дебіторська заборгованість в сумі 1010980,00грн. В зв'язку з чим просив зменшити розмір пені.

Представник позивача вважає безпідставною заяву відповідача щодо зменшення розміру пені. Просить задоволити позов в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 06 квітня 2010 року між Дочірнім підприємством "Житомирбуррозвідка" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віка" (відповідач) було укладено договір №23 (а.с.9), за умовами якого Замовник (відповідач) доручає, а Виконавець (позивач) бере на себе зобов'язання по проведенню буріння 15-ти пошукових свердловин глибиною по 10,0 м на землях Піддубецької та Мухарівської сільських рад Славуцького району Хмельницької області (п.1.1. договору).

Вартість робіт визначена згідно кошторисно-фінансового розрахунку (Додаток 1) і становить 79122,36грн., в тому числі ПДВ 13187,06грн. (п.2.1 договору).

Згідно п.2.4 договору розрахунок за фактично виконані роботи проводиться на підставі підписаних актів фактично виконаних робіт протягом 5 діб після підписання акту здачі-прийому робіт.

Позивач свої зобов'язання за договором від 06.04.2010р. виконав в повному обсязі, що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних геологорозвідувальних робіт за квітень 2010р. (а.с.10-11).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань виникла заборгованість перед позивачем станом на 01.09.2011р. в сумі 35391,20грн., що підтверджується актом звірки розрахунків від 01.09.2011р., підписаним уповноваженими представниками обох сторін та скріпленим їх печатками (а.с.39).

Крім основної суми боргу позивач з посиланням на ст.625 ЦК України та ст.ст.230,231 ГК України, просить стягнути з відповідача 4864,33 грн. - інфляційних, 2067,44 грн. - 3% річних, 4312,91 грн. - пені та 2477,38 грн. - 7% штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ГПК України).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 35391,20грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, перевіреного судом, сума інфляційних нарахувань складає 4864,33 грн., сума 3% річних - 2067,44 грн. (а.с.19-20).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п.4.1 договору від 06.04.2010р. за порушення прийнятих по договору зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Відповідно до ч.2 ст.232 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Керуючись положеннями ст.232 ГК України, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 4312,91грн. за період з 08.09.2010р. по 08.03.2011р. та 7% штрафу в розмірі 2477,38грн. (а.с.31-32).

Перевіривши розрахунки вказаних зобов'язань, суд вважає, що пеня та 7% штрафу нараховані правильно, відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, позов визнав частково, доказів сплати боргу та штрафних санкцій не надав.

Заперечення відповідача щодо стягнення 7% штрафу спростовується матеріалами справи.

Так, відповідно до п.п.5.2, 5.3 статуту ДП "Житомирбуррозвідка", майно, право користування якого передане підприємству як внесок до Статутного фонду, та майно, набуте підприємством в результаті його господарської діяльності - є власністю Засновника, яким відповідно п.1.1 статуту ДП "Житомирбуррозвідка є НАК "Надра України".

Відповідно п.24 статуту НАК "Надра України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2000р. №1460, майно останньої перебуває у державній власності і належить компанії на праві господарського відання.

Отже, позивач відноситься до державного сектору економіки, на якого поширюється дія ст.232 ГК України.

Стосовно клопотання представника відповідача про зменшення розміру пені, суд зазначає, що відповідно до п.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Представники позивача заперечують проти заявленого клопотання.

Оскільки відповідачем не надані відповідні докази, які підтверджували б виняткові випадки, за яких суд вправі зменшити розмір пені, а наявність дебіторської заборгованості не є таким випадком, дане клопотання задоволенню не підлягає

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності з вимогами чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віка" (10029, м. Житомир, вул.Чапаєва, 7, оф.12, код 22044044)

- на користь Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Житомирбуррозвідка" (12114, Житомирська область, Володарсько-Волинський район, смт. Нова Борова, вул.Коцюбинського, 8, код 30737100) - 49113,26грн., з яких: 35391,20грн. - основний борг, 4864,33грн. - інфляційні, 2067,44грн. - 3% річних, 4312,91грн. - пеня, 2477,38грн. - 7% штрафу, а також 491,13грн. сплаченого державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяТерлецька-Байдюк Н.Я.

Повне рішення складено 27 жовтня 2011 року.

Віддрукувати: <Поле для текста >

1 - в справу

2,3 - сторонам

<Текст >