Рішення № 18764980, 24.10.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "24" жовтня 2011 р. справа № 18/5007/105/11 Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1., довіреність від 08.02.2011р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Лезниківський кар'єр" (с.Червоногранітне Володарсько-Волинський район Житомирська область) <В особі(назва) >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Т" (м.Мамрин Коростишівського району Житомирської області)

про стягнення 5022,39грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 5022,39грн. заборгованості, з яких: 3494,16грн. - основного боргу, 304,58грн. - 3% річних, 1223,65грн. - інфляційних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, на виконання вимог ухвали господарського суду від 03.10.2011р. надав обґрунтований розрахунок інфляційних, 3% річних, та довідку, в якій повідомляє, що станом на 24.10.2011р. заборгованість відповідача не змінилась та складає 3494,16грн.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином. Згідно реєстру на відправку рекомендованої кореспонденції, копія ухвали господарського суду Житомирської області по справі №18/5007/105/11 від 03.10.2011 року надіслана відповідачу у справі за юридичною адресою, вказаною у позовній заяві та Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.3, 36-37). Повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, а саме ухвали суду від 03.10.2011р. про відкладення розгляду справи, в матеріалах справи відсутнє.

Згідно з п.п.116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Водночас, з матеріалів справи не вбачається повернення поштою копій ухвали відправнику (господарському суду Житомирської області) у зв'язку з відсутністю адресата (одержувача) за зазначеною адресою чи закінченням встановленого терміну зберігання.

Суд приймає до уваги, що раніше, ухвала господарського суду від 09.09.2011р. про порушення провадження у справі, яка була направлена відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за юридичною адресою відповідача, отримана відповідачем, про що свідчить підпис представника у повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.32 на звороті).

Окрім того, явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком. Суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги той факт, що неявка повідомленого належним чином відповідача не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі усної домовленості ВАТ "Лезниківський кар'єр" (позивач) передав Закритому акціонерному товариству "Мрія", яке згідно витягу з ЄДР (а.с.38) 01.12.2009р. перетворене у Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія-Т" (відповідач) товар на загальну суму 3494,16грн.

Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною №РН-0000805 від 08.10.2008р. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей серії ЯОЦ №398723 від 08.10.2008р., виданою на ім'я ОСОБА_2 (а.с.20-21).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару не виконав, в зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 3494,16грн.

08.10.2009р. та 04.03.2010р. позивач направив відповідачу претензії з вимогою про сплату заборгованості 3494,16грн., проте останній залишив їх без відповіді та задоволення (а.с.24-25;48), чим спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами ч.1 ст.639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є позадоговірними правовідносинами з купівлі-продажу товару по накладній №РН-0000805 від 08.10.2008р., згідно якого у відповідача внаслідок прийняття товару на суму 3494,16грн., виник кореспондуючий обов'язок оплатити його.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як передбачено ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 і ч.2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, обов'язок оплати товару у покупця виник після його прийняття та отримання товаро-розпорядчих документів, зокрема накладної №РН-0000805 від 08.10.2008р., відповідно до ст.692 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3494,16грн. основного боргу, позовна вимога у цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача на підставі ст.625 ЦК України 304,58грн. 3% річних та 1223,65грн. інфляційних за період з 09.10.2008р. по 06.09.2011р.

Приписами частини 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.23) прийшов до висновку, що річні в розмірі 304,58грн. нараховані позивачем обґрунтовано, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Що стосується стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 1223,65грн. господарський суд враховує наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення с т а н о в и т ь м і с я ц ь, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

При цьому слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в н а с т у п н о м у м і с я ц і з а місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Тобто, до простроченого платежу за поставлений товар у жовтні 2008р., має застосовуватись індекс інфляції, визначений у грудні 2008р. за листопад 2008р. і до моменту погашення боргу.

Натомість, позивач здійснив розрахунок інфляційних, застосувавши індекс інфляції за жовтень 2008р. (а.с.22), що є неправомірним.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір інфляційних складає 1126,36грн.; вимоги в частині стягнення 97,29грн. інфляційних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Згідно з ст.ст.525, 527 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються належними доказами, які знаходяться в матеріалах справи і підлягають задоволенню частково на суму 4925,10грн., з яких: 3494,16грн. основного боргу; 304,58грн. 3% річних та 1126,36грн. інфляційних.

В позові в частині стягнення 97,29грн. інфляційних слід відмовити.

Витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 8285 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Т" (12525, Житомирська область, Коростишівський район, с.Мамрин, 19-ТА Буддільниця, код 24702959)

на користь Відкритого акціонерного товариства "Лезниківський кар'єр" (12135 Житомирська область, Володарсько-Волинський район, с.Червоногранітне, вул.Леніна, 1, код 00292468)

- 3494,16грн. основного боргу;

- 304,58грн. 3% річних;

- 1126,36грн. інфляційних;

- 100,02грн. витрат по сплаті державного мита;

- 231,43грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові відмовити в частині стягнення 97,29грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

<Текст >

Віддрукувати: <Поле для текста >

1 - в справу

2 - позивачу

3- відповідачу (рек. з повід.)

<Текст >

24.10.2011