Рішення № 18764816, 13.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.09.11 р. Справа № 38/142

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Зікєєвій Л.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Державного підприємства “Регіональні електричні мережі” м.Вишгород в особі Донецької філії Державного підприємства “Регіональні електричні мережі” м.Донецьк

до відповідача: Державного підприємства “Укршахтгідрозахист” м.Макіївка, Донецька область

про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 45 458 218,76грн., за реактивну електроенергію у розмірі 1 563 710,66грн., пені у розмірі 1 802 673,84грн., 3% річних у розмірі 671 153,70грн. та інфляційних у розмірі 2 281 204,95грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. за дов. від 20.10.2009р.;

від відповідача: ОСОБА_2.- за дов. №1/116 від 31.01.2011р.

Суть спору:

Позивач, Державне підприємство “Регіональні електричні мережі” м.Вишгород в особі Донецької філії Державного підприємства “Регіональні електричні мережі” м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства “Укршахтгідрозахист” м.Макіївка, Донецька область про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 45 458 218,76грн., за реактивну електроенергію у розмірі 1 563 710,66грн., пені у розмірі 1 802 673,84грн., 3% річних у розмірі 671 153,70грн. та інфляційних у розмірі 2 281 204,95грн., а разом 51 776 961,91грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №04-18 від 01.03.2005р., Додаток №3, Додаток №5, Додаток №12, Додаток №22, розрахунок суми заборгованості, акти прийому передачі електроенергії, звіти за спожиту електроенергію, правовстановлюючі документи, наказ Міністерства палива та енергетики України № 404 від 17.08.2007р. „Про перетворення держаного підприємства „Укренерговугілля” у Відкрите акціонерне товариство „Укренерговугілля”, наказ Міністерства палива та енергетики №557 від 13.11.2008р. “Про припинення діяльності ВАТ “Укренерговугілля” шляхом реорганізації (перетворення) в ДП “Укренерговугілля”, наказ Міністерства палива та енергетики №278 від 27.05.2009р., невиконання відповідачем договірних зобовязань.

17.08.2011р. відповідач надав відзив на позовну заяву №1/3/3-2-774 від 15.08.2011р., в якому позовні вимоги визнає частково у розмірі 47021 929,35грн., та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних, оскільки фінансування ДП “Укршахтгідрозахист” здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та підприємство є одержувачем бюджетних коштів нижчого рівня. Відзив та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Також відповідач надав суду клопотання про перенесення розгляду справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Ухвалою господарського суду від 17.08.2011р. строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 14.09.2011р., у порядку до вимог ст.69 ГПК України.

13.09.2011р. позивач надав суду письмові пояснення в яких зазначив, що відповідачем була здійснена оплата заборгованості за активну електроенергію в сумі 16 200000,00грн. (копія банківської виписки та листа відповідача додається), у звязку з чим заборгованість відповідача за активну електроенергію за період травень 2010р. травень 2011р. складає 29 258 218,76грн.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за активну електроенергію у сумі 29 258 218,76грн., за реактивну електроенергію у сумі 1 563 710,66грн., пеню у сумі 1 802 673,84грн., 3% річних у сумі 671 153,70грн., інфляційні у сумі 2 281 204,95грн.

Пояснення та додані до них документи судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.

Відповідач 13.09.2011р. надав суду заяву в якій зазначив, що здійснивши перевірку нарахованих позивачем пені, інфляційних та 3% річних вважає їх арифметично вірними, але враховуючи, що ДП “Укршахтгідрозахист” фінансується з державного бюджету України, просить суд зменшити розмір пені на 50%.

Заява судом розглянута та залучена до матеріалів справи.

Розгляд справи відкладався у звязку з необхідністю надання сторонами витребуваних документів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2005р. між Державним підприємством „Укренерговугілля” (Постачальник) та Державним підприємством “Укршахтгідрозахист” (Споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії №04-18.

Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України № 404 від 17.08.2007р. „Про перетворення держаного підприємства „Укренерговугілля” у Відкрите акціонерне товариство „Укренерговугілля”, Державне підприємство „Укренерговугілля” перетворено у Відкрите акціонерне товариство „Укренерговугілля”. До складу ВАТ „Укренерговугілля” на момент перетворення входять Волинська, Донецька, Луганська та Львівська філії.

Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України №557 від 13.11.2008р. “Про припинення діяльності ВАТ “Укренерговугілля” шляхом реорганізації (перетворення) в ДП “Регіональні електричні мережі”, діяльність ВАТ “Укренерговугілля” припинена шляхом реорганізації-перетворення в ДП “Регіональні електричні мережі”. До складу ДП “Регіональні електричні мережі” на момент перетворення входять Волинська, Донецька, Луганська та Львівська філії.

Згідно до п.1.3 статуту ДП “Регіональні електричні мережі” є правонаступником ВАТ “Укренерговугілля”.

Отже, позивач по справі є правонаступником Постачальника за договором.

Відповідно до розділу 1 зазначеного договору Постачальник постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками, що є його невідємними частинами.

Відповідно до п. 9.5 Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2005р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Згідно п.1 Додатку 3 до Договору №04-18 від 01.03.2005р. сторони визначили графік зняття показів приладів обліку електричної енергії, де розрахунковий період триває один календарний місяць починаючи з 00-00 1-го числа.

Додатком 5 до договору №04-18 від 01.03.2005р. сторони визначили порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії (за відсутності в електромережах споживачів КУ, у разі змінного режиму роботи).

Згідно п.3 Додатку 22 до Договору №04-18 від 01.03.2005р. остаточний розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, плату за перетікання реактивної електроенергії, плату за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності Споживач здійснює самостійно на підставі наданих Постачальником актів прийому-передачі, у 3-денний термін з дня отримання.

Відповідно до п.4.2.1 Договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 2.2.4 цього Договору, з порушенням термінів, зазначених Додатком 22 „Порядок розрахунків” Споживач сплачує Постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за який сплачується пеня.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої зобовязання за договором, постачав відповідачеві в жовтні 2009р.- травні 2011р. електроенергію, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а саме: актами прийняття-передавання електроенергії, звітами за спожиту електроенергію, розрахунками заборгованості за спожиту електричну енергію.

Відповідач свого обовязку з повної та своєчасної сплати електроенергії у встановлені строки не виконав, чим порушив умови договору.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що на момент виникнення заявленої до стягнення заборгованості, сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем Державним підприємством “Укршахтгідрозахист” 01.03.2005р. був укладений договір про постачання електричної енергії №04-18, згідно з яким Постачальник постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками, що є його невідємними частинами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач зобовязання щодо оплати спожитої електроенергії не виконував належним чином, що призвело до виникнення заборгованості.

В результаті неналежного виконання відповідачем умов договору на постачання електричної енергії у останнього виникла заборгованість за спожиту активну електричну енергію за період жовтень 2009р.- травень 2011р. в розмірі 45 458 218,76грн. та реактивну електричну енергію в розмірі 1 563 710,66грн.

13.09.2011р. позивач у письмових поясненнях зазначив, що відповідачем 19.08.2011р. була здійснена оплата заборгованості за активну електроенергію в сумі 16 200000,00грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

Розглянув матеріали справи, додатково представлені позивачем документи, суд встановив, що відповідачем було сплачено вартість спожитої активної електроенергії в сумі 16 200000,00грн.

Положеннями пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у випадку відсутності предмету спору, господарський суд повинен припинити провадження по справі.

За таких обставин, оскільки відповідач частково сплатив суму заборгованості за активну електричну енергію у розмірі 16 200000,00грн., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

На момент прийняття рішення по справі відповідач заборгованість в сумі 29 258 218,76грн. (актив) та 1 563 710,66грн. (реактив) не погасив, тому зазначені суми підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму пеню за несвоєчасне виконання грошових зобовязань у розмірі 1 802 673,84грн., 3% річних у розмірі 671 153,70грн., інфляційних у розмірі 2 281 204,95грн.

Відповідно до ст.ст.216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Умовами договору (п.4.2.1) в редакції протоколу узгодження розбіжностей встановлено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 2.2.4 цього Договору, з порушенням термінів, зазначених Додатком 22 „Порядок розрахунків” Споживач сплачує Постачальнику пеню за кожний день прострочення платежу у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за який сплачується пеня.

Позивач з посиланням на п.4.2.1 Договору просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 802 673,84грн., застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить чинному законодавству та умовам договору.

Нарахування та розмір пені відповідають приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 258 Цивільного кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” тому сума пені 1 802 673,84грн. є обґрунтованою.

Відповідач у заяві від 13.09.2011р. просить суд зменшити суму пені на 50%, посилаючись на те, що ДП “Укршахтгідрозахист” фінансується з державного бюджету України та застосування фінансових санкцій призведе до додаткового навантаження на державний бюджет України.

Позивач заперечив проти зменшення розміру стягуваної пені.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобовязання.

Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобовязанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, підлягає задоволенню частково. Суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 20%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 1 442 139,07грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 671 153,70грн. та інфляційні в сумі 2 281 204,95грн.

Перевіривши розрахунок щодо нарахованих 3% річних та інфляційних суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст. ст. 509, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 233, 275 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, п.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Державного підприємства “Регіональні електричні мережі” м.Вишгород в особі Донецької філії Державного підприємства “Регіональні електричні мережі” м.Донецьк до Державного підприємства “Укршахтгідрозахист” м.Макіївка, Донецька область про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 45 458 218,76грн., за реактивну електроенергію у розмірі 1 563 710,66грн., пені у розмірі 1 802 673,84грн., 3% річних у розмірі 671 153,70грн. та інфляційних у розмірі 2 281 204,95грн., задовольнити частково.

Припинити провадження по справі №38/142 у звязку з відсутністю предмету спору в частині стягнення заборгованості за активну електроенергію в сумі 16 200 000,00грн.

Стягнути з Державного підприємства “Укршахтгідрозахист” м.Макіївка (86104, м.Макіївка, Донецької області, вул.Абакумова,1 код ЄДРПОУ 32442405) на користь Державного підприємства “Регіональні електричні мережі” м.Вишгород, Вишгородського району, Київської області в особі Донецької філії ДП “Регіональні електричні мережі” м. Донецьк (83114, м.Донецьк, вул.Щорса, 87, п/р 2600136902 в АБ “Енергобанк” м.Донецьк, МФО 377045, ЄДРПОУ 26390719) заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 29 258 218,76грн., заборгованість за спожиту реактивну електроенергію у розмірі 1 563 710,66грн., пеню за несвоєчасне виконання грошових зобовязань у розмірі 1 442 139,07грн., 3% річних у розмірі 671 153,70грн., інфляційні у розмірі 2 281 204,95грн. витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 13.09.2011р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.09.2011р.

Суддя Лейба М.О.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >