Рішення № 18764549, 13.10.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.10.11р.Справа № 3/5005/10878/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Севеко", м.Кривий Ріг

до Приватного підприємства "Ворон", м.Кривий Ріг

про стягнення 3 359,55 грн. збитків від інфляції, пені та 3 % річних

Суддя Юзіков С.Г.

Представники:

позивача - ОСОБА_1, дов. від 11.03.11р.

відповідача - Лисенко Я.М., директор ПП"Ворон", наказ № 2-К від 01.10.05р.

ОСОБА_2., дор. від26.09.11р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 3 359,55 грн. збитків від інфляції, пені та 3% річних з простроченої суми.

Представники Відповідача у судовому засіданні 13.10.11р. заявили, що борг визнають.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

встановив:

У рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.11р. у справі №22/5005/5649/2011, зазначено про встановлення наявності на 09.12.2010р. боргу Відповідача перед Позивачем за поставлений товар у сумі 18215,33 грн., за договором №01/10-09. Зазначеним рішенням господарського суду стягнуто з Приватного підприємства "Ворон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Севеко" боргу в сумі 18 215,33 грн., 182,15 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видано наказ.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони (ч. 2 ст. 35 ГПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

З урахуванням рішення суду у справі № 22/5005/5649/2011, Позивач на прострочений борг Відповідача нарахував збитки від інфляції, 3 % річних та пеню, нарахування яких передбачено п. 8.5 Договору та ст. 625 ЦК України. За розрахунками Позивача збитки від інфляції з простроченої суми становлять 1 565,23 грн. за період з 09.12.10р. по червень 2011р., 3% річних за період з 09.12.10р. по 18.08.11р. 387,77 грн.

Посилаючись на п. 8.5 Договору Позивач нарахував Відповідачеві пеню за формулою:

Сума боргу * 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) / 100 / 365 * кількість прострочених днів = грн., тобто:

18 215,33 * 15,5% / 100 / 365 * 183 = 1 415,55 грн.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини;… У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли господарські зобовязання за договором поставки товару№ 01/10-09 від 01.10.09р. Тобто придбання майна Відповідачем відбулось на підставі зазначеного договору, за отриманий товар Відповідач своєчасно не розрахувався, прострочений борг стягнуто з Відповідача рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.11р. у справі №22/5005/5649/2011.

Перевіривши розрахунок Позивача за допомогою електронної системи "Законодавство" та з урахуванням положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, господарський суд визнає обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи заявлені вимоги щодо 3 % річних та пені; збитки від інфляції за перерахунком суду становлять 1 236,11 грн.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Представники Відповідача у судовому засіданні 13.10.11р. заявили, що борг визнають.

На підставі викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково у розмірі 1 236,11 грн. збитків від інфляції, 387,77 грн. 3 % річних та 1 415,55 грн. - пені, решта позовних вимог задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 32, 33, 34, 44, 49, 75, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Ворон" (50031, м. Кривий Ріг, вул.Ігнатьєва,39, ЄДРПОУ 33575784) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Севеко" (50065, м. Кривий Ріг, вул. Костенка,31, приміщення 4, ЄДРПОУ 33575077) 1 236,11 грн. - збитків від інфляції, 387,77 грн. - 3 % річних, 1 415,55 грн. - пені, 92,28 грн. витрат по сплаті державного мита, 213,51 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту.

Суддя С.Г. Юзіков

Рішення підписане _______