Рішення № 18764442, 11.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

11.10.2011Справа №5002-25/3837-2011 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «БаДМ», м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, 49005

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1

про стягнення 79227,27 грн.

Суддя Копилова О.Ю.

представники:

від позивача ОСОБА_1., дов. №116 від 21.09.2011, представник; ОСОБА_2., дов. №115 від 21.09.2011, представник

від відповідача ОСОБА_3., паспорт серія НОМЕР_1

Обставини справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БаДМ» звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 79227,27 грн., у тому числі 60263,96 грн. сума основного боргу, 30% штрафу в розмірі 18 079,17 грн., пеню в сумі 537,42 грн., 10% річних в сумі 346,72 грн., мотивуючі позовні вимоги порушенням з боку відповідача строків оплати за договором постачання №SI-571 від 20 лютого 2009 року.

Крім того, в прохальній частині позову, позивач просить суд, на час розгляду справи, застосувати до відповідача засоби забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на поточному рахунку р/р НОМЕР_2 в Кримській філії АКБ УкрСіббанк; накласти арешт на нерухоме майно, що належить відповідачу, в сумі ціни позову 80255,57 грн.

Суд, розглянувши зазначену заяву дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Перелік заходів забезпечення позову, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, є вичерпним, оскільки зазначена стаття не містить припису про те, що суд може застосовувати інші заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У відповідності до п. 2 Розяснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 23.08.1994 року № 02-5/611 забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (в подальшому - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку.

Згідно до п. 3 Розяснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 23.08.1994 року № 02-5/611 умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. N 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову» зазначено, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Так, на думку суду, подане до суду клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову не містить конкретних обставин, існування яких обумовлює обґрунтовану необхідність забезпечення позову, документального підтвердження про вірогідність вчинення з боку відповідача дій, які можуть порушити права або законні інтереси позивача.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідним відмовити позивачу в задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку передбаченого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду даної справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву, з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Враховуючи те, що матеріали справи в повній мірі сформульовані та у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

20 лютого 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БаДМ» та Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 уклали договір постачання №SI-571, пунктом 1.1 якого встановлено, що постачальник зобовязується поставити та передати у власність покупця лікарські препарати та засоби, засоби гігієни та догляду за хворими, лікувальну косметику та інші форми медичного асортименту, а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Кількість та ціна товару, що поставляється за договором, визначається покупцем при замовленні товару та зазначається у видаткових накладних на товар, який поставляється. Усі видаткові накладні є невідємними складовими цього договору, (пункт 1.3 договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору товар постачається за цінами, що діють на момент передачі товару за видатковою накладною. Якщо з моменту надання покупцем заявки на момент передачі товару ціна товару збільшилась. То покупець зобовязується сплатити ціну, що діяла на момент передачі товару.

Згідно пункту 3.2. договору, загальна сума договору складає загальну вартість товару, поставленого відповідно до умов договору, і визначається шляхом складання сум товарних партій визначених у видаткових накладних.

Відповідно до пункту 4.6. договору зобовязання постачальника щодо поставки та передачі замовленого покупцем товару (якій відповідає умовам договору, кількості, комплектності) вважається виконаними в момент вручення товару постачальником та підтверджується підписами сторін у видатковій накладній на товар.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що на виконання зазначеного договору в період з 27 грудня 2010 року по 09 червня 2011 року позивач поставив відповідачу товар, прийняття якого підтверджується видатковими накладними, що підписані обома сторонами договору (а.с. 21-63), однак, відповідачем товар оплачений частково, у звязку із чим, за відповідачем сформувалась заборгованість в сумі 60263,96 грн.

Відповідно до пункту 6.1. договору. покупець зобовязується сплатити суму за товар в строки, які вказані в накладній на передачу товару.

Ціна товару за одиницю вказується у видатковій накладній у гривнях, (пункт 6.3. договору).

Згідно пункту 6.4. договору покупець здійснює оплату вартості поставленого товару у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний (розрахунковий) рахунок постачальника. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, надійшла на поточний (розрахунковий) рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 12.1. договору, договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представника сторін і скріплення їх печатками та діє до 31 грудня 2011 року.

В матеріалах справи є акт звіряння взаєморозрахунків, що підписаний та скраплений печатками обох сторін договору, з якого вбачається, що станом на 29 липня 2011 року відповідач погодився з існуванням заборгованості перед позивачем в сумі 73263,96 грн., (а.с. 87).

Таким чином, в результаті неналежного невиконання відповідачем обовязків по договору, за ним сформувалась заборгованість в сумі 60263,96 грн.

В матеріалах справи є лист Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 адресований Товариству з обмеженою відповідальністю «БаДМ», який свідчить про те, що останній самовільно вилучив товар з аптеки №1 за адресою: вул. Красноармійська, 62, та з аптеки №2 за адресою: вул. Опитна, 1, який був отриманий Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 не тільки від ТОВ «БаДМ» але і від інших постачальників, (а.с.82).

На підставі чого, відповідач звернувся до Управління по боротьбі з організованою злочинністю ДУ МВС України в АР Крим з проханням прийняти міри к особам ТОВ «БаДМ», які незаконно привласнили та розпорядились майном, що належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 на суму 148079,50 грн., (а.с. 83).

Господарський суд АР Крим листом від 26 вересня 2011 року зобовязав Управління по боротьбі з організованою злочинністю ДУ МВС України в АР Крим надати суду інформацію, щодо результатів розгляду вказаної заяви, однак, на день прийняття рішення зазначеної інформації господарський суд не отримав.

Суд вважає за необхідним звернути увагу на те, що предметом даної господарської справи є стягнення грошових коштів за договором №SI-571 від 20 лютого 2009 року, у звязку із невиконанням Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 своїх обовязків за договором №SI-571 в частині оплати отриманої за договором продукції.

Таким чином, самовільне привласнення в наступному продукції, що належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 іншими особами є вже не господарські правовідносини, та ніяким чином не можуть бути причасні до предмету даного спору.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 60263,96 грн.

Отже,

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 30% штрафу в розмірі 18 079,17 грн., пеню в сумі 537,42 грн., 10% річних в сумі 346,72 грн.

Відповідно до пункту 7.1. договору, у випадку порушення строку оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми прострочення платежу, за кожен день прострочення та, окрім того, при простроченні оплати поставленого товару на двадцять календарних днів покупець зобовязаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 30 % від вартості поставленого та неоплаченого у строк товару.

Пунктом 7.2. договору встановлено, що покупець сплачує постачальнику суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також десяти процентів річних від простроченої суми в порядку ст. 625 ЦК України.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, суд погоджується з розрахунком пені, зробленим позивачем, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 12 жовтня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Відмовити позивачу в задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на поточному рахунку р/р НОМЕР_2 в Кримській філії АКБ УкрСіббанк та на нерухоме майно, що належить відповідачу, в сумі ціни позову 80255,57 грн.

2.Позов задовольнити у повному обсязі.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в Кримській Республіканській Філії АКБ «УкрСіббанк» м. Сімферополь, МФО 324010, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» (м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, 49005, р/р 26008105114001 в КБ «ПриватБанк», МФО 305299, ідентифікаційний код 31816235) заборгованість в сумі 79227,27 грн., у тому числі 60263,96 грн. сума основного боргу, 30% штрафу в розмірі 18 079,17 грн., пеню в сумі 537,42 грн., 10% річних в сумі 346,72 грн..

4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в Кримській Республіканській Філії АКБ «УкрСіббанк» м. Сімферополь, МФО 324010, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» (м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, 49005, р/р 26008105114001 в КБ «ПриватБанк», МФО 305299, ідентифікаційний код 31816235) 792, 27 грн. державного мита.

5.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в Кримській Республіканській Філії АКБ «УкрСіббанк» м. Сімферополь, МФО 324010, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» (м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, 49005, р/р 26008105114001 в КБ «ПриватБанк», МФО 305299, ідентифікаційний код 31816235) 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

6.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКопилова О.Ю.

Рішення оформлене 12 жовтня 2011 року