Рішення № 18764439, 10.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

10.10.2011Справа №5002-25/3808-2011 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Монтаж», м.Кіровоград, вул. Комарова, 7, 25013

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Южцентрострой», м.Сімферополь, вул. Першої Кінної Армії, буд. 17 Б, кв. 70, 95000

про розірвання договору підряду та стягнення 91724,80 грн.

Суддя Копилова О.Ю.

представники:

від позивача ОСОБА_1., довіреність № 21 від 07.02.11, представник

від відповідача не зявився

Обставини справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Монтаж» звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Южцентрострой», просить суд розірвати договір підряду №7 від 12 лютого 2009 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Монтаж» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Южцентрострой»; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Южцентрострой» на користь позивача грошові кошти в сумі 91724,80 грн., у тому числі основного боргу 60412,80 грн., пені 7153,93 грн., штрафу 6041,28 грн., 3% річних 3623,67 грн., інфляційних нарахувань 11493,12 грн., суми збитків 3000,00 грн.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку передбаченого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у судове засідання не зявився, про причини відсутності суд не повідомив, про день розгляду справи був сповіщений належним чином: рекомендованою кореспонденцією.

Під час розгляду даної справи відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву, з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності.

Враховуючи те, що матеріали справи в повній мірі сформульовані та у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

12 лютого 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Монтаж» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Южцентрострой» укладений договір підряду, пунктом 1.1. якого встановлено, що за договором підряду підрядник зобовязується виконати монтаж металоконструкцій каркасу вузла грохочення №2 (конвеєр №19-20) на обєкті: «Реконструкція обєктів нерухомості під виробничу базу підприємства в с. Креміно, 44, Шевченківського району, м. Запоріжжя для ТОВ «Стройекспорт» відповідно до проектної документації і кошторису, а замовник зобовязується надати підрядникові фронт будівельних робіт, передати затверджену документацію, прийняти закінчені будівельні роботи та оплати їх.

Пунктом 9.1. договору сторони домовились, що розрахунки за виконані роботи будуть проводитись на підставі підписаних сторонами актів виконаних підрядних робіт (КБ-2) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт (КБ-3) за повністю завершені роботи.

Відповідно до пункту 9.2. договору, підрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, та готує відповідні документи і подає їх для підписання замовнику до 25 числа поточного місяця. Замовник зобовязаний підписати подані підрядником документи, що підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом пяти днів з дня одержання.

Пунктом 9.3. договору встановлено, що оплата виконаних робі здійснюється протягом 15 днів з дня підписання документів замовником.

Згідно пункту 9.4. договору, вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті визначається в межах вартості робіт, передбачених твердою договірною ціною, із урахуванням виконаних обсягів робіт та їх вартості за одиницю виміру.

Відповідно до пункту 9.5. договору, замовник протягом 10 днів з дня підписання договору надасть підряднику аванс для виконання робіт у розмірі 30 % від договірної ціни 46983,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 7830,50 грн.

Пунктом 10.5. договору встановлено, що підписання акта приймання виконаних підрядних робіт є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

В матеріалах справи є акт приймання виконаних підрядних робіт №1 за червень 2009 року, який підписаний сторонами договору та скріплений печатками товариств, на суму 112904,80 грн. та акт приймання виконаних підрядних робіт №2 за червень 2009 року, який також підписаний сторонами договору та скріплений печатками товариств, на суму 5468,00 грн., (а.с. 17-19).

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що позивачем виконані роботи по договору №7 на загальну суму 118372,80 грн.

Однак, позивач в позовній заяві посилається на те, що всупереч умовам договору підряду №7 відповідачем обовязки по оплаті виконаних робіт виконані не в повному обсязі, а лише частково, на суму 57960,00 грн., у звязку із чим, за ним сформувалась заборгованість в розмірі 60412,80 грн.

Позивачем на адресу відповідача був направлений акт звіряння взаєморозрахунків з проханням його підписання, однак належного реагування з боку відповідача не відбулось.

Таким чином, в результаті неналежного невиконання відповідачем обовязків по договору підряду №7, за ним сформувалась заборгованість в сумі 60412,80 грн.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 60412,80 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню 7153,93 грн., штраф 6041,28 грн., 3% річних 3623,67 грн., інфляційні нарахування 11493,12 грн., суму збитків 3000,00 грн.

Пунктом 12.1.2.1. договору встановлена відповідальність замовника за порушення строку оплати за виконані роботи, та зазначено, що замовник зобовязаний сплатити підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховуються пеня, від ціни договору за кожен день прострочення виконання зобовязання.

Відповідно до пункту 12.1.2.2 договору, за порушення строку оплати за виконані роботи, замовник зобовязаний оплатити підряднику штраф у розмірі 10 % від суми невчасно перерахованих коштів.

Пунктом 12.1.3 договору встановлено, що сплата пені та штрафу не звільняє замовника від обовязку належного виконання обовязків за договором.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, суд погоджується з розрахунком пені, зробленим позивачем, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок нарахованих позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річних, погоджується з їх нарахуванням.

Однак, крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3000 збитків.

Під збитками позивач має на увазі витрати, що понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Монтаж» на оплату юридичних послуг.

Позивач мотивує зазначену вимогу тим, що 12 травня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Монтаж» та Приватним підприємством «Юридична фірма «ЕВІДЕНС» укладений договір №6/05 про надання юридичних послуг, за умовами якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобовязання виконати роботи по поверненню суми заборгованості та відшкодуванню збитків, завданих порушенням зобовязань Товариством з обмеженою відповідальністю «Южцентрострой» по договору №7 від 12 лютого 2009 року.

Пунктом 3.1. договору про надання юридичних послуг визначено, що після підписання даного договору замовник сплачує виконавцю протягом 7 банківських днів суму в розмірі 3000,00 грн. за виконані послуги та суму винагороди, розмір якої визначено додатком №1 до договору.

Відповідно платіжного доручення №332 19 травня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Монтаж» оплатило послуги Приватного підприємства «Юридична фірма «ЕВІДЕНС» по договору про надання юридичних послуг, (а.с. 24).

Однак, суд вважає за необхідним звернути увагу позивача на наступне.

В Розясненнях Вищого арбітражного суду від 01.04.94 р. N 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» Вищий арбітражний суд зазначив, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду.

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Статтею 28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 року № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права», пунктом 10 листа визначене таке:

Статтею 28 Господарського процесуального кодексу України, визначаючи підстави представництва юридичних осіб та громадян у господарському суді, не обмежує їх у виборі тих осіб, які здійснюватимуть таке представництво.

Суд виходить з того, що неправомірні дії відповідача, які виражені в неналежному виконанні зобовязань за договором №7 від 12 лютого 2009 року, свідчать лише про існування його обовязку перед позивачем в рамках укладеного між сторонами договору підряду №7.

Таким чином, суд не вбачає безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями відповідача та шкодою завданою позивачу в результаті укладання між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Монтаж» та Приватним підприємством «Юридична фірма «ЕВІДЕНС» договору №6/05 про надання юридичних послуг.

Водночас у вирішенні питань, пов'язаних з розглядом вимог сторін та третіх осіб про відшкодування їх витрат на послуги представників у господарському суді, слід враховувати таке (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 14.12.2007 року № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»).

Нормами процесуального права передбачено відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені учасником судового процесу за отримання лише послуг адвокатів, а не інших представників такого учасника.

За приписом частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь-яких представників.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Як вже було зазначено, позивачем представлений договір №6/05 про надання юридичних послуг від 12 травня 2011 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Монтаж» та Приватним підприємством «Юридична фірма «ЕВІДЕНС».

Крім того, позивачем представлений суду доказ оплати послуг Приватного підприємства «Юридична фірма «ЕВІДЕНС» по договору про надання юридичних послуг, в сумі 3000,00 грн.

Однак, в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України відшкодування сум, як судових витрат, можливе лише за умовою, що надання юридичних послуг було надане саме адвокатом ані будь-яким іншим представником або юридичною фірмою.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідним відмовити позивачу в задоволенні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі 3000,00 грн.

Крім того, позивач просить суд розірвати договір підряду №7 від 12 лютого 2009 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Монтаж» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Южцентрострой».

Пунктом 14.1. договору №7 від 12.02.2009 визначено, що договір набуває чинності з моменту його укладення та діє поки сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обовязки відповідно до договору.

Відповідно до пункту 13.2. договору, сторона договору, яка вважає за необхідним внести зміни у договір чи розірвати його повинна надіслати відповідну пропозицію другій стороні.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про внесення змін у договір або розірвання його у двадцятиденний строк повідомляє другу сторону про своє рішення.

У разі коли сторони не досягли згоди щодо внесення змін у договір або розірвання його чи у разі неодержання відповіді в установлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона може звернутися до суду.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що неналежне виконання відповідачем обовязків по договору №7, в частині оплати виконаних позивачем робіт, свідчить про порушення їм істотних умов укладеного договору підряду, що виражено в тому, що позивач не отримав грошових коштів за виконані роботи, на які розраховував при укладанні спірного договору, у звязку із чим, позивач наполягає на його розірванні.

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Однак, в пункті 4 Інформаційного листа від 15.01.2010 р. N 01-08/12 Вищого господарського суда України «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)» зазначено, що недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову про розірвання оспорюваного договору.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (п. 2 ст. 509 ЦК України), зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинне виконуватися належним чином.

Суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог по виконанню зобов'язання відповідно до вимог, які в певних умовах звичайно висуваються (ст. 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Наразі, на думку суду, вчинені відповідачем порушення є істотними, у розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тотожні положення зафіксовані статтею 20 Господарського кодексу України, за якою кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За такими обставинами, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 12 жовтня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Розірвати договір підряду №7 від 12 лютого 2009 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Монтаж» (вул. Комарова, 7, м. Кіровоград, 25013, р/р 26006180964001 в КФ КБ «Приватбанк» МФО 323583, ідентифікаційний код 30663267) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Южцентрострой» (вул. Першої кінної армії, буд. 17Б, кв. 70, м. Сімферополь, 95000, р\р 26008139436001 в «Приватбанк» м. Дніпропетровськ, МФО 305299, ідентифікаційний код 31213893).

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Южцентрострой» (вул. Першої кінної армії, буд. 17Б, кв. 70, м. Сімферополь, 95000, р\р 26008139436001 в «Приватбанк» м. Дніпропетровськ, МФО 305299, ідентифікаційний код 31213893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Монтаж» (вул. Комарова, 7, м. Кіровоград, 25013, р/р 26006180964001 в КФ КБ «Приватбанк» МФО 323583, ідентифікаційний код 30663267) заборгованість в сумі 88724,80 грн., у тому числі основного боргу 60412,80 грн., пені 7153,93 грн., штрафу 6041,28 грн., 3% річних 3623,67 грн., інфляційних нарахувань 11493,12 грн.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Южцентрострой» (вул. Першої кінної армії, буд. 17Б, кв. 70, м. Сімферополь, 95000, р\р 26008139436001 в «Приватбанк» м. Дніпропетровськ, МФО 305299, ідентифікаційний код 31213893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Монтаж» (вул. Комарова, 7, м. Кіровоград, 25013, р/р 26006180964001 в КФ КБ «Приватбанк» МФО 323583, ідентифікаційний код 30663267) 969,47 грн. державного мита.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Южцентрострой» (вул. Першої кінної армії, буд. 17Б, кв. 70, м. Сімферополь, 95000, р\р 26008139436001 в «Приватбанк» м. Дніпропетровськ, МФО 305299, ідентифікаційний код 31213893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Монтаж» (вул. Комарова, 7, м. Кіровоград, 25013, р/р 26006180964001 в КФ КБ «Приватбанк» МФО 323583, ідентифікаційний код 30663267) 228,28 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

6.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7.В задоволенні вимог щодо стягнення збитків в сумі 3000,00 грн. відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКопилова О.Ю.

Рішення оформлене 12 жовтня 2011 року