Постанова № 18764281, 25.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"25" жовтня 2011 р. Справа № 5/5027/18-б/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого –Панової І.Ю.,

суддів –Білошкап О.В.,

Хандуріна М.І.,

за участю представників сторін:

ДПІ у м. Чернівці –Василик І.С.,

ДП "Чернівецьке державне спеціалізоване будівельно-монтажне управління по газифікації" –Мацьоцького О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці на ухвалу господарського суду Чернівецької області від 10.06.2011р. в частині невизнання грошових вимог на суму 199191,27 грн. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.2011р. по справі №5/5027/18-б/2011 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будторгінвест" про визнання банкрутом Чернівецького державного спеціалізованого будівельно-монтажного управління по газифікації,-

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 10.06.2011р. визнано грошові вимоги Державної податкової інспекції у м. Чернівці до Чернівецького державного спеціалізованого будівельно-монтажного управління по газифікації на суму 747542,39 грн., в тому числі: 527303,82 грн. основного боргу та 220238,57 грн. штрафних санкцій. Зобов'язано розпорядника майна включити визнані грошові вимоги кредитора в сумі 527303,82 грн. основного боргу в третю чергу, в сумі 220238,57 грн. штрафних санкцій у шосту чергу, судові витрати у розмірі 125 грн. погашати за рахунок боржника у першу чергу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.2011р. апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернівці залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Чернівецької області від 10.06.2011р. залишено без змін.

Державна податкова інспекція у м. Чернівці звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Чернівецької області від 10.06.2011р. в частині невизнання грошових вимог на суму 199191,27 грн. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.2011р. скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати ДПІ у м. Чернівці кредитором Чернівецького державного спеціалізованого будівельно-монтажного управління по газифікації на загальну суму 946733,66 грн., посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Чернівецької області від 31.01.2011р. порушено провадження по справі про банкрутство Чернівецького державного спеціалізованого будівельно-монтажного управління по газифікації за заявою ТОВ "Будторгінвест" в порядку ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою підготовчого засідання від 28.02.2011р. введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Стрельнікова В.В.

Оголошення про порушення провадження по справі про банкрутство Чернівецького державного спеціалізованого будівельно-монтажного управління по газифікації опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" №42 від 05.03.2011р.

01.04.2011р. державна податкова інспекція у м. Чернівці звернулась до господарського суду Чернівецької області із заявою з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 946733,66 грн., з яких: 194500,18 грн. - заборгованість зі сплати податку на прибуток, 247979,22 грн. –заборгованість зі сплати податку на додану вартість, 24,25 грн. –заборгованість зі сплати залишку пені по податках і зборах, 81298,61 грн. –заборгованість з чистого прибутку (доходу), 216424,00 грн. –заборгованість зі сплати штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, 889,37 грн. –заборгованість зі сплати податку на доходи, 49567,80 грн. –заборгованість зі сплати податку з власників транспортних засобів, 153084,61 грн. –заборгованість зі сплати податку на землю, 2965,62 грн. –заборгованість зі сплати комунального податку.

Визнаючи грошові вимоги державної податкової інспекції у м. Чернівці до боржника частково в загальній сумі 747542,39 грн., в тому числі 527303,82 грн. –основний борг, 220238,57 грн. –штрафні санкції, суд першої інстанції послався на обґрунтованість та доведеність грошових вимог в цій частині.

Вимоги кредитора до боржника з податку на додану вартість в сумі 98,00 грн. і штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування в сумі 186136,85 грн. штрафу та 17537,18 грн. пені - відхилені судом як необґрунтовані та не доведені.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів); грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Конкурсні кредитори –кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно п. 15 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов’язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника відповідно до ст. 14 вказаного Закону.

Статтею 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникають до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у попередньому засіданні господарський суд розглядає вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Отже, незалежно від того чи визнані вимоги кредитора боржником разом з розпорядником майна, чи ні, чи були стосовно них рішення юрисдикційних органів, чи визнані вони в претензійному порядку, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та визначає правомірність і обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника й за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

Тому усі вимоги кредиторів підлягають встановленню (визнанню) судом.

При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом.

Якщо суд дійде висновку, що вимоги кредитора, хоча і не оскаржуються боржником, включені до реєстру, однак не підтверджуються документами, то він вимушений їх відхилити.

Кредитори самі повинні довести свої грошові вимоги виключно відповідними документами (рішеннями суду, відповідями на претензію, договорами, актами звірок, накладними та ін.), тобто грошові зобов'язання повинні бути встановлені як за розміром, так і за суттю.

Докази, на яких ґрунтуються грошові вимоги кредитора, повинні надавати право кредитору на звернення до боржника з грошовими вимогами в установленому чинним законодавством порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, господарський суд Чернівецької області розглянув грошові вимоги державної податкової інспекції у м. Чернівці до боржника та ухвалою від 10.06.2011р. визнав частково, в загальній сумі 747542,39 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що окрім вимог з податку на додану вартість в розмірі 98,00 грн., решта заявлених кредитором грошових вимог виникли до 01.01.2011р. під час дії Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент виникнення зобов'язань) податкове зобов'язання –це зобов'язання платників податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" якщо сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом. Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації, а у разі, коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Згідно з п. 1.2 ст. 1, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або "прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно з пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі, коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування. У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Отже, податковим боргом визнається узгоджене платником податків або встановлене судом податкове зобов'язання. З моменту прийняття на підставі акта перевірки податкового повідомлення-рішення виникає податкове зобов'язання у платника податків за умови, що нараховані таким податковим повідомленням-рішенням суми, є узгодженими, тобто податкове зобов'язання набуло статусу податкового боргу. До моменту узгодження податкового зобов'язання у платника податків не виникає податкового боргу, а відтак - не виникає обов'язку сплачувати нараховані суми.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, боржник у лютому 2011 року самостійно узгодив податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 98,00 грн. шляхом подання податкової декларації № 7272 від 18 лютого 2011 року. Однак термін сплати 98,00 грн. податкового боргу наступив після дати порушення провадження у справі про банкрутство (31.01.2011р.).

Тому суди дійшли правильного висновку про те, що зазначена сума вимог є поточною, а не конкурсною заборгованістю боржника.

Також на підставі заяви кредитора і доданих до заяви документів судами враховано, що вимоги кредитора до боржника по штрафних санкціях за порушення законодавства про патентування в загальній сумі 216424,00 грн. складаються із:

-          186136,85 грн. штрафу, що виник на підставі податкового повідомлення-рішення №0000462600/3 від 10 листопада 2005 року, прийнятого за результатами перевірки (акт №1580/36/26-20/02127377 від 06 травня 2005 року);

-          13777,68 грн. штрафу, що виник на підставі податкового повідомлення-рішення №000329231 від 23 грудня 2008 року, прийнятого за результатами перевірки (акт №4028/23-1/02127377 від 10 грудня 2008 року);

-          21090,23 грн. пені, нарахованої за несплату зазначених сум штрафу.

Так як постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10 травня 2006 року у справі №3/259 визнано не чинним податкове повідомлення-рішення № 0000462600/3 від 10.11.2005 року в частині визнання штрафних санкцій в сумі 186136,85 грн., як податкового зобов'язання, тому в цій частині вимоги ДПІ у м. Чернівці до боржника суди правомірно визнали безпідставними.

Крім того, судами правильно визнано вимоги кредитора в сумі 13777,68 грн. щодо штрафу, нарахованого на підставі податкового повідомлення-рішення №000329231 від 23 грудня 2008 року, оскільки таке не оскаржувалось і є чинним, тому у боржника виникло зобов'язання зі сплати до бюджету вказаного податкового боргу.

Грошові вимоги щодо 21090,23 грн. пені судами правомірно визнано частково, в розмірі 3553,05 грн., нарахованої на суму 13777,68 грн. несплаченого податкового боргу.

Отже суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що вимоги державної податкової інспекції в м. Чернівці до боржника з податку на додану вартість в сумі 98,00 грн. і штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування в сумі 186136,85 грн. штрафу та 17537,18 грн. є необґрунтованими та не підтвердженими відповідними документами, а тому підлягають відхиленню.

За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, відповідають нормам матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, які викладені в оскаржуваних рішеннях.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Чернівецької області від 10.06.2011р. в частині невизнання грошових вимог на суму 199191,27 грн. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.07.2011р. по справі №5/5027/18-б/2011 залишити без змін.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді:Білошкап О.В. Хандурін М.І.