Ухвала суду № 18764050, 13.09.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

13 вересня 2011 р. № 5005/1111/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого судді:Демидової А.М.,

суддів:Владимиренко С.В.,

Мирошниченка С.В.,

Плюшка В.А.,

Шевчук С.Р. розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний Капітал"

про перегляд Верховним Судом України

постановиВищого господарського суду України від 06.07.2011

у справі№ 5005/1111/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український тютюн"

до

треті особиПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний Капітал"

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Ант Консалтінг ЛТД"

про визнання недійсним договору застави корпоративних прав, В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2011 позов задоволено: визнано недійсним договір застави корпоративних прав № 951-МП-4 від 27.05.2009, укладений між заставодержателем –ПАТ "КБ "Земельний капітал" та заставодавцем "ТОВ "Український тютюн", відповідно до якого ТОВ "Український тютюн" передав у заставу частку у статутному капіталі, а також всі пов"язані з нею корпоративні права на участь у ТОВ "Укр Ант Консалтінг ЛТД", а саме частку у розмірі 330 000,00 грн., що становить 99,99 % від розміру статутного капіталу цього товариства, оціночною вартістю 26 000,00 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2011 у справі №5005/1111/2011 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2011 у справі №5005/1111/2011 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Земельний Капітал" звернулось з заявою від 05.08.2011 №12/782 про перегляд Верховним Судом України постанови суду касаційної інстанції від 06.07.2011 у даній справі, в якій просить її скасувати та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 24.03.2010 у справі №34/240, від 21.07.2010 у справі №32/1пн, постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 06.10.2004 у справі №06-7037кс04, постанови Вищого господарського суду України від 01.07.2008 у справі №4/4360, від 12.11.2008 у справі № 16/31, від 07.07.2010 у справі №4/752 мотивовано неоднаковим застосуванням судами касаційної інстанції статей 147, 203, 215, 576 Цивільного кодексу України.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи №5005/1111/2011 до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Переглядаючи спір в порядку касаційного провадження у справі №5005/1111/2011, Вищий господарський суд України в постанові від 06.07.2011 зазначив, що Статутом ТОВ "УКР Ант Консалтінг ЛТД", який був чинним на час укладення спірного договору, встановлено, що учасник має право відступати свою частку третій особі лише за згодою іншого учасника з дотриманням переважного права інших учасників на придбання відчужуваної частки; доказів дотримання встановленого порядку відчуження частки сторонами не надано; позивач без згоди іншого учасника ТОВ "УКР Ант Консалтінг ЛТД" не мав правових підстав для відчуження належної йому частки на користь третьої особи, а тому спірний договір суперечить частині першій статті 576 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України "Про заставу", якими встановлено, що предметом застави може бути лише таке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернено стягнення; зміст спірного договору суперечить статті 4 Закону України "Про заставу", статтям 147, 576 Цивільного кодексу України, статті 53 Закону України "Про господарські товариства", тому його обґрунтовано визнано судами попередніх інстанцій недійсним відповідно до частини першої статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України.

Водночас у справі №4/752 (постанова Вищого господарського суду України від 07.07.2010), залишаючи без змін рішення попередніх інстанцій, якими відмовлено в задоволенні позову про визнання договору застави недійсним, судом касаційної інстанції зазначено, що укладений між позивачем і відповідачем договір відступлення корпоративних прав фактично є застереженням про задоволення вимог заставодержателя, викладеним у формі окремого договору, і є формою реалізації права суб'єктів правовідносин застави на врегулювання взаємних прав і обов'язків; здійснена позивачем уступка заставленого права (частки, корпоративних прав в ТОВ "Агрікор") відповідачу за договором застави, укладеним між позивачем та відповідачем, не свідчить про вибуття об'єкту застави із володіння позивача (заставодавця) та переходу на нього прав до будь-якої іншої особи, крім відповідача; не встановлено наявності протиріч умов спірного договору актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, перевищення особою, що вчиняє правочин, обсягу цивільної дієздатності, не направлення правочину на реальне настання правових наслідків, а звідси відсутні підстави для визнання спірного договору відступлення корпоративних прав (частки в статутному капіталі) недійсним.

Проаналізувавши зміст постанови, про перегляд якої подано заяву, та постанови у справі №4/752, колегія суддів встановила, що судові рішення в цих справах прийнято судом касаційної інстанції і, відповідно, застосовано норми матеріального права в залежності від встановлених судами фактичних обставин справ з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Дослідивши постанову Вищого господарського суду України від 24.03.2010 у справі №34/240 на предмет неоднакового застосування судами касаційної інстанції однієї і тієї ж самої норми матеріального права, а саме статей 147, 203, 215, 576 Цивільного кодексу України, колегія суддів встановила відсутність у постанові Вищого господарського суду України від 24.03.2010 у справі № 34/240 посилання на вказані заявником норми матеріального права.

Натомість, суд касаційної інстанції при прийнятті постанови від 06.07.2011 у справі №5005/1111/2011 керувався приписами статей 147, 203, 215, 576 Цивільного кодексу України.

Не є подібними спірні правовідносини і у справі №32/1пн (постанова Вищого господарського суду України від 21.07.2010), на яку заявник посилається в обґрунтування неоднакового застосування норм матеріального права, у порівнянні з постановою про перегляд якої заявник просить. Так, у справі №5005/1111/2011, про перегляд постанови у якій подано заяву, предметом спору є визнання недійсним договору застави корпоративних прав. Натомість, у справі №32/1пн, на яку посилається заявник, предмет спору є переведення на компанію заставленого права за Договором застави корпоративних прав.

Ознайомившись зі змістом постанов Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 06.10.2004 у справі №06-7037кс04, Вищого господарського суду України від 01.07.2008 у справі № 4/4360, від 12.11.2008 у справі №16/31, на які також посилається заявник як на доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів встановила, що судом касаційної інстанції були скасовані рішення суду першої та апеляційної інстанцій, а справи направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що прийняття судом касаційної інстанції постанови про скасування судових рішень господарських судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не є остаточним вирішенням спору у справі, а тому на них не може здійснюватись посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті11116 цього Кодексу.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску справи №5005/1111/2011 до провадження Верховного Суду України

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Земельний Капітал" у допуску справи №5005/1111/2011 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий, суддяА.Демидова

СуддіС.Владимиренко

С.Мирошниченко

І.Плюшко

С.Шевчук KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)