Постанова № 18761770, 19.10.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2011 р. Справа № 5004/1303/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Саврій В.А. , Олексюк Г.Є. Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Михайлюк К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача-Приватного підприємства "Гал-Віта-Компані" на рішення господарського суду Волинської області від 20.07.11 р.

у справі № 5004/1303/11

за позовом Приватного підприємства "Торгівельна компанія "Укр-Петроль", с. Прилуцьке, Ківерцівський район

до відповідача Приватного підприємства "Гал-Віта-Компані", м. Луцьк

про стягнення 40 829 грн. 24 коп.

за участю представників сторін: <Текст >

від позивача - ОСОБА_1-представник, довіреність в справі

від відповідача - не з'явився

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2011р. внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючої судді. У зв'язку із відпусткою члена колегії Гудак А.В., суддю Гудак А.В. замінено на суддю Саврія В.А. та визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Сініцина Л.М., судді Саврій В.А., Олексюк Г.Є.

Рішенням господарського суду Волинської області від 20.07.2011 р. у справі № 5004/1303/11 (суддя Кравчук А.М.) задоволено позов Приватного підприємства "Торгівельна компанія "Укр-Петроль" до Приватного підприємства "Гал-Віта-Компані" та стягнуто з відповідача на користь позивача 40829 грн. 24 коп. основного боргу. При прийнятті рішення суд виходив з того, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав, а відповідач отриманий товар не оплатив, заборгованість відповідача підставна та підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорюється.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач-Приватне підприємство "Гал-Віта-Компані" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Волинської області від 20.07.2011 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилавшись на те, що дане рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи, а висновки суду в оскаржуваному рішенні суперечать фактичним обставинам справи. Судом не враховано факт оплати коштів відповідачем за отриманий товар, а саме платіжне доручення №569 від 22.03.2011 р. на суму 24980,56 грн. та платіжне доручення №586 від 31.03.2011 р. на суму 8602,61 грн. Судом не додержано вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суд не встановив, яким саме чином (в якому розмірі та в який період) у бухгалтерському обліку позивача відображена заборгованість по продажу ТМЦ по накладній №42036 від 31.03.2011 р., враховуючи ту обставину, що по бухгалтерському обліку відповідача така заборгованість на момент надання документів відсутня, а рахується заборгованість в сумі 7246,07 грн.

Приватне підприємство "Торгівельна компанія "Укр-Петроль" у відзиві на апеляційну скаргу просило залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 20.07.2011 р.-без змін, посилаючись на те, що виходячи з призначення платежу платіжного доручення № 569 від 22.03.2011р., грошові кошти в сумі 24980,56грн. були спрямовані згідно рахунку № 12/2 , 14/2 від 13.03.2011р., а грошові кошти в сумі 8602,61 грн.(платіжне доручення № 586 від 31.03.2011р.) згідно рахунку 16/2 від 22.03.2011р. Тобто в даних платіжних дорученнях не відображено, що проплати здійснювались саме згідно накладної № 42036 від 31.03.2011 р. на суму 40 829,24 грн. тому посилання відповідача на вищевказані платіжні доручення як на часткову сплату боргу саме по накладній № 42036 від 31.03.2011 є безпідставними і незаконними. Відповідач не зазначив в призначенні платежу, що проплати згідно вищевказаних платіжних дорученнях спрямовувалися за нафтопродукти відпущені по накладній № 42036 від 31.03.2011р. на суму 40 829, 24. Відповідачу, перед виникненням даної заборгованості, неодноразово відпускалися нафтопродукти по інших накладних. Отже дані проплати спрямовувалися за раніше поставлені нафтопродукти. На сьогоднішній день сума непогашеного боргу ПП "Гал-Віта-Компані" перед ПП „Торгівельна компанія „Укр-Петроль" згідно накладної № 42036 від 31.03.2011р. становить 40 829,24 грн. Господарський суд Волинської області приймаючи оскаржуване рішення повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, правильно визнав юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Оскаржуване рішення господарського суду Волинської області від 20.07.2011р. у справі №5004/1303/11, є таким, що прийнято з дотриманням конституційного принципу законності, та вимог матеріального і процесуального права. Судом надана належна правова оцінка доказам і доказуванням по даній справі і при дотриманні норм матеріального і процесуального права прийнято об'єктивне рішення.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився. Ухвала суду надіслана на адресу апелянта, яка зазначена в позовній заяві, в апеляційній скарзі та у спеціальному витязі з ЄДРЮО та ФОП (а.с.21) повернулася на адресу суду з відміткою пошти: "За закінченням терміну зберігання". Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року", примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу. Така відмітка належним чином оформлена, наявна на примірнику ухвали, що є в матеріалах справи (а.с.31).

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника апелянта.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечила в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві, вважає доводи апеляційної скарги необгрунтованими, а рішення законним, прийнятим з дотриманням норм чинного законодавства; просила рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд,-

ВСТАНОВИВ:

31.03.2011 р. Приватне підприємство "Торгівельна компанія "Укр-Петроль" поставило, а Приватне підприємство "Гал-Віта-Компані" прийняло на підставі довіреності №0038 від 01.03.2011 р. паливно мастильні матеріали, а саме бензин А-76, бензин А-92, бензин А-95 та дизпаливо згідно накладної №42036 на загальну суму 40829 грн. 24 коп. (а.с.8-9).

Згідно статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарські зобовязання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до пункту 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 статті 181 ГК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи зазначені норми, між сторонами склалися відносини, що врегульовані нормами Цивільного та Господарського кодексів України щодо угод купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Позивач взяті на себе зобовязання виконав, нафтопродукти відповідачу поставив, що стверджується видатковою накладною від 31.03.2011 р. №42036 (а.с.8). Відповідач же своїх зобов'язань по оплаті отриманої продукції не виконав.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 1 статті 193 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки письмовий договір між сторонами не укладався, строк виконання зобовязання в накладній не був визначений, обов'язок відповідача щодо оплати отриманої продукції виникає у відповідача після спливу 7 днів від дати отримання вимоги позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 24.06.2011 р., що стверджується поштовою квитанцією направив відповідачу претензію №247 від 24.06.2011 року про погашення суми основного боргу в сумі 40 829 грн. 24 коп. (а.с.5-7).

Однак, претензія, як стверджує позивач залишена відповідачем без відповіді.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем по накладній №42036, що становить 40 829 грн. 24 коп., підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення з відповідача.

Суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про підставність вимоги позивача щодо даної заборгованості.

Доводи апелянта щодо того, що судом не враховано факт оплати коштів відповідачем за отриманий товар відповідно до платіжних доручень №569 від 22.03.2011 р. на суму 24980,56 грн. та №586 від 31.03.2011 р. на суму 8602,61 грн. колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки в даних платіжних дорученнях в графі призначення платежу не відображено, що проплати здійснювались саме згідно накладної №42036 від 31.03.2011 р. Як вбачається з платіжного доручення №569 від 22.03.2011 р., платіж здійснено за нафтопродукти згідно рахунків №12/2, 14/2 від 13.03.2011 р. (а.с.37), а згідно платіжного доручення №586 від 31.03.2011 р.-згідно рахунку №16/2 від 22.03.2011 р. (а.с.36).

Рішення господарського суду Волинської області від 20.07.2011 р. прийнято відповідно до норм чинного матеріального та процесуального права, з повним зясуванням обставин, що мають значення для справи.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає

Керуючись статтями 49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 20.07.2011 р. у справі №5004/1303/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Гал-Віта-Компані" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді В.А. Саврій

Г.Є. Олексюк

01-12/14004/11