Постанова № 18761764, 20.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2011 року Справа № 18/1555/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддяБарбашова С.В., суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача –не з’явився

відповідача –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача –Державного підприємства «Український державний центр радіочастот»м. Київ в особі Полтавської філії Українського державного центру радіочастот, м. Полтава (вх. № 3627 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 26 липня 2011року по справі № 18/1555/11

за позовом Державного підприємства «Український державний центр радіочастот»м. Київ в особі Полтавської філії Українського державного центру радіочастот, м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «СВС», м. Миргород, Полтавська область

про стягнення 14087,04 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Державне підприємство «Український державний центр радіочастот»м. Київ в особі Полтавської філії Українського державного центру радіочастот, м. Полтава звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «СВС»заборгованості за виконані роботи в розмірі 14087,04 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26 липня 2011 року (суддя Ціленко В.А.) в частині стягнення з відповідача 12600,96 грн. в позові відмовлено. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1486,08 грн. боргу –провадження у справі припинено.

Позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин справи, просить рішення господарського суду Полтавської області від 26 липня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в частині стягнення з відповідача на користь ДП «Український державний центр радіочастот»м. Київ в особі Полтавської філії Українського державного центру радіочастот заборгованість по договору № 42/213 від 04.01.2009 р. за період з січня 2009 року по липень 2009 року в сумі 11112,60 грн., а також судові витрати по справі.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними позивачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, провадження у справі припинити в зв’язка з відсутністю предмету спору. Крім того, відповідач просить розглянути справу без участі представника Телерадіокомпанія «СВС»за наявними матеріалами в справі.

Позивач своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, але 11.10.2011 року надіслав заяву, в якій просив суд розглянути справу за наявними матеріалами, без участі представника позивача, а також підтвердив позицію, викладену в апеляційній скарзі з урахуванням додаткових пояснень.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, між Державним підприємством «Український державний центр радіочастот»в особі Полтавської філії Українського державного центру радіочастот (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «СВС»(відповідач у справі) був укладений договір № 42/213 від 04.01.2009 р., відповідно до умов якого позивач зобов'язалося виконати роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, а саме збирання, оброблення, збереження та аналіз даних про параметри випромінювання, здійснення заходів щодо забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів згідно виданих дозволів на експлуатацію, здійснення заходів щодо виявлення та усунення дій джерел радіозавад роботі РЕЗ, а відповідач зобов’язався дотримуватись вимог чинного законодавства та своєчасно сплачувати плату за виконання робіт.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання вимог Закону України "Про радіочастотний ресурс України" № 1770 від 01.06.2000 року та договору № 41/213 від 04.01.2009 року позивачем постійно надавалися замовлені відповідачем послуги та нараховувалася оплата відповідно до розділу 2 статті 36.1 "Тарифи на роботи (послуги) Державного підприємства "Український державний центр радіочастот", пов'язаних з користуванням радіочастотним ресурсом України та виділенням номерного ресурсу", затверджений рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України № 1256 від 11.12.2008 року, з урахуванням потужності передавача до 0,1 кВт включно.

Як зазначив позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія "СВС", порушуючи зобов'язання, встановлені п. 2.2., п. 3.3., п. 3.4 договору заборгував за надані йому послуги з січня 2009 року по грудень 2010 року 14087,04 грн., які він просив стягнути з відповідача в судовому порядку.

Вирішуючи даний господарський спір судом першої інстанції враховані наступні обставини.

Відповідно до умов договорі № 42/213 від 04.01.2009 року вартість робіт з радіочастотного моніторингу визначається додатком, відповідно до якого тариф за місяць без ПДВ складає 156,20 грн. За 8 РЕЗ плата за місяць без ПДВ склала 1249,60 грн.

За розрахунком позивача кількість РЕЗ склала 8. Всього плата за місяць - 1426,40 грн. з січня по липень 2009 року. З серпня 2009 року по грудень 2010 року - 103,20 грн.

Відповідач з 04.01.2009 року до моменту анулювання дозволів, а саме: до 27.12.2010 року був користувачем радіочастотного ресурсу у відповідності до дозволів на експлуатацію радіоелектронного засобу телебачення в кількості 8 штук, виконуючи умови договору, щомісяця сплачував по кожному передавачу до 1 кВт по 12,90 грн., виходячи з того, що у нього відсутні 8 базових станцій, а використовується лише 8 радіоелектронних засобів потужністю 0,5 Вт кожний, тому застосовував тарифи, передбачені у статті 36.1 розділу ІІ Тарифів № 1256, затверджених Національною комісією з питань регулювання зв'язку України.

Як свідчать надані ТОВ Телерадіокомпанія «СВС»платіжні доручення № 73 від 18.02.2009 року, № 351 від 17.07.2009 року, № 594 від 17.12.2009 року та № 37 від 26.01.2000 року на рахунок позивача за кожний квартал 2009 року сплачувалося по 372,09 грн. за 8 РЕЗ по 12,90 грн. За 2010 рік платіжним дорученням № 77 від 21.07.2011 року сплачено 1488,36 грн. із того ж розрахунку.

Також, судом першої інстанції враховано, що обов'язковість укладення договору № 42/213 від 04.01.2009 року визначена пунктом 5 частини 2 статті 6 та частини 4 статті 19 Закону України "Про радіочастотний ресурс України". Оскільки при отриманні даного договору від ТОВ Телерадіокомпанія "СВС" з протоколом розбіжностей Полтавська філія Українського державного центру радіочастот не звернулося до суду в частині неврегульованих розбіжностей в порядку частини 7 статті 181 Господарського кодексу України, слід вважати що договір та додаток до нього в частині вартості послуг вступив в дію за редакцією відповідача у справі.

На підставі викладеного, місцевий господарський суд дійшов висновку, що ТОВ Телерадіокомпанія "СВС" здійснювало оплату позивачу наданих послуг у відповідності з умовами договору № 42/213 від 04.01.2009 р., тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 12600,96 грн. боргу визнані такими, що задоволенню не підлягають. Крім того, оскільки відповідач до прийняття рішення по справі надав до суду докази оплати боргу за 2010 рік, що підтверджується платіжним дорученням № 77 від 21.07.2011 р., в зв’язку з чим місцевий господарський суд в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 1486,08 грн. провадження у справі припинив.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 3 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства; при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно п. 3.2 договору вартість робіт з радіочастотного моніторингу наведена у додатку до договору і визначається на підставі затверджених у встановленому законом порядку «Тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», пов’язаних з користуванням радіочастотним ресурсом України та виділенням номерного ресурсу»виходячи із розміру оплати за один календарний місяць, яка не виключає податок на додану вартість. Податок на додану вартість нараховується згідно законодавства України та включається до рахунку за виконані роботи. Вартість робіт по договору може змінюватись на підставі змін дію чого законодавства (змін тарифів), про що виконавець попереджає замовника у письмовій формі. У такому разі складається додаткова угода до договору, яка є обов’язковою для підписання та виконання сторонами Договору.

Як свідчать матеріали справи, протягом дії договору відповідач сплачував позивачу вартість наданих послуг у відповідності до укладеного договору та чинних тарифів, затверджених рішенням Національної комісії з питань регулювання зв’язку України № 1256 від 11.12.2008 р., а саме за п. 36.1 Тарифів, тобто по 12.90 грн. за один передавач (РЕЗ), всього по 123,84 грн. (разом з ПДВ) за 8 передавачів (РЕЗ) кожного місяця.

Однак, у вересні 2010 року позивач направив на адресу відповідача проект додаткової угоди № 1 до договору № 42/213 від 04.01.2009 р. на роботи, пов’язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, де зазначив про те, що відповідач зобов’язаний сплачувати за роботи (послуги), які надавались позивачем протягом періоду дії договору у відповідності до розділу 2 ст. 32 (Багатоканальне наземне телерадіомовлення –базова станція), а саме 156,20 грн. (без ПДВ) за кожний передавач (РЕЗ), тобто 1499,52 грн. (разом з ПДВ) кожного місяця за 8 передавачів (РЕЗ).

Відповідач в протоколі розбіжностей до договору № 42/213 від 04.01.2009 р. не погодився на зазначену позивачем помісячну оплату за телевізійне мовлення, в зв’язку з відсутністю підстав для її збільшення з урахуванням потужності передавача замовника, а також зазначив про те, що вартість робіт по договору може змінюватись на підставі змін чинного законодавства України, про що виконавець обґрунтовано попереджає замовника у письмовій формі. У такому разі складається додаткова угода до договору, яка є обов’язкова для підписання та виконання сторонами договору.

Згідно частини 7 статті 181 Господарського кодексу України, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, укладання якого є обов’язковим для сторін на підставі закону не передасть у 20-денний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Отже, з урахуванням того, що обов’язковість укладення договору № 42/213 від 04.01.2009 р. визначена Законом України «Про радіочастотний ресурс України», а при отриманні вказаного договору з протоколом розбіжностей позивач не звернувся до суду в частині неврегульованих розбіжностей, отже договір діяв з 04.01.2009 р. до моменту його розірвання в редакції відповідача з протоколом розбіжностей.

До того ж, позивач своїм листом від 20.01.2010 р. № 06-01/468, копія якого знаходиться в матеріалах справі, визнав, що відповідач повинен сплачувати за послуги позивача саме за п. 36.1 вищезазначених тарифів, тобто по 12.90 грн. за один передавач (РЕЗ), всього по 123,84 грн. (разом з ПДВ) за 8 передавачів (РЕЗ) кожного місяця.

Колегія суддів також звертає увагу, що позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на статтю 32 розділу ІІ Тарифів № 1256 на роботи (послуги) з радіочастотного моніторингу багатоканального наземного телерадіомовлення, відповідно до якої розмір плати складає 156,20 грн. за кожну базову станцію. Свої доводи позивач обґрунтовує тим , що відповідач отримав 8 Дозволів на експлуатацію РЕЗ телебачення, а тому позивачем визначено в Додатку до Договору загальна сума до сплати щомісяця складає 1499,52 грн. з ПДВ.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів телебачення № ТБ-13530550 виданий 12.09.2005р., № ТБ-13530551 виданий 12.09.2005р., № ТБ-13530552 виданий 12.09.2005р., № ТБ-13530553 виданий 12.09.2005р., № ТБ-13530554 виданий 12.09.2005р., № ТБ-13530555 виданий 12.09.2005р., № ТБ-13530556 виданий 12.09.2005р., № ТБ-13530558 виданий 12.09.2005р., в експлуатації відповідача знаходяться вісім радіоелектронних засобів телебачення (РЕЗ) з наступними технічними параметрами кожен: тип передавача –передавач телевізійний малопотужний типу FTV-200, потужність передавача: відео 0,5 Вт, звук 0,05 Вт, на один телевізійний канал, докази наявності у відповідача восьми базових станцій, що здійснюють багатоканальне наземне телерадіомовлення в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, позивач не обґрунтував наявності підстав для нарахування підвищеного тарифу за надані послуги відповідно до умов договору та підстав стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Враховуючи викладені обставини, а також те, що позивачем не доведений факт порушення його прав або порушення відповідачем зобов’язань за договором, наявні у справі докази підтверджують факт здійснення відповідачем оплати робіт з радіочастотного моніторингу згідно договору № 42/213 від 04.01.2009 р. у повному обсязі, у зв’язку з чим підстави для задоволення позовних вимог Державного підприємства «Український державний центр радіочастот»м. Київ в особі Полтавської філії Українського державного центру радіочастот, м. Полтава відсутні і вони правомірно відхилені господарським судом.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду, покладених в обґрунтування рішення, і колегією суддів відхиляються як безпідставні.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що господарським судом повно, всебічно і об’єктивно розглянуті всі обставини справи в їх сукупності, рішення господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства і підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Український державний центр радіочастот»м. Київ в особі Полтавської філії Українського державного центру радіочастот, м. Полтава залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 26 липня 2011 року по справі № 18/1555/11 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О. А. суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 18 жовтня 2011 року.