Постанова № 18761762, 20.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2011 р. Справа № 5023/4156/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я. , суддя Гончар Т. В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - Чухраєва Н.С. (директор), ОСОБА_2, довіреність б/н від 10.10.2011 р.,

1-го відповідача - Мігура А.О. (директор),

2-го відповідача - ОСОБА_4 довіреність №1150 від 11.04.2011 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (вх. № 3233Х/3-11 від 01.08.11) на рішення господарського суду Харківської області від 20.06.11 р. у справі № 5023/4156/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пол-Орса-Україна", м. Харків

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія", м. Харків

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Харків

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИЛА:

26.05.2011 р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Пол-Орса-Україна" - звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсним з моменту укладення договору про відступлення права вимоги (цесії) №37 від 02.11.2009 р., укладеного між ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5.

Ухвалою суду від 30.05.2011 р. позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.06.2011 р.

17.06.2011 р. позивач надав до суду доповнену позовну заяву про визнання договору про відступлення прав вимоги (цесії) недійсним.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.06.2011 р. (суддя Тихий П.В.) прийнято позовну заяву (доповнену). Позов задоволено повністю. Визнано недійсним з моменту укладення договір про відступлення права вимоги (цесії) №37 від 02.11.2009 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пол-Орса-Україна" 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Харків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пол-Орса-Україна" 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.06.2011 р. виправлено допущену у мотивувальній частині рішення господарського суду Харківської області від 20.06.11 у справі №5023/4156/11 описку. Викладено абзац 29 мотивувальної частини рішення в наступній редакції: "Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою у зобовязанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. Обмеження щодо таких дій встановлені ч. 3 цієї ж статті Цивільного кодексу України, згідно з якою кредитор у зобовязанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Відповідно до п. 7.1 договору поставки №11/11/08-1п сторони прийняли на себе зобовязання щодо збереження конфіденційності отриманої за цим договором документації та інформації, яка відносить до предмету цього договору. Сторони застосовують необхідні заходи щодо допущення повного або часткового розголошення цих даних чи ознайомлення з ними третім особам без взаємної згоди. Таким чином, суд прийшов до висновку, що п. 7.1. договору поставки №11/11/08-1п сторони встановили заборону на передачу своїх прав іншим особам, у звязку з чим відповідач 1 не мав права на укладання договору про відступлення права вимоги (цесії) №37 від 02.11.2009 р. з ФОП ОСОБА_5 без згоди на то позивача ".

2-й відповідач з зазначеним рішенням суду не погодився, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2011 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Пол-Орса-Україна" в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, та на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2011 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Гончар Т.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.08.2011 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено до розгляду на 19.09.2011 р.

19.09.2011 р. позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. №9104), в якому вважає, що апеляційна скарга необґрунтована, просить залишити її без задоволення в повному обсязі, а рішення господарського суду Харківської області у справі №5023/4156/11 від 29.06.2011 р. - без змін.

В судове засідання 19.09.2011 р. зявився директор позивача та надав пояснення у справі.

Відповідачі в судове засідання своїх представників не направили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення їм копій ухвали апеляційного суду від 03.08.2011 р. з датою розгляду справи (а.с.76, 77).

Директором позивача було надане письмове клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 69 ГПК України, яке колегія суддів задовольнила та відклала розгляд справи на 10.10.2011 р.

В судове засідання 10.10.2011 р. з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи.

Представник позивача надав бухгалтерську довідку (вх.№9784 від 10.10.11).

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи 2-го відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення директора позивача, директора 1-го відповідача, уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Пол-Орса-Україна" (постачальник) був укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія" (покупець) договір поставки № 11/11/08-1 п від 11.11.2008 р.

Поставка за вищезазначеним договором здійснювалася на умовах EXW відповідно до ІНКОТЕРМС-2000, склад постачальника.

На виконання умов договору поставки 11.11.2008 р. 1-м відповідачем було перераховано на користь позивача передоплату у розмірі 50 000,00 грн., проте 1-м відповідачем не було виконано свого обов'язку щодо здійсненням другої частини оплати товару та вивезення товару зі складу позивача, у зв'язку з чим ТОВ "Пол-Орса-Україна" звернулося у лютому 2009 р. до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія" штрафних санкцій у розмірі 86 506,93 грн. та розірвання договору поставки.

В процесі розгляду справи ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія" подало зустрічний позов до ТОВ "Пол-Орса-Україна" про розірвання договору №11/11/08-1п від 11.11.2008 р., стягнення збитків у розмірі 52 619,41 грн. та заборгованості у розмірі 50 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.05.2009 р. у справі № 35/22-09 позовні вимоги ТОВ "Пол-Орса-Україна" було задоволено у повному обсязі, у задоволенні позовних вимог ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія" за зустрічним позовом було відмовлено в повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2009 р. зазначене рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2011 р. у справі № 35/22-09 скасовано в частині задоволення позовних вимог ТОВ "Пол-Орса-Україна" про стягнення з ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія" штрафних санкцій у розмірі 86 506,93 грн. та розірвання договору, в решті рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2009 р. у справі № 35/22-09 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2009 р. в частині відмови в первісному позові про розірвання договору та рішення господарського суду Харківської області від 27.05.2009 р. в частині відмови у зустрічному позові про розірвання договору скасовано, в іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2009 р. залишено без змін.

25.03.2010 р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 направила ТОВ "Пол-Орса-Україна" вимогу про повернення передоплати в розмірі 50000,00 грн., в якій зазначалось, що 02.11.2009 р. ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія" та ФОП ОСОБА_5 уклали договір про відступлення права вимоги (цесії) № 37, відповідно до якого ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія" (цедент) відступило, а ФОП ОСОБА_5 (цесіонарій) набула право вимоги належного виконання зобов'язань за договором поставки № 11/11/08-1 п від 11.11.2008 р.

У відповідь ТОВ "Пол-Орса-Україна" направило лист ФОП ОСОБА_5, в якому повідомило про те, що вважає договір уступки права вимоги (цесії) № 37 від 02.11.2009 р. таким, що не відповідає нормам чинного законодавства України, тому вимогу про повернення передоплати в розмірі 50000,00 грн. задоволенню не підлягає.

Як видно з матеріалів справи, 02.11.2009 р. між ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія") та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 був укладений договір про відступлення права вимоги (цесії) №37, відповідно до пункту 1 якого цендент (ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія") відступає цесіонарієві (ФОП ОСОБА_5), а цесіонарій набуває право вимоги, належне цендентові, і стає кредитором за договором поставки № 11/11/08-1 п від 11.11.2008 р.

Згідно з пунктом 2 договору цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань, які витікають з договору поставки № 11/11/08-1п від 11.11.2008 р., в тому числі, але не виключно, повернення попередньої оплати у розмірі 50 000,00 грн. з урахуванням процентів, нарахованих відповідно до ст. 536 ЦК України (ст. 693 ЦК України) або безпідставно набутого майна у розмірі здійсненої передплати у розмірі здійсненої передплати (ст. 1212 ЦК України); сплати можливих збитків за договором поставки, неустойки, інших штрафних санкцій, передбачених чинним законодавством; вчинення інших дій, пов'язаних з виконанням умов Договору поставки № 11/11/08-1п.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Пол-Орса-Україна", господарський суд першої інстанції послався на ч. 5 ст. 203 ЦК України, вважаючи що правочин (договір цесії) не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та не набрав законної сили станом на 16.06.2011 р.

В якості підстав для визнання договору про відступлення права вимоги № 37 недійсним місцевий господарський суд навів:

- приписи ст. 25 ГПК України, якою встановлений Порядок здійснення процесуального правонаступництва. Відповідно до даної норми,в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішеннямгосподарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чиорганізації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником,вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обовязковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обовязковими для особи, яку він замінив;

- те, що зазначений договір був укладений між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Пол - Орса - Україна" у період, коли спір за договором поставки № 11/11 /08-1 п від 11.11.2008 р. між ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія" та ТОВ "Пол - Орса - Україна" ще знаходився на розгляді у Вищому господарському суді, й предметом спору, крім іншого, так само була вимога ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія" про повернення заборгованості у розмірі 50 000,00 грн.;

- ту обставину, що, виходячи з положень договору про відступлення права вимоги (цесії) № 37 від 02.11.2009 р., на момент розгляду справи у Вищому господарському суді - 05.11.2009 р. - ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія" вже не мало будь-яких прав як кредитор за договором поставки № 11/11 /08-1 п від 11.11.2008 р., але про факт укладення такого договору не повідомило ні ТОВ "Пол-Орса-Україна", ні Вищий господарський суд України;

- ту обставину, що на договорі цесії не стоїть печатка ФОП ОСОБА_5

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки недійсності правочину встановлені ст.216 ЦК України, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з ч.3 ст.215 ЦК України оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

Ч.1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Діючим Цивільним кодексом України встановлено вимоги чинності правочину, а саме він повинен задовольняти ряд умов, до яких належать умови: а) про форму, б) про сторони, в) про зміст правочину, г) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, д) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та інше.

Ці умови знайшли відображення у ст.203 ЦК України, якою встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Зі змісту статті 203 ЦК України вбачається, що даний перелік є вичерпним і додатковому тлумаченню не підлягає.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Пол-Орса-Україна", господарський суд першої інстанції послався на ч. 5 ст. 203 ЦК України, вважаючи що правочин (договір цесії) не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та не набрав законної сили станом на 16.06.2011 р.

Колегія судді вважає, що висновки місцевого господарського суду є безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 25 ГПК України (редакція чинна на момент укладення договору цесії), в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Враховуючи, що норми ГПК України (на час укладення договору про відступлення прав вимоги) передбачали єдиний випадок заміни сторони у процесі (вибуття вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації), то у судовому провадженні ВГСУ приймало участь саме ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія", а не ФОП ОСОБА_5, яка і не заявляла себе в якості нового кредитора .

Договір про відступлення права вимоги (цесії) № 37 був укладений до прийняття постанови Вищого господарського суду України від 05.11.2009 р. у справі №35/22-09, якою договір поставки від 11.11.2008 р. було розірвано.

На момент передачі ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія" ФОП ОСОБА_5 права вимоги за вказаним договором поставки судового спору між ТОВ "Пол -Орса -Україна" та ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія" не існувало, оскільки на той час була чинна постанова Харківського апеляційного господарського суду у справі №35/22-09 від 21.07.2009 р., договір поставки, за яким було передано право вимоги, був чинним, оскільки діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, а сам лише факт подання ТОВ "Пол - Орса - Україна" касаційної скарги до Вищого господарського суду України жодним чином не впливає на правовідносини між ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія" та ТОВ "Пол- Орса - Україна" .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою у зобовязанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, факт подання ТОВ "Пол - Орса -Україна" касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2009 р. у справі №35/22-09 не впливає на можливість укладення договору про відступлення права вимоги, оскільки норми Цивільного кодексу України (які регулюють дані правовідносини), не забороняють сторонам відступати право вимоги, якщо існує судове провадження. Будь - яких вимог, окрім загальних, щодо укладення договору про відступлення права вимоги (цесії), закон не містить.

В апеляційній скарзі заявник скарги зазначив про те, що ФОП ОСОБА_5 не має печатки, тому на договорі про відступлення права вимоги відсутній відтиск печатки фізичної особи-підприємця. Згідно з нормами законодавства, фізичні особи - підприємці не зобов'язані отримувати печатку для здійснення підприємницької діяльності.

Колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що договір про відступлення права вимоги (цесії) №37 від 02.11.2009 р. не набрав законної сили станом на 16.06.2011 р., а зазначає, що вказаний договір набрав сили 02.11.2009 р. згідно з п. 12 договору, в якому зазначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками.

Стосовно посилання місцевого господарського суду на п.7.1 договору поставки №11/11/08-1п з питання зобовязань сторін щодо збереження конфіденційності отриманої за цим договором документації та інформації, колегія суддів зазначає, що ні законом, ні зазначеним договором не передбачено наслідків в результаті порушення конфіденційності, отже, це не могло слугувати підставою для заборони укладання договору відступлення права вимоги (цесії) №37 від 02.11.2009 р.

Згідно зі ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В судове засідання суду апеляційної інстанції позивач надав бухгалтерську довідку (вих.№59 від 10.10.2001 р.), згідно з якою станом на дату складання довідки сума в розмірі 50000,00 грн. (передоплата 1-го відповідача у справі за поставку товару за договором №11/11/08-1п від 11.11.2008 р.) обліковується у бухгалтерському та податковому обліках ТОВ "Пол-Орса-Україна" як передоплата за товар за договором поставки №11/11/08-1п від 11.11.2008 р.).

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач не навів підстав недійсності договору про відступлення права вимоги (цесії) № 37 від 02.11.2009 р.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких умов колегія суддів дійшла висновку про те, що зазначений договір є таким, що укладений з дотриманням норм діючого законодавства.

Приймаючи до уваги вищевикладене, на підставі дослідження обставин справи, наявних у справі доказів, у відповідності до приписів чинного законодавства колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом необґрунтовано зроблено висновок про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги (цесії) №37 02.11.2009 р., а доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді даної справи, звязку з чим апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 20.06.2011 р. у справі № 5023/4156/11 прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; з порушенням норм матеріального права, тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову

Згідно зі ст.49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони.

2-м відповідачем при поданні апеляційної скарги було сплачено держмито в розмірі 42,50 грн. Вказана сума підлягає стягненню з позивача на користь 2-го відповідача.

З огляду на зазначене та керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 99, 101, 102, п.2 ч.1 ст.103, п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст.104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2011 р. у справі № 5023/4156/11( з урахуванням ухвали від 29.06.2011 р.) скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пол-Орса-Україна" (Код ЄДРПОУ 34469738, юридична адреса: 61093, м. Харків, вул. Рилєєва, 60; фактична адреса: 61004, м. Харків, вул. Примакова, 46; п/р 26001052471500 в AT "Укрсиббанк", м. Харків, МФО 351005) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса реєстрації: АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_3 у філії АБ "Експрес-банк", МФО НОМЕР_4) 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Погребняк В.Я.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Слободін М.М.

Повний текст постанови підписано 17.10.2011 р.