Постанова № 18761753, 19.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2011 року Справа № 5021/1449/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.

при секретарі – Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача –не з’явився

відповідача –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю “Ніка С”, м. Суми(вх. № 3952С/3-10) на рішення господарського суду Сумської області від 18 липня 2011 року по справі № 5021/1449/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-сервісна компанія “Фростленд”, Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ніка С”, м. Суми

про стягнення 31526,60 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року позивач звернувся до господарського суду з позовом, згідно якого, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 07.07.2011 року, просив стягнути з відповідача 25241,62 грн. основного боргу та 6284,98 грн. пені, а також судові витрати пов’язані з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 18 липня 2011 року (суддя Лиховид Б.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка С»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-сервісна компанія «Фростленд»25241,62 грн. основного боргу, 6284,98 грн. пені, 315,27 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач не скористався своїм правом брати участь у судовому засіданні апеляційної інстанції, але надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач, заявник апеляційної скарги, в судове засідання суду апеляційної інстанції 13.10.2011 року не з’явився, про причини неявки в суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення представнику відповідача 19.09.2011 року.

Колегія суддів, зважаючи на те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України (в редакції після 07.07.2010 року) не містять обов’язку господарського суду самостійно витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору; що пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі і додатково наданими сторонами документами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин та докази по справі на підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія судів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржене рішення, господарський суду Сумської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи, за якими встановив, що 16 березня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-сервісна компанія «Фростленд»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніка С»було укладено договір поставки № 6/03-10 (аркуші справи 12-14).

Відповідно до приписів частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використання, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до умов договору постачальник (позивач у справі) зобов’язується передати у власність покупця (відповідача у справі) товар, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити вказаний товар (пункт 1.1. договору) .

За висновком суду першої інстанції позивач за вказаним договором свої зобов’язання виконав належним чином, що підтверджується видатковою накладною № 144 від 15.04.2010 року та актом виконаних робіт № 75 від 15.04.2010 року, підписаними обома сторонами (аркуші справи 16, 17).

Відповідач на виконання своїх зобов’язань за договором щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару не виконав в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 25241,62 грн.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наведені в сукупності вищевказані обставини дають підстави колегії суддів погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача в частині стягнення коштів в сумі - 25241,62 грн. обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи докази, не спростовані відповідачем ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що невиконання з боку відповідача зобов’язань за вказаним договором є порушенням норм пункту 1 статті 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якого зобов’язання має виконуватися належним чином до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таки умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Умовами договору № 6/03-10 від 16 березня 2010 року сторони передбачили (пункт 7.3), що у разі випадку порушення покупцем строків оплати, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми договору за кожний день прострочення.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 року передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може бути більшим подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

З урахуванням умов спірного договору та вимог чинного законодавства, господарський суд правомірно визнав вимогу позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 6284,98 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки із матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свої договірні зобов’язання щодо повного розрахунку за поставлений товар.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів зазначає, що відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Сумської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених заперечень. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Сумської області від 18 липня 2011 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ніка С”, м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 18 липня 2011 року по справі № 5021/1449/2011 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 18 жовтня 2011 року.