Постанова № 18761750, 19.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2011 р. Справа № 5023/4437/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Гончар Т. В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 05.01.2011 р.,

Харківської СДПІ по роботі з великими платникамиподатків у м. Харкові - ОСОБА_2, довіреність № 3749/10/10-017 від 23.03.2009 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платникамиподатків у м. Харкові (вх. № 4020Х/3-11 від 14.09.11) на рішення господарського суду Харківської області від 22.06.11 р. у справі № 5023/4437/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров'я", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сінтафарм", м. Дергачі Харківської області

про відшкодування шкоди та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сінтафарм", м. Дергачі Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоровя", м. Харків

про визнання договору дійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Фармацевтична компанія “Здоровя” - звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про відшкодування шкоди в розмірі 34 300,00 грн. заподіяної йому відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “Сінтафарм”.

В процесі розгляду справи позивач надав уточнення до позовної заяви ( т. 1 а. с. 15-17), в яких просив суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до договору №21-11/ОС від 23.12.2010 р., укладеного між ним та відповідачем, мотивуючи свої вимоги тим, що вказаний договір є нікчемним у звязку з тим, що він суперечить закону та порушує господарський правопорядок.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сінтафарм" подало зустрічну позовну заяву про визнання дійсним зазначеного договору №21-11/ОС від 23.12.2010 р. ( т. 1 а. с. 21-26).

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.06.2011 р. (суддя Погорєлова О.В.) прийнято уточнення до позовної заяви ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоровя". Прийнято зустрічний позов ТОВ "Компанія "Сінтафарм" до розгляду разом з первісним. В задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю. Визнано дійсним договір №21-11/ОС від 23.12.2010 р., укладений між ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоровя" та ТОВ "Компанія "Сінтафарм". Стягнуто з ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоровя" на користь ТОВ "Компанія "Сінтафарм" 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ( далі СДПІ) з зазначеним рішенням не погодилась, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2011 р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним правочин у вигляді договору № 21-11/ОС від 23.12.2010 р.

Апеляційна скарга мотивована кваліфікацією заявника скарги укладених ТОВ “Компанія “Сінтафарм” з підприємцями-покупцями правочинів як нікчемних, оскільки вони порушували публічний порядок.

В обґрунтування своїх вимог СДПІ посилається на те, що господарський суд неповно зясував обставини, які мають значення для справи, та порушив норми матеріального і процесуального права. Доказом зазначених обставин, на думку СДПІ, є той факт, що в процесі здійснення нею перевірок фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ “Компанія “Сінтафарм” не були виявлені основні засоби та потужності, за наявності яких можливе виконання зазначених договорів.

Оскільки, на думку апелянта, метою укладених правочинів є штучне формування податкового кредиту з податку на додану вартість, що спричиняє збитки доходам бюджету, угоди є нікчемними з огляду на приписи ст. 228 ЦК України. Посиланням на можливе спричинення збитків бюджету СДПІ обґрунтовує і власний процесуальний інтерес на подання апеляційної скарги.

Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Гончар Т.В., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2011 р. апеляційну скаргу СДПІ прийнято до провадження, призначено до розгляду на 10.10. 2011 р.

Відповідач надіслав відзив на апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платникамиподатків у м. Харкові ( вх. № 9743 від 07.10.11 р), в якому просить відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, а рішення господарського суду Харківської області від 22.06.11 у справі № 5023/4437/11 залишити без змін, посилаючись на те, що висновки, викладені в акті перевірки ТОВ "Компанія "Сінтафарм", стосуються іншого періоду, ніж період, в якому було здійснено поставки товарно-матеріальних цінностей за договором №21-1/ОС від 23.12.2010 р., а тому не можуть бути підставою для скасування рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2011 р. у справі № 5023/4437/11.

Позивач свого представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (т.3, а.с.41), відзив на апеляційну скаргу СДПІ не надав.

Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про час та місце засідання суду, те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, що представниками сторін клопотань про відкладення розгляду справи та продовження строків розгляду справи за межами встановлених ст.102 ГПК України не заявлено - колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу СДПІ за відсутності представника позивача за наявними у матеріалах справи доказами.

Представники заявника скарги СДПІ та відповідача за первісним позовом в судовому засіданні підтримали зайняти правові позиції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи СДПІ, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника заявника скарги - СДПІ та представника ТОВ "Компанія "Сінтафарм", перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

23.12.2010 р. між позивачем за первісним позовом (покупець) та відповідачем за первісним позовом (продавець) був укладений договір №21-11/ОС на поставку товару, за умовами якого продавець зобовязується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити основну та допоміжну сировину, допоміжні матеріали (товар) у номенклатурі, кількості і за цінами, зазначеними у специфікаціях та накладних, що є невідємною частиною даного договору.

Відповідно до п.2.1 договору упродовж терміну дії даного договору продавець здійснює поставку товару партіями, на підставі письмових заявок покупця, в яких зазначається строк поставки партії товару: вітчизняного виробництва 10 днів, імпортного виробництва 30-90 днів. Строк поставки товару вказується у специфікаціях.

Згідно з п.2.4 договору днем виконання продавцем зобовязань щодо поставки товару вважається дата фактичної передачі товару, засвідчена підписом особи, уповноваженої у встановленому порядку покупцем на його отримання.

Відповідно до п.п. 5.1 та 5.2 договору оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця з відстроченням платежу 60 календарних днів з моменту отримання товару, якщо інший строк оплати не зазначено у рахунку на поставку. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок продавця.

На виконання умов договору №21-11/ОС від 23.12.2010 р. сторони підписали специфікації, копії яких містяться в матеріалах справи: №1 на суму 546417,00 грн.; №2 на суму 242535,00 грн.; №3 на суму 1370460,00 грн.; №4 на суму 324162,99 грн.; №5 на суму 40437,50грн.; №7 на суму 118 224,40 грн.; № 8 на суму 324162,99 грн.; № 9 на суму 6624,95 грн.; № 10 на суму 31815,90 грн.; № 11 на суму 119948,50 грн.; № 12 на суму 40437,50 грн.; № 13 на суму 36745,54 грн.; № 14 на суму 306000,00 грн.; № 15 на суму 9553,18 грн.; №17 на суму 138199,98 грн.; №18 на суму 12850,07 грн.; №19 на суму 92000,00 грн.; №20 на суму 459550,00 грн.; №21 на суму 55551,60 грн.; №23 на суму 12075,00 грн.; №24 на суму 124250,00 грн.; №25 на суму 151200,00 грн.; №26 на суму 256720,00 грн.; №27 на суму 74655,00 грн.; №28 на суму 54707,40 грн.; №29 на суму 82253,36 грн.; №30 на суму 21366,00 грн.; №31 на суму 5422,46 грн.; №32 на суму 16400,00 грн.; №33 на суму 54707,00 грн.; №34 на суму 75975,00 грн.; №35 на суму 27179,65 грн.; №36 на суму 52920,00 грн.; №37 на суму 42206,45 грн.; №38 на суму 31815,90 грн.; №39 на суму 1908,00 грн.; №41 на суму 205098,75 грн.; №42 на суму 350671,07 грн.; №43 на суму 40312,50 грн.; №44 на суму 10844,92 грн.; №45 на суму 151200,00 грн.; №46 на суму 8302,41 грн.; №47 на суму 28742,40 грн.; №48 на суму 49000,00 грн.; №50 на суму 109249,11 грн.; №51 на суму 352353,63 грн.; №52 на суму 150000,00 грн.; №54 на суму 282576,00 грн.; №55 на суму 52889,00 грн.; №56 на суму 4400,00 грн.; №57 на суму 27400,00 грн.; №58 на суму 56458,56 грн.; №59 на суму 1262352,00 грн. (т.1, а.с.34-87).

На підставі специфікацій відповідач за первісним позовом поставив, а позивач за первісним позовом прийняв товар на загальну суму 9486522,85 грн.

В якості підтвердження виконання умов договору позивачем були представлені суду копії видаткових накладних, підписаних уповноваженими особами та скріплених печатками сторін видатковими накладними, а саме: №2 від 10.01.2011 р. на суму 546417,00 грн., № 3 від 11.01.2011 р. на суму 242535,00 грн.; №6 від 12.01.2011 р. на суму 1370460,00 грн.; №7 від 13.01.2011 р. на суму 108687,50 грн.; №10 від 13.01.2011 р. на суму 324162,99 грн.; №12 від 17.01.2011 р. на суму 118224,40 грн.; №13 від 17.01.2011 р. на суму 324162,99 грн.; №15 від 19.01.2011 р. на суму 6624,95 грн.; №16 від 20.01.2011 р. на суму 31815,90 грн.; № 22 від 27.01.2011 р. на суму 40437,50 грн.; № 23 від 27.01.2011р. на суму 119691,00 грн.; №24 від 28.01.2011 р. на суму 36745,54 грн.; № 32 від 03.02.2011 р. на суму 306000,00 грн.; № 35 від 08.02.2011 р. на суму 9553,18 грн.; № 37 від 09.02.2011 р. на суму 24804,00 грн.; № 39 від 09.02.2011 р. на суму 224,00 грн.; № 40 від 09.02.2011 р. на суму 40312,50 грн.; № 42 від 09.02.2011 р. на суму 3400,00 грн.; № 47 від 11.02.2011 р. на суму 138199,98 грн.; № 49 від 11.02.2011 р. на суму 12850,07 грн.; № 52 від 17.02.2011 р. на суму 92000,00 грн.; № 54 від 17.02.2011 р. на суму 459550,00 грн.; № 56 від 18.02.2011 р. на суму 55551,60 грн.; № 60 від 21.02.2011 р. на суму 44502,50 грн.; № 61 від 21.02.2011 р. на суму 12075,00 грн.; № 62 від 21.02.2011 р. на суму 540,00 грн.; № 63 від 21.02.2011 р. на суму 124250,00 грн.; № 64 від 21.02.2011 р. на суму 108836,00 грн.; № 73 від 25.02.2011 р. на суму 256720,00 грн.; № 74 від 25.02.2011 р. на суму 151200,00 грн.; № 86 від 02.03.2011 р. на суму 74655,00 грн.; № 87 від 02.03.2011 р. на суму 54707,40 грн.; № 92 від 04.03.2011 р. на суму 82253,36 грн.; № 93 від 04.03.2011 р. на суму 21366,00 грн.; № 96 від 14.03.2011 р. на суму 5422,46 грн.; № 99 від 17.03.2011 р. на суму 75975,00 грн.; № 100 від 17.03.2011 р. на суму 54707,40 грн.; № 101 від 17.03.2011 р. на суму 16400,00 грн.; № 105 від 18.03.2011 р. на суму 27179,65 грн.; № 110 від 22.03.2011 р. на суму 42206,45 грн.; № 111 від 22.03.2011 р. на суму 52920,00 грн.; № 113 від 23.03.2011 р. на суму 1908,00 грн.; № 116 від 24.03.2011 р. на суму 31815,90 грн.; № 126 від 29.03.2011 р. на суму 648325,98 грн.; № 129 від 30.03.2011 р. на суму 205098,75 грн.; № 139 від 06.04.2011 р. на суму 350671,07 грн.; № 148 від 13.04.2011 р. на суму 40312,50 грн.; № 152 від 18.04.2011 р. на суму 10844,92 грн.; № 158 від 22.04.2011 р. на суму 151200,00 грн.; № 161 від 22.04.2011 р. на суму 8302,41 грн.; № 164 від 27.04.2011 р. на суму 208742,40 грн.; № 165 від 28.04.2011 р. на суму 49000,00 грн.; № 167 від 29.04.2011 р. на суму 109249,11 грн.; № 168 від 29.04.2011 р. на суму 31852,00 грн.; № 171 від 11.05.2011 р. на суму 352353,63 грн.; № 175 від 16.05.2011 р. на суму 150000,00 грн.; № 178 від 17.05.2011 р. на суму 28129,50 грн.; № 179 від 17.05.2011 р. на суму 52889,00 грн.; № 181 від 17.05.2011 р. на суму 27400,00 грн.; № 182 від 17.05.2011 р. на суму 4400,00 грн.; № 189 від 23.05.2011 р. на суму 1262352,00 грн.; № 190 від 23.05.2011 р. на суму 56458,56 грн.; № 197 від 30.05.2011 р. на суму 68890,80 грн. (т.1, а.с. 88-150).

Крім того, позивачем за первісним позовом до суду подані податкові накладні на вказані у видаткових накладних суми, а саме: №2 від 10.01.2011 р. на суму 546417,00 грн., № 3 від 11.01.2011 р. на суму 242535,00 грн.; №6 від 12.01.2011 р. на суму 1370460,00 грн.; №7 від 13.01.2011 р. на суму 108687,50,00 грн.; №10 від 13.01.2011 р. на суму 324162,99,00 грн.; №12 від 17.01.2011 р. на суму 118224,40 грн.; №13 від 17.01.2011 р. на суму 324162,99 грн.; №15 від 19.01.2011 р. на суму 6624,95 грн.; №16 від 20.01.2011 р. на суму 31815,90 грн.; № 22 від 27.01.2011 р. на суму 40437,50 грн.; №23 від 27.01.2011 р. на суму 119691,00 грн.; №24 від 28.01.2011 р. на суму 36745,54 грн.; №7 від 03.02.2011 р. на суму 306000,00 грн.; №9 від 03.02.2011 р. на суму 275000,00 грн.; №12 від 08.02.2011 р. на суму 9553,18 грн.; №13 від 09.02.2011 р. на суму 248004,00 грн.; №14 від 09.02.2011 р. на суму 2244,00 грн.; №16 від 09.02.2011 р. на суму 40312,00 грн.; №18 від 09.02.2011 р. на суму 3400,00 грн.; №22 від 10.02.2011 р. на суму 373325,98 грн.; №24 від 11.02.2011 р. на суму 138199,98 грн.; №26 від 11.02.2011 р. на суму 12850,07 грн.; №29 від 15.02.2011 р. на суму 151200,00 грн.; №32 від 17.02.2011 р. на суму 92000,00 грн.; №34 від 17.02.2011 р. на суму 459550,00 грн.; №37 від 18.02.2011 р. на суму 55551,60 грн.; №42 від 21.02.2011 р. на суму 44502,50 грн.; №43 від 21.02.2011 р. на суму 12075,00 грн.; №44 від 21.02.2011 р. на суму 540,00 грн.; №45 від 21.02.2011 р. на суму 124250,00 грн.; №46 від 21.02.2011 р. на суму 108836,00 грн.; №59 від 25.02.2011 р. на суму 256720,00 грн.; №05 від 02.03.2011 р. на суму 74655,00 грн.; №06 від 02.03.2011 р. на суму 54707,40 грн.; №11 від 04.03.2011 р. на суму 82253,36 грн.; №17 від 14.03.2011 р. на суму 5422,46 грн.; №19 від 17.03.2011 р. на суму 75975,00 грн.; №20 від 17.03.2011 р. на суму 54707,40 грн.; №21 від 17.03.2011 р. на суму 16400,00 грн.; №26 від 18.03.2011 р. на суму 27179,65 грн.; №31 від 22.03.2011 р. на суму 42206,45 грн.; №32 від 22.03.2011 р. на суму 52920,00 грн.; №34 від 23.03.2011 р. на суму 1908,00 грн.; №36 від 24.03.2011 р. на суму 31815,90 грн.; №47 від 30.03.2011 р. на суму 205098,75 грн.; №9 від 06.04.2011 р. на суму 350671,07 грн.; №18 від 13.04.2011 р. на суму 40312,50 грн.; №23 від 18.04.2011 р. на суму 10844,92 грн.; №29 від 22.04.2011 р. на суму 151200,00 грн.; №32 від 22.04.2011 р. на суму 8302,41 грн.; №35 від 27.04.2011 р. на суму 208742,40 грн.; №36 від 28.04.2011 р. на суму 49000,00 грн.; №38 від 29.04.2011 р. на суму 109249,11 грн.; №39 від 29.04.2011 р. на суму 31852,00 грн.; №3 від 11.05.2011 р. на суму 352353,63 грн.; №8 від 16.05.2011 р. на суму 150000,00 грн.; №12 від 17.05.2011 р. на суму 26129,50 грн.; №13 від 17.05.2011 р. на суму 52889,00 грн.; №14 від 17.05.2011 р. на суму 282576,00 грн.; №15 від 17.05.2011 р. на суму 27400,00 грн.; №16 від 17.05.2011 р. на суму 4400,00 грн.; №22 від 23.05.2011 р. на суму 1262352,00 грн.; №23 від 23.05.2011 р. на суму 56458,56 грн.; №24 від 24.05.2011 р. на суму 1739,40 грн.; №31 від 30.05.2011 р. на суму 68890,80 грн. (т.1 а.с.157-165, т. 2 а.с.1-51).

При отриманні товару позивачем за первісним позовом були надані відповідачу за первісним позовом довіреності на отримання товару, а саме: №33 від 10.01.2011 р., №114 від 17.01.2011 р.; №143 від 19.01.2011 р.; № 153 від 20.01.2011 р.; № 245 від 26.01.2011 р.; № 253 від 27.01.2011 р.; №345 від 03.02.2011 р.; №420 від 09.02.2011 р.; №437 від 10.02.2011 р.; №489 від 15.02.2011 р.; №546 від 17.02.2011 р.; №563 від 21.02.2011 р.; №633 від 25.02.2011 р.; №684 від 02.03.2011 р.; №707 від 04.03.2011 р.; №710 від 04.03.2011 р.; №757 від 11.03.2011 р.; № 793 від 15.03.2011 р.; № 837 від 18.03.2011 р.; № 870 від 22.03.2011 р.; № 898 від 23.03.2011 р.; № 917 від 24.03.2011 р.; №956 від 29.03.2011 р.; № 971 від 30.03.2011 р.; № 1008 від 01.04.2011 р.; № 1139 від 13.04.2011 р.; № 1244 від 18.04.2011 р.; № 1323 від 22.04.2011 р.; № 1335 від 26.04.2011 р.; №1364 від 27.04.2011 р.; № 1415 від 29.04.2011 р.; №1425 від 10.05.2011 р.; № 1460 від 13.05.2011 р.; № 1514 від 17.05.2011 р.; № 1637 від 20.05.2011 р.; № 1705 від 27.05.2011 р. (т. 2, а. с. 52-86).

Доказів, що підтверджують фактичне переміщення товару від продавця до покупця (товарно-транспортні накладні, путьові листи, наряди на виконання робіт по транспортуванню тощо) позивачем за первісним позовом не надано.

Відповідачем за первісним позовом була здійснена часткова оплата за отриманий ним товар за договором №21-11/ОС від 23.12.2010 р. в сумі 8040099,36 грн.

Зі змісту наданого СДПІ акту виїзної планової перевірки ТОВ "Компанія "Сінтафарм" з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 26.01.2010 р. по 31.12.2010 р. вбачається, що місцезнаходження субєкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію Харківська область, м. Дергачі, вул. Шевченка, 17.

Фактично ТОВ "Компанія "Сінтафарм" використовувало в своїй діяльності офісні та складські приміщення за адресою: м. Харків, пров. Криничний, 10 та м. Харків, вул. Кузнечна, 36.

На податковий облік ТОВ "Компанія "Сінтафарм" взято 26.01.2010 р., на момент проведення перевірки перебуває на обліку в Дергачівській МДПІ.

У період, що перевірявся, ТОВ "Компанія "Сінтафарм" було самостійним платником таких порядків та зборів:

- податку на прибуток підприємства,

- податку на додану вартість,

- комунального податку.

За період з 26.01.2010 р. по 31.12.2010 р. ТОВ "Компанія "Сінтафарм" задекларовано податкового кредиту по ПДВ у сумі 2855777 грн.

Перевіркою встановлено завищення податку на додану вартість в сумі 172398 грн.

В ході розгляду справи колегією суддів були застосовані наступні норми законодавства.

Як вбачається з матеріалів даної справи, спір виник виключно з договірних правовідносин між позивачем та відповідачем.

Згідно з вимогами п. 1 ст. 626, ст. 627, п.1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п.1 ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобовязань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обовязкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 2 ст. 180 ГК України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч. 3 ст.180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки недійсності правочину встановлені ст.216 ЦК України, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. (Постанова Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”)

Таким чином, при оцінці доказів в обґрунтування нікчемності правочину повинна враховуватися вина однієї із сторін (представників сторін), як один з елементів субєктивної сторони кримінально караного діяння.

Колегія суддів встановила, що в матеріалах справи відсутні докази для кваліфікації нікчемного правочину.

Згідно з ч.3 ст.215 ЦК України оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, ст. 203 цього Кодексу.

За змістом ст. 203 ЦК України до підстав визнання недійсності правочинів належать: по-перше, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; по-друге, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; по-третє, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; по четверте, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що сторонами при вчиненні спірного договору були дотримані всі необхідні вимоги чинного законодавства України, а саме, договір та додатки до нього (спеціалізації) підписані сторонами та засвідчені їх печатками, в договорі зазначені всі суттєві умови, характерні для договору поставки, а саме: предмет, якість та кількість товару, зобовязання сторін, ціна товару та порядок розрахунків, умови та строк поставки, відповідальність сторін, форс-мажор, вирішення спорів, строк дії договору. Крім того, сторони вчинили дії, спрямовані на виконання договорів, а саме: передали товар та сплатили за нього грошові кошти, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами.

Отже, наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що спільні дії позивача та відповідача при укладенні та виконанні договору поставки №21-11/ОС від 23.12.2010 р. були направлені на набуття тих прав та обовязків, які випливають саме з цього договору і, таким чином, правочин у вигляді зазначеного договору спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення правомірно зазначив про те, що спірний договір укладено згідно з вимогами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, підписаними уповноваженими представниками юридичних осіб. Первинні документи, надані сторонами в якості доказу виконання умов зазначеного договору, оформлені сторонами у відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення Міністерства Фінансів України "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

З урахуванням вказаного, а також відповідних положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обставини щодо передачі товару саме в рамках зазначеного договору повинні засвідчувати виключно первинні документи, складені в порядку, визначеному цим законом.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення про відмову в задоволенні позову щодо застосування наслідків недійсності нікчемного договору № 21-11/ОС від 23.12.2010 р., крім іншого, виходив з того, що сторони як юридичні особи мають цивільну право - та дієздатність, договори підписані сторонами в силу вільного волевиявлення відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, виновки, викладені СДПІ в акті виїзної планової перевірки ТОВ "Компанія "Сінтафарм" №147/23-114/36922342, в результаті проведення якої було встановлено, що ТОВ "Компанія "Сінтафарм" виступає підприємством "транзитером", та встановлено нікчемні правочини між зазначеним підприємством і контрагентами-покупцями, в тому числі, ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоровя", на думку колегії суддів, є помилковим та необґрунтованим.

Як свідчать матеріали справи, фахівцями Дергачівської міжрайонної ДПІ проводилася планова перевірка за період з 26.01.2010 р. по 31.12.2010 р., а строк дії договору № 21-11/ОС від 23.12.2010 р., укладеного між ТОВ "Фармацевтична компанія "Здоровя" та ТОВ "Компанія "Сінтафарм" на поставку товарно-матеріальних цінностей відповідно до п. 14 договору - з 10.01.2011 р. по 31.12.2011 р., тобто висновки , викладені в акті перевірки №147/23-114/36922342, не можуть бути підставою для скасування договору № 21-11/ОС від 23.21.2010 р., оскільки поставки товарно матеріальних цінностей за цим договором не відносяться до 2010 р., в якому була проведена перевірка.

За таких обставин прийняте у даній справі рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову щодо застосуваня наслідків недійсності нікчемного правочину до договору №21-11/ОС від 23.12.2010 р. є законним та обґрунтованим, в звязку з чим оскаржуване рішення в даній частині підлягає залишенню без змін.

Проте, господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення безпідставно та необґрунтовано дійшов висновку стосовно можливості задоволення зустрічного позову про визнання договору №21-11/ОС від 23.12.2010 р. дійсним.

Відповідно до приписів ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З аналізу зустрічної позовної заяви ТОВ "Компанія "Сінтафарм" вбачається, що вона не містить зазначення, яке саме право позивача за зустрічним позовом порушене, не визнається або оспорюється. Аналогічним чином в заяві відсутнє посилання на можливість спричинення шкоди охоронюваним законом інтересам позивача за зустрічним позовом.

Визначення охоронюваного законом інтересу міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. у справі N 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої ст. 4 ЦПК України 1963 р., зокрема, тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес". В цьому Рішенні КСУ визначив, що "поняття "охоронюваний законом інтерес", яке вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам".

Виходячи з цього визначення, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах відсутній охоронюваний законом інтерес ТОВ "Компанія "Сінтафарм", який підлягає судовому захисту.

Окрім викладеного, колегія суддів зробила правовий аналіз можливості отримання позивачем за зустрічним позовом обраного ним способу захисту у вигляді визнання угоди дійсною.

Очевидно, що даний спосіб не є передбаченим законом захистом в порядку ч.2 ст. 220 ЦК України, тому даний спосіб захисту колегія суддів вважає таким, що ґрунтується на приписах ч.2 ст. 16 ЦК України - суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Такий спосіб захисту передбачений п. 12.1 договору №21-11/ОС від 23.12.2010 р., що свідчить про наявність у позивача за зустрічним позовом процесуального права на звернення в суд із даною вимогою.

Оцінюючи матеріальні підстави до задоволення такої вимоги, колегія суддів зазначає, що обраний спосіб захисту не призводить до зміни правового стану сторін, тобто є нікчемним.

Колегія суддів вважає, що право на судовий захист виникає у особи у разі порушення цивільного права чи інтересу і такий захист повинний бути конкретний, тобто застосовується такий спосіб захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов'язальних правовідносин. Тобто, потерпіла особа не звертається з усіма передбаченими вимогами до суду, а обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Так, статтею 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір №21-11/ОС від 23.12.2010 р. на день вирішення спору не визнаний недійсним.

За таких умов надання захисту є неможливим, оскільки неможливо поновити право, яке не порушене. Аналогічним чином не вбачається підстав для захисту цивільного інтересу.

Викладене свідчить про те, що право або охоронювані інтереси позивача за зустрічним позовом не порушені, а обраний ним спосіб захисту не може призвести до зміни правового стану сторін, в силу чого колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав до задоволення позовних вимог.

Також колегія суддів не знаходить підстав і для задоволення вимог апеляційної скарги СДПІ.

Так, з апеляційної скарги вбачається, що, на думку заявника скарги, обидві сторони спору діяли з протиправною метою штучного створення документообігу з метою імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування.

Саме цим посиланням ДПІ обґрунтовує власний процесуальний інтерес на подання апеляційної скарги.

Між тим, відповідно до приписів ст. 91 ГПК України право на апеляційне оскарження є похідним від вирішення судом у рішенні питання про права та обовязки апелянта.

З матеріалів справи вбачається наявність інтересу СДПІ до спірної угоди, однак не вбачається впливу оскарженого рішення на права та обовязки даної державної установи.

Так, в межах виконання своїх функцій як фіскального органу держави, СДПІ не позбавлена права самостійно кваліфікувати спірний правочин як нікчемний і відповідним чином визначити обсяги податкових зобовязань учасників даних правочинів та застосувати заходи фіскального примусу до учасників правовідносин.

Прийняте місцевим господарським судом рішення жодним чином не перешкоджає в здійсненні зазначених дій, оскільки не містить адресованих СДПІ приписів.

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів вважає за необхідне в задоволенні апеляційної скарги СДПІ відмовити.

Вирішуючи питання перегляду рішення місцевого господарського суду, колегія суддів керується приписами ч. 2 ст. 101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

За таких умов колегія суддів скористалась наданим законом процесуальним правом перегляду рішення суду першої інстанції та дійшла висновку про скасування рішення в частині задоволення зустрічного позову в звязку з невірним застосуванням норм матеріального права та прийняття в цій частині нового рішення про відмову задоволенні зустрічного позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, ч.2 ст. 101, п.2 ч.1 ст. 103, п. 4 ч.1 ст. 104, ст.105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платникамиподатків у м. Харкові залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2011 р. у справі № 5023/4437/11 скасувати в частині задоволення зустрічного позову та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні зустрічного позову відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2011 р. у справі № 5023/4437/11залишити без змін.

Головуючий суддя Погребняк В.Я.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Слободін М.М.

Повний текст постанови підписаний 17.10.2011 р.