Постанова № 18761747, 19.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2011 р. Справа № 5023/4194/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № 03.05.2011р.)

відповідача - ОСОБА_2 (дов. № 2 від 08.06.2011р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК", м. Харків (вх. № 3812 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 11.08.2011р. у справі № 5023/4194/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК", м. Харків

про стягнення 21687,80 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.08.2011р. по справі № 5023/4194/11 (суддя Жельне С.Ч.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 21678 грн. 80 коп. заборгованості, 216 грн. 79 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з даним рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 11.08.2011р. по справі № 5023/4194/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає висновки господарського суду по суті спору законними та обґрунтованими, в зв'язку з чим просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, виходячи з наступних обставин.

Як свідчать матеріали справи, 01 грудня 2007 року між сторонами укладено договір підряду № 2 (далі Договір), на виконання ремонтно-будівельних, електромонтажних та сантехнічних робіт, згідно якого позивач зобовязується на свій ризик виконати роботи за завданням відповідача, а відповідач зобовязується прийняти і оплатити виконані роботи.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За наявними у справі матеріалами господарським судом обґрунтовано встановлено, що свої зобовязання по Договору позивач виконав належним чином та в погоджені строки, про що свідчить двосторонній акт приймання виконаних підрядних робіт за травень 2008 р. (№ КБ-2в) та складена до нього довідка про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2008 р. (№ КБ-3) (аркуші справи 13-16).

Загальна вартість робіт за актом приймання виконаних підрядних робіт за травень 2008 р. склала 83424,00 грн.

Під час складання акту приймання виконаних підрядних робіт за травень 2008 року та довідки про вартість робіт позивачем була допущена технічна описка щодо дати спірного договору, замість Договір № 2 від 01.12.2007р., помилково зазначено Договір № 2 від 10.12.2007р.

Враховуючи те, що доказів існування Договору № 2 від 10.12.2007 р. відповідачем не надано, а позивач вказує на існуючу технічну описку, колегія суддів вважає надані позивачем акт та довідку такими, що укладені на виконання умов саме спірного Договору № 2 від 01.12.2007 р. Через ці обставини колегія суддів вважає посилання відповідача в апеляційній скарзі щодо приналежності наданих позивачем в обґрунтування позову акту приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість робіт до іншого, не спірного Договору, необґрунтованими.

Приймаючи оскаржуване рішення господарський суд першої інстанції виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за якими зясував, що акт приймання виконаних позивачем робіт за травень 2008 року фактично був сформований сторонами 30 травня 2008 року.

Пунктом 3.2. Договору обумовлено, що кінцевий розрахунок проводиться відповідачем не пізніше 15 календарних днів після підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт.

Зважаючи на ці обставини господарський суд обґрунтовано встановив, що кінцевий строк оплати за виконані роботи становить 14.06.2008 р.

Наявні у справі банківські виписки свідчать про надходження на поточний рахунок позивача коштів в сумі 61745,20 грн. від відповідача за ремонтно-будівельні роботи ВСЦ згідно акту б/н від 30.05.2008 р. (аркуші справи 53-55), а отже підтверджують часткову оплату відповідачем вартості виконаних позивачем робіт. Заборгованість за вказаним актом складає 21678,80 грн., сума якої відповідачем не спростована жодними документальними доказами.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, а згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши заявлені позивачем вимоги та проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача 21678,80 грн. заборгованості, оскільки зазначені позивачем доводи та надані на їх підтвердження документальні матеріали не спростовані відповідачем в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обовязок доказування законодавчо покладений на сторони.

Колегія суддів також вважає, що при розгляді справи по суті господарським судом цілком обґрунтовано відмовлено в задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності. Цих висновків суд дійшов виходячи з того, що в акті виконаних підрядних робіт не міститься жодного посилання на те, що він був підписаний між сторонами 05.05.2008р., а лише була зазначена підстава його складання: «договірна ціна за станом на 05 травня 2008 р.». Також , із положень статті 264 Цивільного кодексу України випливає, що перебіг строку позовної давності може перериватись в зв'язку із вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Враховуючи ці обставини, а також те, що відповідач частково сплатив вартість робіт за спірним актом, тому твердження відповідача про сплив строку позовної давності не знайшли свого підтвердження.

Твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях, не доведені жодним належним доказом, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі зясовані та правильно оцінені обставини у справі.

За таких обставин, враховуючи положення частини 2 статті 129 Конституції України, за якими основними засадами судочинства є, зокрема, законність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, судова колегія дійшла висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а оскаржуваного ним рішення господарського суду Харківської області від 11.08.2011р. у справі № 5023/4194/11 - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.08.2011 р. у справі № 5023/4194/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 20 жовтня 2011 року.