Постанова № 18761743, 18.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2011 р. Справа № 5023/3741/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача – Блошко В.М. (директор)

відповідача - Старжинська О.О. (дов. № 9/1-2027 від 15.09.2011 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (вх. № 3741 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 01.08.11 р. у справі № 5023/3741/11

за позовом Дослідного сільськогосподарського підприємства "БВ" у формі ТОВ, м. Харків

до Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області

про стягнення 50 004,26 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Дослідне сільськогосподарське підприємство "БВ" ТОВ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви про зміну предмету позову та заяви про збільшення позовних вимог, просив зобов’язати відповідача, Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109, зарахувати господарське зобов'язання перед позивачем по договору № 46 від 01.06.2009 р. зустрічною однорідною вимогою помилково перераховані кошти в сумі 114810,00 грн. платіжними дорученнями за № 400 від 11.07.2009 р. - 79810,00 грн., та за № 346 від 18.06.2009 р. - 35000,00 грн. станом на 09.06.2011 року, а також - стягнути з відповідача на свою користь штраф у розмірі 1% від суми недоплати за кожен прострочений день в розмірі 11657,72 грн., інфляційні на суму 31802,37 грн., три проценти річних в розмірі 6544,17 грн., всього - 50004,26 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.08.2011 р. по справі № 5023/3741/11 ( суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 11657,72 грн., інфляційні у розмірі 22036,19 грн., 3% річних у розмірі 6544,17 грн., 402,38 грн. державного мита та 190,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь державного бюджету України 85,00 грн. державного мита.

Відповідач з даним рішенням господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2011 р. по справі № 5023/3741/11 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає про те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції не враховано, що зарахування зустрічних однорідних вимог фактично відбулося ще у 2009 році та пройшло по податкових звітах обох підприємств; листом № 9/1-935 від 04.05.11 р. Підприємством Дергачівської виправної колонії № 109 вже було надано згоду на зарахування суми 114810,00 грн., перерахованої платіжним дорученням № 346 від 18.06.2009 р. в сумі 35000,00 грн. та платіжним дорученням № 400 від 11.07.2009 р. в сумі 79810,00 грн., вказане також підтверджується листом № 9/1-1132 від 03.06.11р., а позивач своєю заявою № 5 від 08.06.11 р. лише підтвердив свою згоду на таке зарахування. Також зазначає про відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами був укладений договір № 46 від 01.06.2009 р. (надалі - договір). Відповідно до умов якого позивач передає відповідачу озиму пшеницю (4 класу) в кількості 89 т по ціні 1290,00 грн./т.

Відповідно до п.1.3. договору оплата за поставлену озиму пшеницю проводиться шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача у вигляді передплати або оплати по факту поставки, але не пізніше 15.07.2009 р.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору № 46 від 01.06.2009 р. позивачем було передано відповідачу озиму пшеницю (4 класу) в кількості 89,00 т. на суму 114810,00 грн. про свідчить накладна № 1/09 від 12.07.2009 р.

Однак, в строк до 15.07.2009 р. відповідач оплату поставленої пшениці на підставі договору № 46 від 01.06.2009 р. не провів.

В той же час, позивач звертаючись до господарського суду зазначив про те, що відповідачем платіжним дорученням № 346 від 18.06.09 р. було перераховано позивачу 35000,00 грн., а також платіжним дорученням № 400 від 11.07.09 р. –79810,00 грн. з призначенням платежу: за озиму пшеницю згідно договору б/н від 10.06.09 р., вказане також підтверджується матеріалами справи (аркуш справи 16,17).

Як зазначив позивач, оскільки договору б/н від 10.06.09 р. не існує, а між сторонами по справі були укладені інші договори, за якими у відповідача обчислювалась заборгованість, зазначені грошові кошти в розмірі 114810,00 грн. були зараховані позивачем в порядку ст. 601 ЦК України в часткове погашення заборгованості по іншим договорам згідно заяви № 3 від 29.03.11р.

Однак, враховуючи, що відповідач не надав згоди на зарахування заявою позивача № 3 від 29.03.11 р. господарського зобов’язання зустрічною однорідною вимогою та наполягав на зарахуванні перерахованих за платіжними дорученнями № 346 від 18.06.09 р., № 400 від 11.07.09 р. грошових коштів в розмірі 114810,00 грн. в рахунок боргу за договором № 46 від 01.06.2009 р., позивач звернувся до господарського суду з заявою про зміну предмету позовних вимог, в якій просив суд зобов’язати відповідача зарахувати господарське зобов’язання перед позивачем по договору № 46 від 01.06.2009р. зустрічною однорідною вимогою помилково перерахованими коштами в сумі 114810,00 грн. платіжними дорученнями № 346 від 18.06.09 р., № 400 від 11.07.09 р.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині суд першої інстанції послався на те, що залік вказаних сум між сторонами не відбувся в зв’язку з відсутністю згоди відповідача та наявністю заперечень сторін.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов’язання відповідача зарахувати господарське зобов’язання перед позивачем по договору № 46 від 01.06.2009р. зустрічною однорідною вимогою помилково перерахованими коштами в сумі 114810,00 грн. платіжними дорученнями № 346 від 18.06.09 р., № 400 від 11.07.09 р.

Однак, суд помилково послався на відсутність згоди відповідача на даний залік.

Так, матеріали справи свідчать про те, що листом № 9/1-935 від 04.05.11 р. (аркуш справи 18) Підприємством Дергачівської виправної колонії № 109 було надано згоду на зарахування суми 114810,00 грн., перерахованої платіжними дорученнями № 346 від 18.06.09 р., № 400 від 11.07.09 р. в рахунок зобов’язання за договором № 46 від 01.06.09 р., що підтверджено листом № 9/1-1132 від 03.06.11 р. (аркуш справи 19).

В доповненнях позовних вимог (аркуш справи 26) позивач заявив свою згоду на таке зарахування станом на 09.06.2011 р. Вказане також підтверджується заявою № 5 від 08.06.11р., яка була направлена позивачем на адресу відповідача (аркуш справи 28).

До того ж, виходячи зі змісту ст. 601 Цивільного кодексу України, зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін. Тобто наявність згоди сторони на таке зарахування законом не передбачена.

Слід зазначити, що за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

В даному випадку права позивача не порушені, оскільки сторони узгодили питання щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, в зв’язку з чим звернення позивача з позовом до господарського суду про зобов’язання відповідача зарахувати господарське зобов’язання перед позивачем по договору № 46 від 01.06.2009р. зустрічною однорідною вимогою помилково перерахованими коштами в сумі 114810,00 грн. платіжними дорученнями № 346 від 18.06.09 р., № 400 від 11.07.09 р. не відповідає способу захисту прав, передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині.

Звертаючись до господарського суду, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь штраф у розмірі 1% від суми недоплати за кожен прострочений день в розмірі 11657,72 грн., інфляційні на суму 31802,37 грн., три проценти річних в розмірі 6544,17 грн., всього - 50004,26 грн.

Колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав для стягнення інфляційних та річних, оскільки передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 1.3 договору оплата за поставлену озиму пшеницю проводиться шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача грошових коштів не пізніше 15.07.2009 р. В той же час матеріали справи свідчать про те, що грошові кошти в розмірі 114810,00 грн. були перераховані відповідачем платіжними дорученнями № 346 від 18.06.09 р., № 400 від 11.07.09 р. Факт їх отримання позивачем також не заперечується. Таким чином, грошові кошти в розмірі 114810,00 грн. були перераховані позивачу своєчасно, а віднесення позивачем за своєю ініціативою вказаних грошових коштів в рахунок інших договірних зобов’язань не свідчить про прострочення відповідачем грошового зобов’язання за договором № 46 від 01.06.2009 р., оскільки сторони дійшли згоди, що перераховані відповідачем платежі від 18.06.09 р. та від 11.07.09 р. були здійснені в рахунок зобов’язання за договором № 46 від 01.06.2009 р. На підставі викладеного колегія суддів визнає необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 31802,37 грн., трьох процентів річних в розмірі 6544,17 грн. та штрафу в розмірі 1% від суми недоплати за кожен прострочений день в розмірі 11657,72 грн.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на сплив строку позовної давності в частині стягнення штрафу з урахуванням передбаченого ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України скороченого терміну позовної давності в один рік, колегія суддів вважає недоречним, оскільки позовна давність застосовується судом при наявності факту порушення права особи, яка звертається за захистом своїх законних прав та інтересів, але в даному випадку права позивача не порушені, а грошові кошти були перераховані відповідачем своєчасно.

Враховуючи викладене, висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних в сумі 22036,19 грн., трьох процентів річних в розмірі 6544,17 грн. та штрафу в розмірі 1% від суми недоплати за кожен прострочений день в розмірі 11657,72 грн. не ґрунтується на матеріальному законі, а тому оскаржуване рішення в цій частині підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача вказаних сум.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.08.2011 р. по справі № 5023/3741/11 про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 22036,19 грн., трьох процентів річних в розмірі 6544,17 грн. та штрафу в розмірі 11657,72 грн. скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Дослідного сільськогосподарського підприємства "БВ" товариства з обмеженою відповідальністю (юридична адреса: 61177, м. Харків, вул. Юннатів, 1, кв. 114; фактична адреса: м. Харків, вул. К. Основ'яненко, 7; код ЄДРПОУ 32277921; р/р 26003190238 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805) на користь Підприємства Дергачівської виправної колонії № 109 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (62351, Харківська область, Дергачівський район, с. Дворічний Кут, код ЄДРПОУ 08680945, р/р 26001212468 в філії № 6 Банка "Грант", МФО 350459) витрати по сплаті державного мита в сумі 202,00 грн. за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 17 жовтня 2011 року