Рішення № 18761189, 18.10.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2011 р. Справа № 5023/7030/11

вх. № 7030/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В.

при секретарі судовогозасідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 19/18 від 04.01.2011 р.;

відповідача- не з"явився;

3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава; 3-я особа <Текст >

до Міжнародної громадської організації "Міжнародний конгрес захисту прав та свобод людини "Світ", м. Харків; 3-я особа <Текст >

про стягнення 2245,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго", звернувся до суду з позовною заявою (вих.№19/158 від 18.07.11), в якій просить суд стягнути з відповідача, Міжнародної громадської організації "Міжнародний конгрес захисту прав та свобод людини "Світ", грошові кошти у розмірі 2245,64 грн., державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В обгрунтування позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем зобов"язань за договором № 3125 на відпуск теплової енергії від 01.12.2010 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.08.2011 р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.09.2011 р.

05.09.2011р. позивач надав до канцелярії суду супровідним листом (вих.№19/2303 від 02.09.2011р.) документи, на виконання п.4 ухвали господарського суду Харківської області від 22.08.2011 р.

Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Ухвалами господарського суду Харківської області 05 вересня 2011 року та 27 вересня 2011 року було відкладено розгляд справи на інший день.

04 жовтня 2011 року позивач надав лист № 19/7030 від 30.09.2011 р., в якому зазначив, що відповідно до п. 16 договору споживач зобов"язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа звітного місяця, проте заборгованість за відпущену теплову енергію споживачем так і не проведена.

18.10.20011 р. представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, причину неявки не повідомив, відзив на позов та витребуваних судом документів не надав.

Судом встановлено, що з адреси відповідача до господарського суду Харківської області повернулись ухвали суду від 27.09.2011 р. та від 22.08.2011 р. з відміткою:"за закінченням терміну зберігання".

Судом перевірено юридичну адресу відповідача, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців станом на 07 вересня 2007 року юридична адреса відповідача - 61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 36, саме на вказану адресу судом було направлено процесуальні документи відповідачеві.

Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

01 грудня 2010 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава та Міжнародною громадською організацією "Міжнародний конгрес захисту прав та свобод людини "Світ", м. Харків був укладений договір № 3125 (далі - договір), у відповідності до умов якого теплопостачальна організація бере на себе постачання теплової енергії у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень споживача до межі розподілу будівлі по вул. Леніна, 54 а в м. Карлівка, а відповідач, в свою чергу, оплачує її.

Пунктом 10 договору визначено, що оплата за опалення стягується на підставі тарифів, установлених уповноваженим органом.

Згідно ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про теплопостачання" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання зокрема належить встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

Рішенням Полтавської обласної ради двадцятої позачергової сесії п'ятого скликання від 27 березня 2009 року «Про коригування тарифів на послуги централізованого опалення та постачання гарячої води» затверджені тарифи на послуги централізованого опалення та постачання гарячої води, що надаються підприємством для трьох груп споживачів:

I група - населення, що мешкає в житлових будинках та інших жилих приміщеннях незалежно від форм власності будинків та приміщень;

II група - бюджетні організації та установи;

III група - всі інші споживачі, крім споживачів першої та другої групи. Вказаним вище рішенням Полтавської обласної ради затверджені тарифи на послуги централізованого опалення та постачання гарячої води, що надаються підприємством для третьої групи споживачів у розмірі 12,08 грн. з урахуванням податку на додану вартість за І м" загальної площі в місяць на протязі опалювального періоду. Отже, оплата за опалення проводиться в розмірі 12,08 грн. за 1 кв.м. загальної площі для споживачів 3 групи.

Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За п. 16 договору споживач зобов'язується проводити оплату у строк 30 числа звітного місяця.

За період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року за послуги теплопостачання нараховано до сплати 1096,55 грн. Однак за вказаний період відповідачем не проведено жодної оплати, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в сумі 1096,55 грн. Доказів на підтвердження оплати боргу за спірний період відповідач суду не надав.

Своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги ст. 526 ЦК України, в якій зазначено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. За таких підстав, суд визнає вимогу позивача про стягнення 1096,55 грн. боргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Оскільки згідно зі ст.599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 43,36 грн. нарахованих за період з березня 2011 р. по червень 2011 р. та 3% річних в сумі 9,18 грн. нарахованих за період з 01.04.11 р. по 11.07.11 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що згідно з п. 17 договору зобовязання відповідача забезпечуються нарахуванням пені у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, але не більше 100% боргу. Позивач надав розрахунок пені, відповідно до якого сума пені складає 1096,55 грн.

Судом встановлено, що позивач у розрахунках пені здійснив помилки.

Господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 47,50 грн. пені підлягає задоволенню, як правомірна та обгрунтована. В решті позовної вимоги про стягнення з відповідача 1049,05 пені слід відмовити як зайво нарахованої.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст.1, 12, 47, 49, 82-84 ГПК України, -

<Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Міжнародної громадської організації "Міжнародний конгрес захисту прав та свобод людини "Світ" (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 36, код ЄДРПОУ 36371637) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а, р/р № 260007148 в АК "Полтава- банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 03338030) 1096,55 грн. боргу, інфляційних в сумі 43,36 грн., 3% річних в сумі 9,18 грн., 47,50 грн. пені, 54,35 грн. державного мита та 125,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 1049,05 пені відмовити.

Суддя (підпис< Текст >Смірнова О.В.

Повний текст Рішення складено 21 жовтня 2011 року.