Рішення № 18761170, 18.10.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2011 р. Справа № 5023/7494/11

вх. № 7494/11

Суддя господарського суду Смірнова О.В.

при секретарі судовогозасідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 21.02.11 року;

відповідача - не з"явився; 3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків 3-я особа <Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 28534, 55 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб", м. Харків, 25528,16 грн. основного боргу, 1962,18 грн. пені, 664, 43 грн. інфляційних витрат, 379,78 грн. 3% річних та судових витрат, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору поставки № 11 від 01.01.2009 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 вересня 2011 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 27 вересня 2011 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 вересня 2011 року було відкладено розгляд справи на 18 жовтня 2011 року.

11.10.11 р. через канцелярію суду позивач надав пояснення та уточнений розрахунок інфляційних витрат, відповідно до якого інфляційні витрати складають 800,17 грн..

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, тощо.

Перевіривши додержання позивачем вимог чинного процесуального законодавства стосовно порядку збільшення позовних вимог, суд не приймає додаткові позовні вимоги до розгляду по суті, оскільки вони не оплачені державним митом пропорційно сумі, на яку збільшені.

У відповідності до ч. 1 ст. 56 ГПК України, позивач, прокурор чи його заступник зобов"язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.

Пунктом 14 Інформаційного листа ВГС від 12.03.2009 р. № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 р. щодо застосування норм ГПК України" передбачено, що з огляду на визначені законом засади рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності (відповідно до ст. 4 ГПК України) господарський суд повинен вживати заходів до того, щоб усі учасники судового процесу одержали можливість ознайомитися з відповідними заявами (клопотаннями), повідомити свої доводи та можливі заперечення щодо них і за необхідності подати суду додаткові докази.

З наданого позивачем уточнення розрахунку інфляційних від 27.09.11 р. про збільшення позовних вимог не вбачається доказів направлення заявником на адресу відповідача її копії з доданими документами, на підставі чого дана заява не може бути прийнята судом до розгляду.

18.10.11 р. представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги.

18 жовтня 2011 року представник відповідача у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

01 січня 2009 року між Фізичною особа-підприємцем ОСОБА_2, м. Харків, (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промснаб", м. Харків, (відповідач) був укладений договір № 11 (далі - договір), у відповідності до умов якого позивач зобов"язався передати у власність відповідача продукти харчування, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити їх на умовах цього договору. Пунктом 5.1 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем на протязі 21 календарного дня з моменту отримання товару.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 55528,16 грн., що підтверджується видатковими накладними, доданими до позовної заяви, які підписані обома сторонами та скріплені печатками сторін.

У вказаних накладних зазначений договір № 11 від 01.01.09 р., що свідчить про те, що товар поставлявся саме на виконання цього договору.

Як було вищезазначено, сторони узгодили порядок оплати - на протязі 21 календарного дня з моменту отримання товару.

Відповідачем було частково оплачено товар на загальну суму 30000 грн., що підтверджується довідкою № 1811 134-116 від 04.05.2011 р. про внесення вказаних грошових коштів готівкою.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач направив на адресу позивача гарантійний лист, в якому зазначив, що прострочена заборгованість складає 25528,14 грн. та буде оплачена до 20 квітня 2011 року.

Також матеріали справи свідчать про те, що між сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 26.08.2011 р. складає 25528,16 грн.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо оплати товару, у відповідача виникла заборгованість у сумі 25528,16 грн., що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 25528,16 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В розумінні ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 664,43 грн. та 3% річних у сумі 379,78 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що якщо узгоджений в специфікації або замовлений відповідачем товар не буде оплачений відповідачем в строк, вказаний в п. 5.1 цього договору, відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент невиконання зобов"язань, від вартості неоплаченої суми за кожен день прострочки оплати в рамках строку позовної давності, передбаченого ст. 258 ГК України.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 1962,18 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, розрахунок пені перевірено судом, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд, - <Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промснаб" (61002, м. Харків, вул. Бажанова, 21/23, код 24124416, р/р № 260013307 у ВАТ "Мегабанк", м. Харків, МФО 351629) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, р/р № НОМЕР_2 у ХФ АКИБ "Укрсиббанку", МФО 351641) 25528,16 грн. основного боргу, 1962,18 грн. пені, 664, 43 грн. інфляційних витрат, 379,78 грн. 3% річних, 285,34 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Смірнова О.В.

Повний текст рішення складено 21 жовтня 2011 року.