Рішення № 18761030, 12.10.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2011 р. Справа № 5023/7172/11

вх. № 7172/11

Суддя господарського суду Прохоров С.А.

при секретарі судовогозасідання Рудяк Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився.

відповідача - ОСОБА_1., за дорученням. 3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Публічного АТ "Укртелеком" в о. Донецької філії ПАТ "Укртелеком", м. Донецьк 3-я особа <Текст >

до ВЧ № А 1451 МОУ, м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення коштів у розмірі 5773,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога Публічного АТ "Укртелеком" в о. Донецької філії ПАТ "Укртелеком" про стягнення з ВЧ № А 1451 МОУ суми заборгованості у розмірі 5472,87 грн., 3% річних в сумі 49,84 грн. та пені в сумі 250,37 грн.

Представник позивача в призначене судове засідання не зявився, витребуваних судом документів не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечує посилаючись на те, що ВЧ № А 1451 є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат.

Справа розглядається на підставі статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

20 червня 2010 року, між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди №14-902-821, відповідно до п. 1.1. якого позивач (орендодавець) передає, а відповідач (орендар) бере у строкове платне користування частину приміщення, розташоване в м. Маріуполь на 3-му поверсі 4-поверхового будинку №85 по пр. Леніна, загальною площею 1,0 кв.м. виробничого приміщення, із них 1,0 кв.м спеціалізованого технологічного приміщення для розміщення системи ущільнення П-303.

Факт передачі майна відповідачу в оренду підтверджується актом прийому-передачі орендованого майна, підписаного сторонами 01 січня 2010 року.

Пунктом 3.1. договору оренди передбачено, що орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і перераховується орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються позивачем не пізніше 17 числа місяця, що настає за розрахунковим. Датою початку оплати вважається дата приймання-передачі майна, що вказана в додатку 1 (акт приймання-передачі майна від 01.01.2010 року).

Відповідно до п. 3.2. договору оренди розмір орендної плати за перший (базовий) місяць оренди майна, у відповідності до фіксованого розміру місячної орендної плати, становить 431,69 грн. з ПДВ.

Згідно п.3.2.1. договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції.

Пункт 3.4. договору передбачає, що відповідач оплачує витрати на утримання майна окремо в строк, зазначений у п.3.1. договору, згідно з розрахунками позивача, пропорційно орендованої площі. У разі неможливості визначення суми компенсації витрат на утримання майна, експлуатаційні витрати можуть нараховуватись в розмірі 25% від суми орендної плати.

Відповідно до п. 3.5 договору, орендар відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку позивача в термін, зазначений у п.3.1. договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Орендодавцем належним чином виконано свої зобовязання по договору, проте, Орендар (відповідач) порушив умови Договору щодо своєчасного та у повному обсязі внесення позивачу плати за оренду приміщення, відшкодування експлуатаційних та комунальних витрат, на виставлені рахунки не відреагував, заборгованість не сплатив внаслідок чого, у відповідача за період з листопада 2010 року по червень 2011 року, виникла заборгованість в сумі 5472,87 грн.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості з орендної плати та експлуатаційних витрат в сумі 5472,87 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 5472,87 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 8.2 Договору оренди сторонами встановлено відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки.

За прострочення внесення орендної плати позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 250,37 грн.

Розглянувши позовну вимогу в частині стягнення пені, суд дійшов висновку, що данна вимога підлягає частковому задоволенню, оскільки відповідач по справі є неприбутковою установою та утримається за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету, а тому враховуючи те, що відповідно до ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд вважає за можливе зменшити розмір стягнення пені на 90%, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити частково у розмірі 25,03 грн., в іншій частині стягнення пені в сумі 225,34 грн. відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за прострочення відповідачем зобов'язання по договору оренди нараховано 3% річних в розмірі 49,84 грн., який підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 625 ЦК України, ст.22, 33, 43, 44 - 49, 75, 82-85 ГПК України,- <Текст >

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А1451 (61018, м. Харків, вул. Дерев'янко, б. 3, код ЄДРПОУ 08208941, п/р 35214016000423 в УДК у Харківській області, м. Харків, МФО 851011) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” Донецька філія Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” (83001, м. Донецьк, пр. Комсомольський, 22, р/р 260011298 в ДОД Райфайзен банк “Аваль”м. Донецька, МФО 335076, код ЗКПО 01183764) 5472,87 грн. основного боргу, 25,03 грн. пені, 49,84 3% річних; 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 225,34 грн. відмовити.

Суддя (підпис< Текст >Прохоров С.А.

повний текст рішення підписано судом 17.10.2011 року