Рішення № 18760915, 12.10.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2011 р. Справа № 5023/7051/11

вх. № 7051/11

Суддя господарського суду Буракова А.М.

при секретарі судовогозасідання Чепак А.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за дов. від 30.09.2011 року,

3-ї особи <Текст >відповідача - ОСОБА_2 за дов. від 29.12.2010 року, 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехноГранд", м. Суми 3-я особа <Текст >

до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТехноГранд", м. Суми (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків про стягнення помилково перерахованих коштів в розмірі 165281,00 грн., перерахованих платіжним дорученням №1869 від 07.06.2011 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.08.2011 року було прийнято заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 19.09.2011 року о 11:00 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.09.2011 року розгляд справи було відкладено на 03.10.2011 року о 11:00 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.10.2011 року розгляд справи було відкладено на 12.10.2011 року о 11:15 годині.

До господарського суду Харківської області 12.10.2011 року від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.19619) та про ознайомлення з матеріалами справи (вх.19607).

Представник позивача у судове засідання з"явився, проте, жодних пояснень по суті справи не надав, вимоги ухвали суду не виконав, у судовому засіданні на наданому клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи наполягає.

Представник відповідача у судовому засіданні проти клопотання про відкладення розгляду справи заперечує.

У судовому засідання була оголошена перерва для надання можливості представнику позивача ознайомитись з матеріалами справи до 12.10.2011 року до 12:00 години.

Після перерви продовжився розгляд справи, проте представник позивача жодних пояснень не надав.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Надав пояснення по суті справи.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів, достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, розгляд справи неодноразово відкладався для надання можливості усім учасникам судового процесу ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Суд зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав і людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Крім того, суд зазначає, що згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони самостійно несуть ризик недостатності поданих ними доказів.

Враховуючи викладене, суд вважає клопотання позивача щодо відкладення розгляду справи необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Крім того, суд зауважує, що розгляд справи триває з 18 серпня 2011 року, тобто строк розгляду справи закінчується, клопотання на продовження строку розгляду справи сторонами не надано.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Платіжним дорученням № 1869 від 07.06.2011р. з рахунку Платника - ТОВ «Техногранд» № 26008311059 в Сумському обласному управлінні Ощадбанку на рахунок Одержувача - АТ «УкрСиббанк» № 3739911318241 були перераховані кошти в сумі 165 281,00 гривень.

Як зазначає позивач, у свіїй позовній заяві, зазначений платіж мав бути здійснений позивачем на користь ТОВ «Єврокар» на виконання договору поставки № 41 від 31.12.2010 року та на підставі виставленого рахунку. Крім того, зазначено, що між позивачем та відповідачем не існує домовленості чи угоди щодо купівлі автомобілів. Тому, вважає позивач у відповідача відсутні будь-які підставі для того, щоб відповідний платіж здійснити на його користь.

Проте, як свідчать матеріали справи, вище вказаний номер рахунку зазначений в пункті 1.2.2. Кредитного договору № 0011318241000 від 20 березня 2008 року укладеного між Позивачем та Відповідачем для повернення кредитних коштів.(Кредитний договір).

Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків встановлені Постановою Правління Національного Банку України № 22 від 21.01.2004р. (Інструкція).

Відповідно до глави 1 Інструкції, платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача.

Згідно з п.1.8. Інструкції, Платники та стягувані оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок яких визначаються даною Інструкцією. Тким чином, платіжне доручення № 1869 від 07.06.2011р. відповідає формі встановленій чинним законодавством України.

Порядок безготівкових розрахунків в Україні в національній валюті регламентовано Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ від 21 січня 2004 р. N 22 (Інструкція).

Згідно з п.2.31. - п.2.32. Інструкції, банк отримувача зобов'язаний зарахувати на рахунки своїх клієнтів кошти, що надійшли за електронними розрахунковими документами протягом операційного дня, у день їх отримання, якщо під час проведення контролю за реквізитами цих документів, що здійснюється відповідно до цієї глави, не виявлено розбіжностей. Банк отримувача зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку отримувача і його коду (номера), що зазначені в електронному розрахунковому документі і зараховувати кошти на рахунок отримувача, лише якщо вони збігаються. У разі їх невідповідності, банк має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів (у які враховується і день надходження до банку отримувача електронного розрахункового документа) для встановлення належного отримувача цих коштів, яку зараховує на рахунок "Кредитові суми до з'ясування". Банк має забезпечити зберігання належним чином оформленого засвідченого підписом відповідального виконавця чи електронним цифровим підписом паперової копії електронного розрахункового документа чи електронного розрахункового документа. Для встановлення належного отримувача, банк отримувача зобов'язаний надіслати банку платника запит щодо уточнення номера рахунку та/або коду (номера) отримувача. Обмін запитами щодо уточнення цих реквізитів та відповідями здійснюється засобами платіжної системи в захищеному вигляді за допомогою окремих типів електронних документів, формати та правила заповнення яких визначаються цією платіжною системою. У разі надання банком платника уточнених даних щодо номера рахунку та/або коду (номера) отримувача з метою зарахування коштів на його рахунок, банк отримувача оформляє меморіальний ордер на підставі електронного розрахункового документа та уточнених даних банку платника щодо номера рахунку та/або коду (номера) отримувача. У реквізиті "Призначення платежу" меморіального ордера банк отримувача зазначає номер і дату електронного розрахункового документа та повторює текст реквізиту "Призначення платежу" цього документа. Документ про уточнені дані щодо номера рахунку та/або коду (номера) отримувача зберігається разом із паперовою копією електронного розрахункового документа або в електронній формі.

Відповідно до п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою НБУ від 21 січня 2004 р. N 22 (далі -Інструкція): "Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками ".

Як зазначає відповідач та не спростовано позивачем, Банком отримувачем - АТ «УкрСиббанк» були перевірені реквізити платіжного доручення № 1869 від 07.06.2011р. встановлені п.2.31 Інструкції та кошти були зараховані на рахунок зазначений в даному платіжному дорученні протягом операційного дня. Що підтверджується випискою по кредитному рахунку Позичальника ТОВ «Техногранд» № 0011318241000.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також відповідальність суб'єктів переказу встановлено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (надалі Закон). Пунктом 33.2. ст. 33 Закону встановлено, що платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ. Дана норма Закону, також знайшла своє відображення в Інструкції. Так, відповідно до глави другої Інструкції, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку. Пунктом 2.4. Інструкції передбачено, що банки перевіряють відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів вимогам додатка 8 до цієї Інструкції:

Банк платника перевіряє заповнення таких реквізитів : «Платник», «Код платника», «Рахунок платника», «Банк платника», «Код банку платника», а також' «М.П.» та «Підписи платника» (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення); Банк отримувача перевіряє заповнення таких реквізитів: «Отримувач», «Код отримувача», «Рахунок отримувача», «Банк отримувача», «Код банку отримувача», а також «М.П.» та «Підписи платника» (якщо згідно з формою документа вимагається їх заповнення).

Статтею 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що при виконанні розрахункової операції банк зобов'язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документа.

Постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004р. № 280 затверджений план рахунків бухгалтерського обліку банків України в якому рахунки бухгалтерського обліку розподілені на класи. До класу 2 віднесені рахунки пов'язані з операціями клієнтів, до символу 26 плану рахунків віднесені кошти клієнтів банку, номер балансового рахунку 2600 - кошти на вимогу суб'єктів господарювання, тобто якби дійсно платник коштів ТОВ «ТехноГранд» мав на меті перерахувати кошти іншому господарюючому суб'єкту, то у отримувача даних коштів номер балансового рахунку був би 2600. В даному випадку кошти були перераховані на рахунок № 3739911318241 який є рахунком для погашення кредитної заборгованості ТОВ «Техногранд» на підставі пункту 1.2.2. кредитного договору.

В позовній заяві Позивач, вказує, що платіж мав бути здійснений на користь ТОВ «Єврокар» на виконання договору поставки № 41 від 31.12.2010р. на підставі виставленого рахунку. Розділом 3 Договору поставки № 41 від 31.12.2010р. зазначено, що в день надання Постачальником рахунку на оплату частини вартості товару, Покупець зобов'язується перерахувати на поточний рахунок Постачальника суму грошових коштів, вказаних в такому рахунку. В рахунку-фактурі № ЕС - 0004097 від 07.06.2011р. чітко зазначені реквізити Постачальника на які необхідно перерахувати кошти: Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврокар», код ЄДРПОУ 32384621, рахунок № 26002029242200. Отже, Платник, чітко знав реквізити Постачальника, які зазначені в Договорі поставки і виставлених рахунках.

Виходячи з найменування одержувача - АТ «УкрСиббанк», коду одержувача -09807750, банку одержувача - АТ «УкрСиббанк», коду банку - 351005 та номеру рахунку 3739911318241 не можна вести мову про неправильність зазначення одержувача платежу та номеру рахунку, так як не можна помилитися в зазначенні трьох реквізитів платіжного доручення.

ТОВ «ТехноГранд» (Позивач) має перед банком не виконані зобов'язання по погашенню простроченої заборгованості по кредитному договору № 11318241000 від 20 березня 2008 року. Даний факт підтверджується рішенням господарського суду Сумської областівід 27 грудня 2010 року. Так 27 грудня 2010 року Господарським судом Сумської області ухвалено рішення у справі № 13/166-10 за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до Відповідачів : Товариства з обмеженою відповідальністю «Техногранд», Приватного підприємства «Синтекс», Приватного підприємства «Синтекс V», Товариства з обмеженою відповідальністю «СМ Інтеравто», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Мотор» яким стягнуто в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техногранд», Приватного підприємства «Синтекс», Приватного підприємства «Синтекс V», Товариства з обмеженою відповідальністю «СМ Інтеравто», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Мотор» 560 000, грн. боргу за кредитом, 168 933, 36 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 10 608, 89 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 13 640,35 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом, 5 000, 00 грн. штрафу за порушення зобов'язань, 7 581, 82 грн. витрат держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Таким чином, кошти, які були перераховані Платником - ТОВ «ТехноГранд», Одержувачу - АТ «УкрСиббанк» № 3739911318241 були зараховані в погашення існуючої заборгованості за кредитним договором на виконання рішення господарського суду Сумської області, але не на користь Банку.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Стаття 1212 дає визначення безпідставного набуття, збереження майна (безпідставного збагачення) і встановлює умови його виникнення. Зобовязання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: по-перше, щоб мало місце набуття або зберігання майна. Мається на увазі збільшення вартості власного майна набувача, приєднання до нього нових цінностей або збереження того майна, яке за всіма законними підставами неминуче повинно було вийти із складу його майна. Набувачем в даному випадку є отримувач коштів - АТ «УкрСиббанк», але отримані кошти ніяк не можна розцінювати як збільшення вартості власного майна набувача, так як перераховані кошти були зараховані в погашення існуючої заборгованості за кредитним договором платника таких коштів. по-друге, щоб набуття або зберігання було здійснено за рахунок іншої особи. Набуття коштів не було здійснено за рахунок іншої особи, банк лише виконав платіжне доручення клієнта, зарахувавши кошти відповідно до волевиявлення останнього. по-третє, щоб були відсутні правові підстави для набуття або зберігання майна. Правовими підставами для виконання доручення клієнта було оформлене платіжне доручення з ініціюванням переказу коштів, а у відповідності до ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів.

Виходячи із вищевикладеного, жодна із трьох умов не підпадає під поняття безпідставно набутого майна.

Пунктом 1.23. ст.1 Закону визначене поняття неналежного отримувача, так, неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. Сума коштів по платіжному дорученню № 1869 від 07.06.2011р. була зарахована на рахунок отримувача коштів, який визначений платником та зазначений ним же. Як встановлено ст. 33 Закону та п.1.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ несе платник, банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення.

Також, як зазначає позивач, у відповідності до п.3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Відповідно до ст.1 Закону України від 05.04.2001 р. № 2346-ІП "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Відповідно до п. 1.4Інструкції, помилкове зарахування коштів це зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.

Згідно з п.2.35 Інструкції, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк, повернення їх здійснюється в судовому порядку. Банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів.

Згідно п. 1.23 Закону та п. 1.4 Інструкції, неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій Формі.

Порядок повернення коштів, зарахованих на рахунок неналежного отримувача з вини банку, регламентований п.п.2.36, 2.37. Інструкції.

Так, згідно з п.2.36. Інструкції, якщо з вини банку кошти зараховані на рахунок неналежного отримувача, то банк зобов'язаний одразу після виявлення своєї помилки перерахувати ці кошти на рахунок отримувача, якому вони призначалися, але внаслідок помилки банку не були зараховані. У разі невиконання банком цієї вимоги отримувач, якому призначалися кошти, має право в порядку, установленому законодавством України, вимагати від банку-порушника сплати пені в розмірі, визначеному законодавством України. Суму цих коштів банк відображає за рахунками дебіторської заборгованості до часу її відшкодування неналежним отримувачем. Одночасно банк, який помилково переказав кошти, зобов'язаний негайно надіслати повідомлення неналежному отримувачу (безпосередньо або через банк, що обслуговує цього отримувача) про здійснення йому помилкового переказу та повернути зазначену суму протягом трьох робочих днів з дати надходження такого повідомлення. Форма повідомлення про помилковий переказ, яке надсилає банк неналежному отримувачу, наведена в додатку 22 до цієї Інструкції".

Як свідчать матеріали справи, від Банку, в якому обслуговується Позивач (АТ «Ощадбанку») не надходили ніякі повідомлення щодо повернення помилкового переказу на адресу АТ «УкрСиббанк».

Відповідності до п.6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві» від 16.03.1995р. № 227/95 підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти. Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, він звернувся до банку- одержувача коштів 15.06.2011 року листом № 30, в якому просили повернути помилково сплачену суму. 12 червня 2011 року сплинув останній термін- 5 день після 7 червня 2011 року (дата оформлення платіжного доручення № 1869) ні Платник ні Одержувач коштів не звернулися до Банку з Листом про повернення неправомірно перерахованих коштів.

Згідно з 2.37 Інструкції, банк, що обслуговує неналежного отримувача, отримавши повідомлення, передає його (у день отримання, але не пізніше наступного робочого дня) отримувачу під підпис або надсилає рекомендованим листом. Переказану неналежним отримувачем згідно з повідомленням суму коштів банк направляє на погашення дебіторської заборгованості. У разі несвоєчасного повернення неналежним отримувачем коштів, банк, що надсилав повідомлення, має право вимагати в установленому законодавством України порядку сплати цим отримувачем пені у визначеному законодавством України розмірі. У разі неповернення коштів неналежним отримувачем добровільно, банк, з вини якого кошти зараховані цьому отримувачу не за призначенням, стягує їх в судовому порядку.

Таким чином, суд зазначає, що перераховані кошти по платіжному дорученню № 1869 від 07.06.2011р. не є помилково зарахованими, так як платником самостійно визначаються напрямки використання коштів, і лише платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що несвоєчасне виконання позивачем своїх зобов"язань перед ТОВ «Єврокар» згідно договору поставки № 41 від 31.12.2010 року, призвело до якихось негативних наслідків (нарахування штрафних санкцій тощо).

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, враховуючи, що позивач не надав суду доказів в обгрунтування позовних вимог, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТехноГранд", м. Суми не обґрунтовані та не підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, тому не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1087, 1088, 1089, 1090, 1091, 1092,1212 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 1, 22, 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п.1.6, 1.15, 1.19, 2.3,2.36,2.37, 3.8, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного Банку України № 22 від 21.01.2004р., 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 47-49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд - <Текст >

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання (вх.19619) про відкладення розгляду справи - відмовити.

В позові відмовити повністю.

Суддя (підпис< Текст >Буракова А.М.

Повний текст рішення по справі 5023/7051/11 складено та підписано 14.10.2011 року.