Рішення № 18760887, 11.10.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2011 р. Справа № 5023/7094/11

вх. № 7094/11

Суддя господарського суду Прохоров С.А.

при секретарі судовогозасідання Рудяк Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., за дов.

відповідача - не з'явився. 3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Державний НДІ організації та механізації шахтного будівництва м. Харків 3-я особа <Текст >

до ПП "Технокомплект", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення коштів у розмірі 30 429,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога Державного НДІ організації та механізації шахтного будівництва про стягнення з ПП "Технокомплект" суми основного боргу у розмірі 27000,00 грн., пені в сумі 1323,00 грн., штрафу в сумі 1890,00 грн., інфляційних в сумі 108,00 грн. та 3% річних в сумі 108,49 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не зявився, витребуваних судом документів не надав, до суду повернулась ухвала про порушення провадження у справі, направлена на адресу відповідача, з відміткою пошти:"за закінченням терміну зберігання".

Як вбачається з наданої позивачем довідки з ЄДРПОУ, ПП "Технокомплект" (відповідач по справі) станом на 05.10.2011 року зареєстровано в ЄДРПОУ як юридична особа та знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Корчагінців, б.13, кв.230, як і зазначено в позовній заяві.

Відповідно до розяснень, викладених Вищим господарським судом у інформаційному листі №01-8/482 від 13.08.2008р. до повноважень господарських судів не віднесено зясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, в зазначеному інформаційному листі викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній”і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в звязку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ТОВ «Аванті Україна» було укладено договір оренди нерухомого майна № 4296-Н від 14.10.2009р., а саме нежитлових приміщень за адресою: м. Харків вул. Отакара Яроша, 18, що знаходяться на балансі Державного науково-дослідного інституту організації і механізації шахтного будівництва (позивач).

Відповідно до п. 5.12 вказаного Договору між балансоутримувачем (позивачем) та ТОВ «Аванті Україна» було укладено договір на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна № 4296-Н/Б від 14.10.2009р.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Аванті Україна" має заборгованість перед позивачем за договором №4296-Н/Б від 14.10.2009р., що склався за відшкодування витрат на утримання будівель, прибудинкових територій та фактично отриманих послуг та складає 95157 грн. 66коп.

Сума заборгованості підтверджується актом звірки розрахунків від 31.05.2011р. підписаним сторонами, а також листом ТОВ «Аванті Україна» № АВ1506-002 від 15.06.2011р., яким сума заборгованості визнана повністю.

Також відповідно до вищевказаного листа ТОВ «Аванті Україна» запропонувало укласти договір переведення боргу зі своїм дебітором, так як у ТОВ «Аванті Україна» відсутні кошти для погашення заборгованості.

21 червня 2011р. між ТОВ «Аванті Україна» (Первісний боржник), позивачем (Кредитор) та ПП «Технокомплект» (Новий боржник) було укладено договір №1 переведення частини боргу на суму 27000 грн.

Відповідно до Договору переведення боргу, Первісний боржник (ТОВ "Аванті Україна") переводить на Нового боржника (ПП "Технокомплект") борг (грошове зобов'язання) у розмірі 27 000,00 грн., а Новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання.

Відповідно до п. 3.1. договору №1 про переведення боргу оплату заборгованості новий боржник (відповідач по справі) мав здійснити в п'ятиденний строк з дня підписання договору сторонами. Однак до цього часу заборгованість в сумі 27000,00 грн. залишена відповідачем не сплаченою.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було направлено на адресу відповідача лист № 02-234 від 28.07.2011р. з вимогою сплатити суму основного боргу. Однак відповідач відповіді не надав, суму боргу не сплатив.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, позивач наданими до матеріалів справи документами довів заборгованість відповідача в частині суми основного боргу у розмірі 27 000,00 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. За таких обставин, позовні вимоги позивача в розмірі 108,49 грн. 3% річних та інфляційних в сумі 108,00 грн. обґрунтовані, відповідають вимогам діючого законодавства та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог позивача в частині стягнення пені в сумі 1323,00 грн. та штрафу в сумі 1890,00 грн., то слід зазначити наступне, що згідно ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Сторонами по справі при укладанні договору про переведення боргу №1 від 21.06.2011 року не було визначено розмір штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, а тому у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1323,00 грн. та штрафу в сумі 1890,00 грн.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 272,16 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 625 ЦК України, ст.22, 33, 43, 44 - 49, 75, 82-85 ГПК України,- <Текст >

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Технокомплект" (61037, м.Харків, вул.Корчагінців, 13, кв. 230, код ЄДРПОУ 32029193) на користь Державного науково-дослідного інституту організації і механізації шахтного будівництва (61045, м.Харків, вул. Отакара Яроша, 18, код 00174131) суму основного боргу у розмірі 27 000,00 грн., 108,49 грн. 3% річних та інфляційних в сумі 108,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 272,16 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення суми пені в розмірі 1323,00 грн., штрафу в сумі 1890,00 грн. та 32,13 грн. державного мита відмовити.

Суддя (підпис< Текст >Прохоров С.А.

повний текст рішення підписано судом 14.10.2011 року