Рішення № 18760866, 12.10.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2011 р. Справа № 5023/6872/11

вх. № 6872/11

Суддя господарського суду Добреля Н.С.

при секретарі судовогозасідання Шевченко А.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1.довіреність №1 від 14.03.2011 року; 3-ї особи <Текст >відповідача - ОСОБА_2 довіреність від 30.08.2011 року; 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Омбілік - Агро", с. Сидоренкове 3-я особа <Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс Заповіт", с. Сидоренкове 3-я особа <Текст >

про витребування майна

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Омбілік - Агро" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просить витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс Заповіт" безпідставно набуте майно в натурі, а саме: трактор марки Т-70 (інвентарний №01133) державний реєстраційний номер22-48ФХ залишковою вартістю13500грн.; котки 3КВГ-1,4 (інвентарний №3421)1984 року випуску залишковою вартістю 650,00грн.; автомобіль УАЗ-3303 (інвентарний №3477) державний реєстраційний номер 34-77 ХАЦ залишковою вартістю7950,00грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує, зазначає що позивачем невірно обрано відповідача, оскільки відповідач передано спірне майно на зберігання співвласниками майна.

05 жовтня 2011 року позивач через канцелярію господарського суду Харківської області надав пояснення стосовно заявленого клопотання відповідачем про витребування доказів, в яких заперечує проти наданого клопотання в повному обсязі.

У судовому засіданні 10 жовтня 2011 року оголошувалась перерва до 12 жовтня 2011 року.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів відмовляє в його задоволені, як необґрунтоване та заявлене безпідставно. Згідно положень ст. 38 ГПК України сторона, прокурор, які порушують клопотання перед господарським судом про витребування доказів, повинні докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази.

Крім того, суд зазначає, що покладення судом за ініціативою однієї сторони обовязку на іншу сторону щодо надання доказів на підтвердження своєї позиції є таким, що суперечить принципу змагальності ст.ст. 4-3, 33 ГПК України. Згідно положень цих норм судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, у заявника клопотання і у суду відсутні правові підстави для спонукання однієї сторони подати докази на підтвердження своєї позиції, або позиції противної сторони. Сторони компетентні самостійно вирішити це питання, і самостійно несуть ризик недостатності поданих ними доказів.

У призначеному судовому засіданні 12 жовтня 2011 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд витребувати з чужого незаконного володіння у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс Заповіт" безпідставно набуте майно в натурі, а саме: трактор марки Т-70 (інвентарний №01133) державний реєстраційний номер22-48ФХ залишковою вартістю13500грн.; котки 3КВГ-1,4 (інвентарний №3421)1984 року випуску залишковою вартістю 650,00грн.; автомобіль УАЗ-3303 (інвентарний №3477) державний реєстраційний номер 34-77 ХАЦ залишковою вартістю7950,00 грн.

Представник відповідача у призначеному судовому засіданні 12 жовтня 2011 року проти позову заперечував, зазначив, що спірне майно знаходиться у відповідача на законних підставах, а саме відповідно до договору зберігання від 25.05.2009 року.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив, наступне.

30.10.2008 року рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Комерційний арбітраж» по справі №01-20/08 було визнано право власності за ТОВ «Омбілік-Агро» на нежитлові будівлі і автомобілі, трактори та причепи, в тому числі: трактор марки Т-70 (інвентарний №01133), котки ЗКВГ-1,4, (інвентарний №3421) та автомобіль УАЗ-3303 (інвентарний №3477).

Як вбачається з матеріалів справи рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Комерційний арбітраж» по справі №01-20/08 від 30.10.2008 року оскаржувалось в господарському суді Сумської області, та відповідно до ухвали від 21.06.2011р. по справі №5021/1027/2011 в задоволені заяви про скасування рішення від 30.10.2008р. по третейській справі №01-20/08 було відмовлено.

На ухвалу господарського суду Сумської області було подано скаргу ОСОБА_3 до Харківського апеляційного господарського суду та постановою від 13.09.2011р. по справі №5021/1027/2011 скаргу ОСОБА_3 було залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Сумської області від 21.06.2011р. без змін.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, те що спірне майно перебуває у ТОВ «Агрокомплекс Заповіт», також це підтверджується листом Банківського районного відділу №08675855 ГУ МВС України в Харківській області від 05.07.2011р. №73/7174 за підписом начальника Кулик Д.О. В цьому листі зазначено, що міліцією в ході перевірки встановлено, що зазначена техніка передана на підставі протоколу СВП «Пайовик» від 16.05.2009р. групі: співвласників майна, уповноваженою особою від яких являється ОСОБА_3 і дана техніка перебуває на зберіганні в ТОВ «Агрокомплекс Заповіт» згідно відповідної угоди за адресою: Харківська область, Банківський район, с. Сидоренково, вул. Рябухи, 75.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно абз.2 ч.2 ст.16 ЦК України ч.2 ст.20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ч.1. ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Згідно із ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст.387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. В силу ст.400 ЦК України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Як вбачається з матеріалів справи 03.08.2011 року позивач направив відповідачу лист-вимогу №122, в якому повідомив відповідача про безпідставність набуття ним даного майна, зазначив про обов'язок відповідача повернути усе безпідставно отримане ним майно.

09.08.2011 року відповідач надіслав позивачу лист - відповідь, в якому залишив без виконання вимогу позивача про повернення майна.

Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що позов подано позивачем до неналежного відповідача, оскільки спірне майно знаходиться у відповідача на зберіганні. Вказані заперечення відповідача є безпідставними та ненаходять свого відображення в діючому законодавстві, оскільки: По-перше предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування (повернення) майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. При цьому позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), а відповідачем незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. Тобто предметом позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника. По-друге підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, зокрема, це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. По-трете важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин щодо спірного майна.

Також суд вважає за необхідне зазначити те, що позов не може бути пред'явлений до особи, яка не володіє річчю, що є предметом спору, хоча б були докази того, що ця особа порушила правомочності власника володіти майном. Отже сторонами у віндикашйному позові виступають власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватись і розпоряджатись річчю, але вже фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі. Об'єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову. У процесі вирішення відповідних спорів власник повинен довести, що майно вибуло з його володіння чи володіння особи, якій майно було передане власником, через зазначені обставини. Набувач має довести, що він набув майно оплатно і що він не знав і не міг знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати.

Віндикаційними позовами захищається правомочність володіння, що належить власнику чи іншій особі, яка одержала право володіння річчю на законній підставі. За вказаною статтею власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним; незаконність володіння може вбачатися з передачі спірного манна

Виходячи з системного аналізу наведених вище правових норм право на витребування майна з чужого незаконного володіння належать лише власникові такого майна.

Як вбачається з матеріалів справи доказами, які підтверджують право власності на спірне майно є рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Комерційний арбітраж» по справі №01-20/08 від 30.10.2008 року.

Також з матеріалів справи вбачається, те що незаконним володільцем майна позивача є саме відповідач - ТОВ «Агрокомплекс Заповіт», директор якого в судовому засіданні по цій справі, що відбулося 05.09.2011р. однозначно підтвердив, що витребуване позивачем майно дійсно перебуває в натурі у володінні відповідача - ТОВ «Агрокомплекс Заповіт».

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що у відповідача знаходиться спірне майно, а саме: трактор марки Т-70 (інвентарний №01133) державний реєстраційний номер22-48ФХ залишковою вартістю13500грн.; котки 3КВГ-1,4 (інвентарний №3421)1984 року випуску залишковою вартістю 650,00грн.; автомобіль УАЗ-3303 (інвентарний №3477) державний реєстраційний номер 34-77 ХАЦ залишковою вартістю 7950,00грн. у незаконному володінні, та приймаючи до уваги те що позивачу належить вищезазначене майно на праві власності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння правомірні та обґрунтовані, такі, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 55, 124, 129 Конституції України, ст. 11, 15, 16, 316, 317, 387, 400 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 46, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

<Текст >

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ «Агрокомплекс Заповіт» (місцезнаходження: 63050, Харківська обл., Валківський р-н, с. Сидоренкове, вул. 1 Травня, 5; р/р 2601115758980 в філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 350697, код в ЄДРПОУ 33651791) на користь ТОВ «Омбілік-Агро» (місцезнаходження: 63050, Харківська обл., Валківський р-н, с. Сидоренкове, вул.1 Травня, буд.5; код в ЄДРПОУ 34473765) безпідставно набуте майно в натурі, а саме: трактор марки Т-70 (інвентарний №01133) державний реєстраційний номер 22-48ФХ залишковою вартістю 13500,00грн.; котки ЗКВГ-1,4, (інвентарний №3421) 1984 року випуску залишковою вартістю 650,00грн.: автомобіль УАЗ-3303( інвентарний номер № 3477) державний реєстраційний номер 34-77 ХАЦ залишковою вартістю7950,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ТОВ «Агрокомплекс Заповіт»(місцезнаходження: 63050, Харківська обл., Валківський р-н, с. Сидоренкове, вул. 1 Травня, 5; р/р 2601115758980 в філії «Слобожанське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 350697, код в ЄДРПОУ 33651791) на користь ТОВ «Омбілік-Агро» (місцезнаходження: 63050, Харківська обл., Валківський р-н, с. Сидоренкове, вул.1 Травня, буд.5; код в ЄДРПОУ 34473765, р/р 26001115758980 в філії «Слобожанське РУ "АТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 350697 ) 221,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Добреля Н.С.

Повний текст рішення складено 17.10.2011 року.