Рішення № 18760725, 04.10.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2011 р. Справа № 5023/7807/11

вх. № 7807/11

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судовогозасідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. (дов. № 610-Ю від 11.10.2010 р.)

3-ї особи <Текст >відповідача - ОСОБА_2. (дов. № б/н від 10.01.2011 р.) 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО", м. Донецьк 3-я особа <Текст >

до Публічного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 4 187,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерное товариство Страхова компанія "ВУСО", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" (надалі - Відповідач) суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 4 187,76 грн. та покладенням на Відповідача судових витрат.

Представник Позивача у судовому засіданні та у наданій заяві про зменшення позовних вимог просить суд стягнути з Відповідача 1 583,88 грн. - суму завданої матеріальної шкоди (в порядку регресу). Уточненні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити у повному обсязі.

Пунктом 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 ГПК України, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. На підставі вищевикладеного суд приймає уточнення Позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Представник Відповідача у судовому засіданні та у наданому, 03 жовтня 2011 р., відзиві проти позовних вимог не заперечує в частині виплат понесених збитків у розмірі 50 відсотків, що складає - 1 583,88 грн. Проти уточнених позовних вимог не заперечує.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Позивачем (правонаступником якого виступає Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», надалі - Страховик) і ОСОБА_3 (надалі - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 055493-02-21-01 від 23.03.2009 р., за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля MERCEDES BENZ ML 350, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

16 вересня 2009 р. в місті Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю автомобіля MERCEDES BENZ ML 350, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3. під управлінням останньої, та автомобіля HONDA CR-V, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4 під управлінням останнього.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в ЗАТ «СК «ВУСО» автомобіль MERCEDES BENZ ML 350, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно з довідкою про обставини ДТП виданою ВДАІ з обслуговування міста Харкова та ATI при ГУ МВС України в Харківській області № 52/1-6055 від 28.09.2009 р. особою, винною в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП "Порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових споруд чи іншого майна", є водій ОСОБА_4 Його вина чітко встановлена постановою Фрунзенського районного суду міста Харкова від 26.04.2010 р.

Відповідно до Рахунку ПП ОСОБА_5 № 148Ф від 02.10.2009 р. Рахунку б/н ТОВ «АД Соллі Плюс», вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля складає 11 308 грн. 63 коп. Згідно умов договору страхування ЗАТ «СК «ВУСО» сплатило страхувальнику суму страхового відшкодування в сумі 4 187 грн. 76 коп. Виплата страхового відшкодування була здійснена ЗАТ СК "ВУСО" у відповідності до статті 25 ЗУ «Про страхування» на підставі заяви Страхувальника від 17.09.2009 р. та страхового акту № 6730-02 від 23.10.2009 р. Факт зазначеної виплати підтверджується платіжними дорученнями № 16481, № 16482 від 23.10.2010 р.

Отже, після виплати страхового відшкодування у Позивача виникла право вимоги до ОСОБА_4. про відшкодування завданої шкоди (в порядку регресу).

На момент настання страхової події цивільна відповідальність ОСОБА_4. була застрахована в ВАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» правонаступником якого виступає ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/3924840 (надалі - Поліс). Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

07.09.2010 р. на позачергових загальних зборах акціонерів ЗАТ «СК «ВУСО» було прийнято рішення про зміну найменування Товариства. Назву товариства було приведено у відповідність з Законом України «Про акціонерні товариства», відповідно найменування змінено з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО». Відповідно до нової редакції статуту, зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Донецької міської ради 29.09.2010 р. (№ запису державного реєстратора 12661050013000593), ПрАТ «СК «ВУСО» є повним правонаступником усього майна, прав та обов'язків ЗАТ «СК «ВУСО».

Позивачем в порядку досудового врегулювання спору на адресу Відповідача направлялися претензія про відшкодування шкоди (вих. № 3828 від 21.07.2010 р.).

Позивач посилаючись на постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26.04.2010 р. по справі 3-87/2010р. (надалі -Постанова), вважає, що у вищезазначеній ДТП наявна вина лише ОСОБА_4., що в свою чергу не відповідає дійсності. Так, у мотивувальній частині Постанови зазначено наступне: «Висновками судової автотехнічної експертизи № 316 від 26.01.2010 p., згідно якої дії водія ОСОБА_4 не відповідали вимогам п. 15.13 ПДР .... Згідно цій же експертизи - вказано, що дії ОСОБА_3. не відповідають вимогам п. 13.3 ПДР України.» Питання щодо кваліфікації дій ОСОБА_3. судом не розглядалося лише тому, що був відсутній протокол про адміністративне правопорушення, яке було скоєне ОСОБА_3, що саме може бути підставою для розгляду питання останньої про притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, особами винними в скоєнні вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди є ОСОБА_4 (порушив п.15.13. ПДР) та ОСОБА_3 (порушила п. 13.3 ПДР).

Відповідно до п. З ч. 1 cm. 1188 ЦК України, зазначено, що: «за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення»

Тому, враховуючи наявність вини двох осіб Відповідачем направлено лист № 180 від 14.09.2010 р. на адресу Позивача про те, що питання про виплату страхового відшкодування буде розглядатися після встановлення ступеня вини ОСОБА_4. та ОСОБА_3.

Оскільки Позивачем надано заяву про зменшення позовних вимог, де просить суд стягнути з Відповідача 1 583,88 грн. - суму завданої матеріальної шкоди (в порядку регресу) та на підставі пункту 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято уточнення Позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Таким чином, станом на момент розгляду справи сума завданої матеріальної шкоди (в порядку регресу) складає 1 583,88 грн.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом обєктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що уточнені позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК країни шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) подіє транспортним засобом. Згідно умов договору страхування одним із страхових випадків, визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП було завдано шкоду автомобілю Страхувальника (пп. 4.1.1 Договору страхування), Розмір страхового відшкодування визначається Страховиком, виходячи із суми заподіяного в результаті настання страхового випадку матеріального збитку, але не більше розміру страхової суми. А підставою для виплати страхового відшкодування є рахунок станції технічного обслуговування (п. 5.2 Договору страхування).

На підставі статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування" до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно частини першої статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану пилою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого страхового відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі статті 29 Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортних засобів відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Згідно пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України N 142/5/2092 від 24.11.2003 р. (із змінами та доповненнями), значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ [виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.

Статтею 528 ЦК України передбачено, що виконання обов'язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не виникає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату завданої матеріальної шкоди (в порядку регресу) - 1 583,88 грн., документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача вказаної суми належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 15, 16, 528, 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, - <Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 63, п/р 2650601317220 в ПАТ АКБ "Базис" у м. Харкові, МФО 351760, код 21186813) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "ВУСО" (83055, м. Донецьк, вул. Постишева, 60, 7-й поверх, п/р 26506000000761 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код 31650052) суму завданої матеріальної шкоди (в порядку регресу) - 1 583,88 грн., 102,00 грн. - державного мита. та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний 07 жовтня 2011 року

по справі № 5023/7807/11.