Рішення № 18760628, 11.10.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" жовтня 2011 р.Справа № 17/65/5022-1223/2011 Господарський суд Тернопільської області у складі

Судді Андрусик Н.О.

Розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія", м. Тернопіль

до відповідача-1: Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

відповідача-2 Приватного підприємства "Аерон", м. Тернопіль

про стягнення 25932,25 грн. заборгованості солідарно з відповідачів

Представник від:

позивача: ОСОБА_2, уповноважений, довіреність №17 від 07.08.2011 року;

відповідача-1: не зявився

відповідача-2: не зявився

В судовому засіданні представнику позивача розяснено його процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася у звязку з відсутністю письмового клопотання сторони.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія", м. Тернопіль, звернулося 02.09.2011р. до господарського суду Тернопільської області з позовом, в якому просило солідарно стягнути з відповідачів: Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ та Приватного підприємства "Аерон", м. Тернопіль, 25932,25 грн. боргу та судові витрати.

Позов обґрунтовується копією дистрибуторського договору №010518 від 01.05.2011 року; копією договору поруки №21 від 21.05.2011р.; копіями видаткових накладних №НТ-0000308 від 05.05.2011р., №НТ-0000625 від 11.05.2011р., №НТ0001653 від 20.05.2011р.; копією договору про надання юридичних (адвокатських) послуг та правове обслуговування №01/01/11 від 01.01.2011 року; копією Акту від 02.09.2011р. приймання-передачі виконаних робіт по Договору №01/01/11 від 01.01.2011р., квитанцією до прибуткового касового ордера №02/9 від 02.09.2011р. на суму 2500грн., копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №511; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 05.09.2011р. порушено провадження у даній справі та призначено судове засідання на 27.09.2011р.

В ході розгляду спору позивач, в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до суду із заявою №12/64 від 21.09.2011р. про уточнення позовних вимог. Зокрема, зазначив, що 15.08.2011 року між ТОВ "Національна торгова компанія" та ПП "Аерон" укладено Додаткову угоду до Договору поруки №21 від 21.05.2011 року, згідно якої сторони встановили термін дії поруки, а саме: до 15.09.2011 року, відтак, просить суд прийняти відмову позивача від позову в частині солідарного стягнення суми позову з ПП "Аерон", боргу за поставлений товар та витрати на правову допомогу адвоката - стягнути з відповідача-1.

Вказана заява прийнята судом до розгляду як така, що відповідає правам сторони в господарському процесі, визначеним ст. 22 ГПК України, відтак, розгляд справи здійснюється з урахуванням уточнених позовних вимог.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням наданих уточнень №12/64 від 21.09.2011р., підтримав повністю.

Представник відповідача-1 в судові засідання не зявився жодного разу, про причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи, призначеної на 11.10.2011р. не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку (повідомлення про вручення поштового відправлення знаходися в матеріалах справи).

Разом з тим, згідно клопотання без номеру та дати (зареєстровано канцелярією суду 26.09.2011 року за вх.№16072) відповідач-1 просив суд зупинити провадження у справі, мотивуючи тим, що 23.09.2011 року ним до господарського суду Луганської області подано позов про визнання недійсним договору поруки від 21.05.2011р. №21, укладеного між позивачем та ПП "Аерон" (відповідач-2), оскільки останній укладено з порушенням вимог чинного законодавства. В підтвердження наведеного надано копію позовної заяви про визнання недійсним договору поруки з відміткою господарського суду Луганської області про одержання заяви 23.09.2011р. На думку відповідача-1, рішення господарського суду Луганської області може вплинути на вирішення питання щодо територіальної підсудності справи №17/65/5022-1223/2011, тому просив зупинити провадження у даній справі на підставі ч.1 ст. 79 ГПК України.

Крім того, відповідачем-1, в порядку ст. 66,67 ГПК України, подано суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони позивачу здійснювати нарахування пені та річних відсотків до розгляду спору по суті про визнання недійсним договору поруки.

Відповідач-2 в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України.

Разом з тим, 22.09.2011 року судом отримано заперечення на позовну заяву №55 від 19.09.2011 року, згідно якого підприємством повідомлено, що Договір поруки №21 від 21.05.2011 року припинив свою дію 15.09.2011 року за угодою сторін, про що свідчить Додаткова угода б/н до Договору поруки №21 від 21.05.2011р., тому просить суд в задоволенні позову в частині позовних вимог ТОВ "Національна торгова компанія" до ПП "Аерон" про солідарне стягнення 25932,25грн. боргу та відсотків відмовити.

Розглядаючи клопотання про зупинення провадження у справі до прийняття рішення господарським судом Луганської області у справі про визнання недійсним договору поруки від 21.05.2011р. №21, господарський суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.

В силу вимог ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Подане клопотання обґрунтовується тією обставиною, що рішення у справі про визнання недійсним договору №21 від 21.05.2011р. може вплинути на вирішення питання щодо територіальної підсудності розгляду даної справи, відтак, на думку підприємця, є підстави для зупинення провадження у справі №17/65/5022-1223/2011.

Разом з тим, ч. 3 ст. 15 ГПК України встановлено, що справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

При цьому, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду (ч. 3 ст. 17 ГПК України).

Таким чином, оскільки на момент порушення провадження у даній справі господарським судом Тернопільської області дотримано вимог закону щодо територіальної підсудності розгляду спору згідно ст. 15 ГПК України, тому позов про визнання недійсним договору поруки №21 від 21.05.2011р. в жодному разі не вплине на зміну підсудності даного спору, у звязку з чим клопотання відповідача-1 відхиляється судом.

При цьому, слід зазначити, що всупереч вимог ухвали про відкладення розгляду справи від 27.09.2011р., відповідачем-1 не надано доказів порушення провадження господарським судом Луганської області у справі про визнання недійсним Договору поруки №21 від 21.05.2011р.

Надаючи правову оцінку клопотанню відповідача-1 без номеру та дати (вх. №16074 від 26.09.2011р.) про забезпечення позову шляхом заборони позивачу здійснювати нарахування пені та річних відсотків до розгляду спору по суті про визнання недійсним договору поруки, господарський суд, враховуючи, що інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, метою забезпечення позову є гарантування належного виконання майбутнього рішення господарського суду (в даному випадку про стягнення коштів за договором №010518), відповідачу надано законом рівні можливості, права та обовязки по захисту прав, інтересів у ході судового розгляду та виходячи із змагального характеру господарського процесу, не вбачає підстав для вжиття заходів до забезпечення позову.

Враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обовязковою, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній документами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

01 травня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія", як Товариством, та Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як Дистрибутором, укладено Дистрибуторський договір №010518 (далі - Договір), згідно умов якого Товариство взяло на себе обов'язок постачати товар Дистрибутору, а останній, в свою чергу, зобовязався приймати товар та оплачувати його на умовах, зазначених в Договорі (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 1.2. Договору асортимент, кількість та терміни поставок Товару визначаються сторонами на кожну партію окремо.

У відповідності до п.п. 2.1., 2.3. Договору Товариство відпускає Дистрибутору товар за ціною, в кількості та асортименті, узгодженому сторонами додатково, що відображається у накладних на товар; Дистрибутор приймає товар у відповідності до вимог чинного законодавства згідно з супровідними документами Товариства, які засвідчують кількість та якість товару.

Поставка товару здійснюється на умовах СТР склад Дистрибутора, у відповідності з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів ІНКОТЕРМС, в редакції 2000р. Дата прийняття Товару Дистрибутором на своєму складі вважається датою поставки при умові документального підтвердження (п. 2.4. Договору).

Як стверджує позивач і це випливає з матеріалів справи, на виконання умов укладеного Договору, позивач згідно видаткових накладних №НТ-0000308 від 05.05.2011р., №НТ-0000625 від 11.05.2011р., №НТ0001653 від 20.05.2011р. передав, а відповідач прийняв зазначений у накладних товар (продукти харчування) на загальну суму 30425,26 грн. Факт отримання товару підтверджується підписами відповідача-1 на вказаних накладних, котрі скріплені відтиском печатки підприємця і не заперечується сторонами у справі у встановленому законом порядку.

Умовами укладеного договору (розділ 5) сторони також визначили умови та порядок проведення розрахунків за поставлений товар. Так, згідно п. 5.1. Договору розрахунки за кожну поставлену партію Товару здійснюється Дистрибутором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства або шляхом внесення готівки в касу Товариства. Оплата Товару проводиться на умовах відтермінування платежу на 21 (двадцять один) календарний день від дати отримання товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем-1, умов договору в частині проведення оплати за отриманий ним товар згідно Дистрибуторського договору №010518 від 01.05.2011р.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами у справі виникли цивільні правовідносини, що випливають з договору поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).

Згідно із частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін. Загальними положеннями про купівлю-продаж (параграф 1 глави 54 ЦК України) передбачено право Продавця вимагати оплати товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як стверджує позивач і це не заперечено відповідачем у справі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія" свої зобовязання по договору виконало в повній мірі, однак, відповідач-1 порушив свої договірні зобовязання, не провівши оплати за отриманий товар в повному обсязі та строки, визначені договором, внаслідок чого станом на 02.09.2011р. (дата оформлення позовної заяви №12/59) заборгованість відповідача-1 за Дистрибуторським договором №010518 від 01.05.2011р. становить 23925,26 грн. (з урахуванням часткової оплати вартості товару в травні 2011р. в сумі 6500,00 грн.), що не заперечено відповідачем-1 належними та допустимими доказами.

Надіслана на адресу відповідача-1 вимога №12/50 від 04.08.2011р. про сплату 23925,26 грн. боргу залишена підприємцем без відповіді та задоволення.

В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обовязків.

Доказів, що підтверджують виконання відповідачем-1 зобовязання щодо оплати отриманого товару в повній мірі та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає.

Таким чином, знаходять свої підтвердження доводи позивача стосовно того, що відповідачем-1 в установлені договором строки вартість поставленого товару повністю не сплачена, що є порушенням умов договору, ст. 527 ЦК України та ст. 193 ГК України.

У звязку з наведеним, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, не заперечені належними доказами відповідачем-1 та підтверджені матеріалами справи, підлягають до задоволення в сумі 23925,26 грн. основного боргу.

Належне виконання грошових зобовязань покупцем забезпечено сторонами у п. 7.1. Договору пенею у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині розміру пені, та подані розрахунки пені з урахуванням строку виникнення боргу по кожній накладній окремо та з урахуванням часткової сплати за товар, нараховані з дати виникнення боргу по 02.09.2011р. в сумі 901,69 грн., суд, здійснивши власні арифметичні підрахунки, дійшов висновку, що дані вимоги піддягають до задоволення як обґрунтовані та документально підтверджені.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 7.1. Договору сторони дійшли згоди, що за прострочення Дистрибутором строків оплати вартості отриманого товару, він зобовязаний сплатити 19% річних від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Оцінивши поданий позивачем розрахунок девятнадцяти відсотків річних в розмірі 1105,30 грн., здійснений з урахуванням часткової сплати за товар по кожній накладній окремо, з дати виникнення боргу по 02.09.2011р., суд, здійснивши власний арифметичний підрахунок вважає дані вимоги обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам закону та умовам договору, відтак, підлягають до задоволення судом.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами ст. 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов. Згідно п.1 ч.1 ст.208 та ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, сторони у письмовій формі погоджують умови договору.

В даному випадку, Дистрибуторський договір №010518 від 01.05.2011р. підписано сторонами, а тому його умови є обов'язковими для виконання.

Також, відповідно до частин 2-3 ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі також можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частина 2 статті 625 ЦК України визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобовязань. Названа стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобовязання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами у договорі. Якщо сторони у договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних, передбачені ст. 625 ЦК України є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобовязань та можуть стягуватися поряд з іншими санкціями.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення девятнадцяти відсотків річних підлягають до задоволення.

У судовому засіданні також встановлено, що 21 травня 2011 року між ТОВ "Національна торгова компанія", як Кредитором, та Приватним підприємством "Аерон", як Поручителем було укладено Договір поруки №21 (далі Договір поруки), згідно умов якого Поручитель зобовязувався відповідати перед Кредитором за виконання Боржником Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 своїх зобовязань щодо оплати у встановлений строк товару (снекової продукції), отриманого згідно накладних №НТ-0000308 від 05.05.2011р., №НТ-0000625 від 11.05.2011р., №НТ0001653 від 20.05.2011р. на загальну суму 30425,26 грн. (п. 1 Договору поруки)

Пунктом 4 Договору поруки сторони погодили, що у разі порушення Боржником зобовязання, забезпеченого порукою, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобовязання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно частини 2 статті 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 4 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобовязання не встановлений, або встановлений моментом предявлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не предявить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Сторони передбачили, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Боржника перед Кредитором, що зазначені в п. 1 Договору поруки (п. 8. Договору поруки).

15 серпня 2011 року між ПП "Аерон" та ТОВ "Національна торгова компанія" укладено та підписано Додаткову угоду до договору поруки №21 від 21.05.2011р., у відповідності до якої п. 8. Договору поруки сторонами викладено в наступній редакції: “Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 15 вересня 2011 року”. Дана додаткова Угода набирає чинності у день її підписання Сторонами і є невідємною частиною Договору поруки №21 від 21 травня 2011 року (п. 2 додаткової угоди від 15.08.2011р.).

На даний час договір поруки та додаткова угода до неї від 15.08.2011р. є чинними.

Враховуючи, що позивач згідно заяви про уточнення позовних вимог №12/64 від 21.09.2011р. відмовився від солідарного стягнення боргу з відповідачів, оскільки термін дії договору поруки закінчився 15.09.2011р., господарський суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в цій частині вимог в порядку п. 4 ст.80 ГПК України (у звязку з відмовою позивача від позову і така відмова прийнята господарським судом).

Також, правомірними, такими, що ґрунтуються на положеннях статті 44, ч. 5 ст. 49 ГПК України є вимоги про стягнення з відповідача-1 судових витрат в розмірі 2500,00 грн., понесених за надання юридичних послуг адвокатом ОСОБА_3 по підготовці та веденні справи про стягнення боргу з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, виходячи з такого.

Статтею 59 Конституції України гарантується можливість отримання правової допомоги, що пов'язується з вільним вибором “захи сника своїх прав”. Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуаль ного кодексу України до складу судових витрат у господарсь кому судочинстві можуть включатися витрати на оплату послуг лише адвоката. Подібний статус мають виключно особи, визначені у ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”, зокре ма ті, хто одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування позивачу сум в якості судових витрат, які були сплачені ним за отримання послуг адвоката.

З матеріалів справи випливає, що правова допомога по оформленню даного позову надавалася позивачу адвокатом ОСОБА_3 (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 511 від 29.06.2008р.), на підставі укладеного договору про надання юридичних (адвокатських) послуг та правове обслуговування №01/01/11 від 01.01.2011р., факт надання послуг та вартість понесених Товариством витрат підтверджується наданим суду актом приймання-передачі виконаних робіт від 02.09.2011р. та квитанцією до прибуткового касового ордера №02/9 від 02.09.2011р., тому оцінивши представлені докази в сукупності, суд вважає, що розмір понесених витрат є співрозмірним з заявленою сумою позовних вимог, відтак, такі витрати слід включити до складу судових витрат по даній справі, котрі підлягають відшкодуванню з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин справи, позовні вимоги підлягають до задоволення в заявленому розмірі.

Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача-1 у справі.

У судовому засіданні 11.10.2011р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 553, 554, 559, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 1, 2, 42 47, 15, 17, 22, 32, 34, 43, 44, 47, 49, 66-67, 79, п. 4 ст. 80, ст.ст. 811, 82- 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

Вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (фактична адреса: АДРЕСА_2), 23925,26 грн. основного боргу, 901,69 грн. пені, 1105,30 грн. 19% річних та 2995,33 грн. в повернення сплачених судових витрат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія", м. Тернопіль, вул. Громницького, 7А, ідентифікаційний код 34950836.

3. В частині позовних вимог щодо солідарного стягнення боргу з ПП "Аерон", м. Тернопіль, припинити провадження у справі.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони та прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "17" жовтня 2011 року, через місцевий господарський суд.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -8386

СуддяН.О. Андрусик