Рішення № 18750550, 29.08.2011, Центральний районний суд м. Сімферополя

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-421/11

29.08.2011 рокум. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим

у складі:

головуючого судді Іщенка І.В.,

при секретарі Бажиній І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом Публічного Акціонерного Товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором кредиту та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства «УкрСиббанк» , третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним змін до п. 1.2 додаткової угоди від 30.08.2007 до кредитному договору в частині збільшення процентної ставки , та здійснити перерахунок сплачених в іноземної валюті процентів та тіла кредиту по кредитному договору № 04С/МК/05 від 24 листопада 2005 року в національну валюту по курсу НБУ на момент укладення договору.

в с т а н о в и в :

Звертаючись до суду позивач Публічне Акціонерне Товариство «УкрСиббанк» (далі Банк) просить стягнути з відповідачів суму заборгованості, а також штрафні санкції за кредитним договором у розмірі 390745,12 гривень. Вимоги мотивовані тим, що між сторонами, було укладено кредитний договір № 04С/МК/05 від 24 листопада 2005 року, за яким ОСОБА_1 отримав 35000 доларів США, за умовами повернення і в строки зазначені в договорі, додатковою угодою від 30 серпня 2007 року кредит був збільшений на 36000 доларів США. Договір поруки укладено з ОСОБА_2, згідно якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобовязань по кредитному договору. Умови кредитного договору відповідачі не виконали, внаслідок чого виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідачів солідарно.

Позивач уточнив позовні вимоги, просив стягнути з відповідачів суму заборгованості станом на 01 серпня 2011 року в розмірі 673597, 16 гривень (а.с. 223) . Прострочена заборгованість за основним та простроченим кредитом згідно розрахунку позивача за кредитом складає 362418, 34 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом 140767,57 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентів по ньому 170411, 25 грн. (а.с.205-232)

Представник позивача, що діє на підставі належним чином оформленої довіреності, позовні вимоги підтримав, про що надав суду листа, провив справу розглядати за його відсутності (а.с. 296-297).

Відповідач ОСОБА_4 не погодився з вимогами позову, звернувся із зустрічною позовною заявою про визнання недійсними додаткової угоди від 30 серпня 2007 року та листа повідомлення від 09 червня 2008 року в частині збільшення процентної ставки та зобовязати здійснити перерахунок процентів на момент укладення договору, мотивуючи вимоги тим, що при укладенні договору в іноземній валюті позивач не мав відповідної ліцензії. На підтвердження своїх вимог просив призначити економічну експертизу. В останнє судове засідання не зявився, просив розглядати справу за його відсутності, визнав вимоги на суму 47000 доларів США. Уточнені позовні вимоги не отримав (а.с. 223-233, 298).

Відповідач ОСОБА_2 про дату та місце розгляду справи повідомлена, про причини не явки суд не сповістила (а.с. 205-207).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статі 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 1050 Цивільного кодексу України у разі не своєчасного повернення суми позики, позичальник зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України «боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором».

Згідно пунктів 1.1, 1.2., 3.4 Договору кредиту позичальник зобовязаний виплачувати проценти за користування кредитом та повернути кредит в строки обумовлені Договором.

Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем грошових зобовязань за кредитним договором № 04С/МК/05 від 24 листопада 2005 року щодо погашення заборгованості за основним та простроченим кредитом у розмірі 362418, 34 гривень, процентами за користування кредитом у розмірі 140767, 57 гривень. Отже зазначені суми повинні бути стягнуті з відповідача.

Всупереч вимогам статті 60 Цивільного процесуального кодексу України доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, відповідачем не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 170411, 25грн. за несвоєчасне виконання зобовязань по кредитному договору.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до пункту 7.1 кредитного договору, у випадку порушення строків повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,2 % відсотка від суми зазначеної заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення.

Заявлена позивачем сума пені у розмірі 170411, 25 грн. (за період з 02.08.2010 по 01.08.2011) підлягає стягненню з відповідача, оскільки підтверджується матеріалами справи та визнана судом обґрунтованою.(а.с.231-232).

Приписами пункту 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що сума пені суд вважає за доцільне зменшити розмір пені та стягнути з ОСОБА_1 суму пені у розмірі 5000 гривень.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 04С/МК/05 від 24 листопада 2005 між ПАТ «УкрСиббанк» був укладений договір поруки з ОСОБА_2 № 04П/МК/05 від 24 листопада 2005 (а.с.13)

За умовами зазначеного договору поруки ОСОБА_2 виступила поручителем перед кредитором по зобовязанням ОСОБА_1 які виникають з умов кредитного договору № 04С/МК/05 від 24 листопада 2005.

Пунктом 2.2 договору поруки передбачено, що відповідальність поручителя настає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобовязань за основним зобовязанням.

Згідно статей 553-554 Цивільного кодексу України, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. При порушенні боржником зобов'язання, забезпеченого поручительством, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поручительства не передбачена додаткова(субсидіарна) відповідальність поручителя.

Відповідно пункту 3 договору поруки, поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність. Поручитель відповідає перед кредитором у тому же обсязі, що і боржник, включаючи повернення кредиту, сплату процентів комісій, штрафних санкцій та відшкодування збитків.

Договором поруки передбачено, що у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань по кредитному договору, кредитор повідомляє про це поручителя шляхом направлення письмової вимоги з зазначенням суми заборгованості та реквізитів рахунків, на які поручитель має сплатити заборгованість.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення суми заборгованості за основним та простроченим кредитом, заборгованості за процентами за користування кредитом та пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентів з ОСОБА_2, як із солідарних боржників.

Щодо зустрічних позовних вимог про визнання змін до п. 1.2 додаткової угоди від 30.08.2007 до кредитному договору в частині збільшення процентної ставки, та здійснити перерахунок сплачених в іноземної валюті процентів та тіла кредиту по кредитному договору № 04С/МК/05 від 24 листопада 2005 року в національну валюту курсу НБУ на момент укладення договору недійсним, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають з дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, які не передбачені цими актами, але аналогічно породжують цивільні права та обов'язки.

При цьому, у відповідності з частиною 2 вказаної норми підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є: 1) договори і інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів і інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріального) і моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Відповідно до статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює в межах, наданих їй договором.

Позовні вимоги позивач за зустрічним позовом обґрунтовує тим, що наявність банковської ліцензії та письмового дозволу НБУ на здійснення операцій з іноземними валютами не позбавляє банк від зобовязання отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, які потребують індивідуального ліцензірування (а.с.106 114)

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачений вичерпний перелік підстав та загальні умови визнання недійсним правочину. Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

В свою чергу стаття 203 Цивільного кодексу України, передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

В даному випадку оспорюваний право чин був схвалений ОСОБА_1 оскільки за Договором оплата надходила та зо договір виконувався сторонами.

Позивач не надав жодного правового обґрунтування недійсності пунктів договору, які він просить визнати недійсними.

Крім того, як вже було зазначено вище, позивач не надав доказів недійсності спірних пунктів в розумінні вимог діючого законодавства.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що закріплено в статті 627 Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 88 ЦПК України судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по первісному позову підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

У відповідності до статті 88 ЦПК України судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по зустрічному позову при відмові в позові на позивача.

На підставі статей 11, 526, 536, 549, 550, 554, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись статтями 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Публічного Акціонерного Товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором кредиту задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) та ОСОБА_2 (АДРЕСА_2), на користь Публічного Акціонерного Товариства "УкрСиббанк" (ЄРДПОУ 09807750, м. Харків, пр. Московський, 60) (к/р 32009100100, МФО 351005, в Управлінні НБУ в Харківський області) заборгованість: - за основним та простроченим кредитом 362418, 34 гривень; - за процентами за користування кредитом 140767, 57 гривень; - пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентів 5000 гривень; - судові витрати в сумі 1820 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

У зустрічному позові ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства «УкрСиббанк» , третя особа ОСОБА_2 про визнання недійсним змін до п. 1.2 додаткової угоди від 30.08.2007 до кредитному договору в частині збільшення процентної ставки , та здійснити перерахунок сплачених в іноземної валюті процентів та тіла кредиту по кредитному договору № 04С/МК/05 від 24 листопада 2005 року в національну валюту по курсу НБУ на момент укладення договору відмовити повність.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд АР Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя