Ухвала суду № 1874625, 13.05.2008, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22а-2634/08 Головуючий у І інстанції Хрипун О.О.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Маслія В.І. та Бараненка І.І.,

при секретарі: Трибой І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 18.05.2007 року по справі за позовом Акціонерного банку «АвтоЗАЗБанк» до Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

АБ «АвтоЗАЗБанк» звернувся до Господарського суду м. Києва з адмінпозовом до Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду м. Києва від 18.05.2007 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається порушення Господарським судом м. Києва норм матеріального та процесуального права, що відповідно до п. 4 ст. 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, з 16.05.2006 року по 27.06.2006 року ДПІ у Солом»янському районі м. Києва було проведено виїзну планову перевірку АБ «АвтоЗАЗБанк». За її результатами складено відповідний акт № 2658-3133/22-01-19358784 від 12 липня 2007 року. На підставі даного акту та рішення ДПА України від 02.03.2007 року № 2067/6/25-0115 про результати розгляду повторних скарг, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000302201/3 від 06.03.2007 року. Даним рішенням позивачу було визначено суму податкового зобов»язання по податку на додану вартість в сумі 39440,00 грн., в тому числі, 26293,00 грн. основний платіж, 13147,00 грн. штрафні санкції.

Господарський суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про правомірність, законність та обгрунтованість позовних вимог, а тому, дане податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Апеляційна інстанція повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не занижено податкових зобов»язань за липень 2004 року в розмірі 11315,00 грн. Та жовтень 2004 року в розмірі 14978,00 грн., виходячи з наступного.

Правомірним є висновок Господарського суду м. Києва, що згідно податкової накладної від 03.11.2007 року № 6002 позивач для використання у власній господарській діяльності придбав у СП «Вінер Форд Запоріжжя» автомобіль «Тойота Кемрі», вартістю 178750,00 грн., в тому числі ПДВ 29791,67 грн. Сума ПДВ, сплачена при придбанні автомобіля, була включена позивачем до вартості основних фондів та амортизувалась згідно встановлених норм. Змінивши намір використання даних основних фондів АБ «АвтоЗАЗБанк» вирішив продати автомобіль. Вартість його реалізації склала 90500 грн., в тому числі 15083,33 грн., що підтверджується податковою накладною № 3 від 23.07.2004 року. До складу податкового кредиту позивач включив суму податку в розмірі 11315,25 грн. неамортизована частка ПДВ.

Виходячи з положень п.п.7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження)

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пункту 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника ( ч 1 п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону).

Не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів( ч. 2 п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону).

Керуючись положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8), під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.

Основні фонди підлягають розподілу за групами, до таких груп належить автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього (п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлює граничні строки для подання заяв на повернення надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів)

Заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування (п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15).

Підсумовуючи вище сказана, можна зробити висновок, що автомобіль «Тойота Кемрі» належить до основних фондів, а позивач відніс суму ПДВ не до податкового кредиту, а на збільшення вартості вартості основних фондів та здійснював нарахування амортизації. Крім того, позивач дійсно був позбавлений можливості реалізувати право на отримання податкового кредиту з ПДВ, сплаченого при придбанні автомобіля, в момент отримання податкової накладної. Право на податковий кредит використане позивачем вже при продажу вказаного автомобіля як товару, а до складу податкового кредиту віднесена сума ПДВ у розмірі неамортизованої частки податку, що повністю відповідає вимогам чинного податкового законодавства. В аналогічному порядку позивач формував податковий кредит по операції з продажу автомобіля «Ніссан Прем»єра» в жовтні 2004 року.

АБ «АвтоЗАЗБанк» придбав у ТОВ «Фірма «Кий Авто» автомобіль «Ніссан Прем»єра», вартістю 118476 грн., в тому числі ПДВ 19476 грн., що підтверджується податковою накладною від 01.08.2003 року № 5306. Сума ПДВ, сплачена при придбанні автомобіля, включена позивачем до вартості основних фондів з нарахуванням амортизації. Податковий кредит по згаданій накладній використаний ним у жовтні 2004 року при продажу автомобіля в розмірі неамортизованої частки ПДВ в розмірі 14541,13 грн.

Відповідно до п.п.п. «д» п.п 4.4.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано). При цьому при оцінці доказів судом, наданих органом стягнення, податкові роз'яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками.

Згідно п.п. 7.4.3. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Враховуючи викладені обставини, судом першої інстанції ж зроблено правильний висновок, що позивач діяв згідно наданого йому податкового роз»яснення, а тому не може бути притягнутий до відповідальності.

Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відповідач не довів правомірності податкового рішення-повідомлення, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення не вбачається. Тому, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 18.05.2007 року по справі за позовом Акціонерного банку «АвтоЗАЗБанк» до Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ЗУ «Про податок на додану вартість», ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», ЗУ «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 2, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державній податковій інспекції у Солом»янському районі м. Києва відмовити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 18.05.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді: